Ухвала суду № 138752109, 03.08.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

03 серпня 2026 р. Справа № 902/1616/25

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

від Боржника: ОСОБА_2 (в режимі відеоконференцзв`язку)

арбітражний керуючий Бігдан О.А. (в режимі відеоконференцзв`язку)

АТ "Акцент-Банк": Омельченко Є.В. (в режимі відеоконференцзв`язку)

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1616/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..

Ухвалою суду від 04.02.2026 року відкрито провадження у справі № 902/1616/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 04.02.2026 року. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/1616/25 арбітражного керуючого Бігдана О.А.. Призначено попереднє засідання у справі на 28.04.2026 року.

При цьому, 09.02.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Разом з тим, ухвалою суду від 28.04.2026 року відкладено попереднє засідання у справі № 902/1616/25 на 18.08.2026 року.

01.05.2026 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Процент" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") б/н від 01.05.2026 року (вх. № 01-32/633/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 39 550,00 грн у справі № 902/1616/25.

Ухвалою суду від 05.05.2026 року залишено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Процент" б/н від 01.05.2026 року (вх. № 01-32/633/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1616/25 - без руху. Повідомлено ТОВ "Фінансова компанія "Процент" про недоліки, виявлені судом при огляді заяви б/н від 01.05.2026 року (вх. № 01-32/633/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1616/25. Встановлено ТОВ "Фінансова компанія "Процент" строк для усунення недоліків кредиторської заяви - протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали суду про залишення заяви без руху. Зобов`язано ТОВ "Фінансова компанія "Процент" надати до суду докази, що підтверджують: сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (5 324,80 грн).

04.05.2026 року до суду від представника ТОВ "Фінансова компанія "Процент" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 04.05.2026 року про долучення до матеріалів справи № 902/1616/25 доказів сплати судового збору.

Ухвалою суду від 05.05.2026 року призначено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Процент" б/н від 01.05.2026 року (вх. № 01-32/633/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1616/25 до розгляду в судовому засіданні на 03.08.2026 року об 11:00 год..

Також, ухвалою суду від 23.06.2026 року, зокрема, ухвалено забезпечити участь представника АТ "Акцент-Банк" адвоката Омельченка Є.В. у судовому засіданні, яке призначено на 03.08.2026 року об 11:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1616/25, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Ухвалено забезпечити участь представника ТОВ "ФК "Процент" адвоката Руденка К.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1616/25, яке призначено на 03.08.2026 року об 11:00 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На визначену дату - 03.08.2026 в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явились арбітражний керуючий Бігдан О.А., представники Боржника та АТ "Акцент-Банк".

При цьому, судом встановлено, що 06.05.2026 року до суду від представника ТОВ "Фінансова компанія "Процент" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 06.05.2026 року про долучення до матеріалів справи № 902/1616/25 документу на підтвердження перерахування коштів Боржнику в розмірі 7 000,00 грн згідно кредитного договору № 33802 від 15.05.2025 року.

09.06.2026 року до суду від представника Боржника через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення б/н від 09.06.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Процент" у справі № 902/1616/25.

03.08.2026 року до суду від арбітражного керуючого Бігдана О.А. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення б/н від 01.08.2026 року про розгляд грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Процент" у справі № 902/1616/25.

Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.

В ході розгляду справи, представник Боржника повідомила, що не визнає заявлені ТОВ "Фінансова компанія "Процент" вимоги в повному обсязі.

Керуючий реструктуризацією надав усні пояснення щодо поданого повідомлення про розгляд грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Процент".

Представник Кредитора поклався на розсуд суду стосовно заявлених вимог ТОВ "Фінансова компанія "Процент".

Суд, розглянувши вказану вище кредиторську заяву, заслухавши учасників судового процесу та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Процент" б/н від 01.05.2026 року, відповідно до укладеного кредитного договору № 33802 від 15.05.2025 (далі - кредитний договір) між ТОВ «ФК «Процент» (далі по тексту - Кредитор) та Боржником, останнім отримано кредит у розмірі 7 000,00 грн строком на 730 днів, шляхом переказу на електронний платіжний засіб НОМЕР_2 , що належить Позичальникові, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365,00%) користування Кредитом. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою.

Кредитний договір був укладений в інформаційно-комунікаційній системі на Сайті https://procent.com.ua (далі по тексту - ІКС) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», шляхом реєстрації Позичальника в ІКС, та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Позичальника з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила кредитування, затвердженими наказом директора ТОВ «Фінансова компанія «Процент» (далі - Правила), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://procent.com.ua

Водночас, при укладанні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Також, беручи до уваги те, що вказаний вище кредитний договір з додатком (Графіком платежів) та Паспортом споживчого кредиту підписані Боржнком електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом Заявника підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється їх воля, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору. Позичальник всі умови кредитування цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Одноразовий ідентифікатор 154512 направлявся Боржнику шляхом надсилання повідомлення на її мобільний номер НОМЕР_3 15.05.2025 о 01:03:44, який вказувався при реєстрації.

