Рішення № 138736568, 30.07.2026, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/346/26

Провадження № 2/535/331/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Шолудько А.В., з участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №535/346/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2026 представник ТОВ «Споживчий центр» Омельяненко Роман Русланович, який діє на підставі довіреності №3112/25-24 від 31.12.2025 (а.с. 11), через систему «Електронний суд» подав до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №08.04.2025-100000232 від 08.04.2025 в розмірі 15150,00 грн, що складається із: заборгованості по тілу кредиту - 5000,00 грн, процентів - 6650,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 250,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 750,00 грн, неустойки 2500,00 грн, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредиту, сплати процентів у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором.

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 02.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 42).

21.04.2026 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування зазначив, що жодних договорів з ТОВ «Споживчий центр» не укладав, ніяких коштів не отримував, клієнтом АТ «Перший Український Міжнародний Банк» не являється, не має відкритих на його ім`я діючих поточних карткових, депозитних та інших рахунків. Також заявив клопотання про долучення доказу до справи, а саме лист АТ «ПУМБ» від 22.04.2026 №КНО -56.3.2/40229 (а.с. 50-80).

Представник ТОВ «Споживчий центр» Чехун Юлія Віталіївна, яка діє на підставі довіреності №0304/26-01 від 03.04.2026 (а.с. 91), через систему «Електронний суд» подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що спірний кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до вимог діючого законодавства та підписано належними електронними підписами; відповідач пройшов ідентифікацію через систему BankID; кредитні кошти були перераховані на картковий рахунок відповідача інтернет еквайринг; відповідач, заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банківської установи про наявні чи відсутні рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам; нарахування процентів здійснювалося лише в межах строку кредитування, без застосування положень статті 625 ЦК України; щодо розрахунку заборгованості, позивач вказує, що оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру; комісія за надання кредиту обумовлена перерахуванням коштів на картку позичальника через використання стороннього сервісу інтернет-еквайрингу, а тому плата за надання кредитних коштів є виправданою; на підставі змін до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Також представник позивача заявив клопотання про витребування доказів від АТ «ПУМБ», а саме просив витребувати у Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, Україна) інформацію щодо наявності відкритої (емітованої) банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), та інформацію про рух коштів по банківському рахунку/банківської картки № НОМЕР_1 за 08.04.2025 (а.с. 81- 97, 118, 119).

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заперечення, у якому зазначив, що при підготовці відповіді на відзив представник ТОВ «Споживчий центр» не був обізнаний про наявність відповідних доказів, які були отримані ним із банківських установ, та надані до суду й позивачу; визнає належність йому номера телефону НОМЕР_3 , який був зазначений як фінансовий в АТ КБ «ПриватБанк», разом з тим стверджує, що 08.04.2025 невстановлені особи шляхом незаконним втручанням отримали доступ до зазначеного номера телефону та застосунку Приват24, у якому містилися його персональні дані, це надало можливість шахраям оформити спірний кредитний договір; на підтвердження відсутності у нього рахунків в АТ «ПУМБ» надано довідку від АТ «ПУМБ» про відсутність відкритих карткових рахунків в цьому банку за спірний період. Вважає, що ним надано належні та достатні докази того, що вказаний у позовній заяві картковий рахунок НОМЕР_4 не належить йому, та те що кредитних коштів у сумі 5000,00 грн він не отримував, у зв`язку з чим не є належним відповідачем у справі, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 15150,00 грн не визнає, вважає їх неправомірними та безпідставними (а.с. 107 114).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 01 червня 2026 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 та витребувано у Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, Україна) інформацію щодо наявності відкритої (емітованої) банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), та, у разі її наявності, інформацію про рух коштів по банківському рахунку/банківської картки № НОМЕР_1 за 08.04.2025 (а.с. 123, 124).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 140, 141), у позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «Споживчий центр» за наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 9).

Відповідач - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 142), 24.06.2026 подав заяву до суду про розгляд справи без його участі, заперечує проти задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях (а.с. 137).

На підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 зазначено, що згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, наявні у ній докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, з наступних підстав.

Як встановлено судом, предметом розгляду даної справи є стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №08.04.2025-100000232 від 08.04.2025, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» (далі кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі позичальник) за допомогою одноразового ідентифікатора «Е571», шляхом підписання пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладення електронного кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявки кредитного договору та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, за умовами яких відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 грн на рахунок 5355-28XX-XXXX-4138 строком на 168 днів з дати його надання, дата надання/видачі кредиту 08.04.2025, дата повернення (виплати) кредиту 22.09.2025; процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов`язана з наданням кредиту 5% від суми кредиту та дорівнює 250,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 250 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів, орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 3920,58%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 12650,00 грн, загальні витрати за споживчим кредитом 7650,00 грн; неустойка: 75,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (надалі кредитний договір) (а.с. 22-28).

