Рішення № 138736147, 29.07.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/240/26

381/6154/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючої судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області у режимі відео конференції цивільну справу у порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє у інтересах малолітніх дітей : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у м.Києві державної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року адвокат Давиденко О.С. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка діє у інтересах малолітніх дітей : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у м.Києві державної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у шлюбі з 10.12.2011 по 17.07.2023 та мають двох дітей. Після розірвання шлюбу між ними було укладено договір про поділ спільного майна, а також договір про визначення місця проживання дітей, відповідно до якого діти проживають із матір`ю.

Позивач стверджує, що відповідачка, попри наявність у неї у власності житлового будинку та земельної ділянки, відмовилася звільнити належну йому квартиру, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом про виселення.

Після отримання вимоги про виселення та до відкриття провадження у цій справі відповідачка відчужила належні їй житловий будинок і земельну ділянку на користь своєї сестри за ціною, що, на думку позивача, була істотно нижчою за ринкову.

Позивач вважає, що зазначений договір купівлі-продажу є фіктивним і укладений з метою приховати наявність іншого житла та унеможливити її виселення з квартири позивача, у зв`язку з чим просив визнати договір недійсним, скасувати державну реєстрацію права власності за набувачем та повернути спірне майно у власність відповідачки.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

17 листопада 2025 року представник позивача - Давиденко О.С. на виконання ухвали суду від 04 листопада 2025 року про усунення недоліків позовної заяви подала заяву, в якій надала оригінал квитанції про сплату судового збору та зазначила, що з ухвалою суду ознайомилась через Єдиний державний реєстр судових рішень 14.11.2025 року, оскільки її копія сторонам не надходила. Представник позивача повідомила, що недоліком позовної заяви було не визначення ціни позову та розрахунку судових витрат. У заяві зазначено, що з урахуванням вимоги про повернення майна як наслідку недійсності правочину позов містить як немайнові, так і майнову вимогу. Вартість спірного майна, визначена на підставі довідок Фонду державного майна України, становить 892 444,56 гривень у зв`язку з чим позивач доплатив судовий збір у розмірі 7 713,25 гривень. Представник позивача просила прийняти заяву про усунення недоліків, долучити відповідні документи до матеріалів справи, відкрити провадження у справі.

05 листопада 2025 року ухвалою суду у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі було відмовлено.

10 листопада 2025 року ухвалою суду у задоволенні заяви представника позивача адвоката Давиденко О.С. про забезпечення доказів було відмовлено.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2025 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

26 грудня 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Газізовою Ю.Л. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечила проти задоволення позову в повному обсязі.

У відзиві зазначено, що спірний житловий будинок та земельна ділянка належали ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності на підставі договору дарування, а тому позивач не мав жодних майнових прав на це майно та не довів порушення своїх прав оспорюваним договором купівлі-продажу.

Відповідач вказала, що договір укладено з її сестрою ОСОБА_5 з реальним наміром відчуження майна та з метою отримання коштів для забезпечення потреб двох малолітніх дітей, які мають розлади аутистичного спектра та потребують постійного лікування, реабілітації й догляду.

На думку відповідача, посилання позивача на фіктивність та фраудаторність правочину є безпідставними, оскільки позивач не є кредитором відповідачки та не має правового інтересу щодо спірного майна.

Також відповідач зазначила, що позов фактично пов`язаний з іншим спором, а саме щодо користування квартирою позивача, у якій проживають діти разом із матір`ю, та є способом тиску на відповідача -1. Крім того, у відзиві наголошено на необхідності врахування найкращих інтересів дітей, відсутності у них іншого житла та неможливості їх виселення без забезпечення альтернативного місця проживання.

Відповідач-1 просила відмовити у задоволенні позову повністю та покласти судові витрати на позивача.

05 січня 2026 від представника третьої особи - Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у м.Києві державної адміністрації надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника у зв`язку з високим навантаження працівників служби.

09 січня 2026 року від представника позивача - адвоката Давиденко О.С. до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій остання заперечила проти доводів, викладених у відзиві, та зазначила, що позивач має порушене право щодо спірного договору купівлі-продажу. Представник позивача вказала, що під час шлюбу між сторонами було укладено договори щодо визначення місця проживання дітей, сплати аліментів та поділу майна подружжя, за умовами яких позивач передав відповідачці-1 частину майна, а саме житловий будинок та земельну ділянку у с. Рожни, а також транспортний засіб, залишивши у власності лише автомобіль KIA.

У відповіді на відзив зазначено, що твердження відповідачки про невиконання позивачем обов`язків щодо утримання дітей не відповідають дійсності, оскільки позивач регулярно сплачує аліменти відповідно до договору від 23.06.2023 року, а також здійснює оплату комунальних послуг за квартиру, у якій проживають відповідачка-1 та діти.