Кредитний договір був підписаний Боржником 15.05.2025 01:04:11 шляхом введення одноразового ідентифікатора 154512 в особистому кабінеті в ІКС Кредитора на сайті https://procent.com.ua.

Сума кредиту у розмірі 7 000,00 грн переказана 15.05.2025 на електронний платіжний засіб НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою платіжної установи (додається).

Так, на підтвердження переказу суми кредиту на платіжну картку Боржника, надано довідку про переказ коштів, що є належним доказом передачі грошових коштів Боржнику, відповідає Закону України "Про платіжні послуги" та нормативно-правовим актам Національного банку України.

Однак, в порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Боржник зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Відтак, у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором, Боржник має заборгованість перед Кредитором станом на дату відкриття провадження 02.04.2026 року у розмірі 39 550,00 грн, яка складається з: 7 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 18550,00 грн - заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом за період з 15.05.2025 року по 02.04.2026 року; 14 000,00 грн - заборгованість за штрафом (розрахунок суми заборгованості додається).

На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати грошові вимоги кредитора ТОВ «ФК «Процент» до Боржника - ОСОБА_1 , а саме заборгованість за кредитним договором № 33802 від 15.05.2025 в загальному розмірі 39 550,00 грн, яка складається з :

- 7000,00 грн - заборгованість за кредитом;

- 18 550,00 грн - заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом за період з 15.05.2025 року по 02.04.2026 року;

- 14 000,00 грн - заборгованість за штрафом, а також в розмірі 5 324,80 грн сплаченого судового збору; грошові вимоги кредитора ТОВ «ФК «Процент» включити до реєстру вимог кредиторів.

Згідно повідомлення представника Боржника б/н від 09.06.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Процент" у справі №902/1616/25, докази, які надані кредитором, безумовно не свідчать про те, що одноразовий ідентифікатор був використаний саме боржником, а не іншою особою.

Даний договір і додатки до нього укладені дистанційно, в електронній формі, а, відповідно, ці документи є електронними доказами, які мають подаватися в оригіналі відповідно до вимог ст. 96 ГПК України, інакше зміст таких доказів не захищений від внесення правок та викривлення.

Доказ із назвою «Протокол створення та перевірки електронного підпису Кредитного договору» містить дату «Дата та час: 14:08:40 01.05.2026» та «Час підпису (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для підпису від Надавача): 13:04:17 15.05.2025», але не містить відмітки про підписання договору Боржником, тобто договір підписаний тільки Кредитором. Аналогічна ситуація з Паспортом споживчого кредиту, який підписаний одночасно із договором, що свідчить про не ознайомлення Боржником з умовами Договору.

Крім цього, до заяви ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» доданий лист від 01.05.2026 року ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕЙТЕК» про те, що «Між Товариством та ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 02044 від 2024-04-02.

Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» на суму 7000,00 грн».

Водночас, Кредитор не надає копію договору з ТОВ «ПЕЙТЕК» № 0204-4 від 2024¬04-02, на який посилається у листі ТОВ «ПЕЙТЕК».

Даний лист не підтверджує перерахування будь-яких коштів на рахунок, оскільки, взагалі не містить відомостей хто є отримувачем цих коштів. Відповідно, лист не підтверджує отримання коштів Боржником.

Жодних платіжних інструкцій про перерахування коштів за кредитним договором Кредитор не надає.

Відповідно до виписки по картці НОМЕР_2 - 15 травня 2025 року було отримано декілька транзакцій, зокрема, на суму 7 000,00 із призначенням «Зарахування переказу, УКРАЇНА, термінал 00000001, адреса терміналу». Тобто, за цим призначенням надійшло 7 000,00 грн в якості поповнення картки через термінал. Але, відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» у призначенні платежу має бути «Перерахування коштів за договором 33802 від 2025-05-15 на умовах фінансового кредиту». Тобто, відповідно до виписки на рахунок Боржника не надходили кредитні кошти згідно договору № 33802.

