Рішення № 138731695, 04.08.2026, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/709/26

Провадження № 2/685/660/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

04 серпня 2026 року селище Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Теофіполь

справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 03.05.2025 року між ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5509431 (далі кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 53446. Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у сумі 3500 грн, які перераховано на платіжну картку НОМЕР_1 . Загальний строк кредитування за договором складає 360 днів (по 28.04.2026), періодичність платежів зі сплати відсотків кожні 30 днів, проценти за користування кредитними коштами нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,95 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 договору (360 днів), комісія за видачу кредиту у розмірі 350 грн.01.06.2025 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежів та не повернув тіло кредиту. У зв`язку із невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором щодо сплати суми кредиту та відсотків, у неї утворилася заборгованість за кредитним договором. 30.12.2025 між ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем укладено договір факторингу №30/12/2025, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №5509431 від 03.05.2025. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і складає 15853,25 грн, з яких: 3500 грн - тіло кредиту та 8046,5 грн - нараховані проценти первісним кредитором, 3956,75 грн нараховані проценти позивачем за 119 календарних днів, 350 грн комісія за надання кредиту. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 15853,25 грн, а також 2662,40 грн судового збору та 10000 грн витрат на правову допомогу.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, в суд не з`явився, подав клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутності його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з`явилася, заяв не подала, до суду повернувся поштовий конверт надісланий відповідачці із повісткою з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній».

Суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 207, 626,628 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ст. 1054, 1049 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526, 253 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах . Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній

формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В судовому засіданні встановлено, що 03.05.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5509431 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 53446. Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у сумі 3500 грн, які перераховано на платіжну картку НОМЕР_1 . Загальний строк кредитування за договором складає 360 днів (по 28.04.2026), періодичність платежів зі сплати відсотків кожні 30 днів (дата останнього платежу 27.04.2026), проценти за користування кредитними коштами нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,95 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 договору (360 днів), комісія за надання кредиту становить 350 грн (п.1.4 кредитного договору). За умовами п.6.4 договору первісним кредитором було нараховано штрафні санкції у розмірі 1750 грн, однак враховуючи норми чинного законодавства, позивач вважає, що вони не підлягають стягненню. Вказане підтверджується змістом договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5509431, довідкою про перерахування коштів ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 30.12.2025 згідно з якою 03.05.2025 здійснено переказ на суму 3500 грн, на картку НОМЕР_1 , призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 5509431 від 03.05.2025. Згідно з розрахунками заборгованості, наданих позивачем в якості доказу, заборгованість відповідача перед позивачем становить 15853,25 грн, з яких: 3500 грн - тіло кредиту та 8046,5 грн - нараховані проценти первісним кредитором, 3956,75 грн нараховані проценти позивачем за 119 календарних днів, 350 грн комісія за надання кредиту. 30.12.2025 між ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем укладено договір факторингу №30/12/2025, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №5509431 від 03.05.2025, що підтверджується договором факторингу, платіжною інструкцією, реєстром боржників.

Суд розглядає позов і визначає розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач не надала суду доказів того, що це не вона в електронній формі підписувала договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5509431 від 03.05.2025 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 53446, що це не їй належить електронний платіжний засіб НОМЕР_1 на який перераховані кошти у сумі 3500 грн за вказаним договором, тому суд вважає, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 15503,25 грн, з яких: 3500 грн - тіло кредиту, 8046,5 грн - нараховані проценти первісним кредитором, 3956,75 грн нараховані проценти позивачем за 119 календарних днів, тому позов в цій частині необхідно задовольнити.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення комісії у розмірі 350 грн за надання кредиту, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає, що до загальних витрат за договором відносяться, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання кредиту це обов`язок кредитодавця, передбачений ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст. 1054 ЦК України, умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо комісії за видачу кредиту є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту і які б виходили за межі переліку, визначеного ЗУ «Про споживче кредитування» і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення п.1.4 договору щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому позовні вимоги щодо стягнення 350 грн заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.

Вказане узгоджується із правовим висновком першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2025 року у справі 462/2826/24.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції від 14.06.2026 №7034 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. На підтвердження понесених витрат у розмірі 10000 грн на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 10.12.2024, заявку №20558 від 14.05.2026, акт прийому-передачі наданих послуг №20885 від 12.06.2026 та рахунок-фактуру.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Враховуючи, що позов задоволено на 97,79 %, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2603,56 грн судового збору (2662,40 грн х 97,79%) .

Враховуючи, що справа є малозначною та розглядається в спрощеному порядку, суд, виходячи з критерію реальності та розумності адвокатських витрат, вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 5000 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 526, 638, 1048, 1054 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування» ст.12, 81, 89, 265 ЦПК України, районний суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором №5509431 від 03.05.2025 у розмірі 15503,25 грн, з яких: 3500 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 8046,5 грн - нараховані проценти первісним кредитором, 3956,75 грн нараховані проценти позивачем за 119 календарних днів, а також 2603,56 грн судового збору та 5000 грн витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Головуюча