Рішення № 138742791, 04.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/4538/26

Провадження №: 2/336/3598/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участі секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ «Акцент-Банк» Шкапенко О.В. звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просив стягнути на користь банку з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування позову, зазначив, що 05.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». Будучи клієнтом Банку, відповідач уклав з Банком кредитний договір № б/н від 05.05.2025 щодо надання кредитного ліміту в розмірі від 1000,00 грн до 200 000,00 грн. з пільговою процентною ставкою 0,000001% на пільговий період 62 дні, та базовою процентною ставкою 40,8% на рік. Строк кредитування 240 місяців з правом автоматичного продовження. Кредитний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису. Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит у вигляді кредитного ліміту згідно до умов кредитного договору.

Відповідач зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим станом на у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором №б/н від 05.05.2025 у розмірі 28 362,75 грн. станом на 14.04.2026, яка складається з наступного: 19 999,88 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7912,87 грн. заборгованість за процентами; 450 грн. заборгованість за пенею.

Ухвалою судді від 15.05.2026 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, за змістом позовної заяви не заперечував проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань суду на надав, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законодавством порядку шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

При цьому, сторона позивача не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду, тому суд ухвалив провести заочний розгляд вищевказаної справи.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 05.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Акцент Банку з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Відповідач погодився, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. З договором ознайомився до його укладання та погодився з його умовами.

Будучи клієнтом Банку, відповідач уклав з Банком кредитний договір № б/н від 05.05.2025 щодо надання кредитного ліміту в розмірі від 1000,00 грн до 200 000,00 грн. з пільговою процентною ставкою 0,000001% на пільговий період 62 дні, та базовою процентною ставкою 40,8% на рік. Строк кредитування 240 місяців з правом автоматичного продовження. Кредитний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису. Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит у вигляді кредитного ліміту згідно до умов кредитного договору.

Підписавши анкету-заяву, відповідач засвідчив «генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій».

У пункті 10.2 заяви сторони погодили, що у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки.

Згідно з дослідженими судом довідками за лімітами за кредитним договором б/н від 05.05.2025 за період 05.05.2025 по 14.04.2026, встановлено, що початковий кредитний ліміт відповідача становив 7500,00 грн., в подальшому відповідачем було збільшено кредитний ліміт на суми: 05.05.2025 на суму 7500,00 грн., 18.06.2025 на суму 20 000,00 грн., 18.06.2025 на суму 20 000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 05.05.2025, станом на 14.04.2026 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 28 362,75 грн. станом на 14.04.2026, яка складається з наступного: 19 999,88 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7912,87 грн. заборгованість за процентами, 450 грн. заборгованість за пенею.

У зв`язку з тим, що відповідач користувався кредитними коштами позивача, але не повернув їх, заборгованість перед банком становить 28 362,75 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості, який є належним та допустимим доказом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов`язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, ст. 509,525-527, 599, 610, 611, 1049,1050,1054ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст.626-629, 631 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Враховуючи зміст наведених норм, можна вважати, що споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки такі умови договорів приєднання розробляються АТ «Акцент-Банк», як надавачем банківських послуг, відповідно, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору та під час його виконання діють певні вимоги у визначеній редакції.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, за нормою ч. 1 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що АТ «Акцент-Банк» виконало свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг №б/н від 05.05.2025, перерахувавши на рахунок відповідача кредитні кошти, які він використовував.

Сторони узгодили, що погашення кредиту відбувається шляхом щомісячного платежу , а також узгоджено відсоткову ставку.

З урахуванням наведених норм, та наданого позивачем розрахунку суд встановив, що станом на 14.04.2026 відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені договором про надання банківських послуг належним чином не виконав, сума тіла кредиту та нарахованих відсотків, що підтверджена розрахунком, є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Із врахуванням норми ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення заборгованості за наданим кредитом в розмірі 28 362,75 грн.

Тому, дослідивши надані представником позивача на підтвердження позовних вимог письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню на зазначених підставах.

Щодо стягнення з відповідача 450,00 грн заборгованості за пенею, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексуУкраїни встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.

Враховуючи, що позивачем нараховано пеню (штраф) за порушення умов договору у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відсутні підстави для стягнення їх з відповідача.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2620,00 грн.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 247, 265, 273, 280-284, 353, 354 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н 05.05.2025 у розмірі 27 912,75 грн. станом на 14.04.2026, яка складається з наступного: 19 999,88 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7912,87 грн. заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» судовий збір в розмірі 2620,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код за ЄДРПОУ: 14360080, адреса місце знаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя П.Л. Коваленко

04.08.26