Рішення № 138743639, 14.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19095/22-ц

пр. 2-1690/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Рури Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договорів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк»), в якому просить визнати недійсним договір про надання банківських послуг, укладений між відповідачем та позивачем, оформлений Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 21.10.2019 року, з огляду на те, що він не підписувався позивачем; визнати недійсним кредитний договір, укладений між відповідачем та позивачем, оформлений Паспортом кредитного договору для карток Універсальна, Універсальна Gold, Platinum, MC World Black Edition, Visa Signature, MC World Elite, Visa Infinite від 08.10.2019 року, з огляду на те, що він не підписувався позивачем; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати (судовий збір, витрати позивача на проведення судової експертизи).

В обґрунтування позову зазначає, що в жовтні 2018 року отримав картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яку наприкінці 2019 року передав працівникам банку для закриття карткового рахунку.

Разом із цим, позивач не укладав із АТ КБ «Приватбанк» жодних договорів, у тому числі кредитних угод, зокрема, паспорту кредитного продукту для карток Універсальна, Універсальна Gold, Platinum, MC World Black Edition, Visa Signature, MC World Elite, Visa Infinite від 08.10.2019 року, та анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 21.10.2019 року.

Посилаючись на те, що кредитний договір та договір про надання банківських послуг позивач не підписував, їх умови не погоджував, дозволу на використання його електронного підпису не надавав, позивач просив визнати відповідні договори недійсними.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2022 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання договорів недійсними та призначено підготовче засідання у справі на 10.11.2022 року.

У зв`язку з повідомленням про замінування суду судове засідання, призначене на 10.11.2022 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 27.02.2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2023 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у вказаній цивільній справі.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2023 року відкладено підготовче засідання на 30.05.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2023 року відкладено підготовче засідання на 11.09.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.09.2023 року відкладено підготовче засідання на 14.12.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 року відкладено підготовче засідання на 21.03.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.03.2024 року відкладено підготовче засідання на 04.06.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.06.2024 року відкладено підготовче засідання на 16.09.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.09.2024 року відкладено підготовче засідання на 12.12.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2024 року відкладено підготовче засідання на 18.03.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.03.2025 року відкладено підготовче засідання на 07.07.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2025 року відкладено підготовче засідання на 05.08.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про призначення експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договорів недійсними - відмовлено.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2025 року відкладено підготовче засідання на 20.11.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договорів недійсними до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 26.02.2026 року.

У зв`язку з чергуванням судді як слідчий суддя, судове засідання, призначене на 26.02.2026 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 14.05.2026 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, пославшись на викладені у відзиві обставини.

Відзив обґрунтований тим, що позивач електронно-цифровим підписом підписав та приєднався до договорів про надання банківських послуг та кредитного договору, користувався картковим рахунком та використовував кредитні кошти, що свідчить про укладення та дійсність таких договорів.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 21.10.2019 року ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», заповнив і підписав електронно-цифровим підписом «стилусом» на планшеті в приміщенні відділення банку анкету-заяву та паспорт споживчого кредиту, на підставі яких банк надав грошові кошти на споживчі цілі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку типу: Преміальна картка «World Elite» з кредитним лімітом 400 000,00 грн. У зв`язку з цим, ОСОБА_2 видано кредитну картку: 5523….1108 зі строком дії до 10/22.

Анкета-заява підписана електронно-цифровим підписом ОСОБА_2 в електронному вигляді, в якій зазначено, що останній згоден із тим, що в разі використання електронного або іншого аналога власноручного підпису для підписання анкети-заяви такий підпис прирівнюється до власноручного підпису.

Також, електронно-цифровий підпис ОСОБА_2 міститься у паспорті споживчого кредиту від 08.10.2019 року, в якому зазначені процента ставка, розмір пені та інших платежів.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки кредитний ліміт змінювався неодноразово 21.01.2020 року, 15.06.2020 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2022 року у справі № 759/4462/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25.01.2023 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 208 681,21 грн. та судовий збір в розмірі 3 132,92 грн.

Мотиви, з яких виходить cуд, та застосовані норми права

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Закріплена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У частині 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» вказано, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначенимцим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як слідує з матеріалів справи, підписання оспорюваних анкети-заяви від 21.10.2019 року та паспорту споживчого кредиту від 08.10.2019 року здійснено позивачем електронно-цифровим підписом «стилусом» на планшеті в приміщенні відділення банку.

Натомість, позивач обставини щодо підписання анкети-заяви від 21.10.2019 року та паспорту споживчого кредиту від 08.10.2019 року заперечує, та наголошує на їх неукладеності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.05.2024 року у справі № 334/5347/22 зазначено, що якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Разом із цим, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2022 року у справі № 759/4462/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25.01.2023 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 208 681,21 грн. та судовий збір в розмірі 3 132,92 грн.

Так, у межах справи № 759/4462/21 судом встановлено, що ОСОБА_2 активував видану йому платіжну картку за допомогою коду, використовував кредитні кошти і здійснював періодичне погашення кредиту. У виписці про рух коштів по рахунку чітко відображені як розмір коштів, які використовував ОСОБА_2 , так і місце їх зняття або оплати, зокрема термінали та банкомати, а також магазини чи торгові організації, із зазначенням населених пунктів та вулиць, де вони розташовані. Також у виписці відображено коли і у якому розмірі відбувалося поповнення рахунку та місця (адреси) і спосіб його поповнення.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України).

Верховний Суд в постанові від 29 липня 2020 року в справі № 753/10779/16-ц зазначив, що якщо особа підтверджує підписання договору або схвалює правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним. Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Ураховуючи наведене вище, а також беручи до уваги фактичне користування позивачем кредитними коштами та здійснення часткового погашення кредиту, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору про надання банківських послуг, укладеного між відповідачем та позивачем, оформленого Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 21.10.2019 року.

При цьому, вимоги позову про визнання недійсним паспорту споживчого кредитування, є необґрунтованими, оскільки паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

Тобто, паспорт кредитного продукту не є окремим правочином, який можна визнати недійсним.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Даної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, в постановах від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20.

З огляду на викладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

За таких обставин суд вважає, що судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договорів недійсними, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 11.06.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