Ухвала суду № 138752748, 05.08.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

ПРО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

05 серпня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/934/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді: Машевської О.П.,

розглянувши матеріали позовної заяви

Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черняхівської селищної ради

до Приватного підприємства "Водаква"

про стягнення 433 365, 88 грн,

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Заступника керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черняхівської селищної ради про стягнення з Приватного підприємства "Водаква" 443 365,88грн збитків.

Фактичні підстави позову: неналежне виконання ПП "Водаква" умов договору підряду №65 від 06.04.2020 щодо виконання будівельних робіт по об`єкту " Будівництво водозабірної свердловини в смт. Черняхів, Черняхівського району, Житомирської області" відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації з твердою ціною 873 000,00грн.

Правові підстави позову: ст.ст. 11,15,16,22,610,623,626,852,858 ЦК України.

Підстави представництва: ст.53 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

За змістом ч. 4 ст. 53 ГПК України (далі -Кодекс) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу ( повернення позовної заяви прокурора без розгляду.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (абз. 2 ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 6-р(II)/2025 від 03.12.2025).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 цього Закону висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.07.2026 у cправі № 910/16365/25 погодився з Північним апеляційним господарським судом, який постановою від 08.04.2026 у цій справі №910/16365/25 скасував рішення суду першої інстанції від 23.02.2026 по суті спору та повернув без розгляду позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Адміністрації та Департаменту ( далі - Верховний Суд та апеляційна інстанція).

Верховний Суд вступну частину постанови від 08.07.2026 у cправі № 910/16365/25 виклав в наступній редакції:

"Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо наявності у прокурора повноважень на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Адміністрації та Департаменту, враховуючи:

(І) визнання Конституційним Судом України окремих приписів абз.1 ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру" такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а також

(ІІ) положення частин 6, 7 ст.11 Господарського процесуального кодексу України".

Верховний Суд мотивувальну частину постанови від 08.07.2026 у cправі № 910/16365/25 виклав в наступній редакції:

" 50. Так, суд апеляційної інстанції послався на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025, у якому зазначено, зокрема, що:

"7.2. Розв`язуючи питання про конституційність абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України виходить із того, що в ньому йдеться про виключні випадки представництва прокуратурою (прокурором) інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України [абзац п`ятий, перше, друге речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019].

Такі випадки в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону сформульовані через перелік, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

...

Приписи "не здійснює" та "неналежним чином здійснює", ужиті в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону, є оцінними. Оскільки Закон не визначає відповідних випадків та критеріїв/ознак для встановлення цих випадків, прокурор отримує дискрецію щодо встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, межі якої чітко і зрозуміло не визначені Законом. Хоча Закон передбачає судовий контроль за застосуванням цього повноваження, відсутність чіткої вказівки на відповідні випадки, критерії/ознаки встановлення цих випадків для визначення меж дискреції, якими мають керуватися і прокурор, і суд, підриває юридичну визначеність приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону.

Невизначення в Законі меж дискреції для прокурора і суду, які розв`язують питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, має наслідком можливість керуватися цим органам фактично лише власним суб`єктивним розумінням того, що означає "не здійснює" або "неналежним чином здійснює". Це вказує на те, що дискреція прокурора та суду, яка випливає зі змісту відповідних приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, є такою, що її межі не визначені Законом чітко і зрозуміло.

Таке нормативне регулювання закладає підґрунтя не лише для різного застосування відповідної норми на практиці та невизначеності ситуацій і правовідносин, а й для можливих зловживань та необґрунтованого втручання прокурора у законну діяльність різних суб`єктів в усіх сферах суспільного життя.

Отже, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не відповідають вимозі юридичної визначеності як складнику конституційного принципу верховенства права (правовладдя).

...

7.3. На думку Конституційного Суду України, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону уможливлюють виконання прокуратурою функції, установленої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, у спосіб, що зумовлює позасудове оцінювання прокурором ефективності дій чи встановлення бездіяльності інших суб`єктів владних повноважень поза сферою кримінального права, тоді як, зокрема, у сфері кримінального права вже наявні відповідні механізми реагування прокуратури на випадки нездійснення або неналежного здійснення суб`єктами владних повноважень своїх функцій для захисту інтересів держави.

