Рішення № 138742839, 31.07.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №439/1296/26

Провадження №2-а/461/143/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Кротової О.Б.,

секретар судового засідання Петрушка І.С.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

01.06.2026 позивач ОСОБА_1 через систему Електронний Суд звернувся до Бродівського районного суду Львівської області з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7240923 від 22.05.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, провадження у справі закрити, стягнути з відповідача на користь позивача 665,60 грн судового збору, а також 9500грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 22.05.2026 поліцейським ВП №1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській область Гнівошевським С.В. йому була вручена постанова серії EНА № 7240923 від 22.05.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, з якої вбачається, що 22.05.2026 о 17:55 год в м.Броди по вул. Залізняка, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку транспортного засобу у місці, де відстань до лінії суцільної дорожньої розмітки 1.1 менше 3 метри, чим порушив п.15.9.д. ПДР - порушення заборони зупинки у місцях, де відстань між суцільною розміткою і транспортним засобом менше 3 метра, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. Вважає, що дії поліцейського є протиправними, а оскаржувана постанова - незаконною і такою, що підлягає скасуванню виходячи з наступних підстав. Поліцейський не встановив фактичні обставини справи, не зібрав необхідні докази про вчинення ним адміністративного правопорушення, і не дослідив їх, не врахував його доводів щодо відсутності підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності, та безпідставно виніс постанову EНА №7240923 від 22.05.2026 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Зокрема, поліцейський не зафіксував портативним відеореєстратором факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення, та не надав йому для ознайомлення доказу про його відеофіксацію. Щодо фактичних обставин події зазначив, що його дії були зумовлені виключно форс-мажорними обставинами медичного характеру, пов`язаними із прямою загрозою його життю та здоров`ю. Так, 04.03.2026 стосовно нього було здійснено складне хірургічне втручання кардіологічну операцію, після проведення якої профільними лікарями-кардіологами йому було призначено обов`язковий, довічний та регулярний курс лікування. Дане лікування передбачає суворе дотримання графіку вживання специфічних медичних препаратів (антикоагулянтів, антиаритмічних засобів та препаратів, що регулюють тонус судин і серцевий ритм). 22.05.2026, перебуваючи за кермом автомобіля у м.Броди, він відчув раптове погіршення самопочуття (характерний біль за грудиною, задишку, запаморочення), викликане критичним наближенням часу обов`язкового прийому вищевказаних кардіологічних медикаментів, яких у нього із собою в транспортному засобі не опинилося. Керуючись виключно природним інстинктом самозбереження та метою недопущення настання гострого серцевого нападу під час руху, що могло б призвести до повної втрати контролю над автомобілем та створення реальної загрози для життя інших учасників дорожнього руху), він був змушений негайно зупинити транспортний засіб у максимально безпечному, наскільки це дозволяли його фізичні сили, місці неподалік аптеки, з метою термінового придбання життєво необхідних ліків. Проте 22.05.2026 під час з`ясування обставин справи поліцейський не бажав приймати до уваги його доводів щодо причини його зупинки та не врахував їх під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Поліцейським було проігноровано вимоги ст.280, 18, ч.2 ст.33 КУпАП. Зазначає, що в його діях відсутній склад і подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а відтак, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді Бродівського районного суду Львівської області від 03.06.2026 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

