Рішення № 138748694, 20.05.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9485/25

2/296/1265/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"20" травня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської територіальної громади в особі виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Стахов А.О. звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою та відповідно до змісту позовних вимог просить визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0, 0480 га з кадастровим номером 1810136600:04:014:0027, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивував тим, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.07.2025 року (реєстровий № 4078). Спадкодавцем вказаного майна є ОСОБА_2 , який заповів будинок позивачу згідно із заповітом від 15.08.2024 року (реєстровий № 5645).

Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0480 га (кадастровий номер 1810136600:04:014:0027) із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Проте у заповіті ОСОБА_2 цю земельну ділянку помилково не було зазначено як окремий об`єкт спадкування.

Постановою приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Царіциної І.С. від 22.07.2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. Підставою для відмови стало те, що ділянка не охоплена текстом заповіту, що унеможливлює її оформлення у позасудовому порядку.

Зважаючи на те, що позивач є законним власником будинку, а право власності на земельну ділянку слідує за правом власності на розташовану на ній будівлю (ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України), та враховуючи неможливість позасудового врегулювання, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою від 15.09.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання.

10.12.2025 року постановлено ухвалу про витребування доказів, а саме спадкової справи щодо майна померлого.

Ухвалою від 18.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Горлов Є.С. подав до суду заяву в якій просить розглянути справу у відсутність сторони позивача (а.с.150).

Представник відповідача Сищук Н.М. подала до суду заяву в якій просить справу розглядати у відсутність представника виконавчого комітету міської ради (а.с.61-62).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 31 жовтня 1976 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. Зазначена обставина підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с. 121126).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житловий будинок від 01 серпня 2012 року, виданого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради, ОСОБА_4 на праві приватної власності належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 18.07.2012 за №300 взамін договору купівлі-продажу від 03.12.1976р. Реєстр №3-2664 (а.с. 109).

Крім того, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 549860 від 12 січня 2007 року, ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,0480 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення вказаної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер: 1810136600:04:014:0027).

Згаданий Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010720900016 (а.с. 13, зворотний бік).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. 96).

Після її смерті відкрилася спадщина, спадкоємцем якої став її чоловік ОСОБА_2 . Останній у встановленому законом порядку прийняв спадщину, однак не оформив своїх спадкових прав та не отримав свідоцтва про право на спадщину.

15 серпня 2024 року ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого житловий будинок АДРЕСА_2 , він заповів ОСОБА_1 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що стверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.80).

02 липня 2025 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадкове майно, на яке видано зазначене свідоцтво, складається з: житлового будинку АДРЕСА_2 . Зазначена нерухомість за життя належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , спадкоємцем після смерті якої був її чоловік ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (а.с.7).

Постановою приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Царіциної І. С. від 22 липня 2025 року встановлено, що згідно матеріалів спадкової справи ОСОБА_1 є єдиною спадкоємницею, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 . Земельна ділянка площею 0,0480 га (кадастровий номер: 1810136600:04:014:0027), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , спадкоємцем після смерті якої був її чоловік, ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак, у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка не охоплена текстом заповіту, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (а.с. 9).

Відповідно до Технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 11 квітня 2025 року, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 ) (а.с. 1013).

Згідно висновку про вартість майна від 22.04.2025 року, оціночна вартість земельної ділянки загальною площею 0,0480 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136600:04:014:0027, становить 156299,00 грн (а.с.115).

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності, визначено у частині першій статті 79 ЗК України, як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення (ч.1 ст. 120 ЗК України).

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі №6-253цс16, за змістом ст. 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Перехід права власності на будинок автоматично тягне за собою перехід права на землю під ним (принцип єдності юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки).

Таким чином, до позивача у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , в силу закону фактично перейшло і право власності на земельну ділянку, на якій вказане нерухоме майно розташоване.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи та доданих до позову доказів, попередній власник земельної ділянки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємець, який прийняв після неї спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.07.2025 року та матеріалів спадкової справи, інші спадкоємці, окрім позивача, які б заявили свої права на спадкове майно, відсутні.

Отже, вирішити питання про визнання за позивачем права власності на вказану земельну ділянку, окрім судового, не існує.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі №689/26/17 вказала на те, що враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки (закріпленому у цивільному та земельному законодавстві ) та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу права на земельну ділянку не передбачено умовами договору чи приписами законодавства.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №318/1274/18 Верховний Суд виснував, про те, що разом із тим при відсутності окремої угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості слід враховувати, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).

Враховуючи цей принцип, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд і у постанові Великої палати від 04.12.2018 року у справі №910/18560/16, вказавши на імперативність приписів щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

Враховуючи, що позивач є власницею будинку, який розташований на земельній ділянці, яка має цільове призначення для будівництва та обслуговування домоволодіння, та в сукупності утворює цілісний об`єкт нерухомості, суд вважає, що, набуваючи право власності на житловий будинок, позивач набула і право власності на земельну ділянку для його обслуговування.

За такого, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 328, 377, 392 ЦК України, ст. ст. 78,79,120 ЗК України, ст. ст. 258-259, 263-265, 268, 280,354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 549860 від 12 січня 2007 року, площею 0,0480 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 1810136600:04:014:0027).

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Житомирська міська територіальна громада в особі виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області, адреса: м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, ЄДРПОУ 04053625.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 05.06.2026