Цим самим створено не передбачений Конституцією України механізм упливу прокуратури на реалізацію повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб`єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, та знівельовано вимогу статті 6 Конституції України щодо самостійного здійснення повноважень кожним органом у визначених Конституцією України межах.

Унаслідок цього винятковий процесуальний інструмент прокуратури, закріплений у пункті 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону України, перетворено на універсальний механізм представництва інтересів держави в суді, чим розширено зміст цієї конституційної функції прокуратури.

...".

51. Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 ухвалив:

"...

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

57. Натомість у справі, що переглядається, заступник Генерального прокурора, з посиланням на ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру", звернувся з позовом 29.12.2025, тобто після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025.

66. Отже, у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у прокурора підстав для звернення з позовом в інтересах держави не на самій лише підставі визнання неконституційними положень ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру" (втрата чинності яких передбачена на майбутнє - з 01.01.2027), а й з урахуванням положень частин 6, 7 ст.11 ГПК, які наділять суд самостійним правом не застосовувати закон, який суперечить Конституції України, незалежно від наявності чи відсутності відповідного висновку Конституційного Суду України (тим паче враховуючи, що у цій справі такий висновок наявний).

67. Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що станом на час звернення прокурора до Департаменту та Адміністрації (04.12.2025) і на момент подання прокурором позову в інтересах цих осіб до господарського суду (29.12.2025), прокурору і місцевому господарському суду було відомо про спростовану Конституційним Судом України презумпцію конституційності окремих приписів абз.1 ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру", яка діяла до 03.12.2025, і неможливість розширеного тлумачення повноважень прокурора на рівні правозастосовної практики".

Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Черняхівської селищної ради визначено у розділі позовної заяви "Підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді " ( а.с. 13 -19).

Так, у відповідній частині позову, окрім посилання на ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 53 ГПК України, Рішення КСУ № 3-рп/99 від 08.04.1999, постанови ВПВС від 15.10.2019 у справі №906/129/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та постанов Верховного Суду в інших справах, прокурор доводить наступне:

" Кошти місцевих бюджетів є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування.

...

На звернення прокурора до Черняхівської селищної ради в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо надання інформації про вжиття заходів для відшкодування збитків, заподіяних внаслідок допущених порушень при проведенні будівельних робіт по об`єкту "Будівництво водозабірної свердловини в смт. Черняхів, Черняхівського району, Житомирської області", Черняхівська селищна рада з повідомила, що не має можливості звернутись із відповідним позовом до суду та не заперечує щодо представництва її інтересів прокурором.

...

Враховуючи, що Черняхівська селищна рада з позовом до суду не звернулась, а державні інтереси до цього часу залишаються незахищеними, тому подання позовної заяви окружною прокуратурою є єдиним ефективним засобом захисту цих інтересів".

Черняхівська селищна рада у листі від 14.07.2026 за № 02-11/1909 повідомила прокурору, що відповідно до Закону України "Про судовий збір", селищна рада не звільняється від сплати судового збору при поданні позовної заяви до суду. Враховуючи той факт, що фінансовий ресурс місцевого бюджету обмежений та з метою здійснення прокурорського реагування відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Черняхівська селищна рада не заперечує щодо представництва її інтересів прокурором шляхом звернення з позовом до суду про стягнення з ПП "Водаква" збитків у розмірі 433365,88грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів КАС у постанові від 20.03.2025 в рамках справи № 500/8168/23 виснував, що відсутність коштів для сплати судового збору чи фінансові труднощі органу державної влади не є підставою для звернення прокурора до суду. У разі звернення до суду прокурор повинен обґрунтувати необхідність свого втручання в процес і довести, що відповідний орган влади не виконує свої функції належним чином.

Верховний Суд у складі колегії суддів КАС у постанові від 10.01. 2024 року в рамках справи № 120/1829/23, досліджував питання чи є відсутність у міськради коштів на сплату судового збору безумовною підставою для представництва прокурором інтересів територіальної громади в суді та у своїх висновках звернувся до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.10. 2019 у справі № 903/129/18, про те, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки.

