Рішення № 138743906, 05.08.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/694/26 Пров. №2/478/476/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року с-ще Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря Шинкарюка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду с-ща Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

У травні 2026 року представник позивача Усенко М.І., який діє в інтересах позивача ТОВ «ФК КРЕДИТ-КАПІТАЛ» через електронну систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №14800-06/2024 від 14.06.2024 року у розмірі 16 600,00 грн та судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 14.06.2024 року між ТОВ «СТАР ФІНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №14800-06/2024, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності.

ТОВ «СТАР ФІНЕНС ГРУП» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме надало відповідачці ОСОБА_1 грошові кошти у кредит. Проте, ОСОБА_1 не виконала взяті на себе обов`язки за кредитним договором, не здійснила погашення кредиту в обсязі та у строк, встановлені договором, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

24 вересня 2024 року між ТОВ «СТАР ФІНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №24092024, відповідно до умов якого, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором №14800-06/2024 від 14.06.2024 року.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту №14800-06/2024 від 14.06.2024 року у розмірі 16 600,00 грн, де: 4 000,00 грн заборгованість за кредитом; 7 200,00 грн заборгованість за процентами; 5 400,00 грн заборгованість за штрафами та судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 червня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява від 26.06.2026 року в якій він просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час, дату і місце його проведення була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, відзиву не подала.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі заявки анкети ОСОБА_1 від14.06.2024 року, адресованій ТОВ «СТАР ФІНЕНС ГРУП», між вказаними клієнткою та фінансовою установою було укладено Договір про надання фінансового кредиту від 14.06.2024 року № 14800-06/2024.

Згідно з умовами п.п. 1.1. п. 1 вказаного Договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п.п. 1.2 п. 1 Договору, кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту: 14.06.2024 року. Наданий кредит Клієнт зобов`язується погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту: 11.10.2024 року.

Відповідно до умов п.п. 1.4 1.5 п. 1 Договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Денна процентна ставка становить 1,50% та застосовується у межах строку кредитування, визначеного п.п. 1.2 п. 1 цього Договору. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору.

За умовами п.п. 1.6 п. 1 Договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у націаональній валюті на рахунок Клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5168-74ХХ-ХХХХ-0413.

З додатку № 1 до Договору вбачається, що сторони узгодили п`ять платежів з повернення кредиту та сплати відсотків на загальну суму 11 200,00 грн, з якої: 4000,00 грн сума кредиту та 7200,00 грн сума процентів.

Договір та додаток до нього підписано електронним підписом ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора: W0795.

Аналогічні умови кредитування містить Паспорт споживчого кредиту, про ознайомлення з яким, свідчить підпис ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора: W0795.

Згідно з довідкою про ідентифікацію б/н та б/д. ОСОБА_1 було ідентифіковано за номером телефону на який відправлено одноразовий ідентифікатор: W0795.

Згідно листа з Сервісу онлайн платежів іРау.ua ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17.02.2026 року № 3426_260217115732, а також згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 24.06.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260617/64294-БТ, вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 та на вказаний рахунок було перераховано 14.06.2024 року 4000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 14800-06/2024 від 14.06.2024 року, у період строку кредитування ОСОБА_1 було нараховано проценти за користування кредитом у розмірі, прострочені відсотки, а також штрафи за неповернення кредиту та несплату відсотків, у зв`язку фз чим, заборгованість відповідачки складає 15 580,00 грн, з яких: 4000,00 грн розмір заборгованості за кредитом; 780,00 грн нараховані відсотки; 5400,00 грн нараховані відсотти за прострочення; 5400,00 грн штрафи.

24 вересня 2024 між ТОВ «СТАР ФІНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №24092024.

За змістом п.п. 1.1. 1.2. п. 1 вказаного Договору Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами. Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за Кредитними договорами.

Згідно з п.п. 1.4 п. 1 цього Договору Права Вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним Договором, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості.

Відповідно до акту приймання-передачі від 24.09.2024 року та Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №24092024 від 24.09.2024 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 14800-06/2024 від 14.06.2024 року у розмірі 15 580,00 грн.

Згідно детального розрахунку заборгованості, відстоки за користування кредитом були нараховані відповідно до умов п.п. 1.4.1-.1.4.2. п.п. 1.4 п. 1 Договору.

Встановивши наведені обставини, суд керується наступним.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст.626, 628 ЦК України).

За змістом ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі №2-6315/11 (провадження №61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.

Виходячи зі змісту ст.640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частинами 2, 3 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У силу ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено матеріалами справи, між ТОВ «СТАР ФІНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» був укладений Договір про надання споживчого кредиту №14800-06/2024 від 14.06.2024 року, за умовами якого первинний кредитор надав клієнтці кредит у розмірі 4 000,00 грн.