Представник позивача стверджує, що укладення 09.08.2024 року договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки між відповідачками мало на меті приховання майна від можливого виконання рішення суду у справі про виселення відповідачки-1 та дітей із квартири позивача. На думку позивача, спірний правочин має ознаки фраудаторного, оскільки укладений між близькими родичами після отримання відповідачкою-1 вимоги про виселення.

Також представник позивача заперечила доводи відповідачки-1 щодо необхідності продажу майна через витрати на утримання дітей, зазначивши, що за період липня 2024 року - березня 2025 року позивач сплатив на утримання дітей 211 916,93 гривень що, на її думку, спростовує твердження про самостійне несення відповідачкою всіх витрат.

Щодо участі органу опіки та піклування представник позивача зазначила, що його залучення є необхідним для забезпечення повного та всебічного розгляду справи, оскільки спір стосується майна, яке, на думку позивача, має значення для забезпечення прав дітей.

Крім того, представник позивача послалася на положення статей 3, 13 ЦК України щодо принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом, а також на правові позиції Верховного Суду щодо фраудаторних правочинів. На підставі викладеного, просила прийняти відповідь на відзив та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

23 січня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Газізової Ю.Л. до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вона заперечила доводи позивача, зазначила про відсутність у позивача порушеного права та правових підстав для оспорювання спірного договору, вказала на недоведеність його фіктивності та фраудаторності, спростувала твердження про належне виконання позивачем обов`язку щодо утримання дітей, а також повторно наголосила на відсутності підстав для залучення до участі у справі органу опіки та піклування. Просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

27 січня 2026 року від відповідача ОСОБА_5 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність у позивача порушеного права чи законного інтересу щодо спірного майна, зазначала, що договір купівлі-продажу був укладений правомірно, не є фіктивним та був зумовлений необхідністю фінансового забезпечення дітей з урахуванням їх діагнозу. Також вказувала, що позов спрямований на втручання у правовідносини між відповідачами та використовується як засіб впливу у сімейному конфлікті, а тому підстав для визнання спірного договору недійсним немає.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2026 року строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів.

02 лютого 2026 року від представника позивача - адвоката Давиденко О.С. до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій представник позивача заперечив доводи відзиву, зазначивши, що спірний договір купівлі-продажу є фіктивним та укладеним між близькими родичами з метою приховати майно відповідача від можливого виконання судового рішення про виселення. Також наголошував на відсутності доказів реального розрахунку за договором, належному виконанні позивачем обов`язку зі сплати аліментів та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів від 19.02.2026 року задоволено частково, витребувано від приватного нотаріуса Фастівського районного нотаріального округу Київської області Фортуни Т.О належним чином завірену копію договору купівлі-продажу №1440 від 09.08.2024 року.

12 березня 2026 року ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів від 11.03.2026 року відмовлено.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

18 березня 2026 року на виконання ухвали суду від 03 березня 2026 року від приватного нотаріуса Фортуни Т.О. до суду надійшли витребувана копія нотаріальної справи (документів, на підставі яких посвідчений правочин), договір купівлі-продажу, посвідченого 09.08.2024 року за реєстровим номером 1440.

16 липня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Газізової Ю.Л. до суду надійшли письмові пояснення до судових дебатів, в яких зазначено, що позивач не довів порушення своїх прав та наявності передбачених законом підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним. Представник відповідача вказала, що спірне майно належало відповідачці на праві особистої приватної власності, договір є правомірним, нотаріально посвідченим та виконаним, а твердження про його фіктивність чи фраудаторний характер не підтверджені належними доказами. Також зазначено, що позивач не є кредитором відповідачки, тому правові висновки щодо фраудаторних правочинів до спірних правовідносин не застосовуються. Крім того, наголошено, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки навіть у разі задоволення позову його правове становище не зміниться, а спірний договір не впливає на питання користування квартирою чи можливого виселення. У зв`язку з цим представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

28 липня 2026 року від представника позивача - адвоката Давиденко О.С. до суду надійшли письмові дебати, в яких зазначено, що спірний договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки був укладений відповідачами з метою приховати майно відповідачки ОСОБА_2 та унеможливити її виселення з квартири позивача.

Представник позивача вказав, що договір має фіктивний та фраудаторний характер, оскільки укладений між рідними сестрами невдовзі після направлення вимоги про виселення, при цьому відповідачами не надано належних доказів фактичної оплати за договором чи походження коштів покупця. Також наголошено, що позивач належним чином виконував обов`язок щодо утримання дітей, регулярно сплачував аліменти та комунальні платежі, а посилання відповідачки на тяжке матеріальне становище не підтверджені доказами. Вважає, що відповідачем ОСОБА_2 не спростовано зловмисне фіктивне відчуження спірного будинку та земельної ділянки з метою уникнення виселення із займаної квартири позивача у випадку задоволення Печерським районним судом м.Києва позовної заяви про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом зняття з реєстрації місця проживання та виселення. А відповідно до ст.3 ЦК України, правочин має відповідати засадам добросовісності, справедливості та розумності. Представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі, визнати договір купівлі-продажу недійсним, скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 , повернути спірне майно у власність ОСОБА_2 та стягнути судові витрати з відповідачів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в судовому засіданні докази та письмові заяви по суті справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.12.2011 року по 17.07.2023 року, від якого мають двох малолітніх дітей.

