Ухвала суду № 138741267, 29.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

757/41438/26-к

1-кс-41197/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м.Київ

Печерський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №120250090000473 від 23.10.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Уладівка Літинського району Вінницької області, громадянина України, із вищою освітою, заступник командира штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 проживаючого по АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.426 КК України,

Учасники судового провадження:

Прокурор ОСОБА_5 , підозрюваний ОСОБА_4 , захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , у якому сторона обвинувачення клопоче про застосування у кримінальному провадженні №120250090000473 від 23.10.2025 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 терміном на шістдесят діб з визначенням застави у розмірі 3100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10 316 800 грн.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, посилаючись на його обґрунтованість.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував обґрунтованість підозри, відтак просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, вказуючи на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, визначених стороною обвинувачення при зверненні до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, захисником були долучені заяви ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про передачу ОСОБА_4 на поруки останнім.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позицію захисника ОСОБА_7 та просив відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення.

Вислухавши прокурора на підтримку поданого клопотання, пояснення учасників судового провадження, вивчивши клопотання, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали кримінального провадження, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов висновку, що подане клопотання підлягає задоволенню з огляду на таке.

Клопотання обґрунтоване тим, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025020090000473 від 23.10.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України, а саме в умисному неприпиненні кримінального правопорушення, що вчиняється підлеглим, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов`язками повинна була виконати, що заподіяло істотну шкоду, вчинені в умовах воєнного стану.

В свою чергу, майор ОСОБА_4 , в період часу з 22.04.2026 по 23.05.2026, перебуваючи за місцем тимчасової дислокації штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , достовірно знаючи про вчинення кримінальних правопорушень відносно солдата ОСОБА_13 , не виконав вимоги Статуту внутрішньої служби, а саме статті 11, якою передбачено обов`язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, поважати людську гідність, статей 58, 59 якими передбачено обов`язок начальника постійно підтримувати військову дисципліну, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини, статей 101, 102 якими передбачено повагу до підлеглих та згуртування військового колективу, статті 4 Дисциплінарного статуту, щодо обов`язку рішуче вимагати від підлеглих додержання військової дисципліни та негайно припиняти протиправні дії, діючи умисно, не припинив вчинення кримінальних правопорушень, що вчинялися підлеглими - керівництвом 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_14 , молодшим сержантом ОСОБА_15 , молодшим лейтенантом ОСОБА_16 відносно солдата ОСОБА_13 .

Крім того, ОСОБА_4 , будучи військовою службовою особою та начальником за військовим званням і посадою для ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , всупереч покладеним на нього службовим обов`язкам, не вжив заходів для звільнення солдата ОСОБА_13 від металевих ланцюгів і виведення його з безпорадного стану, хоча маючи реальну можливість та прямий службовий обов`язок припинити протиправні дії, ОСОБА_4 свідомо допустив бездіяльність та навпаки, своєю поведінкою він демонстрував підлеглому ОСОБА_13 власну владу з метою покарання останнього за залишення позицій. Цими діями ОСОБА_4 публічно дискредитував і грубо принизив людську та військову честь і гідність підлеглого військовослужбовця перед особовим складом підрозділу, проявив явну зневагу до загальноприйнятих норм моралі та військової дисципліни, а також грубо порушив гарантовані Конституцією України права і свободи людини, з метою руйнація особистості підлеглого через психологічний та фізичний тиск, а також його демонстративне соціальне приниження в очах колег по службі.

Разом з тим, майор ОСОБА_4 , будучи заступником командира штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , військовою службовою особою, в умовах воєнного стану, в період часу з 03.05.2026 по 23.05.2026, перебуваючи за місцем тимчасової дислокації штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , діючи умисно, в супереч вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 58, 59, 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, неподалік розташування приміщення 3 штурмової спеціалізованої роти спостерігав за застосуванням до солдата ОСОБА_17 заходів фізичного та психологічного насильства, а саме бачив що солдат ОСОБА_17 перебуває в металевій клітці, прикутий металевим ланцюгом до металевої грати клітки за ногу в якій утримувався, чим йому спричинялися фізичний біль та моральні страждання.

При цьому, ОСОБА_4 достовірно знав, що вказані протиправні дії відносно військовослужбовця ОСОБА_17 вчиняються його підлеглими військовослужбовцями ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які грубо порушуючи гарантовані державою конституційні права і свободи людини, передбачені статтями 3, 10, 29, 33 Конституції України, законами України та чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, статтями 3, 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтею 1 Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 13.11.1998 р.,; Європейської конвенції про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 24.01.1997 р.; ст. 4, 11 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України вчиняли вказані протиправні дії відносно солдата ОСОБА_17 , який був позбавлений волі та якому заподіювався сильний фізичний біль та моральні страждання та розумів, що зазначені дії солдата ОСОБА_17 не були пов`язані з виконанням бойового завдання, підтриманням військової дисципліни, припиненням правопорушення, застосуванням передбачених законом дисциплінарних повноважень або забезпеченням належного несення військової служби, а мали очевидно протиправний, принизливий, насильницький та залякувальний характер.

