Ухвала суду № 138743926, 05.08.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/1372/22

Провадження № 4-с/489/23/26

Ухвала

Іменем України

05 серпня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Костюченка Г.С.,

із секретарем судових засідань Козловською А.В.,

за участі: представника скаржника Щербакової А.О.,

представника Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тарасенка К.В.,

представника боржника Ільїна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

У липні 2026 ОСОБА_1 через свого представника адвоката Щербакової А.О. звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до вимог скарги просила суд: визнати неправомірними дії державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, які полягають у неналежному розгляді заяви представника Стягувача про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 71454006 та відмові у її задоволенні, викладеній у листі від 25 червня 2026 року № 114849.

Зобов`язати державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути допущені порушення шляхом повторного розгляду заяви представника Стягувача про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 71454006 відповідно до вимог статті 195 Сімейного кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження» та з урахуванням правової оцінки, викладеної в ухвалі суду за результатами розгляду цієї скарги.

В подальшому представник скаржника доповнила вимоги скарги просила суд зобов`язати державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 71454006 відповідно до вимог статті 195 Сімейного кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження» та з урахуванням правової оцінки, викладеної в ухвалі суду.

В обґрунтування скарги посилався на те, що на виконанні Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 71454006 з примусового виконання виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 .

Після прийняття виконавчого провадження до виконання представник Стягувача звернувся до Інгульського відділу державної виконавчої служби із заявою про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Підставою для звернення із зазначеною заявою стало встановлення обставин, які свідчать про те, що Боржник ще з 20 квітня 2022 року перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає у місті Миколаєві, що підтверджується відомостями Єдиної інформаційної системи соціальної сфери та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У своїй заяві Стягувач не просив державного виконавця встановити наявність чи відсутність заборгованості станом на дату передачі виконавчого провадження до Інгульського ВДВС. Предметом звернення було проведення перевірки правильності визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів за попередній період та здійснення її перерахунку відповідно до вимог частини третьої статті 195 Сімейного кодексу України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для місцевості фактичного проживання боржника.

У заяві було прямо зазначено, що Баштанським відділом державної виконавчої служби при здійсненні розрахунку заборгованості застосовувався показник середньої заробітної плати Баштанського району Миколаївської області, хоча фактичним місцем проживання Боржника протягом спірного періоду було місто Миколаїв.

Саме ця обставина, на думку Стягувача, призвела до неправильного визначення розміру аліментів та, як наслідок, до неправильного визначення розміру заборгованості. Разом із тим листом Інгульського відділу державної виконавчої служби від 25 червня 2026 року № 114849 у задоволенні заяви було відмовлено.

В обґрунтування відмови державний виконавець зазначив, що станом на момент передачі виконавчого провадження з Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області заборгованість зі сплати аліментів була відсутня, а тому Інгульський ВДВС здійснює обчислення аліментів виходячи із середньої заробітної плати по місту Миколаєву лише починаючи з моменту прийняття виконавчого провадження до свого виконання.

Представник скаржника вважає відмову державного виконавця такою що не ґрунтується на вимогах Закону.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 06.07.2026 скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання у справі.

17.07.2026 на адресу суду від представника суб`єкта оскарження надійшов відзив на скаргу, згідно якого ДВС просить суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, щона виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №71454006 з примусового виконання судового наказу № 2-н/489/330/22 виданого 24.05.2022 Ленінським районним судом міста Миколаєва стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 20.05.2022 року до досягнення ОСОБА_6 повноліття, а після цього на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до його повноліття.

Боржником визначено: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . Стягувачем визначено: ОСОБА_1 НОМЕР_2 АДРЕСА_2 .

До Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли матеріали виконавчого провадження 71454006 з підстав, що згідно довідки ЄІССС встановлено, що боржник - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) офійні зареєстрований як внутрішньо переміщена особа (ВПО) та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ., що за підвідомчістю належить до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

17.06.2026, відповідно до вимог частини 4 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Герасимчук Оксаною Олександрівною (далі державний виконавець Герасимчук О.А.) винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.

З матеріалів виконавчого провадження №71454006 встановлено, що станом на 06.04.2026 у ОСОБА_2 була наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 06.04.2026 за період з 31.07.2025 по 31.03.2026 становила 41007,00 гривень. 05.05.2026, державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Черновим В. В. встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 погашена в повному обсязі.

01.07.2026 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти у сумі 21793,00 грн., які перераховано на користь стягувача ОСОБА_1 15.07.2026 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти у сумі 1857,90 грн.

На думку відділу, скаржником обрано не вірний спосіб захисту вимагаючи від суду: визнати неправомірними дії державного виконавця Герасимчук О.О., які полягають у неналежному розгляді заяви представника стягувача про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів та зобов`язати державного виконавця усунути допущені порушення шляхом повторного розгляду заяви представника стягувача про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів, виходячи із наступного.

