Рішення № 138734476, 03.08.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа 359/13632/25

Провадження 2/359/2135/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.

при секретарі судового засідання Кривохижі О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Куксюка Андрія Леонтійовича звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, у якому просила зобов`язати Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати арешт з нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 3220886200:06:001:0100, площею 3,0000 га, розташованої на території Бориспільського району Київської області (Ревненська сільська рада), цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також виключити записи про арешт нерухомого майна за реєстраційними номерами 9266832 та 9268110.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником зазначеної земельної ділянки на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку від 13.09.2006, серія ЯБ № 305325. Земельну ділянку передано в оренду ТОВ «Універсалагротрейд» (код ЄДРПОУ 33102237), яке в подальшому передало її в суборенду Фермерському господарству «АПК» (код ЄДРПОУ 43594101).

Позивачу стало відомо, що щодо належної їй земельної ділянки наявні записи про арешт нерухомого майна за реєстраційними номерами 9266832 (дата та час реєстрації 20.11.2009, 11:33:40) та 9268110 (дата та час реєстрації 20.11.2009, 14:23:51), заявником за якими є Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції (код ЄДРПОУ 34977156), підставою постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 18.11.2009, видана ВДВС Бориспільського МРУЮ, а власником обтяженого майна зазначено ОСОБА_2 .

Позивач звернулася до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою від 01.10.2025 про зняття арешту з належного їй майна, у відповідь на яку листом № 149734 від 15.10.2025 їй повідомлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП 40557711 з виконання виконавчого напису Дніпропетровського міського нотаріального округу № 7141 від 07.03.2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Факторинг» боргу в розмірі 350 752,31 грн; під час здійснення виконавчого провадження 21.03.2014 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника, якою накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886200:066:001:0193; надалі винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, а виконавче провадження знищено за закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень, який становить 3 роки. Водночас за даними автоматизованої системи виконавчих проваджень встановити виконавчі провадження, згідно з якими у 2009 році накладено арешти на земельну ділянку 3220886200:06:001:0100 та зареєстровано обтяження, боржником у яких визначено ОСОБА_2 , не виявляється за можливе.

З наведеного позивач дійшла висновку, що під час здійснення виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_2 державним виконавцем помилково накладено арешт на належну позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 3220886200:06:001:0100, площею 3,0000 га, замість земельної ділянки боржника, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Незважаючи на помилковість дій державного виконавця, орган державної виконавчої служби позбавлений можливості зняти такий арешт у позасудовому порядку у зв`язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження. Наявність арешту створює позивачу перешкоди у здійсненні права власності, унаслідок чого вона позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а збереження понад 16 років не скасованого арешту є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачі відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подали, доказів на спростування доводів позивача не надали. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності або про відкладення розгляду справи не подавали. За таких обставин суд, керуючись ч. 3 ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 81, ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220886200:06:001:0100, площею 2,9999 га, розташованої на території Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акта на право власності на земельну ділянку від 13.09.2006, серія ЯБ № 305325, та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованою за допомогою додатка «Реєстр нерухомості» 01.11.2025 (номер запису про право власності 33075992, дата державної реєстрації права 02.09.2019, розмір частки 1/1).

Земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ «Універсалагротрейд» (код ЄДРПОУ 33102237) на підставі договору оренди землі від 04.09.2019 (номер запису про інше речове право 33076010) та в суборенді Фермерського господарства «АПК» (код ЄДРПОУ 43594101) на підставі договору суборенди земельної ділянки від 30.09.2024 (номер запису про інше речове право 58266504).

Разом із тим щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220886200:06:001:0100 наявні записи про арешт нерухомого майна:

реєстраційний номер 9266832, тип значення арешт нерухомого майна, дата та час реєстрації 20.11.2009, 11:33:40, заявник Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції (код ЄДРПОУ 34977156), тип майна земельна ділянка, доповнення до типу земельної ділянки площею 0,2099 га, адреса: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , тип документа постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, б/н, видана 18.11.2009 ВДВС Бориспільського МРУЮ;

реєстраційний номер 9268110, тип значення арешт нерухомого майна, дата та час реєстрації 20.11.2009, 14:23:51, заявник Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції (код ЄДРПОУ 34977156), тип майна земельна ділянка, доповнення до типу земельної ділянки площею 0,2099 га, опис: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , тип документа постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, б/н, видана 18.11.2009 ВДВС Бориспільського МРУЮ.