09.06.2026 представником відповідача Головного управління національної поліції у Львівській області Яремчуком Я.В. подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову до Головного управління Національної поліції у Львівській області. Повідомив, що відповідач не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного. Факт скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП є наявним та підтверджується наданим стороною відповідача доказом у вигляді відеофіксації на нагрудну боді камеру поліцейського №861372. Із вказаного запису можна побачити та почути, що саме позивач ОСОБА_1 22.05.2026 о 17:48год в м.Броди, на вул.Залізнична, керуючи транспортним засобом PEUGEOT 308, реєстраціний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу у місці, де відстань до лінії суцільної дорожньої розмітки 1.1 менше 3 метрів, чим порушив п.п.15.9.д ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.122 КУпАП. Перед початком було повідомлено водія ОСОБА_1 про те, що ведеться відеофіксація їхньої розмови згідно ст.40 Закону України Про національну поліцію, та водій ОСОБА_1 одразу ж не заперечував вчинення інкримінованого правопорушення, та просив попередити його за вчинене правопорушення, повідомив, що він являється діючим адвокатом, а його син є діючим поліцейським, та, чому він повинен шукати собі місце для зупинки, хоча працівники поліції зазначили, що поряд знаходиться не одне місце для паркування транспортних засобів. В подальшому поліцейським було проведено підготовку та розгляд адміністративної справи, роз`яснено права згідно ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України, та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7240923 від 22.05.2026 за ч.1 ст.122 КУпАП, з якою водій ОСОБА_1 був згідний. Згодом він повідомив, що нібито зупинився в забороненому місці, бо шукав аптеку для придбання ліків, хоч і на відстані до 10 метрів знаходилися місця для паркування транспортних засобів, які були вільні, а також поряд жодної аптеки не було. Щодо заявлених витрат на правову допомогу, зазначає, що відповідач повністю не погоджується із вимогою про їх стягнення, адже до матеріалів справи не додано жодних договорів із особами, які надавали такі послуги, актів виконаних робіт та інших підтверджуючих документів. Представник відповідача звертає увагу, що позивач час являється діючим адвокатом, відтак, він не звертався за допомогою до будь-якого адвоката, і тому не поніс жодних витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді Бродівського районного суду Львівської області від 30.06.2026 справу передано за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026, справу розподілено судді Кротовій О.Б., того ж дня передано в провадження судді.

Ухвалою судді Галицького районного суду від 27.07.2026 прийнято до розгляду адміністративний позов у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, призначено судове засідання.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити з підстав, в ньому наведених. Додатково зазначив, що мало місце вчинення діяння в стані крайньої необхідності, що згідно ст.18 КУпАП є обставиною, що виключає адміністративну відповідальність. 22.05.2026 під час вчинення ним нібито адміністративного правопорушення, насправді мала місце форс-мажорна обставина медичного характеру, оскільки він раніше переніс операцію, внаслідок чого змушений у точний час вживати медичні препарати. Після закінчення судового засідання у м.Броди, де він брав участь як адвокат, поїхав до аптеки, щоб придбати собі ліки, рухався в сторону залізничного вокзалу. Коли зупинив автомобіль, щоб піти до найближчої аптеки, до нього підійшли працівники поліції, які не з`ясували фактичних обставин справи, зокрема, щодо стану його здоров`я. Своїми діями він не створював перешкод іншим учасникам руху. Окрім цього, поліцейськими під час розгляду справи не вимірювалася відстань між його автомобілем та суцільною лінією дорожньої відмітки, відтак відсутні належні докази вчинення ним правопорушення.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями ч.2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою інспектора поліцейського Відділення поліції №1 (м.Броди) Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Гнівошевського С.В. серії ЕНА №7240923 від 22.05.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 22.05.2026 о 17:48 год у м.Броди на вул.Залізнична, водій транспортного засобу здійснив зупинку транспортного засобу у місці, де відстань до лінії суцільної дорожньої розмітки 1.1 менше 3 метри, чим порушив п.15.9.д. ПДР- Порушення заборони зупинки у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки і транспортним засобом менше 3 метрів.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно п.1.9 ПДР України, особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів, до яких належать, зокрема, водії транспортних засобів.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Підпунктом «д» пункту 15.9 ПДР України передбачено, що зупинка забороняється у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м.