Під час укладення кредитного договору №08.04.2025-100000232 від 08.04.2025 пройдено ОСОБА_1 ідентифікацію, шляхом використання Системи ВankID національного банку (а.с. 34).

Згідно з довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-2503 від 25.03.2026, на підставі договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 08.04.2025 07:34:30 на суму 5000,00 грн, номер картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua 704384732, призначення платежу: видача за договором кредиту №08.04.2025-100000232 (а.с. 35).

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 станом на 17.03.2026 складає: 5000,00 грн - основний борг; 6650,00 грн залишок відсотків; 2500 грн залишок штрафів, 1000,00 грн залишок комісій, разом 15150,00 грн (а.с. 17-19).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За правилом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи викладене, можна прийти до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19; від 16.12.2020 року у справі №561/77/19 та від 22.11.2021 року у справі№ 234/7719/20.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

За змістом частин 3, 4, 6, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач ОСОБА_1 заперечує факт укладення вказаного договору та отримання грошових коштів. На підтвердження своїх заперечень надав до суду докази, а саме:

- лист АТ «ПУМБ» №КНО-56.3.2/40229 від 22.04.2026, в якому зазначається, що станом на 22.04.2026 у АТ «ПУМБ» відсутні діючі договори на ім`я ОСОБА_1 ; проте, є договори, які були відкриті на ім`я - ОСОБА_1 раніше: №300819224401 від 25.05.2017 та було закрито 24.07.2018; №200819236301 від 25.05.2017 та було закрито 16.07.2019; №300819224401 від 25.05.2017 та було закрито 25.01.2021. Запитувана картка НОМЕР_1 не відкривалась у АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_1 ; банк не має права розголошувати інформацію, про інших клієнтів, що містить банківську таємницю, зокрема фінансовий номер телефону на який направляється інформація власнику картки зазначеної вище (а.с. 77);

- лист АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260402/117176, в якому зазначається, що 08.04.2025 були здійснені спроби списань з карток НОМЕР_5 , НОМЕР_6 . Фінансовий номер НОМЕР_7 знято 08.04.2025 09:35:14, та встановлено новий НОМЕР_8 08.04.2025 09:41:26. Банком було встановлено наявність підозри на шахрайство, як наслідок Банк керуючись договірними відносинами заблокував картки (а.с. 102).

Згідно з листом АТ «ПУМБ» №КНО-07.8.5/10327 БТ від 11.06.2026, наданим на виконання ухвали суду від 01.06.2026, станом на 01.06.2026 банківська платіжна картка № НОМЕР_1 не випускалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). У зв`язку з цим, банк не може надати виписку по карті № НОМЕР_1 , яка не випускалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (а.с. 135).

Таким чином, кредитні кошти за кредитним договором були перераховані на платіжну карту, яка не належить ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави вважати, що відповідач фактично отримав кредитні кошти.

Щодо наданого позивачем листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» суд зазначає, що цей лист не містить даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу наданих у кредит коштів на картковий рахунок, який належить саме відповідачу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 30.11.2022 року у справі №619/598/21, враховуючи, що грошові кошти за оспорюваним кредитним договором перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, рахунки, відкриті на його ім`я в АТ «Ощадбанк» відсутні, колегія суддів дійшла висновку, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У постанові від 07 червня 2023 року у справі №234/3840/15-ц Верховний Суд дійшов висновку, про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави, кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Доказів надання позивачем грошових коштів (кредиту) ОСОБА_1 у розмірі та на умовах, встановлених договором №08.04.2025-100000232 від 08.04.2025 матеріали справи не містять, а саме: - відсутня інформація у якому банку був відкритий картковий рахунок відповідача; - відсутні доказі перерахування на зазначений рахунок кредитних коштів.

Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не довів факту надання кредитних коштів відповідачу, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 основного боргу у розмірі 5000,00 грн, а також похідних вимог: процентів у розмірі 6650,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) у розмірі 250,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 750,00 грн та неустойки у розмірі 2500,00 грн, є недоведеними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ч. 1, п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із проведенням експертизи.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати, понесені ТОВ «Споживчий центр», покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 264 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №08.04.2025-100000232 від 08.04.2025 в розмірі 15150,00 (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят гривень 00 копійок), відмовити повністю.

Судові витрати, понесені позивачем ТОВ «Споживчий центр», покладаються на позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299 , р/р НОМЕР_9 .

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 04.08.2026.

Суддя А.В. Шолудько