До матеріалів справи не надано первинних бухгалтерських документів, що підтверджують наявність заборгованості, зокрема, виписок по кредиту про витрачання кредитних коштів, довідки про стан заборгованості, не надано належного (розгорнутого) розрахунку заборгованості, з нормативно-правовим обґрунтуванням та посиланням на умови договору із зазначенням усіх складових (суми кредиту, дати його отримання, тощо; дат сплати відсотків по кредиту; дати виникнення прострочки та її суми по кожному фінансовому зобов`язанню (кредит, відсотки, тощо); період та розмір прострочки, в т.ч. у відсотковому співвідношенні до суми, яка підлягала погашенню, тощо; наданий розрахунок не відповідає вимогам первинних документів.

Навіть припускаючи, що Кредитором через термінал було надано грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн, слід звернути увагу на транзакцію від 15.05.2025 року «Перекази, УКРАЇНА, термінал K0101103, адреса терміналу - документ НОМЕР_5,НОМЕР_2, отримувач way*gocrd3v, банк отримувача - , код ІД НБУ, Коментар до платежу: way*gocrd3v, Kyiv» в сумі - 7 763,42, що може свідчити про погашення даного кредиту.

Також, відповідно до розрахунку заборгованості Боржнику нараховувався протягом 2025-2026 року штраф в загальному розмірі 14 000,00 грн, що є суттєвим порушенням вимог чинного на момент нарахування пені та штрафу законодавством.

Форма розрахунку заборгованості не відповідає вимогам законодавства щодо первинних та зведених облікових документів, не містить обов?язкових реквізитів (як-то зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції).

Штраф нарахований неправомірно і не підлягає стягненню з Боржника, з огляду на приписи п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У додатках до заяви про грошові вимоги до Боржника не надано достатньо доказів, які б підтверджували факт виникнення зобов`язань перед кредитором, а також не були надані документи, що підтверджують факт надання кредиту та умов його погашення. Відсутність таких документів ставить під сумнів правомірність вимог кредитора.

Зважаючи на вказане, ОСОБА_1 не визнає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ПРОЦЕНТ» у справі № 902/1616/25 в повному обсязі.

Відповідно до повідомлення арбітражного керуючого Бігдана О.А. б/н від 01.08.2026 року про розгляд грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Процент" у справі №902/1616/25, Кредитором не надано доказів реєстрації Боржника в ІКС Кредитора; доказів надсилання Боржнику одноразового ідентифікатору 154512, шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_3 (як і не підтверджено користування Боржником зазначеним мобільним номером); доказів введення Боржником одноразового ідентифікатора 154512 в особистому кабінеті в ІКС Кредитора на Сайті https://procent.com.ua.

При цьому, до заяви із грошовими вимогами Кредитором долучений Протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, який підтверджує підписання Кредитного договору з боку уповноваженої особи Кредитора, проте, не підтверджує підписання вказаного договору Боржником.

Отже, на переконання керуючого реструктуризацією, Кредитором не доведений належним чином факт укладення кредитного договору.

Крім того, довідка третьої особи щодо перерахування коштів на користь Боржника від імені Кредитора, не є належним доказом отримання Боржником коштів на виконання умов кредитного договору. Згідно із правовими висновками Верховного суду, таким доказом є або касовий документ банку, або виписка з рахунку Боржника.

Разом з цим, Кредитором не надано доказів наявності між ним та третьою особою, що здійснили платіж, договірних відносин щодо можливості проведення таких платежів.

По-друге, беручи до уваги надану представником Боржника виписку по картковому рахунку Боржника, відкритого в АТ "Приватбанк", згідно якої 15.05.2025 р. наявна транзакція з зарахування на картковий рахунок Боржника НОМЕР_2 , керуючим реструктуризацією боргів направлений на адресу АТ КБ "Приватбанк" запит про надання відомостей про особу, яка 15.05.2025 р. здійснила платіж в розмірі 7 000,00 грн (копія запиту додається).

Згідно до листа АТ КБ "Приватбанк" від 17.06.2026 р. (додається), повідомлено, що у АТ КБ "Приватбанк" відсутні відомості про особу, яка сплатила кошти у наведену дату.

Отже, вищевказане є додатковим підтвердженням відсутності належних доказів надання Кредитором Боржнику грошових коштів у заявленому розмірі.

Також, з огляду на приписи п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відсутні правові підстави для застосування Кредитором штрафних санкцій до Боржника.

Відтак, керуючим реструктуризацією у повідомленні стверджується, що Кредитором не надані належні докази наявності суми заборгованості Боржнику перед Кредитором у заявленому розмірі.

Отже, арбітражний керуючий повідомляє, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 у справі №902/1616/25, не визнані керуючим реструктуризацією у повному обсязі.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 09.02.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Процент" б/н від 01.05.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1616/25, надійшла до суду 01.05.2026 року за вх. № 01-32/633/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 01.05.2026), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 15.05.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Процент" (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 33802 (копія наявна у справі), яким, серед іншого, передбачені такі умови :

На умовах встановленим цим Договором, Товариство зобов`язується надати Позичальникові грошові кошти в розмірі 7 000 гривень (сiм тисяч гривень 00 копійок) (далі - Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом в строки, визначені цим Договором (п. 1.1.).