Отже, зі змісту наведених записів вбачається, що обидва обтяження за своїми характеристиками (площа 0,2099 га, адреса: АДРЕСА_1 ) та за особою власника ( ОСОБА_2 ) стосуються іншого об`єкта нерухомого майна, ніж земельна ділянка позивача, проте зареєстровані з кадастровим номером 3220886200:06:001:0100, який належить земельній ділянці ОСОБА_1 площею 2,9999 га.

Листом Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 149734 від 15.10.2025, наданим у відповідь на заяву позивача від 01.10.2025, повідомлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП 40557711 з виконання виконавчого напису Дніпропетровського міського нотаріального округу № 7141 від 07.03.2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Факторинг» боргу в розмірі 350 752,31 грн; 21.03.2014 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника, якою накладено арешт на земельну ділянку 3220886200:066:001:0193; відповідно до п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві; виконавче провадження знищено за закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень, який становить 3 роки; за даними автоматизованої системи виконавчих проваджень не виявляється за можливе встановити виконавчі провадження, згідно з якими у 2009 році накладено арешти на земельну ділянку 3220886200:06:001:0100 та зареєстровано обтяження, боржником у яких визначено ОСОБА_2 .

Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження незавершені виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 відсутні. Доказів наявності виконавчих проваджень, у яких позивач є боржником, або майнових претензій до неї, матеріали справи не містять; відповідачами таких доказів не надано.

Таким чином, судом встановлено, що арешт, зареєстрований за номерами 9266832 та 9268110, накладено у межах виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_2 , до якого позивач жодного відношення не має, при цьому обтяження помилково зареєстровано щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220886200:06:001:0100, яка є власністю позивача та боржникові не належить. Виконавче провадження, у межах якого накладено арешт, на цей час не існує, його матеріали знищено за закінченням строку зберігання, унаслідок чого зняття арешту в позасудовому порядку є неможливим.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини втручання у це право повинно мати законні підставу й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один зі способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Згідно з ч. 5 ст. 59 цього Закону в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 13 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017, передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню; строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву, становить три роки. При цьому знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.

Оцінюючи наведене в сукупності, суд виходить із того, що позивач не є та не була боржником у виконавчому провадженні, у межах якого накладено спірний арешт; належна їй земельна ділянка з кадастровим номером 3220886200:06:001:0100 не є майном боржника ОСОБА_2 , а відтак підстав для обтяження цього майна арештом не існувало на момент його накладення та не існує нині.

Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно за умови, коли відповідне виконавче провадження є завершеним і знищеним, а майнові претензії з боку стягувача до власника майна відсутні, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном та порушує гарантоване ст. 319 ЦК України право розпоряджання майном. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21), від 26 липня 2023 року у справі № 761/687/14 (провадження № 61-5887св23).

Оскільки виконавче провадження, у межах якого накладено арешт, закінчено, а його матеріали знищено за закінченням строку зберігання, орган державної виконавчої служби позбавлений можливості самостійно зняти арешт з майна в порядку ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим захист порушеного права позивача можливий виключно в судовому порядку.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Ураховуючи встановлені обставини, наявність зареєстрованого щодо майна позивача арешту, відсутність правових підстав для його існування, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та відсутність у позивача іншого способу захисту свого порушеного права, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність захисту прав позивача шляхом зняття арешту з належної їй земельної ділянки.

Разом із тим, вимоги позову щодо виключення з Державного реєстру речових права на нерухоме майно записів про арешт майна задоволенню не підлягають, оскільки скасування обтяження речових прав здійснюється державним реєстратором на підставі судового рішення. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 643/5147/23.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 18, 40, 56, 59, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 12, 13, 7681, 89, 141, 258259, 263265, 268, 273, 352355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити частково.

Зняти арешт з нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 3220886200:06:001:0100, площею 2,9999 га, розташованої на території Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 18.11.2009, виданої Відділом державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції (запис за реєстраційним номером 9266832 від 20.11.2009 (11:33:40), заявник Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, код ЄДРПОУ 34977156, підстава постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 18.11.2009; запис за реєстраційним номером 9268110 від 20.11.2009 (14:23:51), заявник Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, код ЄДРПОУ 34977156, підстава постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 18.11.2009).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасники справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Учасники справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Чирка