По-перше ніяких порушень у відповіді на заяву від 18.06.2026 встановлено не було, це є виключно думка скаржника, тому стосовно яких порушень йде мова у скарзі та хто їх встановив відділу не зрозуміло.

По-друге, як не намагається перекрутити та підмінити предмет спору скаржник, в даному випадку предметом всієї скарги є саме розрахунок заборгованості та незгода стягувача із складеним розрахунком заборгованості держаним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що автоматично випливає із суті вимог скарги.

Зазначений спосіб поновлення прав не відповідає положенням ч. 2 ст. 451 ЦПК України, оскільки, протирічить положенням ст. 2, 5, 26 Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), з яких витікає, що примусове виконання рішення суду здійснюється безпосередньо державним (приватним) виконавцем, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами, а відтак визначення обсягу та порядку здійснення відповідних дій виконавчого провадження віднесено Законом до компетенції зазначених осіб та не підлягає регулюванню цивільним судом окрім випадків, визначених ст. 447-1, 451 ЦПК України.

21.07.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив представник скаржника зазначав наступне.

Предметом скарги є правомірність дій державного виконавця Інгульського ВДВС під час розгляду заяви представника Стягувача від 18 червня 2026 року, а саме: чи було фактично розглянуто порушене у заяві питання; чи перевірено наведені заявником обставини; чи надано їм правову оцінку; чи наведено належні мотиви відмови у проведенні перерахунку; чи відповідає надана відповідь змісту та предмету поданої заяви.

Оскаржуються саме дії державного виконавця Інгульського ВДВС, який після прийняття виконавчого провадження до виконання розглянув заяву Стягувача та листом від 25 червня 2026 року № 114849 відмовив у її задоволенні.

У заяві від 18 червня 2026 року не ставилося питання про проведення службової перевірки, здійснення дисциплінарного контролю щодо державного виконавця Першого відділу ДВС у Баштанському районі, визнання його дій неправомірними або скасування складених ним процесуальних документів.

Стягувач звернувся до державного виконавця, у провадженні якого на момент подання заяви вже перебувало відповідне виконавче провадження, із проханням здійснити передбачену законом виконавчу дію провести перерахунок заборгованості з урахуванням обставин та документів, які, на думку Стягувача, мають значення для правильного виконання судового рішення. Надання оцінки обставинам, що впливають на порядок обчислення аліментів, та здійснення розрахунку заборгованості у виконавчому провадженні не є перевіркою діяльності попереднього державного виконавця.

Це є реалізацією повноважень державного виконавця, який на час звернення здійснює примусове виконання рішення та відповідає за правильність подальшого ведення виконавчого провадження.

27.07.2026 на адресу суду від представника суб`єкта оскарження надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Представник зазначає наступне.

У відповіді на відзив скаржник зазначає, що у відзиві відділ фактично ототожнює предмет скарги зі спором про розмір заборгованості зі сплати аліментів.

Зокрема, Відділ виходить із того, що скаржник не погоджується зі складеним Першим відділом державної виконавчої служби у Баштанському районі розрахунком заборгованості, просить державного виконавця Інгульського ВДВС перевірити дії іншого державного виконавця, а остаточне визначення розміру заборгованості у разі виникнення спору належить до компетенції суду.

Однак, скаржник вважає, що таке трактування не відповідає змісту поданої скарги та заявленим у ній вимогам. Відділ звертає увагу, що 18.06.2026 до відділу надійшла заява від представника стягувача Щербакової А.О. про здійснення перерахунку заборгованості, з причин, що під час здійснення попередніх розрахунків заборгованості органом державної виконавчої служби використовувалися показники середньої заробітної плати по Баштанському району Миколаївської області, разом з тим, матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що боржник фактично проживає у місті Миколаєві, а також перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа у місті Миколаєві з 2022 року, що потрібно врахувати при перерахунку заборгованості, на яку державним виконавцем Герасимчук О.А. надано відповідь від 25.06.2026 зареєстрована за вихідним № 114849.

Вимоги скарги, як не намагається скаржник їх приховати, полягають саме у незгоді скаржника із складеним розрахунком заборгованості державним виконавцем у виконавчому провадженні №71454006 під час перебування виконавчого провадження у Першому відділі державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Тому, відділ, зазначав у відзиві, що відповідно до часин 1-3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Виходячи із положень Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця відсутні повноваження перевіряти дії/бездіяльність у виконавчому провадженні іншого державного виконавця, що саме і просила зробити заявник у своїй заяві від 18.06.2026, та у даному випадку цілком правомірно у відповіді заявнику зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється у разі виникнення спору - судом.

Таким чином, у разі незгоди із розрахунком заборгованості проведеним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України стягувач мав можливість звернутися безпосередньо до державного виконавця про здійснення перерахунку заборгованості, та у разі отримання відмови в порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» зі скаргою до начальника Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, або до керівника вищого рівня, як це передбачено Законом.