Процентна ставка за користування Кредитом становить - 1,0% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365,00%) користування Кредитом. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та застосовується у межах строку визначеного в п. 1.3. Договору (п. 1.2.).

Строк надання Кредиту та строк дії Договору становить 730 днів, з сплатою Кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.3.).

Для мінімізації загальних витрат Позичальника за Кредитом Товариство рекомендує Позичальнику здійснити повне погашення нарахованих процентів та Кредиту згідно наступного розрахунку: дата видачі кредиту - 15.05.2025 року; Дата платежу процентів першого періоду - 04.06.2025 року; сума кредиту - 7 000,00 грн; нараховані проценти за користування Кредитом - 1 400,00 грн; разом до сплати - 8 400,00 грн (п. 1.4.).

Товариство переказує суми Кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_2 , що належить Позичальникові. Переказ суми Кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс (фінансову установу, що здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом (п. 1.6.).

Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за реквізитами, згідно п. 1.6. Договору (п. 1.14.).

Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 1.15.).

У випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству штраф (п. 3.5.): у розмірі 1 120,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання (пп. 3.5.1.); та у розмірі 280,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (пп. 3.5.2.).

Сума Кредиту та проценти за користування Кредитом підлягають сплаті Позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору у строки відповідно до графіку визначеному у Додатку №1 (п. 4.1.).

Нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом. При цьому проценти за користування Кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання Позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб Позичальника), до дня повернення суми Кредиту, визначеної у Додатку 1 цього Договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за Кредитом (п. 4.2.).

Даний Договір укладається в інформаційно-комунікаційній системі на Сайті https://procent.com.ua (далі по тексту - ІКС) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п. 6.1.).

З метою отримання Кредиту, Позичальник проходить реєстрацію в ІКС, шляхом заповнення всіх необхідних полів (в тому числі ПІБ, РНОКПП, номер телефону, номер електронного платіжного засобу), підтверджує номер телефону за яким буде здійснюватися подальша ідентифікація Позичальника в ІКС, ознайомлюється з Правилами, надає згоду на обробку персональних даних та згоду на отримання та передачу інформації з Бюро кредитних історій шляхом проставлення відповідних відміток. Після проведення реєстрації в ІКС, Позичальнику створюється Особистий кабінет в якому відображаються всі його анкетні дані (п. 6.2.).

У разі схвалення Заявки на кредит, ІКС Товариства генерується Паспорт споживчого кредиту для ознайомлення, Договір, що є офертою та містить усі істотні умови, про що інформує Позичальника в Особистому кабінеті. Товариство надсилає Позичальнику електронний підпис з одноразовим ідентифікатором шляхом направлення повідомлення на телефонний номер Позичальника, що вказаний в Особистому кабінеті (п. 6.8.).

Після підпису Позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором цього Договору, повідомлення надходить в ІКС Товариства та свідчить/повідомляє Товариство про те, що Позичальник надав згоду (акцептував) даний Договір. Після зазначених дій, даний Договір підписується з сторони Товариства шляхом накладення електронного підпису із електронною позначкою часу та/або електронною печаткою з електронною позначкою часу уповноваженою особою, відповідно до чинного законодавства (п. 6.10.).

Часом укладення цього Договору є значення електронної позначки часу для електронного підпису уповноваженого представника Товариства (п. 6.11.).

Цей Договір складено в електронному вигляді українською мовою, підписано Позичальником з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та електронним підписом із електронною позначкою часу та/або електронної печатки з електронною позначкою часу уповноваженою особою Товариства. Договір створений та збережений в ІКС Товариства, перетворений електронними засобами у візуальну форму (п.8.1.).

Підписуючи даний Договір, Позичальник засвідчує, що (п. 8.2.): до укладення Договору уважно ознайомився з текстом Паспорту споживчого кредиту, Договору та Правилами, а також отримав від Товариства інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті Товариства, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (пп. 8.2.1.).

