Рішення № 138730584, 27.07.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/3466/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Бабин А.О.

учасників справи:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідачів Шиби О.М. -

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Чернівецької обласної державної адміністрації (обласна військова адміністрація), юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації)

про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Чернівецької обласної державної адміністрації (обласна військова адміністрація) (далі - відповідач-1), Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) №13-осн від 30.03.2023 "Про внесення змін до структури юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації)";

- визнати протиправними дії начальника юридичного управління Чернівецької обласної державної (військової) адміністрації Шиби Олександра Михайловича із формування структури юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) від 30.03.2023 та голови Чернівецької обласної державної (військової) адміністрації Запаранюка Руслана Васильовича із затвердження 30.03.2023 структури юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації);

- визнати протиправним та скасувати наказ юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) №13-ос від 04.05.2023 про звільнення його 05.05.2023 з посади начальника відділу представництва Інтересів претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) у зв`язку зі скороченням посади, пов`язаної з ліквідацією відділу представництва інтересів претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації);

- поновити з 06.05.2023 його на посаді начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації);

- стягнути з відповідачів спричинену моральну шкоду у розмірі 25000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що ліквідація відділу і сектора юридичного управління не відбулась, а мало місце зміна внутрішньої організаційної структури внаслідок якої виконання завдань і функцій ліквідованих підрозділів покладено на інший, що вказує на незаконність наказу відповідача 2 від 30.03.2023 та наказу № 13-ос від 04.05.2023 "Про звільнення ОСОБА_1 ", у зв`язку із скороченням посади начальника відділу пов`язаної з його ліквідацією.

Крім того, позивач зазначав, що незважаючи на те, що в обласній державній адміністрації були вакантними рівнозначні посади державної служби на час вручення попередження про звільнення і на дату звільнення позивача відповідно до його освіти, кваліфікації, досвіду, зазначеного обов`язку відповідачі не виконали, будь які рівнозначні посади державної служби і як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей запропоновано не було, що свідчить про недотримання місцевою державною адміністрацією вимог Закону та є істотним порушенням процедури припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення та прав працівника на працю, сприяння у збереженні місця роботи.

На переконання позивача, скоротивши штат працівників юридичного управління на 1 одиницю звільнили виключно його з керівної посади, який має багаторічний стаж роботи, більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, ніж інші працівники підрозділу, що були залишені на роботі у зв`язку з призначенням їх на новостворені посади.

Внаслідок протиправних дій і рішень відповідачів, на дамку позивача, йому спричинено моральну шкоду, що проявилась у власних душевних стражданнях, появи емоцій, тривоги, морального болю і психічного напруження, приниженні власної честі, гідності і ділової репутації.

Чернівецька обласна військова адміністрація (обласна державна адміністрація) подала до суду відзив, в якому заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявленого позову. В обґрунтування заперечень відповідач-1 зазначав, що позивач працював на посаді начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління, яке є структурним підрозділом місцевої державної адміністрації, а також окремою юридичною особою публічного права. Тобто безпосереднім керівником для позивача виступав начальник Юридичного управління, а зміна голови обласної державної адміністрації жодним чином не впливала на трудову діяльність, оскільки він не знаходився у його безпосередньому підпорядкуванні. Начальник Юридичного управління здійснює керівництво управлінням, подає на затвердження голові обласної державної адміністрації структуру, чисельність працівників та положення про управління, планує роботу, подає на затвердження голови обласної державної адміністрації проєкт кошторису та штатного розпису в межах визначеної граничної чисельності та фонду оплати праці його працівників, призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців Юридичного управління, тощо.

Юридичне управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) подало до суду відзив, в якому вказувало, що начальник юридичного управління наділений повноваженнями в частині управлінської діяльності, щодо затвердження нової структури та визначення повноважень працівників цього управління. З метою упорядкування структури та дотримання норм визначених зазначеною вище постановою був утворений відділ фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи, та дотримано збереження юридичного управління згідно норм чинного законодавства. Відповідач-2 також вказував, що оскільки позивач в силу кваліфікаційних вимог не міг обіймати посаду начальника відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи, тому як виняток, який чітко прописаний в нормі закону, йому було запропоновано нижчу посаду від якої він відмовився, про що було складено акт.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.11.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2024, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відділ фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи утворений з дотриманням норм, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій». Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача з посади судами зазначено, що позивачу разом із попередженням про наступне звільнення була запропонована посада головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (на період відпустки основного працівника по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 28.11.2024). Оскільки позивач відмовився від запропонованої посади, відсутні підстави стверджувати про порушення прав позивача щодо попередження про звільнення та запропонування вакантних посад.