Окрім того, відділ вважає, що скаржником обрано не вірний спосіб захисту вимагаючи від суду: визнати неправомірними дії державного виконавця Герасимчук О.О., які полягають у неналежному розгляді заяви представника стягувача про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів та зобов`язати державного виконавця усунути допущені порушення шляхом повторного розгляду заяви представника стягувача про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Також 28.07.2026 на адресу суду надійшли заперечення на скаргу представника боржника ОСОБА_2 адвоката Ільїна О.В., який вважав необхідним відмовити в задоволенні скарги з наступних підстав.

У відповіді на відзив адвокат Щербакова Анна Олександрівна стверджує, що предметом скарги є виключно процедура розгляду заяви та надання мотивованої відповіді, а не вирішення спору про розмір заборгованості.

Проте аналіз змісту заяви про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів від 18 червня 2026 року свідчить про те, що представник стягувачки звернулася до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з імперативними вимогами про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів та надання копії нового розрахунку заборгованості за минулі періоди, починаючи з 2022 року.

Задоволення зазначених вимог органом державної виконавчої служби передбачало б здійснення перевірки та скасування розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, складених Першим відділом державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України під час перебування виконавчого провадження в його юрисдикції. Зважаючи на те, що скаржниця у порядку та строки, визначені статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», не оскаржила дій та розрахунків заборгованості, здійснених Першим відділом державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, між сторонами виник спір щодо розміру заборгованості за аліментами, який підлягає вирішенню виключно в судовому порядку, а не шляхом зобов`язання державного виконавця вчинити дії, що виходять за межі його компетенції.

Таким чином, розглянувши заяву про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів від 18 червня 2026 року та направивши лист від 25 червня 2026 року № 114849 із обґрунтованими роз`ясненнями відсутності правових підстав для здійснення перерахунку, державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України розглянув звернення у межах наданих законом повноважень, а відтак оскаржувані дії є законними, права ОСОБА_1 порушені не були, що робить вимогу про зобов`язання повторно розглянути заяву безпідставною.

03.08.2026 на адресу суду надішли додаткові пояснення представника скаржника, відповідно до яких були доповнені вимоги скарги.

Зазначала наступне.

Проведення перерахунку заборгованості не є перевіркою законності дій попереднього державного виконавця чи переглядом прийнятих ним рішень, а є самостійною виконавчою дією, спрямованою на визначення фактичного розміру заборгованості відповідно до вимог статті 195 Сімейного кодексу України з урахуванням усіх офіційно підтверджених обставин, що мають значення для правильного її обчислення.

Заперечення Інгульського ВДВС та Боржника ґрунтуються на твердженні про відсутність у державного виконавця повноважень здійснювати перерахунок заборгованості після передачі виконавчого провадження з іншого органу державної виконавчої служби. Водночас ані Інгульський ВДВС, ані Боржник не навели жодної норми Закону України «Про виконавче провадження», Сімейного кодексу України чи Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка б прямо встановлювала таке обмеження повноважень державного виконавця.

Навпаки, частина третя статті 195 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір заборгованості обчислюється державним виконавцем, а стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» покладає на державного виконавця обов`язок визначати розмір заборгованості зі сплати аліментів у межах виконавчого провадження.

Отже, закон визначає суб`єкта, уповноваженого здійснювати розрахунок заборгованості, однак не містить жодної норми, яка б позбавляла державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження, права чи обов`язку здійснити такий розрахунок після прийняття виконавчого провадження до виконання.

У даному випадку державний виконавець не розглянув заяву представника Стягувача по суті, а відмовив у її задоволенні виключно з мотивів відсутності відповідних повноважень, не навівши при цьому жодної норми закону, яка б встановлювала таке обмеження.

Таким чином, відмова Інгульського ВДВС ґрунтується не на вимогах закону, а на власному тлумаченні меж своїх повноважень, яке не підтверджується жодною нормою чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, представник скаржника просила суд такожзобов`язати державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 71454006 відповідно до вимог статті 195 Сімейного кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження» та з урахуванням правової оцінки, викладеної в ухвалі суду.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала заявлені вимоги у повному обсязі.

Представник суб`єкта оскарження вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні скарги.

Представник боржника в судовому засіданні вважав заявлені вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали скарги, цивільної справи № 489/1372/22, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Положеннями ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.

Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Судом встановлено що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №71454006 з примусового виконання судового наказу № 2-н/489/330/22 виданого 24.05.2022 Ленінським районним судом міста Миколаєва стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 20.05.2022 року до досягнення ОСОБА_6 повноліття, а після цього на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до його повноліття. Боржником визначено: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . Стягувачем визначено: ОСОБА_1 НОМЕР_2 АДРЕСА_2 .

До Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли матеріали виконавчого провадження 71454006 з підстав, що згідно довідки ЄІССС встановлено, що боржник - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) офійні зареєстрований як внутрішньо переміщена особа (ВПО) та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ., що за підвідомчістю належить до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

17.06.2026, відповідно до вимог частини 4 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Герасимчук Оксаною Олександрівною (далі державний виконавець Герасимчук О.А.) винесено постанову про прийняття виконавчого провадження. З матеріалів виконавчого провадження №71454006 встановлено, що станом на 06.04.2026 у ОСОБА_2 була наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 06.04.2026 за період з 31.07.2025 по 31.03.2026 становила 41007,00 гривень. 05.05.2026, державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Черновим В. В. встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 погашена в повному обсязі.

01.07.2026 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти у сумі 21793,00 грн., які перераховано на користь стягувача ОСОБА_1 15.07.2026 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти у сумі 1857,90 грн.

В даному випадку предметом скарги є саме розрахунок заборгованості та незгода стягувача із складеним розрахунком заборгованості держаним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що випливає із суті вимог скарги.

Зазначений спосіб поновлення прав не відповідає положенням ч. 2 ст. 451 ЦПК України, оскільки, протирічить положенням ст. 2, 5, 26 Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), з яких витікає, що примусове виконання рішення суду здійснюється безпосередньо державним (приватним) виконавцем, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами, а відтак визначення обсягу та порядку здійснення відповідних дій виконавчого провадження віднесено Законом до компетенції зазначених осіб та не підлягає регулюванню цивільним судом окрім випадків, визначених ст. 447-1, 451 ЦПК України.

18.06.2026 до відділу надійшла заява від представника стягувача Щербакової А.О. про здійснення перерахунку заборгованості, з причин, що під час здійснення попередніх розрахунків заборгованості органом державної виконавчої служби використовувалися показники середньої заробітної плати по Баштанському району Миколаївської області, разом з тим, матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що боржник фактично проживає у місті Миколаєві, а також перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа у місті Миколаєві з 2022 року, що потрібно врахувати при перерахунку заборгованості, на яку державним виконавцем Герасимчук О.А. надано відповідь від 25.06.2026 зареєстрована за вихідним № 114849.

Виходячи із питань зазначених у заяві, заявник не погоджується із складеним розрахунком заборгованості у виконавчому провадженні №71454006 під час перебування виконавчого провадження у Першому відділі державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до часин 1-3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Виходячи із положень Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця відсутні повноваження перевіряти дії/бездіяльність у виконавчому провадженні іншого державного виконавця, що саме і просила зробити заявник у своїй заяві від 18.06.2026, та у даному випадку цілком правомірно у відповіді заявнику зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється у разі виникнення спору - судом.

Таким чином отримавши розрахунок заборгованості обчислений у травні 2026 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та не погоджуючись з ним стягувач мав можливість звернутися безпосередньо до державного виконавця про здійснення перерахунку заборгованості, та у разі отримання відмови в порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» зі скаргою до начальника Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, однак не скористався своїм правом.

Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України).

Згідно п. 3 розділу Х Інструкції з примусового виконання рішень про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Положеннями п. 8 розділу Х Інструкції з примусового виконання рішень передбачено, що за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою .

Зі змісту додатку 9 до Інструкції з примусового виконання рішень розмір аліментів у разі їх стягнення у частці від заробітку (доходу) не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України. У разі якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа - підприємець, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів (абзац другий частини шостої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»). Про залишок несплаченої суми заборгованості зазначається у цьому звіті в графі «Примітка».

У разі неперерахування коштів вказуються причини їх неперерахування. У разі звільнення працівника звіт подається за період з моменту подання останнього звіту до моменту звільнення працівника.

Задоволення зазначених вимог органом державної виконавчої служби передбачало б здійснення перевірки та скасування розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, складених Першим відділом державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України під час перебування виконавчого провадження в його юрисдикції.

Скаржниця у порядку та строки, визначені статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», не оскаржила дій та розрахунків заборгованості, здійснених Першим відділом державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, не звернулася до начальника відповідного підрозділу ДВС з вимогою про перерахунок або скасування проведених розрахунків.

Таким чином, розглянувши заяву про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів від 18 червня 2026 року та направивши лист від 25 червня 2026 року № 114849 із обґрунтованими роз`ясненнями відсутності правових підстав для здійснення перерахунку, державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України розглянув звернення у межах наданих законом повноважень, а відтак оскаржувані дії є законними, права ОСОБА_1 порушені не були, що робить вимоги заяви та скарги безпідставними.

Враховуючи викладене, вимоги скарги є необґрунтованими і безпідставними, в їх задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 258-260, 447, 448, 451 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 05.07.2026.

Суддя: Г.С. Костюченко