Також, Заявником долучені до заяви, зокрема, копії таких документів :

- Додаток № 1 до кредитного договору № 33802 від 15.05.2025 року - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором № 33802 від 15.05.2025 року згідно затверджених Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит № 16 від 11.06.2021 року (підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - 154512);

- Додаток № 2 до кредитного договору № 33802 від 15.05.2025 року (інформаційне повідомлення) (підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - 154512);

- Додаток № 3 до кредитного договору № 33802 від 15.05.2025 року (підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - 154512), в якому ОСОБА_1, як споживач фінансових послуг, повідомляє Товариству власні контактні номери телефонів за якими може здійснюватися взаємодія між ним та Товариством, а також надає згоду будь-якому новому Кредиторові (у випадку відступлення права вимоги за Договором), та будь-якій колекторській компанії, яка може бути залучена до врегулювання простроченої заборгованості за Договором (у випадку виникнення такої) на взаємодію (номер телефону - НОМЕР_3 , НОМЕР_4 );

- Паспорт споживчого кредиту (підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - 729728, 15.05.2025, 13:03:26).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із змісту вказаного вище кредитного договору № 33802 від 15.05.2025 року, у розділі 9 "Реквізити та підписи сторін" цього договору зазначено, що зі сторони Товариства - ТОВ "Фінансова компанія "Процент" договір підписано електронним підписом - директор Чужова Тетяна Євгенівна, а зі сторони Позичальника - ОСОБА_1 договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 154512 (одноразовий ідентифікатор: 154512, відправлено 15.05.2025 13:03:44, введено 15.05.2025 13:04:11, телефон: 380970570411), що узгоджується із наведеними нормами Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому, Заявником долучено до заяви протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 01.05.2026 (час : 14:08:40), з якого вбачається, що кредитний договір № 33802 підписано Чужовою Тетяною Євгенівною (директор ТОВ "Фінансова компанія "Процент") - час підпису (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для підпису від Надавача): 13:04:17, 15.05.2025 року.

Слід зазначити, що підписання Позичальником - ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором та підписання Товариством - ТОВ "Фінансова компанія "Процент" електронним підписом зазначеного вище кредитного договору, узгоджується із умовами даного договору та описаними вище нормами законодавства.

Відтак, описані вище заперечення представника Боржника та керуючого реструктуризацією про те, що кредитний договір підписано лише Кредитором, спростовуються вищенаведеним та даним кредитним договором.

Також, згідно протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 01.05.2026 (час : 14:09:01), паспорт споживчого кредиту підписано Чужовою Тетяною Євгенівною (директор ТОВ "Фінансова компанія "Процент") - час підпису (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для підпису від Надавача): 13:03:31 15.05.2025 року.

Водночас, підпунтом 8.2.1., п. 8.2. кредитного договору № 33802 від 15.05.2025 року передбачено, що підписуючи даний Договір, Позичальник засвідчує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом Паспорту споживчого кредиту, Договору та Правилами, а також отримав від Товариства інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема статтею 6 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" та статтями 9, 25 Закону України "Про споживче кредитування" на веб-сайті Товариства, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

В свою чергу, як вказано вище та встановлено судом, Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - 729728, 15.05.2025, 13:03:26, що відповідає описаним вище нормам законодавства.

Відтак, наведені вище обставини, спростовують твердження представника Боржника про те, що відповідний Паспорт споживчого кредиту підписано лише Кредитором одночасно із договором та про те, що Боржник не ознайомився з умовами договору.

Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаному вище кредитному договору № 33802 від 15.05.2025 року у сукупності із іншими долученими ТОВ "Фінансова компанія "Процент" до кредиторської заяви документами, дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою та викладеними у ньому умовами є кредитним договором, який укладений у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому, судом встановлено, що ТОВ "Пейтек" повідомило листом № 20260501-14 від 01.05.2026 року (копія наявна у справі) ТОВ "Фінансова компанія "Процент" про наступне.

Відповідно до відомостей, що містяться в Реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК», код ЄДРПОУ 44103264 (далі - Товариство), є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК), що переоформлена Національним банком України 24.05.2024 (витяг Національного банку України із Державного реєстру фінансових установ про внесення 24.05.2024 запису до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензій), Товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Між Товариством та ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 0204-4 від 2024-04-02.

Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ»: на суму 7 000,00 грн; номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 6ff3e934-78f5-49d7-a401-251ebec52497; номер транзакції в системі ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» - 367503=5967d900-fd1c-4b2d-95d9-216937ebbdb8=56602; Session ID - 031819011393; сайт торгівця - https://procent.com.ua/uk; електронний платіжний засіб - НОМЕР_2; код авторизації - 326279; Банк-еквайр - АТ «ПУМБ»; дата і час створення - 2025-05-15 13:04:18; дата і час прийняття в роботу - 2025-05-15 13:04:23; дата і час виконання - 2025-05-15 13:04:23; призначення платежу: Перерахування коштів за договором 33802 від 2025-05-15 на умовах фінансового кредиту.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що згаданий вище у цьому листі ТОВ "Пейтек" електронний платіжний засіб - НОМЕР_2, вказаний у п. 1.6. кредитного договору №33802 від 15.05.2025 року як електронний платіжний засіб НОМЕР_2 , що належить Позичальникові.

