Рішення № 138748647, 23.07.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/9478/26

Категорія 8

2/295/4743/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Перекупки І.Г., за участю секретаря судового засідання Городнюк Є.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Богунського районного суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору про скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Богунським районним судом м. Житомира розглядається цивільна справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору про скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 23 лютого 2012 року між ОСОБА_1 (надалі позивачем) та ОСОБА_2 (надалі відповідач) було укладено Договір дарування квартири. Даний договір було посвідчено Приватним нотаріусом Житомирського міського пального округу Черпак Галиною Антонівною. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11.12.2025 вказаний договір дарування визнано фіктивним та недійсним. Водночас, незважаючи на визнання правочину недійсним, право власності на вказану квартиру продовжує залишатися зареєстрованим за відповідачем, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 469727150 від 25.03.2026. Тобто, незважаючи на недійсність правочину, юридичний запис у реєстрі залишається чинним. Він, ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру на підставі зазначеного судового рішення. Однак 13 квітня 2026 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Житомирської міської ради прийнято рішення № 84255347 про відмову у проведенні державної реєстрації права власності за ним, ОСОБА_1 . Підставою для відмови зазначено те, що заявником подано ті самі документи, на підставі яких право власності вже зареєстровано у Державному реєстрі речових прав, а саме - рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11.12.2025. Також у рішенні зазначено, що відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі Закону) державна реєстрація проводиться на підставі визначеного переліку документів, серед яких є судове рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності. Державний реєстратор дійшов висновку, що подане рішення суду не є належною підставою для державної реєстрації права власності за Позивачем, оскільки воно не містить прямого припису щодо переходу права власності. Також реєстратор послався на положення статті 20 Закону, відповідно до яких для проведення реєстраційних дій необхідно подання оригіналів документів. Таким чином, його, ОСОБА_1 право на належне йому майно фактично не відновлено.

Він, ОСОБА_1 не заперечує, що рішення державного реєстратора формально відповідає вимогам законодавства. Разом з тим, зазначене рішення державного реєстратора Третьої особи фактично підтверджує неможливість відновлення його, ОСОБА_1 , порушеного права в адміністративному порядку.

Просить застосувати наслідки недійсності договору дарування квартири від 23.02.2012, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_2 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач та його представник до суду не з`явилися, направили до суду заяву про розгляд справи без їх участі, наполягали на задоволені позовних вимог.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено.

Згідно протоколу авторозподілу Богунського районного суду м. Житомир від 02.09.2023 головуючим по цивільній справі визначено суддю Перекупка І.Г. (а. с. 82).

23 лютого 2012 року між ОСОБА_1 (надалі позивачем) та ОСОБА_2 (надалі відповідач) було укладено Договір дарування квартири. Даний договір було посвідчено Приватним нотаріусом Житомирського міського пального округу Черпак Галиною Антонівною. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11.12.2025 вказаний договір дарування визнано фіктивним та недійсним. Водночас, незважаючи на визнання правочину недійсним, право власності на вказану квартиру продовжує залишатися зареєстрованим за відповідачем, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 469727150 від 25.03.2026. Тобто, незважаючи на недійсність правочину, юридичний запис у реєстрі залишається чинним. Він, ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру на підставі зазначеного судового рішення. Однак 13 квітня 2026 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Житомирської міської ради прийнято рішення № 84255347 про відмову у проведенні державної реєстрації права власності за ним, ОСОБА_1 . Підставою для відмови зазначено те, що заявником подано ті самі документи, на підставі яких право власності вже зареєстровано у Державному реєстрі речових прав, а саме - рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11.12.2025. Також у рішенні зазначено, що відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі Закону) державна реєстрація проводиться на підставі визначеного переліку документів, серед яких є судове рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності. Державний реєстратор дійшов висновку, що подане рішення суду не є належною підставою для державної реєстрації права власності за Позивачем, оскільки воно не містить прямого припису щодо переходу права власності. Також реєстратор послався на положення статті 20 Закону, відповідно до яких для проведення реєстраційних дій необхідно подання оригіналів документів. Таким чином, його, ОСОБА_1 право на належне йому майно фактично не відновлено.

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд вважає, що рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11.12.2025. у справі № 295/11465/25 встановлює лише факт недійсності договору дарування, однак не містить приписів щодо застосування наслідків недійсності правочину, зокрема не вирішує питання повернення сторін у первісний стан та не визначає належного власника спірного майна.

Запис про право власності за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав залишається чинним, що створює юридичну перешкоду для реалізації ОСОБА_1 своїх правомочностей власника.

Відсутність у Позивача оригіналу правовстановлюючого документа (договору дарування), який знаходиться у відповідача, що перебуває за межами України, унеможливлює виконання формальних вимог законодавства щодо подання відповідних документів для проведення державної реєстрації. Позивач об`єктивно позбавлений можливості подати документи, які формально вимагає державний реєстратор. Зокрема, в пункті 7.4. Договору дарування вказано, що він складений в двох оригінальних примірниках, один примірник договору залишається на зберігання у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 , для подальшої передачі в нотаріальний архів, а другий примірник виданий обдарованому, тобто відповідачу. Отже, у ОСОБА_1 ніколи не було оригіналу вказаного договору дарування.

Наявність спадкового договору від 06.02.2007 (№ 1935378 від 26.02.2007) додатково підтверджує правовий зв`язок ОСОБА_1 із спірним нерухомим майном, що в сукупності з іншими доказами свідчить про відсутність реального переходу права власності до відповідача.

Таким чином, встановлені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 позбавлений можливості відновити своє право власності у позасудовому (адміністративному) порядку через відсутність належних правовстановлюючих документів та відмову державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з цим єдиним ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 є звернення до суду з вимогами про застосування наслідків недійсності правочину, скасування державної реєстрації права власності за відповідачем та визнання права власності за ОСОБА_1 .

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 236 ЦК України встановлено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення у зв`язку з чим суд вважаємо за необхідне застосувати наслідки недійсного правочину, передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України, та повернути сторони договору до первісного стану шляхом скасування реєстрації права власності на квартиру за відповідачем та повернення квартири у власність позивача ОСОБА_1 .

Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволення.

Керуючись ст. ст. 76-81, 89, 203, 209, 210, 215, 229-234, 638, 655, 657 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 4,10,12,13, 81, 258, 259, 263, 264, 265-268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору про скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності, задовільнити.

Визнати недійсності договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 23.02.2012. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений Приватним нотаріусом Житомирського міського пального округу Черпак Галиною Антонівною.

Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 31.07.2026.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомир І.Г. Перекупка