Рішення № 138751428, 05.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4249/26

Номер провадження2/711/2651/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 10438,05 грн, витрати на правничу допомогу, а також витрати на сплату судового збору (вхідний №17703, а.с.1-5).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 16 грудня 2025 року між позичальником ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимальні Кредити», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», був укладений договір кредитної лінії №LM998324532 (далі Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 3000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, ТОВ «Оптимальні Кредити» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Проте відповідач не виконала належним чином умов Кредитного договору. У порушення вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконала свої зобов`язання не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.

У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за Кредитним договором.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором до відповідача, то ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як позивач обгрунтовує це тим, що 05.03.2025 між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу №ОК-ТП/25.

Відповідно до умов означеного договору ТОВ «Таліон Плюс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які є боржниками ТОВ «Оптимальні Кредити», в тому числі і за Кредитним договором №LM998324532 від 16.12.2024, що укладений між ТОВ «Оптимальні Кредити» та відповідачем.

Надалі, 21.07.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу №21/0725-01.

Відповідно до умов означеного договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які є боржниками ТОВ «Таліон Плюс», в тому числі і за Кредитним договором №LM998324532 від 16.12.2024, що укладений між ТОВ «Оптимальні Кредити» та відповідачем.

З огляду на викладене ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №LM998324532 від 16.12.2024 в сумі 10 438,05 грн (2999,5 грн заборгованість за тілом кредиту, 5938,8 грн заборгованість за процентами, та 1499,75 грн заборгованість зі сплати штрафу/пені) і судові витрати (судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 09 год 10 хв 02 червня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.56-57).

18 травня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 до суду поданий відзив на позовну заяву (вхідний №21387, а.с.68-72), у прохальній частині якого відповідач просить суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Заперечення проти позовних вимог відповідач обґрунтовує тим, що, на переконання відповідача, момент виникнення у позичальника зобов`язання по поверненню грошових коштів ототожнюється з моментом отримання позичальником обумовлених договором коштів у позику. Проте позивач не надав суду належних та допустимих доказів щодо отримання відповідачем коштів у позику.

У зв`язку з цим відповідач робить висновок, що позивачем не доведений факт отримання відповідачем грошових коштів від ТОВ «Оптимальні Кредити», що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Також відповідач акцентує увагу суду на тому, що позовна вимога про стягнення суми заборгованості за штрафом/пенею в розмірі 1499,75 грн суперечить п.18 «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України, згідно якого передбачено, що в період дії в Україні воєнного стану позичальники звільняються від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Підсумовуючи викладене, відповідач констатує, що оскільки договір кредитної лінії №LM998324532 був укладений між ТОВ «Оптимальні Кредити» та відповідачем 16.12.2024, тобто під час дії в Україні воєнного стану, тому позовна вимога про стягнення неустойки в сумі 1499,5 грн є необгрунтованою, в задоволенні якої має бути відмовлено.

І на сам кінець, відповідач у відзиві зазначає, що нарахування заборгованості за процентами у розмірі 5938,80 грн, що фактично вдвічі перевищує заборгованість за кредитом, свідчить про несправедливі умови кредитного договору та фактично є надмірним тягарем для відповідача щодо сплати кредиту.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси віл 02.06.2026 в судовому засіданні була оголошена перерва до 10 год 30 хв 31 липня 2026 року (а.с.84).

Представник позивача адвокат Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника Усенка М.І. в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 13.06.2026 (а.с.85 зворот, 87 зворот). Водночас, представник позивача адвокат Усенко М.І., у п.3,4 прохальної частини позовної заяви від 10.04.2026, виявив волю на розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечив проти ухвалення заочного рішення (а.с.4 зворот).

У визначений судом день та час позивач ОСОБА_1 та (або) її представник адвокат Білий М.М. у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, оскільки в матеріалах справи міститься розписка представника відповідача адвоката Білого М.М. щодо повідомлення йому про те, що судове засідання у справі №711/4249/26 відбудеться 31.07.2026 о 10 год 30 хв (а.с.83).