Також, лист № 20260109-15 від 09.01.2026 року підписано та скріплено печаткою ТОВ "Пейтек".

Відповідно до п. 53, п. 94 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Фінансова установа, що має право на надання платіжних послуг, - небанківська фінансова установа, що не має статусу платіжної установи або установи електронних грошей та має право надавати окремі фінансові платіжні послуги, перелік яких визначений законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Згідно ч. 3 ст. 31 Закону України "Про платіжні послуги", якщо платіжна операція ініціюється через надавача послуги з ініціювання платіжної операції, надавач послуги з ініціювання платіжної операції негайно після ініціювання платіжної операції зобов`язаний надати платнику та отримувачу (за потреби) таку інформацію: 1) підтвердження про успішне ініціювання платіжної інструкції надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку платника; 2) відомості (посилання на них), які дають змогу платнику та отримувачу ідентифікувати платіжну операцію, а також отримувачу - ідентифікувати платника, та будь-які відомості, що супроводжують платіжну інструкцію; 3) суму платіжної операції; 4) суму всіх комісійних винагород надавача послуг з ініціювання платіжної операції, які будуть стягнуті з користувача під час виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо).

Надавач послуги з ініціювання платіжної операції також зобов`язаний забезпечити надання відомостей (посилання на них) про платіжну операцію надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника.

Відповідно до підпунктів 8, 11 п. 3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 (далі - Положення), документ за операцією з використанням платіжних інструментів (квитанція) - документ, що підтверджує результат ініціювання операції з використанням платіжного інструменту.

Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

За змістом пунктів 153, 157, 158, 159 Положення, документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів: 1) складаються та друкуються державною мовою; 2) можуть бути складені іншою мовою за домовленістю сторін відповідно до законодавства України або якщо платіжний пристрій дає користувачу технічну можливість здійснити вибір мови.

Паперова квитанція може не оформлятися в разі дотримання однієї з таких умов: 1) розрахунки за товари (послуги) здійснюються держателем на суму до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) держатель відмовився від її отримання; 3) таке право передбачене правилами відповідної платіжної системи (для платіжних інструментів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі); 4) суб`єктом господарювання надано держателю встановлений законодавством України розрахунковий документ, який містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 5) іншим надавачем платіжних послуг надано держателю документ, який підтверджує ініціювання платіжної операції через цього надавача та містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 6) емітент не надав дозволу на проведення операції з використанням платіжного інструменту.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХХХ******ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Суд, надавши оцінку, згаданому вище листу ТОВ "Пейтек" № 20260501-14 від 01.05.2026 року, дійшов висновку, що останній містить відомості, передбачені описаними вище нормами законодавства, які вказують про перерахування на електронний платіжний засіб Боржника - НОМЕР_2, грошових коштів в сумі 7 000,00 грн за кредитним договором № 33802 від 15.05.2025 року.

Також, суд звертає увагу на те, що у долученому арбітражним керуючим до повідомлення б/н від 01.08.2026 року листі АТ КБ "Приватбанк" від 17.06.2026 р. №20.1.0.0.0/7-260610/39957 повідомлено, що зазначений у запиті переказ від 15.05.2025 р. у сумі 7000,00 грн здійснений через інший банк ПУМБ (Перший український міжнародний банк). У АТ КБ "ПриватБанк" відсутня будь-яка інформація про платника.

Слід зазначити, що у листі ТОВ "Пейтек" № 20260501-14 від 01.05.2026 року зазначено Банк-еквайр - АТ «ПУМБ».

Крім цього, із наданої представником Боржника виписки АТ КБ "ПриватБанк" по картці НОМЕР_2 , яка зазначена і в даному листі ТОВ "Пейтек", вбачається, що 15.05.2025 року о 13:04 год. здійснено зарахування переказу на суму 7 000,00 грн (УКРАЇНА, термінал 00000001, адреса терміналу).

Принагідно, суд зважає на те, що зазначені у цій виписці дата і час - 15.05.2025 року о 13:04 год. зарахування переказу на суму 7 000,00 грн, є тотожними до дати і часу виконання - 2025-05-15 13:04:23 перерахування відповідної суми коштів на електронний платіжний засіб Боржника - НОМЕР_2, які вказані у листі ТОВ "Пейтек" №20260501-14 від 01.05.2026 року.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно долученого Боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Списку кредиторів та боржників ОСОБА_1 станом на 18.11.2025 року, за порядковим номером 9 вказано Кредитора - ТОВ "Фінансова компанія "Процент" (договір від 15.05.2025 р., сума боргу за кредитною історією 33 670,00 грн).