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписаний сторонами договору, сторони погодили розмір кредиту, строк кредитування, процентну ставку за користування коштами, умови повернення кредиту та сплати відсотків, а тому є чинним.

Підписавши вказаний кредитний договір, відповідачка ОСОБА_1 погодилась з умовами договору.

Оскільки зазначений договір є чинним, він підлягає виконанню сторонами.

Також, у кредитному договорі сторони, діючи відповідно до положень ст.ст.6, 627 ЦК України, погодили строк дії договору, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися в межах дії кредитного договору.

Суд враховує, що при укладенні кредитного договору відповідачка була повідомлена про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві обставини договору, і добровільно уклала цей договір та користувалася отриманими коштами, при цьому відповідачка доказів на спростування вказаних обставин не надала.

Кредитний договір та його умови у судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до ст.ст.628, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідачкою не спростовано, свого контррозрахунку заборгованості або доказів належного виконання зобов`язань суду не надано.

Обставин, які б вказували на помилковість розрахунку, судом не встановлено.

Даних про те, що відповідачка у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасила, матеріали справи не містять.

Отже, відповідачкою у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, в тому числі і погашення, кредитних коштів.

Відтак, відповідачка не виконала зобов`язань, визначених Договором про надання фінансового кредиту №14800-06/2024 від 14 червня 2024 року, порушила умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Щодо набуття права вимоги позивачем.

Частинами 1, 3 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.ч.1 ст.513, ст.514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Отже, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 вересня 2024 між ТОВ «СТАР ФІНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №24092024 на підставі чого ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 14800-06/2024 від 14.06.2024 року у розмірі 15 580,00 грн.

Суд стверджує, що копія договору факторингу та реєстру права вимоги за вказаним договором є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).

Наявними в матеріалах справи договором факторингу, актом приймання передачі вимог та витягом з реєстру боржників і прав вимог, підтверджується перехід права вимоги від первісного кредитора ТОВ «СТАР ФІНЕНС ГРУП» до позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

За наведеного суд вважає доведеною обставину, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 14800-06/2024 від 14.06.2024 року.

Суд зауважує, що відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів виконання зобов`язань за за кредитним договором № 14800-06/2024 від 14.06.2024 року, ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем, а тому суд приходить до висновку, що відповідачка умови кредитного договору не виконує, у зв`язку з чим у останньої виникла заборгованість.

Між тим, суд не погоджується із розміром заборгованості відповідачки, яку було заявлено у позові.

Так, у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022 року, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки кредитний договір та нараховані за ним суми штрафу відповідачці у розмірі 5 400,00 грн відбулися у період дії в Україні воєнного стану, то суд вважає це неправомірним в силу п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд приходе висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором кредиту №14800-06/2024 від 14.06.2024 року у розмірі 11 200,00 грн, де: 4 000,00 грн заборгованість за кредитом; 7 200,00 грн заборгованість за процентами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

В силу вимог п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Положеннями ч.1 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До позовної заяви додано Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107, укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» від 01 липня 2025 року. Згідно умов якого, клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта, що передбачено п.1.1. Договору.

Відповідно до п.2.3. Договору вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 кредитну справу складає 8000,00 грн.

З Акту №1411 наданих послуг, складеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та АО «Апологет» від 11 травня 2026 року вбачається, що виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Сума наданих послуг відповідно до Договору складає 8000 грн. Клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання Акту.

Беручи до уваги те, що розмір понесених ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрат на правничу допомогу підтверджений належними та допустимими доказами, відсутність клопотання відповідача про зменшення таких витрат, виходячи з критеріїв їх реальності та співмірності із складністю справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позовні вимоги позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на 67,40%, тому він має право на відшкодування з відповідачки ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 67,40%, а саме у сумі 5392,00 грн.

Оскільки, позовна заява подана ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

При звернені до суду ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було сплачено 2662 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №31221 від 19.05.2026 року.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1794,45 грн (2662,40 грн х 67,40%).

Керуючись ст. ст.13, 259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. №1, 28 корпус, 4-ий поверх, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за договором кредиту №14800-06/2024 від 14.06.2024 року у розмірі 11 200,00 грн, де: 4 000,00 грн заборгованість за кредитом; 7 200,00 грн заборгованість за процентами.

В останній частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. №1, 28 корпус, 4-ий поверх, Код ЄДРПОУ 35234236) судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 5392,00 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 1794,45 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Повний текст заочного рішення складено 05.08.2026 року.

Суддя О.О. Томашевський