Отже, зупинка транспортного засобу у місці, де відстань між розділювальною смугою і транспортним засобом, що зупинився, складає менше 3 метрів, є правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Приписи ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзаців 1-2 ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

На підтвердження вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, представником відповідача Головного управління національної поліції у Львівській області долучено до матеріалів справи відповідний відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Судом досліджено вказаний відеозапис, долучений представником відповідача до відзиву на позовну заяву, та встановлено, що на такому зафіксовано інформацію про обставини події. Зокрема, із відеозапису вбачається, як працівники поліції підходять до припаркованого автомобіля, поруч з яким знаходиться ОСОБА_1 . Автомобіль припаркований на узбіччі дороги, знаходячись частково на проїжджій її частині. Також видно, як інший автомобіль, який рухається в попутному напрямку, змушений частково виїжджати на зустрічну смугу для руху, щоб об`їхати припаркований автомобіль ОСОБА_1 . На запитання, чому він паркується із порушенням ПДР, останній відповідає, що поруч немає відповідного дорожнього знака, який би забороняв паркування в зазначеному місці. Надалі працівник поліції роз`яснює ОСОБА_1 положення п.15.9.д. ПДР України, і проводить розгляд справи: роз`яснює особі права, передбачені ст.268 КУпАП, а також положення ст.63 Конституції України. Під час розгляду справи ОСОБА_1 відповідає на усі поставлені працівником поліції запитання. Жодних скарг на самопочуття чи потреб в придбанні ліків ОСОБА_1 працівникам поліції не озвучував.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У статті 252 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що поліцейським Відділення поліції №1 (м.Броди) Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Гнівошевським С.В. при розгляді справи про адміністративне правопорушення були з`ясовані всі фактичні обставини справи та дотримано процесуального порядку розгляду справи. Зокрема, поліцейським було роз`яснено ОСОБА_1 суть правопорушення, його права та обов`язки. В подальшому поліцейський ознайомив Мазура В.В. зі змістом постанови, також йому було роз`яснено права, в тому числі право на оскарження постанови, та вручено постанову.

Таким чином, судом на підставі доказів, наданих відповідачем, встановлено, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП була винесена поліцейським правомірно, ним з`ясовані всі фактичні обставини справи, а порушень прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачених ст.268 КУпАП, судом не встановлено.

Щодо покликання представника позивача на те, що має місце обставина, що виключає адміністративну відповідальність, а саме крайня необхідність, у зв`язку із тим, що виникла потреба придбати ліки, суд зазначає наступне.

Статтею 17 КУпАП передбачено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, серед іншого, вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони (стаття 247 КУпАП).

Положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, однак лише у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі №686/5225/17.

Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Так, згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 22.05.2026 о 17:48год в м.Броди, на вул.Залізнична, керуючи транспортним засобом PEUGEOT 308, реєстраціний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу у місці, де відстань до лінії суцільної дорожньої розмітки 1.1 менше 3 метрів, чим порушив п.п.15.9.д ПДР України.

Із долученого позивачем до позовної заяви чеку №3636, виданого Аптекою №29 ТОВ ЛЕКСФАРМ, вбачається, що останнім здійснено покупку ліків 22.05.2026 о 18:21 год, тобто після розгляду справи та винесення працівником поліції оскаржуваної постанови.

Таким чином, вказаний чек не є доказом в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, який би доводив, що зупинка транспортного засобу з порушенням ПДР, є виправданим та терміновим у цьому конкретному випадку, зважаючи на значну небезпеку та загрозу для життя та здоров`я інших осіб.

Більше того, як вбачається із дослідженого відезапису із бодікамери поліцейського, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не скаржився на самопочуття, не повідомляв про те, що він спішить придбати ліки, що існує будь-яка загроза йому чи іншим особам.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови серії ЕНА №7240923 від 22.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП України.

Покликання позивача про правомірність його дій спростовуються наведеними вище нормами Правил дорожнього руху України, та дослідженими судом доказами у справі, зокрема, наданою відеофіксацією події адміністративного правопорушення, якою підтверджується порушення водієм Правил дорожнього руху України та спростовуються зазначені в позовній заяві обставини.

В розглядуваному випадку спірна постанова відповідає вимогам ст.283 КУпАП, суд оцінюючи зібрані у справі в сукупності докази, дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим в задоволенні таких слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 73, 77, 90, 139, 205, 241-246, 255, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 04.08.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , номер телефону: НОМЕР_3 ;

відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, 79007, м. Львів, пл.Генерала Григоренка, буд.3, код ЄДРПОУ 40108833, електронна пошта: zvernenya@lv.police.gov.ua.

Суддя Ольга КРОТОВА