Таким чином, майор ОСОБА_4 , в період часу з 03.05.2026 по 23.05.2026, перебуваючи за місцем тимчасової дислокації штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , достовірно знаючи про вчинення кримінальних правопорушень відносно солдата ОСОБА_17 , не виконав вимоги Статуту внутрішньої служби, а саме статті 11, якою передбачено обов`язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, поважати людську гідність, статей 58, 59 якими передбачено обов`язок начальника постійно підтримувати військову дисципліну, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини, статей 101, 102 якими передбачено повагу до підлеглих та згуртування військового колективу, статті 4 Дисциплінарного статуту, щодо обов`язку рішуче вимагати від підлеглих додержання військової дисципліни та негайно припиняти протиправні дії, діючи умисно, не припинив вчинення кримінальних правопорушень, що вчинялися підлеглими - керівництвом 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_14 , молодшим сержантом ОСОБА_15 , молодшим лейтенантом ОСОБА_16 відносно солдата ОСОБА_17 .

Крім того, ОСОБА_4 , будучи військовою службовою особою та начальником за військовим званням і посадою для ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , всупереч покладеним на нього службовим обов`язкам, не вжив заходів для звільнення солдата ОСОБА_17 з металевої клітки від металевих ланцюгів і виведення його з безпорадного стану, хоча маючи реальну можливість та прямий службовий обов`язок припинити протиправні дії, ОСОБА_4 свідомо допустив бездіяльність та навпаки, своєю поведінкою він демонстрував підлеглому ОСОБА_17 власну владу з метою покарання останнього за залишення позицій. Цими діями ОСОБА_4 публічно дискредитував і грубо принизив людську та військову честь і гідність підлеглого військовослужбовця перед особовим складом підрозділу, проявив явну зневагу до загальноприйнятих норм моралі та військової дисципліни, а також грубо порушив гарантовані Конституцією України права і свободи людини, з метою руйнація особистості підлеглого через психологічний та фізичний тиск, а також його демонстративне соціальне приниження в очах колег по службі.

Внаслідок зазначених умисних дій ОСОБА_4 істотну шкоду заподіяно охоронюваним законом правам та інтересам потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_17 , що полягала у грубому порушенні їх права на повагу до честі й гідності, особисту недоторканність, безпеку, захист від насильства, жорстокого та такого, що принижує гідність, поводження, заподіянні їм фізичного болю, морального страждання, страху за життя і здоров`я, приниженні їх як людини та військовослужбовців, а також у створенні умов, за яких потерпілі були фактично позбавлені можливості вільно відмовитися від виконання незаконних і принизливих вимог. Крім того, істотну шкоду заподіяно державним інтересам у сфері встановленого порядку несення військової служби, військової дисципліни, статутних взаємовідносин між військовослужбовцями та авторитету військового командування, оскільки військова службова особа в умовах воєнного стану та перебування особового складу в зоні бойових дій використала службове становище та фактичну владу над підлеглими не для виконання завдань військової служби, а для насильства, залякування, приниження та незаконного примушування підлеглого військовослужбовця.

За вищевикладених обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в умисному неприпиненні кримінального правопорушення, що вчиняється підлеглим, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов`язками повинна була виконати, що заподіяло істотну шкоду, вчинені в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426 КК України.

28.07.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку

п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

28.07.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426КК України.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею має бути встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для доцільності застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зважаючи, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.426 КК України.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, копії яких були долучені до клопотання про застосування запобіжного заходу та дослідженні слідчим суддею.

Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.426 КК України.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.426 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризикам, а саме:

1. Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду

(п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, передбачених ст. 12 КК України, є тяжким.

Таким чином, ОСОБА_4 усвідомлює невідворотність кримінальної відповідальності та реальність призначення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, у разі визнання судом його винним. Вказані обставини у сукупності можуть свідчити про наявність реального ризику ухиленні від органів досудового розслідування та суду.

Також, ОСОБА_4 дотримується правил конспірації, зокрема використовує програми-месенджери з алгоритмами шифрування, секретними чатами та автоматичним видаленням повідомлень; використовує заздалегідь обумовлену термінологію; ознайомлений із необхідністю знищення пристроїв, які використовуються для злочинної діяльності.

Вищевказані обставини, дають підстави вважати, що підозрюваний в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватися від органів слідства, суду, та має реальні можливості покинути територію України з цією метою. Одним із ризиків можливого переховування підозрюваного від слідства та суду є відсутність контролю за частиною державного кордону в окремих областях України.

Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; рішення у справі «Летельє проти Франції», де суд визначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу упродовж певного часу) від 20.08.2010.

У ст. 5 РекомендаціїКомітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.1997 Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. CzechRepublic») № 31315/96 від 25.04.2000 р., Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

2. Знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Наявність вказаного ризику обґрунтовується тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені всі можливі співучасники злочину, місця зберігання засобів вчинення злочинів, а зважаючи на тяжкість інкримінованих підозрюваному діянь, зухвалість їх вчинення, а також на міру покарання, яка загрожує підозрюваному, сторона обвинувачення обґрунтовано вважає, що ОСОБА_4 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, вчинятиме дії, спрямовані на знищення або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні, збір яких на даний час досудовим розслідуванням не завершено, що значно вплине на процес доказування вини підозрюваного.