Не погоджуючись з указаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 27.10.2025 у справі № 600/3466/23-а касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.11.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2024 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду (головуючий суддя Кушнір В.О.) від 17.11.2025 прийнято до провадження справу та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На підставі Указу Президента України від 24.02.2026 № 167/2026 "Про призначення суддів" та наказу голови Чернівецького окружного адміністративного суду №26-к/тр від 25.02.2026 "Про відрахування зі штату Чернівецького окружного адміністративного суду судді Кушнір В.О., та відповідно до розпорядження керівника апарату Чернівецького окружного адміністративного суду Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 16.03.2026 № 7-Р призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану справу передано для розгляду судді Чернівецького окружного адміністративного суду Левицькому В.К.

Ухвалою суду від 23.03.2026 (головуючий суддя Левицький В.К.) прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 21.04.2026 постановлено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.06.2026, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20.07.2026, занесеною до протоколу судового засідання, закінчено з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, постановлено перейти до судових дебатів. В цей же день, ухвалами суду від 20.07.2026, занесеними до протоколу судового засідання, закінчено судові дебати та оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення. У зв`язку із складністю справи, ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 27.07.2026 на 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 27.07.2026, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено розгляд справи. В цей же день, ухвалами суду від 27.07.2026, занесеними до протоколу судового засідання, закінчено поновлений розгляд, відкрито судові дебати з приводу додаткового досліджених обставин та здійснено перехід до стадії ухвалення судового рішення.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Наказом Юридичного управління Чернівецької обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) від 19.04.2022 № 08-ОС ОСОБА_1 20.04.2022 призначено на посаду начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) (Т. 1 а.с. 27).

У період з 01.02.20223 по 31.03.2023 позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати, що підтверджується наказом від 31.01.2023 № 03-в та не заперечувалося сторонами під час розгляду справи (Т. 1 а.с. 128).

Розпорядженням Чернівецької обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) від 30.03.2023 № 207-р внесено зміни до структури обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), а саме: зменшено штатну чисельність Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації на 1 штатну одиницю і затверджено структуру Юридичного управління в новій редакції чисельністю 10 працівників (Т. 1 а.с. 37 37 на звороті).

На виконання вказаного розпорядження, наказом від 30.03.2023 № 13-осн внесено зміни до структури юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), а саме: наказано ліквідувати 30.03.2023 такі структурні підрозділи юридичного управління: сектор фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом (дві штатні одиниці) та відділ представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи (чотири штатні одиниці) (п. 1 наказу). Цим же наказом утворено 31.03.2023 відділ фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) (п`ять штатних одиниць) (п. 2 наказу).

Пунктом 3 наведеного наказу скорочено 30.03.2023 в структурі юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) скорочено усі 6 посад ліквідованого сектору та відділу, а саме такі посади:

1) начальник відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи (одна штатна одиниця);

2) головний спеціаліст відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи (три штатні одиниці);

3) завідувач сектору фінансово-господарського забезпечення - головний бухгалтер (одна штатна одиниця);

4) головний спеціаліст з питань персоналу сектору фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом (одна штатна одиниця).

Відповідно до п. 4 наказу від 30.03.2023 № 13-осн ввесено 31.03.2023 до структури юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) такі посади:

1) начальник відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи головний бухгалтер (одна штатна одиниця);

2) головний спеціаліст з питань персоналу відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (одна штатна одиниця);

3) головний спеціаліст відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (дві штатні одиниці).

Додатково до структури юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) внесено посаду головного спеціаліста відділу загального правового забезпечення та юридичної експертизи (одна штатна одиниця).

Пунктом 5 наказу від 30.03.2023 № 13-осн затверджену структуру юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) введено в дію 31.03.2023 (Т. 1 а.с. 38).

30.03.2023 начальником юридичного управління сформовано, а головою адміністрації затверджено структуру юридичного управління в кількості 10 штатних одиниць, що складається із двох підрозділів: відділу загального правового забезпечення та юридичної експертизи (5 працівників) та відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (4 працівники), що очолює начальник управління, яку введено в дію 31.03.2023 (Т. 1 а.с. 39).

З метою виправлення технічної помилки, 03.04.2023 начальником юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) видано наказ № 15-осн, яким наказано у пункті 2 розпорядчої частини наказу юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) від 30.03.2023 № 13-осн «Про внесення змін до структури юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації)» слова у дужках «(п`ять штатних одиниць)» замінити словами у дужках «(чотири штатні одиниці)» (Т. 4 а.с. 103).

03.04.2023 позивачу вручено попередження за № 163вих-23 про наступне звільнення із займаної посади, у зв`язку зі скороченням займаної посади, пов`язаної з ліквідацією відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (Т. 1 а.с. 40).

Наказом юридичного управління Чернівецької обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) від 04.05.2023 № 13-ос ОСОБА_1 звільнено 05.05.2023 із посади начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації на підставі ч. 1 та 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку зі скороченням посади начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), пов`язаної з ліквідацією відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) (Т. 1 а.с. 48).

Не погоджуючись із указаними наказами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частинами 1 та 3 ст. 118 Конституції України визначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-XIV (далі Закон № 586-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 586-XIV склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 6 Закону № 586-XIV на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Приписами ч. 1, 5 ст. 41 Закону № 586-XIV визначено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії (крім адміністративних актів), прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов`язково оприлюднюються, крім внутрішньоорганізаційних актів.