На дату звернення прокурора з цим позовом до суду Господарський суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17.06.2026 у справі № 917/1219/24 в частині доступу юридичних осіб всіх форм власності до суду в аспекті сплати судового збору в такій частині:

"8.18. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість відстрочення юридичним особам сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI без аналізу обставин конкретної справи, за висновками ЄСПЛ, не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості юридичної особи сплатити судовий збір та наслідків відмови у такому доступі для її права на судовий захист.

На переконання Великої Палати Верховного Суду, характер порушення, яке ЄСПЛ встановив у Рішенні (обмеження доступу до суду через непосильну ставку судового збору без оцінки майнового стану юридичної особи), суперечить Конвенції по суті, адже вказане обмеження підірвало саму суть права Товариства на доступ до суду. У цих висновках Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених пунктах 70-73 постанови від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19".

Таким чином, Черняхівська селищна рада не позбавлена можливості самостійного звернення з цим позовом до суду з клопотанням про надання відстрочки або розстрочки сплати судового збору.

Так, згідно з п. 3 ч.1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується, серед іншого, на принципі самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Та оскільки Черняхівська селищна рада у листі від 14.07.2026 за № 02-11/1909 повідомила прокурору про обмежений фінансовий ресурс місцевого бюджету для сплати судового збору у розмірі 5200,39грн за рахунок коштів місцевого бюджету, зазначені обставини підлягають встановленню в судовому порядку та не впливають на підстави прокурорського представництва інтересів Черняхівської територіальної громади у спірних відносинах.

На підставі викладеного, Господарський суд ухвалює відкрити загальне позовне провадження, стадія - підготовче провадження.

Станом на 31.07.2026 не зареєстровано електронний кабінет в ЄСІТС у Приватного підприємства "Водаква" (код ЄДРПОУ 32744099) для обміну документами.

Зміст абз. 2 ч. 7 ст. 42 Кодексу не зобов`язує позивача надсилати копію позовної заяви з додатками учаснику справи, який не зареєстрував електронний кабінет в ЄСІТС, у паперовій формі листом з описом вкладення.

Про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами Суд зазначає в цій ухвалі.

Керуючись ст.ст. 6, 53, 162, 164, 176, 234-235 Господарського процесуального кодексу України

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

3. Підготовче засідання призначити на 14 вересня 2026 р. о 11:00. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Житомирської області за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський,3/65 в залі судових засідань № 108.

4. Позивачу Черняхівській селищній раді у 15-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали суду подати через "Електронний суд":

- письмово повідомити причини не звернення з цим позовом до суду для представництва інтересів Черняхівської територіальної громади у спірних відносинах; твердження про відсутність коштів місцевого бюджету для сплати судового збору у розмірі 5200,39грн підтвердити належними доказами.

Звернути увагу, що відповідно до ч.5 ст. 55 ГПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

5. Встановити Приватному підприємству "Водаква" строк на подання відзиву на позовну заяву з дотриманням вимог ст. 165 ГПК України - 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надіслати одночасно з надісланням відзиву до суду.

Виконати вимоги Закону щодо обов`язку зареєструвати в підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС електронний кабінет для обміну документами з судом та іншими учасниками справи.

Попередити про те, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (п.7 ч.2 ст. 2, ч. 2 ст. 18 та ч.2 ст. 326 ГПК України).

6. Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені документами відповідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України.

Рекомендувати учасникам судового процесу:

- приймати участь у підготовчому/судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку ст. 197 ГПК України (за умови наявності у суді відповідної технічної можливості на дату їх проведення);

- подавати окремо оформленими документами заяви (клопотання) з кожного процесуального питання (ст. ст. 169, 170 ГПК України).

Ухвала набрала законної сили 05.08.2026 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5007/

Суддя Машевська О.П.

1- у справу

2- прок (через Ел. суд)

3- позивачу (через Ел. суд)

4- відповідачу (рек. з повідомл.), код ЄДРПОУ 32744099