Рішення № 138730957, 03.08.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 Справа №210/4892/25 Провадження №2/607/3907/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., представника відповідача - Магдич О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача на користь Товариства заборгованість за кредитним договором № 106502 від 19.01.2020 у сумі 8680 грн.

Позов мотивовано тим, що 19.01.2020 ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №106502, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту кредит на суму 2000,00 гривень, дата надання кредиту 19.01.2020, строк кредиту: 14 днів, стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 16.04.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 8680,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 2000,00 гривень та прострочена заборгованість за процентами 6680.00 грн.

ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» 28.10.2021 уклали договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

У заявах по суті позивач стверджує, що відповідачка самостійно пройшла процедуру реєстрації на вебсайті кредитодавця, обрала суму та строк кредитування, зазначила свої персональні дані і реквізити банківської картки, після чого підтвердила укладення договору шляхом введення одноразового ідентифікатора (SMS-коду) та натискання кнопки «ТАК». На думку позивача, саме сукупність цих дій підтверджує належне укладення кредитного договору відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач вказував, що кредитні кошти у сумі 2 000 грн були перераховані на банківську картку, реквізити якої були надані відповідачкою при оформленні кредиту. Переказ коштів здійснювався через платіжного провайдера ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» (Platon), що підтверджується листом останнього про проведення 19.01.2020 о 12:24:05 транзакції на суму 2 000 грн на картку з маскою НОМЕР_1 .

Позивач зазначав, що ні первісний кредитор, ні позивач не мають доступу до повного номера банківської картки або виписки з рахунку, оскільки така інформація становить банківську таємницю. Водночас відповідачка як власниця карткового рахунку мала можливість надати банківську виписку чи інші документи, які б підтверджували відсутність зарахування кредитних коштів або те, що зазначена картка їй не належить, однак таких доказів не подала.

Також позивач вважав безпідставними доводи відповідачки про необхідність подання первинних бухгалтерських документів, оскільки у випадку електронного кредитування підтвердженням переказу коштів є документи платіжного оператора, а законодавство про бухгалтерський облік, на яке посилається відповідачка, не регулює спірні правовідносини.

Заперечуючи доводи відповідачки про викрадення телефону та використання її персональних даних сторонніми особами, позивач зазначав, що саме по собі звернення до поліції та внесення відомостей до ЄРДР не підтверджують факту шахрайства чи відсутності волевиявлення на укладення договору, а лише свідчать про початок досудового розслідування. На думку позивача, відповідачкою не подано належних і допустимих доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору або отримання кредитних коштів.

Крім того, позивач не погодився із заявою про застосування позовної давності. Зазначив, що перебіг позовної давності був продовжений на період дії карантину відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а з 24 лютого 2022 року - зупинений на час дії воєнного стану згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції, чинній на відповідний період), у зв`язку з чим строк звернення до суду не був пропущений.

Відповідачка ОСОБА_1 надала суду відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначила, що кредитний договір із ТОВ «ЗАЙМЕР» або його правонаступником ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» не укладала, існування такого договору заперечує та жодних кредитних коштів не отримувала.

Посилається на те, що 19 січня 2020 року у відповідачки в місті Тернополі було викрадено мобільний телефон Sony Xperia XA Plus разом із SIM-карткою та банківськими картками, після чого невстановлені особи, використовуючи її номер телефону, оформили низку мікрокредитів, у тому числі у ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ГОУФІНГОУ». У цей же день відповідачка звернулася із відповідною заявою до поліції, за якою було розпочато кримінальне провадження № 12020210010000195.

Також відповідачка зазначила, що питання щодо цього кредитного договору вже було предметом судового розгляду. Зокрема, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2022 року у справі № 607/3047/22 виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості за кредитним договором № 106502 від 19.01.2020 був визнаний таким, що не підлягає виконанню. На думку відповідачки, під час розгляду цієї справи судом уже були встановлені обставини викрадення телефону та недоведеність факту укладення нею кредитного договору і отримання кредитних коштів, про що позивачу було відомо.

Крім того, відповідачка звертала увагу на те, що у кредитному договорі зазначено недостовірну адресу її проживання у місті Кривому Розі, хоча з 2015 року вона постійно зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 ніколи не проживала.

На думку відповідачки, подана позивачем довідка про ідентифікацію шляхом надсилання одноразового ідентифікатора не є належним доказом, оскільки складена самим позивачем і не підтверджує саме її волевиявлення на укладення договору.

Також відповідачка вказувала, що позивач не подав належних первинних документів, які б підтверджували фактичне перерахування кредитних коштів саме їй, а тому не довів факту виникнення заборгованості.

