Рішення № 138752654, 28.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026м. ДніпроСправа № 904/2875/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК", м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Дніпро

відповідача-3: ОСОБА_2 , м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Представники:

Від позивача: Омельченко Є.В., ордер серія АЕ №1251183 від 16.01.2024;

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: не з`явився

Від відповідача-3: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД", відповідача-2: ОСОБА_1 , відповідача-3: ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Сахара ЛТД", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ А-БАНК заборгованість за кредитним договором № N60.07.0000000962 від 30.06.25 р. у розмірі 1 401 133,23 грн., яка складається з: 1 400 000 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 1 133,23 грн. - залишок заборгованості за процентами.

Ухвалою від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, яке відбудеться 08.06.2026.

28.05.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

08.06.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

08.06.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 08.06.2026 позивач свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Відповідач-1 та відповідач-2 свого представника не направили, про дату та час повідомлені належним чином.

Відповідач-3 свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 30.06.2026 позивач проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечував.

Відповідачі-1,2,3 свого представника не направили, пояснень щодо неможливості бути присутніми в судовому засіданні суду не надали, про дату та час повідомлені належним чином.

Ухвалою від 30.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 28.07.2026.

28.07.2026 відповідачі-1,2,3 свого представника не направили, пояснень щодо неможливості бути присутніми в судовому засіданні суду не надали, про дату та час повідомлені належним чином.

В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

28.07.2026 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГПК України, оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 умов кредитного договору № N60.07.0000000962 від 30.06.25, відповідачами -2 та -3 умов договорів поруки №N70.07.0000000112 від 30.06.25 та №N70.07.0000000113 від 30.06.25 відповідно в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧІВ-1, -2.

Відповідачі-1, -2 відзиву на позов не надали, заявляли клопотання про відкладення розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА -3.

З приводу дотримання прав відповідача-3 під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

Слід відзначити, що поштові відправлення на адресу відповідача-3, в якому містилася, зокрема, ухвала суду від 25.05.2026, було повернуто за зворотною адресою АТ "Укрпошта" з відміткою «Адресат відсутній» (а.с. 188-190).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 25.05.2026 вважається врученою відповідачу-3 у паперовому вигляді.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу від 25.05.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/136781913) надіслано судом 25.05.2026, зареєстровано в реєстрі 25.05.2026 та оприлюднено 26.05.2026, тобто завчасно; отже у позивача та відповідачів були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач-3 не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Більше того, права відповідача-3, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 25.05.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий один місяць господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Отже, станом на 28.07.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із встановленням факту надання кредиту та порушення відповідачами домовленості з повернення кредитних коштів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, 30 червня 2025 року між АТ А-Банк (Банк, Кредитор) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" (Позичальник, Відповідач 1) уклали договір № N60.07.0000000962 про надання овердрафтового кредиту.

В договорі сторони передбачили наступні умови:

А.1. Вид кредиту овердрафтів кредит.

A.2. Кредитний ліміт овердрафту: 2 000 000 грн, на поповнення обігових коштів.

А.3. Проведення платежів позичальника в порядку, встановленому цим договором, здійснюється банком у строк по "29" червня 2026 року.

А.4. Період безперервного користування кредитом не більш 30 днів.

А.6. Зобов`язання Позичальника забезпечуються договором поруки № N70.07.0000000112 від 30.06.2025 р. та договором поруки № N70.07.0000000113 від 30.06.2025 р.

А.7. Для розрахунку процентів за користування кредитом встановлюється диференційована процентна ставка. Процентна ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту та визначається наступною таблицею:

Термін користування кредитом та процентна ставка: протягом 1-3 днів - 17,4 (сімнадцять цілих чотири десятих) процентів річних; протягом 4-7 днів - 17,9 (сімнадцять цілих дев`ять десятих) процентів річних; протягом 8-15 днів - 18,4 (вісімнадцять цілих чотири десятих) процентів річних, протягом 16-30 днів - 18,9 (вісімнадцять цілих дев`ять десятих) процентів річних.

