Рішення № 138742584, 05.08.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/740/26

Провадження № 2/302/489/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., з участю секретаря судового засідання Сити Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про визначення місця проживання малолітніх дітей із матір`ю з наданням матері права на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей без згоди батька,

у с т а н о в и в:

У червні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гренджа В. Ю., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про визначення місця проживання малолітніх дітей із матір`ю з наданням матері права на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей без згоди батька.

Позов обґрунтувала тим, що вона з відповідачем перебували у шлюбі з 23.05.2015 по 02.10.2025. Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.08.2025 у справі № 302/1022/25, яке набрало 02.10.2025 законної сили.

Зазначала, що в період шлюбу в сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розірвання шлюбу вона разом із дітьми переїхала на постійне місце проживання до власного будинку в АДРЕСА_1 , де фактично проживає з дітьми і на теперішній час.

Стверджувала, що за зверненням відповідача ОСОБА_2 було визначено чіткий графік щодо спілкування батька з дітьми, що підтверджується висновком служби у справах дітей Міжгірської селищної ради про участь батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який затверджений рішенням виконавчого комітету цієї ж селищної ради від 21.01.2026 за № 13.

Звертала увагу і на те, що зареєстроване місце проживання відповідача є АДРЕСА_2 , а фактичним місцем його проживання є Словацька Республіка. Водночас її зареєстрованим місце проживання є АДРЕСА_1 .

При цьому діти сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

Указувала і на те, що з часу припинення шлюбних відносин між нею та відповідачем діти сторін постійно проживають і навчаються у селі Нижній Студений Хустського району Закарпатської області, що підтверджується довідкою № 519 від 25.05.2026, виданою старостою сіл Н. Студений та В. Студений Хустського району Закарпатської області, а також довідками дирекції Верхньостуденівської гімназії.

На даний час у неї виникла необхідність здійснити офіційно реєстрацію місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 і Ренати за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за її фактичним місцем проживання та реєстрації як матері дітей.

Самостійно вона як мати дітей не має права змінювати місце реєстрації проживання малолітніх дітей віком до 14 років, без згоди їх батька - відповідача ОСОБА_2 , незважаючи на ту обставину, що діти фактично за вказаною вище адресою у селі Нижній Студений Хустського району проживають понад 10 місяців.

Також зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 вона народила третю дитину - сина ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . При цьому відповідач не є біологічним батьком меншого її сина, а записаний відповідач батьком цієї дитини відповідно до вимог ст. 124 СК України /презумпція батьківства/ та у найближчий час нею та біологічним батьком дитини буде подано до суду позов про визнання батьківства.

Покликалася і на те, що вона як мати трьох малолітніх дітей уважається багатодітною матір`ю й її сім`я відноситься до багатодітної. Офіційним документом, що підтверджує цей статус є посвідчення батьків та дитини з багатодітної сім`ї. Воно надає право на пільги та соціальні гарантії від держави, в тому числі на проїзд у транспорті, житлово-комунальні послуги тощо. Однак для отримання такого посвідчення багатодітної сім`ї всі члени сім?ї, зокрема мати і діти повинні бути зареєстровані за одною адресою.

За цих підстав у неї виникла нагальна потреба щодо місця реєстрації двох старших її дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за їх фактичним місцем проживання разом із нею у АДРЕСА_1 . До того ж вона разом із дітьми проживає у індивідуальному житловому будинку з усіма необхідними умовами для комфортного проживання дітей та останні бажають проживати разом із нею.

Батько дітей - відповідач ОСОБА_2 на даний час фактично перебуває за кордоном і з нею не спілкується, точне місце його проживання за кордоном їй не відомо та жодних контактів із колишнім чоловіком вона не підтримує.

Посилаючись на наведені вище обставини просила суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , з наданням їй як матері дітей права на зміну їх місця реєстрації та реєстрації місця проживання дітей без згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.06.2026 відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 не скористався.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.07.2026 закрито підготовче провадження у цій справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представниця - адвокатка Гренджа В. Ю. не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином, однак останньою подано до суду 30.07.2026 заяву, в якій вона просила розглянути цю справу за відсутності сторони позивача, позов підтримала та просила його задовольнити (а.с.60).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Рішко С. І. у судове засідання також не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином, проте останнім подано до суду 30.07.2026 заяву, в якій він просив розглянути дану справу без участі сторони відповідача, позовні вимоги визнав повністю та з урахуванням визнання позову вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами (а.с.61).

Представник третьої особи у судове засідання теж не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав та про причини своєї неявки до суду не повідомляв.

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності учасників справи за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що заочним рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.08.2025, яке набрало 02.10.2025 законної сили, шлюб, зареєстрований 23 травня 2015 року виконавчим комітетом Лозянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області за актовим записом № 9, між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 розірвано (а.с.10,11).

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 від 03.03.2016 вбачається, що його батьком є ОСОБА_2 /відповідач/, а матір`ю є ОСОБА_1 /позивачка/ (а.с.6).

Як видно зі свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_3 від 07.06.2017, її батьком є ОСОБА_2 /відповідач/, а матір`ю є ОСОБА_1 /позивачка/ (а.с.8).