Окрім заперечень щодо суті позову, відповідачка заявила про застосування позовної давності, зазначивши, що кредит мав бути повернутий до 03 лютого 2020 року, тоді як із позовом позивач звернувся лише 18 березня 2025 року, тобто, на її думку, після спливу трирічного строку позовної давності.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження після отримання справи з Металургійного суду міста Кривого Рогу.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні заперечили позов з підстав, викладених у заявах по суті.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Позивачем надано текст електронного договору, відповідно до якого ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 19.01.2020 уклали кредитний договір № 106502, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2000,00 гривень, дата надання кредиту: 19.01.2020, строк кредиту: 14 днів, стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних.

Як видно із тексту договору, він був підписаний одноразовим ідентифікатором (електронний підпис) KL9068, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_2 19.01.2020, що видно із довідки про ідентифікацію.

Відповідно до довідки платіжного провайдера - ТОВ «Платежі онлайн», яке надає послуги первісному кредитору із переказу коштів, на банківський рахунок за реквізитами банківської картки, а саме - 19.01.2020 було проведено транзакцію на суму 2000,00 грн, маска картки - НОМЕР_3 .

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 16.04.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 8680,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту у розмірі 2000,00 гривень, прострочена заборгованість за процентами у розмірі 6680 грн.

ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» 28.10.2021 уклали договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до п.6.2.3 договору, право вимоги переходить до фактора після підписання Сторонами цього договору. В разі невиконання Фактором вимог п. 7.2 Договору, договір вважається неукладеним, при цьому в разі невиконання фактором зобов`язання щодо сплати другої частини Ціни продажу, договір вважається неукладеним а клієнт повертає фактору першу частину ціни продажу відповідно до п. 7.2.

На виконання вказаних умов відповідно до платіжних доручень від 02.11.2021, 23.11.2021 та 02.11.2021 позивач перерахував ТОВ «Займер» суму коштів, передбачених п.7.1 договору факторингу.

Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

На підтвердження своїх заперечень відповідачкою подано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, заяву про вчинення кримінального правопорушення та інші матеріали кримінального провадження № 12020210010000195, з яких убачається, що 19 січня 2020 року вона повідомила правоохоронні органи про викрадення мобільного телефону, SIM-картки та банківських карток, а також про оформлення невстановленими особами кредитів із використанням її персональних даних.

Крім того, відповідачкою подано копію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2022 року у справі № 607/3047/22, яким виконавчий напис нотаріуса щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 106502 від 19 січня 2020 року визнано таким, що не підлягає виконанню.

Дослідивши докази, суд доходить такого висновку.

У відповідності до статті 6, частини першої статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Водночас, у відповідності до преамбули Закону України «Про електронні довірчі послуги», цей Закон визначає правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Пунктами 1,11,21,22 частини першої статті 1 Закону унормовано, що автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; ідентифікаційні дані особи - набір даних, які дають змогу встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних.

Отже, процедура накладення електронного підпису особою передбачає її електронну ідентифікацію, яка полягає у використанні засобів і методів, які дозволяють однозначно встановити особу.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного суду 21 січня 2021 року у справі № 759/1695/17 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, зазначила, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

Позивач стверджує, що відповідачка підписала кредитний договір за допомогою електронного підпису - одноразового ідентифікатора, який був надісланий їй на її номер мобільного телефону.

Згідно позначки, яка наявна на кредитному договорі, довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 підписала договір Електронним підписом KL9068, який був надісланий на номер телефону НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 в судовому засіданні та заявах по суті стверджує, що вона підпис не ставила, на підтвердження чого надала витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, заяву про вчинення кримінального правопорушення та інші матеріали кримінального провадження № 12020210010000195, з яких убачається, що 19 січня 2020 року вона повідомила правоохоронні органи про викрадення мобільного телефону, SIM-картки та банківських карток, а також про оформлення невстановленими особами кредитів із використанням її персональних даних.

Водночас суд враховує також те, що відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру (правові висновки ВС у постанові від 10.12.2025 у справі № 701/171/25).

Суд вважає, що сам по собі факт направлення одноразового ідентифікатора на номер телефону, який був зазначений під час оформлення кредиту, не є безумовним доказом того, що саме відповідачка вчинила дії щодо укладення кредитного договору, оскільки відповідачка послідовно заперечує факт такого волевиявлення та зазначає, що на момент укладення договору її мобільний телефон, SIM-картка та банківські картки були викрадені.

Суд враховує, що повідомлення одноразового ідентифікатора на певний номер телефону та його подальше використання може свідчити про здійснення відповідних технічних дій у інформаційній системі кредитодавця, однак саме по собі не підтверджує, що такі дії здійснила саме відповідачка. Для встановлення факту укладення електронного договору необхідно встановити не лише факт використання певного номера телефону та одноразового ідентифікатора, а й належність цих дій конкретній особі, яка заперечує факт вчинення правочину.