Процентна ставка розраховується щоденно. Зменшення або збільшення заборгованості по кредиту у період безперервного користування кредитом, визначеного у п. А.4 цього Договору, не впливає на зміну початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку Позичальника зафіксоване нульове дебетове сальдо.

А.7.1. У випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 2.2.18 цього Договору, Банк за користування кредитом встановлює Позичальнику диференційовану процентну ставку, яка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту та визначається наступною таблицею: термін користування кредитом та процентна ставка: протягом 1-3 днів -18,4 (вісімнадцять цілих чотири десятих) процентів річних, протягом 4-7 днів -18,9 (вісімнадцять цілих дев`ять десятих) процентів річних; протягом 8-15 днів - 19,4 (дев`ятнадцять цілих чотири десятих) процентів річних; протягом 16-30 днів - 19,9 (дев`ятнадцять цілих дев`ять десятих) процентів річних.

При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.18 цього Договору та дати початку нарахування підвищених процентів без внесення змін до цього Договору. За умови відновлення виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.18 цього Договору, Позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, що зазначений у таблиці п. А.7. цього Договору. При цьому Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі що зазначений у таблиці п. А.7. цього Договору, та дати початку її нарахування.

А.8. У випадку порушення Позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. А.3, А.4., 1.4., 1.5., 2,2,17., 2.3.4. цього Договору Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі 37,8 (тридцять сім цілих вісім десятих) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

А.8.1. У випадку порушення Позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. А.3, А.4., 1.4., 1.5., 2,2,17., 2.3.4. та будь-якого із зобов`язань, передбачених п.2.2.18. цього Договору, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі 39,8 (тридцять дев`ять цілих вісім десятих) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

А.9. Позичальник сплачує Банку винагороду за встановлення Ліміту по цьому Договору у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) % від суми встановленого Ліміту по цьому Договору. Термін сплати винагороди: у день укладення цього Договору. У випадку збільшення розміру Ліміту по цьому Договору Позичальник додатково сплачує винагороду у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) % від суми збільшення Ліміту по цьому Договору. Термін сплати винагороди: у день додаткової угоди на збільшення ліміту.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що Позичальник зобов`язується:

2.2.1. Використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору.

2.2.2.Сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.3., 4.3.1 цього Договору.

2.2.3.Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. А.3., 1.2., 2.3.2 цього Договору.

2.2.3.1. Погашати заборгованість за кредитом у терміни, встановлені п.п. А.2.1 цього Договору.

Згідно п. 5.1. договору, у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3., 4.3.1 цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.3.1., 2.3.2 цього Договору, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5, цього Договору, Позичальник сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. Сплата пені здійснюється у гривні. Сторони узгодили , що розмір пені, зазначеної в цьому пункті, може бути на розсуд Банку зменшений. В разі зменшення Банком розміру пені, зазначеної в цьому пункті Договору, Банк на свій вибір телекомунікаційного способу доставки інформації, повідомляє Позичальника узгодженими Сторонами способами телекомунікацій протягом 5 днів з дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. Узгодженими Сторонами способами телекомунікацій є: Відповідне повідомлення, «Абанк24», «Абізнес», СМС-повідомлення. При цьому, додаткові узгодження Сторін не потрібні.

В п. 2.3. сторони передбачили, що Банк має право:

2.3.4. При настанні будь-якої з наступних подій, зокрема:

- у разі наявності простроченої заборгованості по іншим активним кредитам у Банку; Банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього Договору зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором.

2.2.18. У період дії цього Договору Позичальник зобов`язується: щомісячно направляти не менше ніж 5 000 000,00 (п`ять мільйонів) гривень надходжень від господарської діяльності на поточний рахунок у Банку.

30 червня 2025 року між АТ А-Банк та ОСОБА_1 (Поручитель 1, Відповідач 2), укладено Договір поруки №N70.07.0000000112, відповідно до якого останній поручився всім своїм майном та всіма своїми коштами за виконання ТОВ Сахара ЛТД договору № N60.07.0000000962 про надання овердрафту від 30.06.2025.