Так, відповідно до наявної у справі інформації УБКІ станом на 18.11.2025 року щодо ОСОБА_1 , наявні відомості, зокрема, щодо кредитної історії Боржника із Кредитором - ТОВ "Фінансова компанія "Процент" (кредитний договір № 33802 від 15.05.2025 р.; сума кредиту - 7 000,00 грн; прострочена заборгованість 33 670,00 грн).

Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "Фінансова компанія "Процент" (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) кредитного договору № 33802 від 15.05.2025 року, та надання Товариством кредиту згідно цього договору Позичальнику в сумі 7 000,00 грн.

Разом з цим, заперечення представника Боржника та керуючого реструктуризацією про те, що Боржником не були отримані грошові кошти від ТОВ "Фінансова компанія "Процент" спростовуються вищевказаним та наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Приписами ч. 2, ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що згідно наявного у справі детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за кредитним договором № 33802 від 15.05.2025 року станом на 04.02.2026 року, заборгованість складає в загальній сумі 39 550,00 грн, з яких : 7000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 18 550,00 грн - заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом; 14 000,00 грн - заборгованість за штрафом.

Слід зазначити, що відповідного до даного детальному розрахунку заборгованості, заборгованість по нарахованим процентам в сумі 18 550,00 грн, нарахована за період з 15.05.2025 року по 04.02.2026 року.

При цьому, заборгованість за процентами в сумі 18 550,00 грн, нарахована за період з 15.05.2025 року по 04.02.2026 року (включно) за процентною ставкою 1,0% від суми кредиту 7000,00 грн за кожний день (70,00 грн), що узгоджується із умовами вказаного вище п. 1.2. кредитного договору № 33802 від 15.05.2025 року та описаними нормами Закону України "Про споживче кредитування".

Водночас, як вказувалося вище, ухвалою суду від 04.02.2026 року відкрито провадження у справі № 902/1616/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 04.02.2026 року.

Суд зважає на те, що згідно п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника : пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов`язаннями боржника.

Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 121 КУзПБ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів : зупиняється виконання боржником грошових зобов`язань, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що згідно зазначеного вище детального розрахунку заборгованості, Заявником нараховані та заявлені до визнання 70,00 грн - заборгованості за процентами, яка нарахована 04.02.2026 року, тобто у день відкриття провадження у справі № 902/1616/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..

Слід зазначити, що згідно приписів ст. 45 КУзПБ, під час процедури реструктуризації боргів боржника, господарським судом розглядаються вимоги конкурсних кредиторів (відповідні вимоги виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство), тоді як вимоги поточних кредиторів (відповідні вимоги виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство) до моменту визнання боржника банкрутом, вирішуються господарським судом в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні.

Відтак, з огляду на викладене, а також вказані вище норми ст.ст. 120, 121 КУзПБ та умови кредитного договору № 33802 від 15.05.2025 року, правомірним є нарахування та заявлення до визнання процентів, за період з 15.05.2025 р. по 03.02.2026 р. (до дня відкриття провадження у справі № 902/1616/25 - 04.02.2026 р.).

Водночас, згідно детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за кредитним договором № 33802 від 15.05.2025 року станом на 04.02.2026 року, сума нарахованих процентів за період з 15.05.2025 р. по 03.02.2026 року, склала 18 480,00 грн, яка відповідає умовам цього договору та обставинам цієї справи, а тому підлягає визнанню.

Зважаючи на викладені обставини справи та наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що нараховані Заявником 04.02.2026 року та заявлені до визнання проценти в розмірі 70,00 грн по кредитному договору № 33802 від 15.05.2025року, тобто у день відкриття провадження у справі № 902/1616/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , є поточними кредиторськими вимогами, а не конкурсними.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що нарахована у день відкриття провадження у цій справі заборгованість за процентами в сумі 70,00 грн, визнанню не підлягає.

Відтак, беручи до уваги викладене, суд перевіривши детальний розрахунок заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за кредитним договором № 33802 від 15.05.2025 року станом на 04.02.2026 року, дійшов висновку, що заборгованість за цим договором складає в загальному розмірі 25 480,00 грн, з яких : 7 000,00 грн - сума заборгованості за сумою кредиту; 18 480,00 грн - заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом, яка узгоджуються із умовами цього договору, наведеними вище нормами законодавства та наявними у справі доказами, а тому є правомірною та підлягає визнанню.

Також, суд звертає увагу на заявлені Заявником до визнання 14 000,00 грн - заборгованість за штрафом.