Згідно з висновком служби у справах дітей Міжгірської селищної ради, затвердженого виконавчим комітетом цієї ж селищної ради від 21.01.2026 за № 13, комісія з питань захисту прав дитини розглянула питання відповідно до заяви ОСОБА_2 «Про надання рішення щодо способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від них» батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , по відношенню до його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . На засіданні комісії з питань захисту прав дитини (протокол № 1 від 13.01.2026) було визначено чіткий графік щодо спілкування батька з дітьми, а саме: - друга та четверта субота місяця у телефонному режимі; - перша та третя неділя місяця у телефонному режимі; - в день народження ОСОБА_3 у телефонному режимі; - в день народження ОСОБА_4 у телефонному режимі за допомогою телефону ОСОБА_3 НОМЕР_4 , який має прив`язку до програми Viber, WhatsApp, Telegram та за допомогою телефону ОСОБА_4 НОМЕР_5 , який має прив`язку до програми Viber, WhatsApp, Telegram. Цей факт повністю відповідає інтересам дітей і не порушує їх прав та законних інтересів. У разі зміни місця проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати дітей зобов`язується повідомити батька дітей ОСОБА_2 (а.с.12,13).

З довідки старости сіл Н. Студений та В. Студений Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 25.05.2026 за № 15 слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають разом із матір`ю ОСОБА_1 /позивачкою/ у с. В. Студений Хустського району Закарпатської області (а.с.14).

Відповідно до довідок дирекції Верхньостуденівської гімназії Пилипецької сільської ради Закарпатської області від 25.05.2026 за № 05 і № 06, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у 3-му класі даного навчального закладу, а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 4-му класі цього навчального закладу (а.с.15,16).

Як видно з витягу з реєстру Пилипецької сільської територіальної громади від 30.03.2026 за № 2026/005022372, починаючи з 30 березня 2026 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 /позивачки/ є АДРЕСА_1 (а.с.20).

Органом опіки та піклування виконавчого комітету Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області надано суду висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Пилипецької сільської ради від 14.07.2026 за № 2, відповідно до якого, в тому числі з урахуванням того, що після розірвання 29.08.2025 шлюбу між сторонами діти проживають з матір`ю, а батько ОСОБА_2 постійно проживає за кордоном, є доцільним визначити місце постійного проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із їх матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.50,51).

При вирішенні питань, що стосується дітей, згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991, суд має виходити з принципу максимального забезпечення інтересів дитини, її захисту і забезпечення турботи про неї. При вирішенні такого спору суди повинні виходити не з формальних міркувань, а з фактичних інтересів дітей та умов їх нормального виховання. Першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин перших статей 18, 27 зазначеної Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини необхідно врахувати найкращі інтереси дитини, встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суд, насамперед, має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

За змістом ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини 7, 8-10 ст. 7 СК України).

За правилами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності та батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини 1, 2 ст. 155 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; місце проживання дитини, яка досягла десяти років визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Положеннями частин 1, 2 ст. 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Визначення місця проживання дитини одним із батьків не позбавляє права іншого з батьків спілкуватися з дитиною та не обмежує її у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, прояву турботи відносно дитини та участі у вихованні дитини тощо.

За змістом статей 11, 14 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як регламентовано частинами 1, 3, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників. Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.

Як передбачено пунктом 33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07.02.2022 за № 265, подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Надаючи оцінку доводам сторін, щодо забезпечення відповідних умов для життя, виховання, навчання, розвитку дітей суд виходить з того, що письмовими доказами, які було надано сторонами і досліджено судом підтверджується, що за адресою проживання матері об`єктивно існують і створено належні умови для дитини, що підтверджено висновком органу опіки та піклування.

Отже, з урахуванням пріоритетності прав та якнайкращих інтересів дітей, а не стосунків батьків, виконання сторонами своїх батьківських обов`язків, віку дітей, їх прихильності до кожного з батьків, можливості матері щодо створення найліпших умов для виховання, суд, за встановлених обставин, а також зважаючи на визнання відповідачем позову, доходить висновку, що матір дітей ОСОБА_1 має можливість створити належні умови для повноцінного виховання та розвитку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, враховуючи створення матір`ю належних умов для проживання, виховання та забезпечення дітей, відсутності у матеріалах справи доказів недоцільності реєстрації місця проживання дітей за зареєстрованим місцем проживання їх матері, суд доходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Отже, з огляду на наведене вище, а також ураховуючи на визнання позову відповідачем, суд доходить висновку, що позивачка довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свої вимоги, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10.02.2010, у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04, § 58).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення закріплено і в ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що розгляд справи по суті ще не розпочато та відповідач визнав позов, а відтак підлягає поверненню з державного бюджету позивачці 50% сплаченого нею судового збору при поданні до суду позовної заяви у розмірі 1 331,20 грн (а.с.1), що становить 665,60 грн, а решта 665,60 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись наведеним вище та статтями 76-81, 89, 133, 141, 142, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Прийняти визнання позову ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 .

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про визначення місця проживання малолітніх дітей із матір`ю з наданням матері права на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей без згоди батька задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , з наданням матері права на реєстрацію місця проживання цих малолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) з державного бюджету 50% судового збору із суми 1 331,20 грн, сплаченого нею при поданні позовної заяви до суду згідно з платіжної інструкції № 1.691677321.1 від 01.06.2026, а саме в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 273 ЦПК України.

Повне судове рішення складено та підписано 05.08.2026.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

Відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, місцезнаходження с. Пилипець, 75 Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04350843.

Суддя В. Ю. Готра