30 червня 2025 року між АТ А-Банк та ОСОБА_2 (надалі Поручитель 2, Відповідач 3), укладено Договір поруки №N70.07.0000000113, відповідно до якого останній поручився всім своїм майном та всіма своїми коштами за виконання ТОВ Сахара ЛТД договору № N60.07.0000000962 про надання овердрафту.

Відповідно до п. 1.2 Договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно до п. 1.5 Договору поруки, у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні Боржники.

У відповідності до п.п. 2.1.2 Договорів поруки, у випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього Договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов`язання (нь). Не направлення Кредитором вказаної вимог не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутись до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, незалежно від факту направлення чи не направлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Відповідно до п. 3.1 Договорів поруки у випадку невиконання Поручителем зобов`язань Боржника за Кредитним договором, згідно вимоги Кредитора, зазначеної в п.п.2.1.2 п. 2.1 цього Договору, Поручитель сплачує на користь Кредитора пеню у розмірі 1% від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмовій вимозі, але не більше подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим Договором.

Позивач вказує, що станом на 12.05.2026 року заборгованість Позичальника за спірним кредитним договором складала суму в розмірі 1 401 133,23 грн., яка складається з: 1 400 000 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 1 133,23 грн. - залишок заборгованості за процентами; 0.00 грн. - залишок заборгованості по винагороді; 0.00 грн. - загальна сума нарахованої пені.

У зв`язку з наведеним, Позивачем з метою мирного врегулювання спору на адреси Відповідачів були направлені вимоги щодо необхідності погашення заборгованості, які буди залишені без задоволення, а заборгованість не погашена.(а.с. 143-150).

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Укладаючи договір, сторони у межах законодавства на власний розсуд погоджують умови, на яких вступають у договірні правовідносини.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти' річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв`язку з несвоєчасним погашенням простроченої заборгованості за Кредитами, несплатою процентів за користування ним та комісій, достатньо правових підстав для нарахування трьох процентів річних за період прострочення повернення Кредитів, сплати процентів за користування ним та комісій, а також втрат від інфляції.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом Довірчої власності.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

В ході вирішення спору встановлений факт наявності заборгованості за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД» за договором № N60.07.0000000962 про надання овердрафтового кредиту у вказаній сумі і з урахуванням договорів поруки №N70.07.0000000112 від 30.06.25 та №N70.07.0000000113 від 30.06.25 спірна сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, суд задовольняє позов в повному обсязі, зі стягненням солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сахара ЛТД», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за договором № N60.07.0000000962 про надання овердрафтового кредиту від 30.06.25 р. у розмірі 1 401 133,23 грн., яка складається з: 1 400 000,00 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 1 133,23 грн. - залишок заборгованості за процентами.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та приймаючи до уваги, що жоден із відповідачів не виконав своїх зобов`язань за договорами, судовий збір покладається на відповідачів порівну.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД", відповідача-2: ОСОБА_1 , відповідача-3: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сахара ЛТД» (51900, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, вулиця Кірова, будинок 12, корпус 3, офіс 223, код ЄДРПОУ 39430993) на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № N60.07.0000000962 від 30.06.25 р. у розмірі 1 401 133,23 грн., яка складається з: 1 400 000,00 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 1 133,23 грн. - залишок заборгованості за процентами.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № N60.07.0000000962 від 30.06.25 р. у розмірі 1 401 133,23 грн., яка складається з: 1 400 000,00 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 1 133,23 грн. - залишок заборгованості за процентами.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № N60.07.0000000962 від 30.06.25 р. у розмірі 1 401 133,23 грн., яка складається з: 1 400 000,00 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 1 133,23 грн. - залишок заборгованості за процентами.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сахара ЛТД» (51900, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, вулиця Кірова, будинок 12, корпус 3, офіс 223, код ЄДРПОУ 39430993) на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) судовий збір у розмірі 5 604,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) судовий збір у розмірі 5 604,53 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) судовий збір у розмірі 5 604,53 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 05.08.2026.

Суддя Н.Г. Назаренко