Рішення № 138748695, 17.07.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6925/26

2/296/4107/26

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Ірини КОЛЕСНІКОВОЇ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

08.06.2026 через підсистему «Електронний суд» до Корольовського районного суду м. Житомира надійшла вказана позовна заява, в якій представник ТОВ «Споживчий центр» - Ірина Колеснікова просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача:

- заборгованість за кредитним договором № 26.07.2025-100000697 від 26.07.2025 в сумі 7525,00 грн.,

- суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2662,40 грн.;

- витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 127,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що 26.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір (оферта) №26.07.2025-100000697 від 26.07.2025, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 2500,00 грн строком на 217 днів зі сплатою процентів, фіксована незмінна ставка яких складала 1 % за 1 день користування кредитом, що застосовується протягом всього строку, на який надавався кредит.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, від сплати якої останній ухиляється, в зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду із позовом про стягнення боргу в примусовому порядку.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 11.06.2026 відкрито провадження у справі №296/6925/26 та постановлено проводити її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін 17.07.2026 о 11-30 годині.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у поданій заяві розгляд справи проводити у його відсутність. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення ОСОБА_1 про розгляд цієї справи, однак повістка-повідомлення про розгляд справи 17.07.2026 повернута до суду 07.07.2026 , а згідно довідки Укрпошти від 04.07.2026 причина невручення: «адресат відсутній ».

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Отже, вважається, що саме 04.07.2026 відповідач повідомлений про розгляд цієї справи судом 17.07.2026.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

26.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір (оферта) №26.07.2025-100000697, що складається з електронних документів пропозиції про укладання кредитного договору (оферта), заявки та підтвердження укладення кредитного договору, які містять всі істотні умови самого кредитного договору та електронні підписи кожної відповідної його сторони (а. с. 22-35).

Електронний підпис позичальника - одноразовий ідентифікатор, отриманий в смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 (Е915).

Відповідно до Пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) від 26.07.2025, кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на умовах, встановлених у Заявці, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти і комісію.

Зі змісту Заявки від 26.07.2025, підписаною ОСОБА_1 електронним підписом, вбачається, що відповідач 26.07.2025 просив кредит в розмірі 2500,00 грн строком на 217 днів зі сплатою процентів, фіксована незмінна ставка яких складала 1 % за 1 день користування кредитом, що застосовується протягом всього строку, на який надавався кредит. Дата повернення (виплати) кредиту 27.02.2026.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 2500,00 грн. та своєчасного виконання позивачем своїх зобов`язань в повному обсязі підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 27.05.2026, відповідно до якої між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 26.07.2025 19:24:47 на суму 2500,00 (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 814853595, призначення платежу: Видача за договором кредиту №26.07.2025-100000697.

11.09.2025 року між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту на 1000,00 грн. (а.с. 36-40).

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 1000,00 грн. та своєчасного виконання позивачем своїх зобов`язань в повному обсязі підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 27.05.2026, відповідно до якої між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 11.09.2025 17:33:20 на суму 1000,00 (одна тисяча гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 860362579, призначення платежу: Видача за договором кредиту №26.07.2025-100000697.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором 26.07.2025-100000697 від 26.07.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору складає: 7525,00 грн - основний борг 3500,00 грн., проценти в сумі 1627,50 грн., відсотки, нараховані по статті 625 ЦК України 2397,50 грн.

Таким чином суд встановив, що між сторонами виникли зобов`язальні, цивільно -правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюється нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті суд прийшов наступного.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

За приписами ч. 1, 2ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Частинами 1, 2ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

26.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір (оферта) № 26.07.2025-100000697 від 26.07.2025, що складається з електронних документів пропозиції про укладання кредитного договору (оферта), заявки та підтвердження укладення кредитного договору, які містять всі істотні умови самого кредитного договору та електронні підписи кожної відповідної його сторони.

Електронний підпис позичальника - одноразовий ідентифікатор, отриманий в смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 (Е915).