Судом встановлено, що відповідно до підпунктів 3.5.1., 3.5.2. п. 3.5. кредитного договору № 33802 від 15.05.2025 року, у випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству штраф : у розмірі 1 120,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 280,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Водночас, суд, перевіривши детальний розрахунок заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за кредитним договором № 33802 від 15.05.2025 року станом на 04.02.2026 року, в частині нарахування штрафу на суму 14 000,00 грн, встановив, що його нарахування є арифметично вірним та здійсненим відповідно до наведеним вище умов вказаного кредитного договору.

При цьому, як вказано вище, представник Боржника у повідомленні б/н від 09.06.2026 року та арбітражний керуючий Бігдан О.А. у повідомленні б/н від 01.08.2026 року, заперечили щодо нарахування штрафу в сумі 14 000,00 грн за кредитним договором №33802 від 15.05.2025, з огляду на положення п. 18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України.

Суд зважає на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Як вбачається із детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за кредитним договором № 33802 від 15.05.2025 року станом на 04.02.2026 року, штраф у сумі 14 000,00 грн, нарахований за період з 08.06.2025 року по 24.07.2025 року, тобто у період дії воєнного стану в Україні.

Суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов`язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.

Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.

Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Наразі наведена норма Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинною.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням боржником грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі №5-рп/2012).

Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Крім того, Боржник - ОСОБА_1 , який отримав кредитні кошти за кредитним договором № 33802 від 15.05.2025, є позичальником у правовідносинах з ТОВ "Фінансова компанія "Процент", а тому до правовідносин сторін за цим договором підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення ОСОБА_1 як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язань за вказаним кредитним договором, згідно якого Позичальнику був наданий кредит ТОВ "Фінансова компанія "Процент".

За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та статті 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладений Боржником із ТОВ "Фінансова компанія "Процент" згаданий вище кредитний договір, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Позичальник - ОСОБА_1 , звільняється від обов`язку сплати на користь ТОВ "Фінансова компанія "Процент" 14 000,00 грн штрафу.

Принагідно, суд зважає на те, що у кредиторській заяві, Заявник в обґрунтування нарахування штрафу посилається, зокрема, на пункт 6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".

Так, згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Розділу IV Закону України "Про споживче кредитування" (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Слід зазначити, що датою набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-IX є 24.12.2023 року.

Отже, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23.01.2024 (24.12.2023 + 30 днів).

Судом встановлено, кредитний договір № 33802 між ТОВ "Фінансова компанія "Процент" та ОСОБА_1 укладено 15.05.2025 року.

Отже, оскільки, зазначений кредитний договір укладено після 23.01.2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", суд дійшов висновку, що до ОСОБА_1 не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит.

При цьому, з системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, слідує, що відповідні положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23.01.2024 взагалі не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування штрафу у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування штрафу у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24.01.2024 регулюються виключно ЦК України, а тому щодо штрафу, нахованого згідно умов вказаного вище кредитного договору, застосуванню підлягає п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що нарахований та заявлений до визнання ТОВ "Фінансова компанія "Процент" 14 000,00 грн - штрафу, підлягають списанню, а тому визнанню не підлягають.

Поряд з цим, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Процент" в загальній сумі 25 480,00 грн не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "Процент" б/н від 01.05.2026 року (вх. № 01-32/633/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1616/25, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 25 480,00 грн - заборгованості заборгованості за кредитним договором № 33802 від 15.05.2025 року, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 18 480,00 грн - заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволии заяву ТОВ "Фінансова компанія "Процент" б/н від 01.05.2026 року (вх. № 01-32/633/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1616/25, частково.

2. Визнати грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Процент" (бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, м. Київ, 03124; код ЄДРПОУ 41466388) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 25 480,00 грн заборгованості за кредитним договором № 33802 від 15.05.2025 року (друга черга задоволення), з яких : 7 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 18 480,00 грн - заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом; а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1616/25.

3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Процент" б/н від 01.05.2026 року (вх. № 01-32/633/26) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 70,00 грн - заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом та в розмірі 14 000,00 грн - заборгованість за штрафом у справі № 902/1616/25.

4. Арбітражному керуючому Бігдану О.А. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі № 902/1616/25.

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ОСОБА_1 адвокату Цимбал А.А. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Бігдану О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АТ "Акцент-Банк" - Legal.Collect@a-bank.com.ua, представнику АТ "Акцент-Банк" адвокату Омельченку Є.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ТОВ "ФК "Процент" - legal@procent.com.ua, представнику ТОВ "ФК "Процент" адвокату Руденку К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_6

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.