Абзацом 2 ч.6 ст.128 ЦПК України передбачено, що судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Частиною 5 ст.130 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Білий М.М. були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки як представник позивача, так і відповідач та її представник, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, заяв про відкладення чи оголошення перерви в розгляді справи до суду не подала, явка сторін та/або їх представників у судове засідання обов`язковою судом не визнавалася, суд, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, вирішив продовжити розгляд справи за даної явки учасників справи.

Водночас, у судовому засіданні, що відбулося 02.06.2026, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Білий М.М. заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у мотивувальній частині відзиву. Додатково повідомив, що відповідач не здійснювала погашення грошових зобов`язань за кредитним договором № LM998324532 від 16.12.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

31 липня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 20 хв 05 серпня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, а також процесуальну позицію як відповідача, що викладена письмово, так і представника відповідача, що проголошення під час вступного слова, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 16 грудня 2024 року між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №LM998324532 у електронному вигляді шляхом його підписання позичальником одноразовим ідентифікатором HNCP (далі Кредитний договір).

Відповідно до пункту 2.1 Кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимальні Кредити» (далі - Правила).

Загальний розмір кредиту за цим договором становить 3000 грн 00 коп. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів (п.2.2 Кредитного договору).

Пунктами 2.3 2.6 Кредитного договору обумовлено, що кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 16.12.2024 (що є датою надання кредиту).

Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу.

Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит), окрім участі в азартних іграх.

Позичальник підтверджує, що не має наміру ініціювати переказ отриманого за цим договором кредиту на рахунки організаторів азартних ігор для участі в азартних іграх.

Пунктом 3.1 Кредитного договору обумовлено, що позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 15 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до пункту 5.1 Кредитного договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4441-11XX-XXXX-1570, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Кінцева дата повернення кредиту 15.01.2030 (п. 7.3 Кредитного договору).

Пунктами 8.1 8.5 Кредитного договору обумовлено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим договором. Інших витрат позичальника договором не передбачено.

Проценти за користування кредитом є платою за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних кредитодавцю. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Разом з тим, кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість кредиту для позичальника, що не є зміною істотних умов цього договору. У разі якщо позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду кредитування, то зобов`язання позичальника по оплаті процентів за користування кредитом визначаються шляхом множення базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування кредитом (від дати видачі першого траншу до закінчення строку дії договору чи його дострокового припинення). Фактичне значення загальних витрат за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.

Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим договором. У випадку видачі наступних крім першого траншів за цим договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного траншу.

Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 150 грн 00 коп (а.с.13-24).

Крім того 16 грудня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5594 Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування ТОВ «Оптимальні Кредити», з урахуванням побажань споживача, якою є відповідач ОСОБА_1 , інформація в якому зберігає чинність до 19.12.2024, а також оформлено заявку на отримання грошових коштів у кредит у ТОВ «Оптимальні Кредити» (а.с.11-12, 25).

Із довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Оптимальні Кредити» суд встановив, що позичальник ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено договір №LM998324532 від 16.12.2024, ідентифікована ТОВ «Оптимальні Кредити», акцепт оферти позичальником: одноразовий ідентифікатор: HNCP-5594, час відправки ідентифікатора позичальнику: 16.12.2024 о 16 год 42 хв 02 сек, номер телефону, на який відправлено ідентифікатор: 0989571530, ідентифікатор введено: 16.12.2024 о 16 год 42 хв 56 сек, перерахування коштів позичальнику мало місце 16.12.2024 о 16 год 43 хв 10 сек (а.с.26).

Із платіжного доручення від 16.12.2024 суд встановив, що саме 16 грудня 2024 року ТОВ «Оптимальні Кредити» через АТ «Райффайзен Банк» здійснило перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 3000 грн на банківську картку, маска картки НОМЕР_2 з призначенням платежу: переказ коштів згідно договору №LM998324532 від 16.12.2024 ОСОБА_1 (а.с.29 зворот - 30).

Також з довідки АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-21852 від 25.05.2026, що направлена до суду на виконання ухвали від 01.05.2026, суд встановив, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), означеною банківською установою було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , а також те, що 16.12.2024 на означену банківську картку надійшло зарахування коштів в сумі 3000 грн, що відповідає сумі кредиту, що отриманий відповідачем згідно умов Кредитного договору (а.с.80).