На момент розлучення відповідач-1 - ОСОБА_2 була власником нерухомого майна житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 загальною площею 53,6 кв.м та земельної ділянки з кадастровим номером 3224986601:01:004:0073 загальною площею 0,25 га.

Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про поділ спільного майна подружжя, а також договір про визначення місця проживання дітей та участь у їх утриманні й вихованні, згідно з яким місце проживання дітей визначено разом із матір`ю ОСОБА_2 (без зазначення адреси місця проживання), що не заперечувалось представниками сторін.

Як вбачається з витребуваної від приватного нотаріуса Фастівського районного нотаріального округу Київської області Фортуни Т.О належним чином завіреної копії договору купівлі-продажу №1440 від 09.08.2024 року та підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 09 серпня 2024 року між ОСОБА_2 (продавець) та її сестрою ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки у АДРЕСА_1 . Фастівського району, посвідчений приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Фортуною Т.О. за реєстровим № 1440 (а.с.145-148 т.2).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що оспорюваний договір є фіктивним та фраудаторним, укладеним між близькими родичами без наміру створення правових наслідків, лише з метою приховання майна відповідачки-1 від можливого виконання рішення суду у справі про її виселення з квартири, яка належить позивачу, та унеможливлення забезпечення дітей житлом за рахунок цього майна.

Оцінюючи підстави позову та встановлені обставини, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

За змістом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Аналізуючи доводи позивача про фраудаторний та фіктивний характер оспорюваного правочину, суд зазначає, що відповідно до сталого правового висновку Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц) фраудаторним визнається правочин, вчинений боржником на шкоду його кредитору з метою уникнення виконання грошового чи іншого майнового зобов`язання або унеможливлення стягнення майна за борги. Конструкт фраудаторності покликаний захистити права кредитора у зобов`язальних правовідносинах.

Разом з тим, у даній справі судом не встановлено наявності між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем -1 ОСОБА_2 будь-яких невиконаних грошових чи інших зобов`язальних відносин, у яких позивач мав би статус кредитора, а відповідачка-1 боржника. На час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 09.08.2024 року у відповідачки-1 не існувало невиконаних майнових або грошових зобов`язань перед позивачем.

Спірне майно (будинок та земельна ділянка у с.Триліси, Фастівського району ) перебувало у приватній власності ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності на підставі безоплатного правочину (договору дарування серія та номер 714 від 10.06.2020) відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України, що підтверджується Інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.145 т.2).

Таким чином встановлено, що позивач ОСОБА_1 на момент розлучення ( 2023 рік) і на момент укладання оспорюваного правочину (2024 рік) не мав жодних майнових чи речових прав щодо цього нерухомого майна.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Посилання позивача на те, що договір укладено з метою унеможливлення виселення відповідачки-1 з належної йому квартири, є юридично безпідставними та спростовуються тим, що наявність чи відсутність у особи у власності іншого нерухомого майна не є предметом регулювання договору купівлі-продажу між відповідачами та само по собі не створює для позивача безпосередніх майнових прав чи обов`язків щодо спірних будинку та земельної ділянки.

Крім цього, правове становище позивача у випадку визнання оспорюваного правочину недійсним, жодним чином не зміниться.

За таких обставин, позивачем не доведено, яким чином оспорюваним договором купівлі-продажу від 09.08.2024 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , порушено безпосередньо суб`єктивні цивільні права або законні інтереси позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до стабільної правової позиції Верховного Суду (зокрема, постанови від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19), відсутність порушеного суб`єктивного права або цивільного інтересу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, твердження позивача про фіктивність договору (ст. 234 ЦК України) не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні статей 77-80 ЦПК України. Договір купівлі-продажу посвідчений нотаріально, передбачав перехід права власності, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що свідчить про настання реальних юридичних наслідків вчиненого правочину.

Щодо позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала: застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

Захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорене право. Враховуючи, що позивач не є стороною оспорюваного правочину, не мав жодних речових прав на спірне майно та не довів порушення своїх суб`єктивних цивільних прав чи законних інтересів, вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав є похідними та задоволенню не підлягають.

Крім того, обрання неналежного або неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог як у частині визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у власність у зв`язку з недоведеністю порушення прав позивача, так і в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав як похідних вимог та у зв`язку з обранням неналежного способу захисту.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог статті 141 ЦПК України. Оскільки у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю, судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 215, 234, 317, 319 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє у інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності та повернення майна у власність залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст ріщення складено 03.08.2026.

Суддя Леся Ковалевська