Крім того, ОСОБА_4 , як діючий військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , має тісні зв`язки з широким колом осіб, в тому числі з числа керівництва військової частини НОМЕР_1 , за сприяння яких він в змозі вчинити дії, спрямовані на знищення, приховування або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні.

3. Незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Наявність зазначених ризиків обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 будучи заступником командира штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , використовуючи своє службове становище та маючи спільників з числа вищого керівного складу батальйону де він проходить службу в даний час, має значні матеріальні та організаційні можливості для незаконного тиску на військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , які є свідками в даному кримінальному провадженні, інших свідків та учасників кримінального провадження, в тому числі на тих, які на даний час не допитані, шляхом залякування, застосування фізичного насильства або примушування до давання вигідних йому показань чи вчинення інших дій.

Тобто є підстави вважати, що з високим ступенем ймовірності ОСОБА_4 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, може незаконно впливати на свідків, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення. Показання свідків є значущими для доведення обставин, що підлягають доказуванню. Окрім цього, на даний час встановлюються особи, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню, з метою їх подальшого допиту як свідків, а також кола осіб, можливо причетних до вчинення кримінальних правопорушень. Перебуваючи поза межами установ попереднього ув`язнення, підозрюваний може вчинити дії щодо впливу на них, у тому числі шляхом погроз і залякувань, підкупу, з метою відмови надання показань слідству.

Відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.

Ризик незаконного впливу на інших осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, за якої на стадії досудового розслідування показання отримуються під час допиту слідчим, прокурором, а на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише під час досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

У зв`язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

4. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).

На даний час досліджуються обставини можливої причетності до вказаного злочину інших осіб, що зумовлює підвищені ризики невиконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, як з метою уникнення власної кримінальної відповідальності, так і сприяння в уникненні такої відповідальності іншими причетними особами, без обмеження себе для цього в жодних, у тому числі протиправних засобах (ризик змови). Побоюючись реальної міри покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін,

ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі ухилятися від органу досудового розслідування та суду.

ОСОБА_4 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, зможе координувати свої дії з іншими невстановленими на даний час можливими співучасниками злочину, що мають можливість впливати на викривлення значимих доказів і даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню.

З метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може зловживати своїми процесуальними правами з метою затягування строків досудового розслідування шляхом не з`явлення до слідчого, прокурора, слідчого судді під приводом надання фіктивних документів про перебування на лікуванні, у відрядженні, тощо, що унеможливить проведення слідчих дій у розумні строки

Зазначене у своїй сукупності підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

5. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Слід враховувати, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України діє воєнний стан.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в п. 8 листа Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 запровадження воєнного стану та збройна агресія в Україні, має ураховуватися як відповідний ризик, адже ця обставина суттєво ускладнює швидке і своєчасне реагування органів досудового розслідування та проведення всіх необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Крім того, фактичні обставини кримінального правопорушення, інкримінованого підозрюваному свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, домінує над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Наявність вказаного ризику обумовлена також тим, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за контрактом може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 ч. 5 КК України, або дезертирство за ст. 408 ч. 4 КК України, тим самим переховуватися та ухилятися від кримінальної відповідальності. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.426 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, інші запобіжні заходи з огляду на м`якість, а також встановлені у судовому засіданні ризики не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.426 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

За вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків.

Розмір застави підозрюваному визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, за яким підозрюється ОСОБА_4 . Також слідчим суддею враховується майновий та сімейний стан підозрюваного та вагомість ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК, які встановлені слідчим суддею щодо підозрюваного.

Крім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, яку може бути ним внесено у будь-який момент, вважаю за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов`язати підозрюваного ОСОБА_4 :

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, перелік який обов`язати прокурора повідомити підозрюваного ОСОБА_4 під підпис;

- здати на зберігання до Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Покладення даних обов`язків в разі внесення застави є застереженням від настання наслідків, що супроводжуються вище встановленими слідчим суддею ризиками, передбаченими п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Підозрюваний у відповідності до ч. 4 ст. 202 КПК України звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Виходячи з наведеного вище, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою із правом внесення застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб, до 25.09.2026.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 3 328 000 гривень, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент до закінчення строку дії ухвали внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок суду та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ банку: 26268059;

МФО 820172;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва.

р/р UA128201720355259002001012089.

У разі внесення застави, зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 25.09.2026 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, перелік який обов`язати прокурора повідомити підозрюваного ОСОБА_4 під підпис;

- здати на зберігання до Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

З моменту внесення застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали визначити до 25.09.2026.

В задоволенні клопотань військовослужбовців ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , ветерана ЗСУ ОСОБА_10 , громадського діяча ОСОБА_9 , народного депутата України ОСОБА_8 про взяття на поруки, відмовити

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1