Крім того в судовому засіданні був досліджений договір факторингу №ОК-ТП/25 від 05.03.2025, що укладений між ТОВ «Таліон Плюс» як фактором та ТОВ «Оптимальні Кредити» як клієнтом (далі Договір факторингу №1, а.с.89-91).

Відповідно до п.2.1 2.3 Договору факторингу №1, в порядку та на умовах даного договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника.

Розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором становить 100,00 грн. (сто гривень 00 копійок) (надалі «Ціна продажу»), що сплачуються клієнтом протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами реєстру прав вимог.

Із витягу з реєстру боржників від 05 березня 2025 року до Договору факторингу №1 суд встановив, що ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №LM998324532 від 16.12.2024 у загальній сумі 6380,85 грн ((2999,50 грн заборгованість за тілом кредиту, 1881,60 грн заборгованість за процентами, та 1499,75 грн заборгованість зі сплати неустойки) (а.с.33 зворот - 35).

Як встановлено з розрахунку заборгованості за кредитним договором №LM998324532 від 16.12.2024, складеного ТОВ «Таліон Плюс» за період з 06 березня 2025 року до 21 липня 2025 року, відповідач ОСОБА_1 , станом на 21.07.2025, мала заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 10 438,05 грн (2999,5 грн заборгованість за тілом кредиту, 5938,8 грн заборгованість за процентами, та 1499,75 грн заборгованість зі сплати неустойки). Також із означеного письмового доказу суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 не здійснювала погашення заборгованості за Кредитним договором.

Крім того з означеного засобу доказування суд встановив, що станом на 05.03.2025, тобто на день укладення Договору факторингу №1, ОСОБА_1 мала заборгованість за кредитним договором №LM998324532 від 16.12.2024 у сумі 6380,85 грн ((2999,50 грн заборгованість за тілом кредиту, 1881,60 грн заборгованість за процентами, та 1499,75 грн заборгованість зі сплати неустойки) (а.с.26 зворот - 28).

Також у судовому засіданні був досліджений договір факторингу №21/0725-01 від 21.07.2025, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як фактором та ТОВ «Таліон Плюс» як клієнтом (далі Договір факторингу №2, а.с.35 зворот - 41).

Відповідно до п.2.1 2.3 Договору факторингу №2, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не замінює попередній.

Розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100 (сто) гривень 00 копійок, що сплачуються клієнтом протягом 2 (двох) робочих днів з дати складання кожного реєстру прав вимог на банківський рахунок фактора, зазначений у відповідному пункті цього договору.

Юридичний факт того, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як фактор перерахувало ТОВ «Таліон Плюс» як клієнту суму фінансування, що обумовлена сторонами Договору факторингу №2, судом встановлений на підставі, дослідженої в судовому засіданні, платіжної інструкції №16659 від 22.07.2025 (а.с.42).

Із витягу з реєстру прав вимоги від 21 липня 2026 року до Договору факторингу №2 суд встановив, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №LM998324532 від 16.12.2024 у загальній сумі 10 438,05 грн (2999,5 грн заборгованість за тілом кредиту, 5938,8 грн заборгованість за процентами, та 1499,75 грн заборгованість зі сплати неустойки) (а.с.41 зворот).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі Договорів факторингу №1,2, що були укладені між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ТОВ «Таліон Плюс», а також між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: HNCP.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею в кредит від ТОВ «Оптимальні Кредити» грошових коштів в сумі 3000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи підтверджується той юридичний факт, що сума кредиту, що обумовлена між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ОСОБА_1 і відображена у п.2.2 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на її картковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Універсал Банк».

У зв`язку з цим, суд відхиляє твердження відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів перерахування відповідачу суми кредиту згідно укладеного нею Кредитного договору.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первісному кредитодавцю ТОВ «Оптимальні Кредити», так і його правонаступникам у спірних правовідносинах ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 2999,50 грн в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 1499,75 грн, то суд зазначає про таке.