У цій справі відповідачка заперечує як факт підписання кредитного договору, так і факт отримання кредитних коштів.

При цьому на підтвердження обставин, за яких її персональні дані, номер телефону та банківські картки могли бути використані іншими особами, вона надала документи, які підтверджують її звернення до правоохоронних органів саме 19 січня 2020 року (день укладення договору) з повідомленням про викрадення мобільного телефону, SIM-картки та банківських карток, а також про оформлення невстановленими особами кредитів із використанням її персональних даних.

Вказані обставини мають істотне значення для оцінки доводів відповідачки, оскільки дата повідомлення про викрадення майна відповідає даті укладення спірного кредитного договору.

Водночас позивачем не надано суду доказів, які б з достатнім ступенем вірогідності спростовували зазначені обставини та підтверджували, що саме ОСОБА_1 здійснила реєстрацію на вебсайті кредитодавця, обрала умови кредитування, отримала одноразовий ідентифікатор та особисто використала його для підписання договору.

Довідка про ідентифікацію, складена кредитодавцем, підтверджує лише технічну послідовність дій у його інформаційній системі та використання одноразового ідентифікатора, однак не містить відомостей, які б самі по собі дозволяли встановити, що ці дії здійснила саме відповідачка, а не інша особа, яка могла отримати доступ до її телефону, SIM-картки, банківських карток та персональних даних.

Не підтверджує належним чином факт отримання кредиту відповідачкою і довідка ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН». Із цього документа вбачається лише проведення 19.01.2020 транзакції на суму 2000 грн на картку із відповідною маскою номера. При цьому повний номер картки, її належність відповідачці та факт зарахування коштів саме на рахунок, власником якого була відповідачка, позивачем не доведені.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що саме відповідачка повинна була надати виписку з банківського рахунку, оскільки відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Саме позивач, заявляючи вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором, повинен довести обставини, з яких виникло право вимоги, зокрема факт укладення договору відповідачкою та факт надання їй кредитних коштів.

Доводи позивача про неможливість отримання повної інформації щодо банківської картки з огляду на те, що така інформація містить банківську таємницю, самі по собі не звільняють його від обов`язку довести факт отримання кредитних коштів саме відповідачкою. Позивач не позбавлений процесуальної можливості звернутися до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів, однак такого клопотання суду не подано.

За відсутності доказів належності банківської картки відповідачці сам факт переказу 2000 грн на картку з маскою номера, зазначеною у довідці платіжного провайдера, не дає можливості зробити достовірний висновок про отримання цих коштів саме ОСОБА_1 .

Суд також бере до уваги, що у наданому позивачем кредитному договорі зазначена адреса проживання відповідачки у місті Кривому Розі, тоді як відповідачка заперечує проживання у цьому місті та зазначає, що з 2015 року постійно проживає у місті Тернополі. Позивачем не надано доказів, які б спростовували ці пояснення або підтверджували достовірність зазначених у договорі відомостей про місце проживання відповідачки.

За таких обставин суд доходить висновку, що надані позивачем докази у своїй сукупності не забезпечують більшої переконливості версії про те, що кредитний договір №106502 від 19.01.2020 був укладений саме відповідачкою та що саме вона отримала передбачені ним кредитні кошти.

При цьому суд не залишає поза увагою і рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2022 року у справі №607/3047/22, яким виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості за кредитним договором №106502 від 19.01.2020 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Разом із тим саме по собі зазначене рішення не має преюдиційного значення для встановлення всіх обставин цієї справи, оскільки предметом розгляду у справі №607/3047/22 було питання щодо виконавчого напису нотаріуса.

Водночас наведене рішення підлягає врахуванню судом як доказ, поданий відповідачкою, у сукупності з іншими доказами у цій справі.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Наданими позивачем договором факторингу та реєстром боржників підтверджується набуття ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» права вимоги до ОСОБА_1 . Однак відступлення права вимоги не створює самого зобов`язання та не звільняє нового кредитора від обов`язку довести існування первісного зобов`язання та його виникнення саме у відповідачки.

Оскільки позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт укладення відповідачкою кредитного договору та отримання нею кредитних коштів, вимоги про стягнення як основної суми кредиту, так і процентів за користування ним є недоведеними.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність факту укладення відповідачкою кредитного договору та отримання нею кредитних коштів, питання застосування позовної давності не впливає на результат розгляду справи, а тому суд не надає детальної оцінки її перебігу.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши кожен доказ окремо та всі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору №106502 від 19.01.2020, а також факт отримання нею кредитних коштів у сумі 2000 грн.

За таких обставин відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заявленої заборгованості у розмірі 8680 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, не підлягають стягненню з відповідачки.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», тел. 380956947419, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, ЄДРПОУ 42228158.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуючий суддя В. М. Позняк