Відповідно до Пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) від 26.07.2025, кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на умовах, встановлених у Заявці, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти і комісію.

Зі змісту Заявки від 26.07.2025, підписаною ОСОБА_1 електронним підписом, вбачається, що відповідач 26.07.2025 отримав від позивача кредит в розмірі 2500,00 грн строком на 217 днів зі сплатою процентів, фіксована незмінна ставка яких складала 1 % за 1 день користування кредитом, що застосовується протягом всього строку, на який надавався кредит. Дата повернення (виплати) кредиту 27.02.2026.

11.09.2025 року між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту на 1000,00 грн. (а.с. 36-40).

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає доведеним факт укладення вказаного договору про надання кредиту між сторонами.

Позивач свої зобов`язання виконав, так у справі наявні докази, а саме довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 27.05.2026, відповідно до якої між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 26.07.2025 19:24:47 на суму 2500,00 (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 814853595, призначення платежу: Видача за договором кредиту №26.07.2025-100000697. Також, успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 11.09.2025 17:33:20 на суму 1000,00 (одна тисяча гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 860362579, призначення платежу: Видача за договором кредиту №26.07.2025-100000697, саме ці реквізити були вказані в заявці ОСОБА_1 .

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 частково сплачував заборгованість за кредитним договором, зокрема ним було сплачено:

- 25.08.2025 - 1000,00 грн; 30.09.2025 - 1500,00 грн; 01.10.2025 - 92,50 грн; 31.10.2025 - 1662,50 грн; 07.12.2025 - 1120 грн; що сукупно становить - 5375,00 грн, проте такі сплати не відповідали графіку платежів погодженого сторонами при укладанні договору, що враховано при здійсненні розрахунку заборгованості.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість позичальника перед кредитором ТОВ «Споживчий центр» складає 7525,00 грн., з яких:

- основний борг 3500,00 грн.,

- проценти в сумі 1627,50 грн.,

-відсотки, нараховані по ст.625 ЦК України 2397,50 грн.

Факт заборгованості за кредитними зобов`язаннями відповідачем не спростовано, тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з позивача основної суми боргу в сумі 3500,00 грн. та процентів в сумі 1627,50 грн., що сукупно 5127,50 грн

Щодо відсотків нарахованих за ст.625 ЦК України.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 дійшов висновку, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на вказаний кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Таким чином відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України в сумі 2397,50 грн.

Щодо судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому за приписами п.4 ч.3 ст133 ЦПК Україїни до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову -7525,00 грн, судом задоволено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача - 5127,50 грн грн, що дорівнює 68,14% від ціни позову.

Оскільки суд задовільнив позов частково то відповідно з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1814,15 грн, ( 5127,50 грн : 7525,00 грн х 2662,40 грн= 1814,15 грн) пропорційно до задоволених вимог.

Також матеріали справи містять докази, що на виконання ч.1 ст.177, ч.7 ст.43 ЦПК України позивачем на адресу відповідача було направлено позовну заяву з додатками у паперовому виді - цінним листом з описом вкладення.

Згідно квитанції №2088739 від 28.05.2026 витрати на відправку кореспонденції склали 127,38 грн .

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 127 (сто двадцять сім) гривень 38 копійок, як витрат, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Керуючись ст. 12-13, 76-81, 89,247, 258, 263-265, 274-275, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Колеснікової Ірини Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 26.07.2025-100000697 від 26.07.2025, яка станом на 26.05.2026 становить 5127 (п`ять тисяч сто двадцять сім) гривень 50 копійок з яких:

- 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за кредитом;

- 1627 (одна тисяча шістсот двадцять сім) гривень 50 копійок проценти за користування кредитними коштами.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в сумі 1814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) гривень 15 копійок та 127 (сто двадцять сім) гривень 38 копійок судових витрат.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.08.2026

Відомості про сторони:

ПОЗИВАЧ- Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 , адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А)

ВІДПОВІДАЧ - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

Суддя В. М. Шкиря