Пунктами 12.3, 12.5 Кредитного договору сторони обумовили, що за порушення будь-якого з платежів передбачених цим договором на 14 (чотирнадцять) і більше календарних днів, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5000% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання, але не більше половини суми кредиту, яка була в користуванні позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений. Обмеження максимальної суми штрафу у такому випадку відбувається в наступному порядку: у разі порушення строку оплати будь-якого з платежів на 14 (чотирнадцять) і більше календарних днів, загальний розмір штрафу не може перевищувати 25% від суми кредиту, яка була в користуванні позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений; у разі порушення строку оплати будь-якого з платежів на 21 (двадцять один) і більше календарних днів, загальний розмір штрафу не може перевищувати 50% від суми кредиту, яка була в користуванні позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору, зокрема процентів передбачених пунктом 12.4 договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником за цим договором. Обмеження нарахування неустойки, встановлене цим пунктом договору не може бути збільшене за домовленістю сторін.

Крім того, з розрахунку заборгованості за Кредитним договором №LM998324532 від 16.12.2024, складеного ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.26 зворот - 28), суд встановив, що ТОВ «Оптимальні Кредити» як первісний кредитодавець здійснило нарахування позичальнику ОСОБА_1 , станом на 05.03.2025, неустойки в сумі 1499,75 грн.

Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником неустойки у виді штрафу в розмірі і на умовах, обумовлених п. 12.3 та 12.5 означеного правочину, проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення неустойки (штрафу/пені) в сумі 1499,75 грн є такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача ОСОБА_1 щодо відсутності правових підстав для стягнення неустойки (штрафу/пені) в сумі 1499,75 грн є обгрунтованими і вмотивованими, а відповідно такими, що підлягають врахуванню під час ухвалення судового рішення.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 5938,80 грн, то суд зазначає про таке.

Пунктом 3.1 Кредитного договору обумовлено, що позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 15 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до пункту 5.1 Кредитного договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4441-11XX-XXXX-1570, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Кінцева дата повернення кредиту 15.01.2030 (п. 7.3 Кредитного договору).

Пунктами 8.1 8.3 Кредитного договору обумовлено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим договором. Інших витрат позичальника договором не передбачено.

Проценти за користування кредитом є платою за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних кредитодавцю. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Разом з тим, кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість кредиту для позичальника, що не є зміною істотних умов цього договору. У разі якщо позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду кредитування, то зобов`язання позичальника по оплаті процентів за користування кредитом визначаються шляхом множення базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування кредитом (від дати видачі першого траншу до закінчення строку дії договору чи його дострокового припинення). Фактичне значення загальних витрат за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.

Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору встановив, що їх розмір визначений неправильно.

Як встановлено судом, розмір відсоткової ставки протягом усього строку кредитування сторонами Кредитного договору обумовлений на рівні 0,98% (базова процентна ставка) за кожен день користування кредитним коштами.

Таким чином, розмір відсотків, що підлягали сплаті позичальником у період дії Кредитного договору є наступним: за період з 16.12.2024 до 21.07.2025 включно розмір відсотків складає 6 409,20 грн: 3000 (2999,5) грн х 0,0098 = 29,4 грн (відсотки за 1 день користування кредитом); 29,4 грн х 218 днів (кількість днів між 16.12.2024 та 21.07.2025) = 6409,20 грн)).

Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем первинному кредитодавцю ТОВ «Оптимальні Кредити» за період з 16.12.2024 до 05.03.2025 та ТОВ «Таліон Плюс» за період з 06.03.2025 до 21.07.2025, згідно положень Кредитного договору, складав 6409,20 грн.

Проте позивачем у мотивувальній частині позовної заяви зазначено про те, що розмір відсотків, що підлягають стягненню з відповідача у зв`язку з неналежним виконанням останньою умов Кредитного договору, що правом вимоги перейшли до позивача, становить 5938,8 грн (а.с.3 зворот).

У зв`язку з викладеним, суд, визначаючи розмір заборгованість за Кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в контексті заборгованості за відсотками, керується ч.1 ст.13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, згідно підрахунку, проведеного судом, сума процентів, що лишилася несплаченою відповідачем ОСОБА_1 як позичальником як первинному кредитодавцю, так і його правонаступнику ТОВ «Таліон Плюс», згідно умов Кредитного договору, складає 6409,20 грн.

