Рішення № 138735579, 29.07.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/12640/25

Провадження №2/367/1602/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі: головуючого судді Мерзлого Л.В., за участю секретаря судового засідання Колодезної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку заочного розгляду справи в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення нарахованої, але невиплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - відповідач) про стягнення нарахованої, але невиплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона працювала у відповідача з 13.06.2016 по 16.07.2025 на посаді начальника відділу банківських операцій, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , наказом про призначення та наказом № 104-к від 16.07.2025 про звільнення за власним бажанням відповідно до частини 3 статті 38 КЗпП України.

Згідно з довідкою № 1.11-7/56 від 22.07.2025, виданою відповідачем, на день звільнення заборгованість підприємства перед позивачем із заробітної плати становить 847 436 грн 33 коп. Розрахунок при звільненні з позивачем проведений не був, кошти не виплачені, що відповідачем не спростовано.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 117 272 грн 35 коп., виходячи із середньоденного заробітку 1804 грн 19 коп., що підтверджується довідкою про доходи № 1.11-7/57 від 22.07.2025.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 30.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 08.12.2025.

Ухвалою суду від 06.04.2026 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечувала.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання через його електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, доказів поважності причин неявки та заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними.

Оскільки відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів відповідно до статей 280-284 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ч.1 ст.21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем у період з 13.06.2016 по 16.07.2025, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , наказом про призначення та наказом № 104-к від 16.07.2025 про звільнення за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України.

Згідно зі ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За приписами ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

У ст. 30 вказаного Закону міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Матеріалами справи, зокрема довідкою відповідача № 1.11-7/56 від 22.07.2025, підтверджено, що станом на день звільнення позивача - 16.07.2025 - за відповідачем обліковувалась заборгованість із виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 847 436 грн 33 коп. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідач суду не надав, наведені позивачем обставини не спростував.

За таких обставин суд вважає доведеною та обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати в розмірі 847 436 грн 33 коп.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Оскільки відповідач не провів з позивачем повного розрахунку в день звільнення, чим порушив вимоги статті 116 КЗпП України, вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні також є обґрунтованою.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення 117 272 грн 35 коп. підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем вимог.

Суд звертає увагу на те, що відповідач заявлений позивачем розрахунок не оспорив, а сама сума стягнення (117 272 грн 35 коп.) відповідає наведеній у позовній заяві формулі розрахунку (1804,19 грн х 65 днів).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

В спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа "Суханов та Ільченко проти України" заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини", заява N9 42527/98 тощо) "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги" відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/ "правомірне очікування" (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

З огляду на вище зазначені норми чинного законодавства, який регулює даний вид правовідносин, що виник між сторонами, і не виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної виплати заробітної плати, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, статтями 116, 117 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення нарахованої, але невиплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (код ЄДРПОУ 37199618, адреса місця реєстрації: вул. Героїв України, буд. 16, м. Бровари, Київська область, 07400) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 847 436 (вісімсот сорок сім тисяч чотириста тридцять шість) грн 33 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 117 272 (сто сімнадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн 35 коп.

4. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням -http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду складено та підписано 29.07.2026.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (код ЄДРПОУ 37199618, адреса: Київська обл., м. Бровари, вул. Героїв України, 16)

Суддя: Л.В. Мерзлий