Рішення № 138744058, 03.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8188/26

Провадження № 2/761/8918/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

03 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Матвєєвої Ю.О.

при секретарі: Каніковського Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВ «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Жаботинський Іван Володимирович про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Жаботинський Іван Володимирович про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 77353,01 грн., 3% річних у розмірі 26768,50 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання та стягнути судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05.03.2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Експобанк», яке змінило найменування на ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_1 , укладено договір кредиту № 2/2008 USD. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.07.2011р. стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» заборгованість в розмірі 317382,19 грн.. Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 06.03.2018р., право вимоги за вказаним кредитним договором первісний кредитор відступив на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», внаслідок чого, позивач набув право вимоги до відповідача щодо отримання загальної суми заборгованості. Рішення суду ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 625 ЦК України, розмір грошового зобов`язання відповідача за час прострочення виконання рішення суду за період з 20.02.2023р. по 20.02.2026р. складає: 26768,50 грн. - 3% річних та 77353,01 грн. - інфляційних нарахувань, а всього 104121,51 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач вимушений був звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.03.2026 р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 29.04.2026 року змінено порядок розгляду справи на спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечую проти винесення заочного рішення.

Судом вживались заходи стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи.

Так, у призначені судові засідання відповідач не з`явився, поштові відправлені, направлені на його адресу повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Києва було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідача.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.

05.03.2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Експобанк», (яке змінило найменування на ПАТ «Комерційний банк «Експобанк») та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 2/2008 USD.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.07.2011 року у цивільній справі № 2-5776/11 позовні вимоги ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 2/2008 USD від 05.03.2008 року, було задоволено а саме: вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» заборгованість за договором кредиту в загальному розмірі 317382,19 грн.

Згідно Договору про відступлення прав вимоги від 06.03.2018р., право вимоги за кредитним договором, первісний кредитор відступив на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 року заяву ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» задоволено; замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2011 року по цивільній справі № 2-5776/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Вбачається, що виконавчий лист знаходиться на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. виконавче провадження ВП № 72383909.

Позивач зазначає, що ані у примусовому, ані у добровільному порядку рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.07.2011 року у цивільній справі № 2- 5776/11 відповідачем не виконано по теперішній час.

Згідно пунктом першим частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

З огляду на матеріали справи, предметом позову у даній справі є стягнення на підставі частини 2 статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційної складової боргу, за невиконання грошового зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, підтвердженого судовим рішенням.

З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Так, Верховний Суд у постанові по справі № 910/11249/17 від 07.02.2017 зробив висновок, що норма статті 625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Згідно з наданими позивачем розрахунком заборгованості відповідальність, передбачена статтею 629 ЦПК України, за несвоєчасне виконання зобов`язання відповідачем за період з 20.02.2023р. по 20.02.2026р., складає 104121,51 грн, з яких: 26768,50 грн - 3% річних, 77353,01 грн - інфляційні витрати.

Судом під час розгляду справи встановлено наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання та інфляційної складової боргу. Доказів того, що на час нарахуванням банком вказаних сум боржником було погашено заборгованість повністю чи частково, відповідачем суду надано не було.

При цьому, суд враховує, що наявність підстави для виникнення боргу, пред`явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ст. 614 ч. 2, ст. 623 ч. 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, зважаючи на викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними, допустимими та достатніми доказами у справі, тому вони підлягають задоволенню в загальному розмірі 104121,51 грн.

На підставі частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір, сплачений при зверненні позивачем до суду з позовом, підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279, 282-282, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВ «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Жаботинський Іван Володимирович про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ 40696815) інфляційні втрати у розмірі 77353,01 грн. та 3% річних у розмірі 26768,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ 40696815) судові витрати у розмірі 3328,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

03 серпня 2026 року