Тому суд, керуючись ч.1 ст.13 ЦПК України, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками в розмірі 5938,80 грн, оскільки суд не має процесуального права виходити за межі заявлених позовних вимог у бік їх збільшення.

Також відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених нею коштів у рахунок як погашення суми кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема за відсотками.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за відсотками є обгрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню в розмірі 5938,80 грн.

Також суд звертає увагу учасників справи на те, що ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

Здійснивши аналіз означених правових норм, суд звертає увагу учасників справи, що встановлення процентної ставки у розмірі 0,98%/день, що передбачені умовами Кредитного договору, мало місце після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023, а тому кредитодавцем ТОВ «Оптимальні Кредити», під час укладення з позичальником ОСОБА_1 . Кредитного договору, дотримано положення Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (укладення Кредитного договору).

У зв`язку з цим, суд відхиляє твердження відповідача про те, що умови Кредитного договору в частині розміру відсоткової ставки є несправедливими, адже зміст означеного правочину в означеній частині у повній мірі відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин .

Також суд звертає увагу учасників справи, що ТОВ «Таліон Плюс» як правонаступник первинного кредитодавця ТОВ «Оптимальні Кредити» у правовідносинах, що засновані на договорі кредитної лінії №LM998324532 від 16.12.2024, правомірно здійснив нарахування відсотків за користування позичальником кредитними коштами у період з 06.03.2025 до 21.07.2025 з огляду на таке.

Згідно умов п.1.3 Договору факторингу №1 право вимоги означає весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитним договором (наявних та майбутніх), зокрема прав грошових вимог до боржника по сплаті сум боргу за кредитним договором, строк платежу за якими настав, а також прав грошових вимог, які виникнуть у майбутньому.

Аналіз означених положень Договору факторингу №1 дає підстави для висновку, що до нового кредитора (ТОВ «Таліон Плюс») перейшло право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 щодо сплати відсотків як відносно їх розміру, що був розрахований первинним кредитодавцем у межах строку дії Кредитного договору, так і розміру відсотків, що розрахований правонаступником первинного кредитодавця у межах строку дії Кредитного договору.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором в розмірі 8 938,30 грн, з яких: 2999,5 грн - заборгованість за кредитом, та 5938,8 грн - заборгованість за процентами.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.2 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.03.2024 щодо адвокатського об`єднання «Апологет» (а.с.44); 2) договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.45); 3) ордеру серії ВС №1381377 від 02.07.2025 (а.с.47 зворот); 4) детального опису наданих послуг до акту №591 від 10.04.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 (а.с.46), та 5) акту наданих послуг №591 від 10.04.2026 (а.с.45 зворот).

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. в справі щодо стягнення боргу за Кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з цим, беручи до уваги складність справи, яка по суті є малозначним спором, та співмірність, суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 3000 грн, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат (підготовка АО «Апологет» позовної заяви та клопотання про витребування доказів), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є незначним), а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується прохання позивача, що викладене в п.2 прохальної частини позовної заяви від 10.04.2026, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на сплату судового збору, то суд зазначає про таке.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №24484 від 17.04.2026 (а.с.48).

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 10438,05 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, в розмірі 8 938,30 грн, що складає 85,63% від ціни позову (8938,30 грн / 10438,05 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 279,81 грн, тобто 85,63% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 х 0,8563).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 8938,30 грн, з яких: 2999,5 грн заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), та 5938,8 грн - заборгованість за процентами. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 2279,81 грн судового збору та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 628, 634, 638, 1046, 1049, 1050, 1077, 1082 ЦК України, п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.8, 12, п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 244, 247, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії №LM998324532 від 16 грудня 2024 року в розмірі 8938 (вісім тисяч дев`ятсот тридцять вісім) гривень 30 (тридцять) копійок, з яких: 2999 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), та 5938 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) гривень 80 (вісімдесят) копійок заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2279 (дві тисячі двісті сімдесят дев`ять) гривень 81 (вісімдесят одна) копійка судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу, а всього в сумі 5279 (п`ять тисяч двісті сімдесят дев`ять) гривень 81 (вісімдесят одна) копійка.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 05 серпня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко