Рішення № 13874718, 09.11.2009, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-3580-1/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2009 року Соломянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Трубнікова А.В.

при секретарі Айріян К.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна» за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна» за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу квартири № 157 за адресою: АДРЕСА_2 від 14 серпня 2009 року (реєстраційний номер 5092), зобовязання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна» скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 та визнання права власності ОСОБА_1 (НОМЕР_1) на АДРЕСА_2.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що є власником квартири № 157, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, проте випадково дізнався, що квартира відчужена від його імені особою, що має ідентичні фамілію, імя та по-батькові.

Як зазначено у позовній заяві наміру на відчуження квартири позивач не мав, не є стороною угоди про відчуження квартири, правочин направлений на незаконне заволодіння його майном, а тому відчуження квартири здійснено незаконно, а сама угода є недійсною.

Представники першого відповідача - ОСОБА_2 на судовому засіданні, проти позову заперечували, посилаючись на те, що при оформленні угоди щодо купівлі-продажу квартири були зібрані всі необхідні документи для її відчуження, ОСОБА_2 також при укладенні правочину було надано свідоцтво про державну реєстрацію права власності на квартиру № 157, що підтверджувало право ОСОБА_1 (НОМЕР_2) на її відчуження, а тому угода є правомірною та не підлягає визнанню недійсною.

На день слухання справи другий відповідач - Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна» у судове засідання не зявився, проте останнім було надано відзив на позовну заяву та клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представників з його боку.

Третій відповідач - ОСОБА_1 (НОМЕР_2) у судове засідання не зявився, свого представника не направив, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про день слухання справи повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим слухати справу у його відсутності.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 своє відношення до позову не визначив та залишив вирішення питання на розсуд суду.

Третя особа - Головне управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у судове засідання не зявилося, проте до суду направило клопотання про слухання справи за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено судом між позивачем" - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» (забудовник -код ЄДРПОУ 31776046) 24 листопада 2005 року було укладено Договір № 526/001 про участь у будівництві обєкту нерухомості - квартири.

В розділі Договору № 526/001 про участь у будівництві обєкту нерухомості від 24 листопада 2005 року де визначені реквізити сторін договору зазначено, що інвестором є ОСОБА_1 та зазначено його ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, та адресу: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 03.04.1998 року.

Також, як вбачається з Акту про виконання зобовязання за Договором від 05 червня 2008 року Товариство з обмежено відповідальністю «Виробничий вектор» в погашення повністю оплаченого лоту облігацій передало, а позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) прийняв майнові права на житлове приміщення, що передбачають набуття позивачем первісного права власності на квартиру в момент укладення цього Акту, а також оформлення та державну реєстрацію у відповідних органах права власності на квартиру.

З досліджених платіжних доручень доданих до матеріалів справи судом встановлено, що позивачем - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в повній мірі проведена оплата іменних облігацій, що підтверджує факт розрахунку за Лот облігацій.

Також, з зазначеного Акту від 05 червня 2008 року судом встановлено, що квартирі (будівельна адреса: м. Київ, вул. Механізаторів, 2 секція 5, ), що набута позивачем - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2). Згідно з технічним паспортом, що виданий Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна» квартира має такі характеристики: номер квартири - 157, поверх - 5, кількість кімнат - 4, житлова площа75, 7 кв. м., загальна площа - 144, 6 кв. м.

Крім того, в процесі розгляду справи судом досліджено Договір доручення № 157 від 05 червня 2008 року, укладений між позивачем - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор». В результаті дослідження Договору № 157 від 05 червня 2008 року судом встановлено, що позивач доручив забудовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» вчинити юридичні дії стосовно оформлення права власності на АДРЕСА_2.

Як вбачається з Акту про виконання зобовязань за Договором доручення від 24 жовтня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» передало, а позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) отримав Свідоцтво про право власності (серія НОМЕР_5 від 14 жовтня 2008 року), яке зареєстроване у Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна» на квартиру № 157, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Дослідивши оригінал та залучену до матеріалів справи копію Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_5), судом встановлено, що Свідоцтво видане 14 жовтня 2008 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та посвідчує, що квартира № 157, яка розташована в АДРЕСА_2 та дійсно належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Також судом встановлено, що Свідоцтво видане на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 29 вересня 2008 року № 1683-С/КІ.

Враховуючи наведене вище суд приходить до висновку, що особою, що набула права власності на АДРЕСА_2 та є її власником є позивач -ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Як встановлено в судовому засіданні, вбачається з позовної заяви та не заперечується представниками відповідача ОСОБА_2, а саме її сином ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_5 на початку вересня 2009 року позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) підійшовши до дверей своєї квартири не зміг їх відкрити, оскільки був замінений замок. Як зазначено представником позивача 06 вересня 2009 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) подзвонив попереджений охоронець підїзду та повідомив, що якісь особи, називаючи себе власниками квартири намагаються до неї увійти.

Наступного дня, а саме 07 вересня 2009 року як зазначено в позовній заяві та підтверджується представниками відповідача ОСОБА_2, а саме її сином ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_5 позивач - ОСОБА_1 (НОМЕР_1) направив свого представника до ЖЕКУ де той зустрівся з сином ОСОБА_2 - перший відповідач по справі. На підтвердження своїх майнових прав на квартиру ОСОБА_2 надала копію Договору купівлі-продажу від 14 серпня 2009 року.

Як вбачається з позовної заяви 07 вересня 2009 року представник позивача, ОСОБА_2, її син ОСОБА_4 та її дочка ОСОБА_5 підїхали до приватного нотаріуса ОСОБА_3 - третя особа по справі, який здійснював реєстрацію правочину.

Нотаріус ОСОБА_3 надав копію Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_5 на підставі якого був проведений правочин, яку зняв з оригінала, що знаходився в архівних матеріалах нотаріуса.

Зазначені копії документів були додані до позовної заяви та залучені до матеріалів справи.

В результаті дослідження наданих письмових доказів судом встановлено, що Договір купівлі-продажу квартири від 14 серпня 2009 року (реєстраційний номер 5092) укладений ОСОБА_2, що виступала покупцем, проте продавцем по даній угоді виступає не власник квартири -позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), а інша особа, що має ідентичні фамілію, імя та по-батькові з дійсним власником квартири - позивачем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Також встановлено судом, що від імені продавця Договір купівлі-продажу квартири від 14 серпня 2009 року підписано не власником квартири - позивачем по справі ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), а іншою особою, третім відповідачем - ОСОБА_1 - ідентифікаційний номер НОМЕР_2, мешкає за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_4.

Крім того, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що копія свідоцтва про право власності, на підставі якого було вчинено правочин відрізняється від свідоцтва на право власності, що належить позивачу - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), проте серійні номери співпадають (НОМЕР_5).

Таким чином, дослідивши обставини справи, додані письмові докази судом достовірно встановлено, що продавцем за Договором купівлі-продажу від 14 серпня 2009 року є особа, що не є власником відчужуваної квартири та відповідно до чинного законодавства України не мала права на її відчуження.

Посилання представників відповідача ОСОБА_2 на той факт, що при укладенні Договору купівлі-продажу від 14 серпня 2009 року відповідачем ОСОБА_1 були надані всі необхідні документи для його укладення та які підтверджували право власності відповідача ОСОБА_1 (ідентифікацій номер НОМЕР_2) на відчужувану квартиру, у звязку з чим його укладення є правомірним судом до уваги не приймається, оскільки відповідачами суду не надано і судом не_добито доказів, щодо набуття право власності на спірну квартиру АДРЕСА_2 (м. Київ), відповідачем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставі правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, з огляду на положення ст. ст. 317 та 319 ЦК України лише власник може розпоряджатися своїм майном.

З урахуванням того, що Договір купівлі-продажу є двостороннім правочином, тобто погодженою дією обох сторін з боку саме власника повинна бути здійснена дія направлена на відчуження квартири. Проте, саме власником квартири - позивачем - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) жодної дії, направленої на відчуження квартири або згоди на її відчуження, або проявленого волевиявлення не було.

Той факт, що Договір купівлі-продажу від 14 серпня 2009 року було укладено особою, що не є власником та поза волею дійсного власника свідчить про те, що такий Договір спрямований на незаконне заволодіння майном.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При вчиненні правочину було допущено порушення чинного законодавства України та порушен© право власності позивача, оскільки квартира, що була відчужена за договором продавцю на праві власності не належала, правочин направлений на незаконне заволодіння майном, і в даному випадку волі саме власника на відчуження квартири не було.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Укладений Договір купівлі-продажу від 14 серпня 2009 року спрямований на протиправне позбавлення права власності позивача на квартиру та безпосередньо укладений в порушення ст. 321 ЦК України.

Таким чином, дослідивши обставини справи суд приходить до висновку, про наявність достатніх підстав для визнання укладеного договору купівлі-продажу квартири від 14 серпня 2009 року недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Також, в процесі розгляду справи судом встановлено, що на підставі укладеного Договору купівлі-продажу від 14 серпня 2009 року відповідач - ОСОБА_2 здійснила державну реєстрацію права власності на квартиру № 157, за адресою: АДРЕСА_2.

Так, у судовому засіданні було встановлено, що Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна» вчинено реєстраційний напис на право встановлювальному документі Договорі купівлі-продажу від 14 серпня 2009 року за № 45148 від 19 серпня 2009 року.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно.

Враховуючи те, що Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна» здійснено державну реєстрацію права власності на підставі правочину, що визнано судом недійсним з моменту його укладення, суд вважає за обгрунтоване задоволення також і вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру № 157, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист права власності усіх субєктів права власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В даному випадку право власності позивача - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на АДРЕСА_2, оспорюється з боку ОСОБА_2, яка-заявляє свої право власності на неї.

З досліджених обставин та матеріалів справи судом встановлена безспірність права власності позивача - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на АДРЕСА_2.

Враховуючи встановлений факт протиправного позбавлення позивача - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) права власності на належну йому квартиру суд керуючись ст. 392 ЦК України та ст. 16 ЦК України приходить до висновку про обгрунтованість задоволення вимоги про визнання права власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати - судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розмірі 120грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст. ст. 16, 203, 215, 317, 319, 321, 328, 386 та 392 Цивільного кодексу України та ст. ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 та 218 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири № 157 за адресою: АДРЕСА_2 від 14 серпня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за номером 5092.

Зобовязати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна» (код ЄДРПОУ 03359836, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 в) скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_3) на АДРЕСА_2.

Визнати право власності ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 03.04.1998 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса проживання АДРЕСА_1) на АДРЕСА_2.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_2, та ОСОБА_1 та Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна» судові витрати: судовий збір у розмірі 1 700, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120, 00 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Соломянського районного суду м. Києва від 09.09.2009 року. Зняти арешт з АДРЕСА_2.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.