Дослідженням Положенням про юридичне управління, яке затверджене розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації від 21.01.2021 № 78-р (далі Положення) встановлено, що юридичне управління Чернівецької обласної державної адміністрації утворюється головою Чернівецької обласної державної адміністрації відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та в межах Чернівецької області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Юридичне управління є структурним підрозділом Чернівецької обласної державної адміністрації, підзвітне і підконтрольне голові Чернівецької обласної державної адміністрації (п. 2 Положення).

Відповідно до п. 16, 20 Положення юридичне управління очолює начальник, який призначається і звільняється з посади головою обласної державної адміністрації згідно із законодавством про державну службу.

Начальник юридичного управління здійснює керівництво управлінням, подає на затвердження голові обласної державної адміністрації структуру, чисельність працівників та положення про управління; планує роботу; подає на затвердження голови обласної державної адміністрації проект кошторису та штатного розпису в межах визначеної граничної чисельності та фонду оплати праці його працівників; призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців юридичного управління, тощо.

Штатний розпис та кошторис юридичного управління затверджує голова обласної державної адміністрації за пропозицією начальника юридичного управління відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (із змінами) (п. 25 Положення).

Згідно п. 26 Порядку Юридичне управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, реєстраційний рахунок в Державній казначейській службі України, печатку із зображенням Державного Герба України, власним найменуванням та ідентифікаційним кодом, власні бланки.

Приписами ч. 2, 5 ст. 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Матеріалами справи підтверджується, що постановою Верховного Суду від 27.10.2025 у справі № 600/3466/23-а касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.11.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2024 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Під час нового розгляду справи суд враховує викладені в цій постанові висновки Верховного Суду.

Так, у п. 32, 33 постанови від 27.10.2025 у справі № 600/3466/23-а, Верховний Суд звертав увагу на те, що відповідні повноваження голови обласної державної адміністрації та начальника юридичного управління є дискреційними у зв`язку з чим обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у відповідній частині позовних вимог (щодо вимог про протиправність наказу про внесення змін до структури юридичного управління обласної державної адміністрації та дій із формування структури відповідного управління) є неефективним, оскільки скасування цього наказу не призведе до відновлення прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складником права на управління діяльністю підприємством чи установою. Правом працівника залишається оспорювати власне правомірність його звільнення.

Ураховуючи викладене, у п. 35 постанови від 27.10.2025 у справі № 600/3466/23-а Верховний Суд зробив висновок, що оскільки формування структури юридичного управління є складовою права на управління діяльністю відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації, то правом працівника залишається оспорювати саме правомірність прийняття рішення про його звільнення.

Беручи до уваги наведене вище, керуючись приписами ч. 5 ст. 353 КАС України, суд при новому розгляді справи бере до уваги висновки та мотиви, які викладені в постанові Верховного Суду від 27.10.2025 у справі № 600/3466/23-а.

Дослідивши спірні правовідносини, з урахуванням викладених у постанові Верховного Суду від 27.10.2025 у справі № 600/3466/23-а висновків, надаючи оцінку встановленим у справі обставинам й аргументам сторін, суд прийшов до переконання, що оскарження позивачем наказу про внесення змін до структури Юридичного управління обласної державної адміністрації та дій відповідачів із формування та затвердження структури Юридичного управління, які є дискреційними повноваженнями відповідачів, не є належним способом захисту порушеного права, позаяк не призведе до відновлення прав, інтересів, за захистом яких він звернувся. У даному випадку, належним способом захисту порушеного права є оскарження позивачем наказу про його звільнення, яким він скористався.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу №13-осн від 30.03.2023, а також визнання протиправними дії відповідачів щодо формування та затвердження структури юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації).

Разом з тим, на переконання суду, наявність у голови обласної державної адміністрації та начальника юридичного управління повноважень приймати рішення про визначення і формування структури відповідного управління місцевих державних адміністрацій, не виключає прийняття (вчинення) таких рішень та дій з дотриманням вимог ст. 19 Конституції України та норм чинного законодавства щодо права позивача на працю. Під час оскарження правомірності звільнення, позивач може обґрунтовувати протиправність такого рішення недотримання відповідачами порядку формування та зміни структури відповідного підрозділу, який потягнув за собою скорочення займаної ним посади.

Щодо тверджень позивача про протиправність формування структури юридичного управління, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040 встановлено, що юридична служба органу виконавчої влади утворюється як самостійний структурний підрозділ з урахуванням вимог, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 179 Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій (Офіційний вісник України, 2005 р., № 11, ст. 522).

Юридична служба підприємства утворюється як самостійний структурний підрозділ, вид якого залежить від обсягу, характеру та складності правової роботи.

Для представлення інтересів держави в судах під час розгляду справ, стороною або третьою особою в яких є органи виконавчої влади, у складі юридичної служби утворюється відповідний підрозділ або такі повноваження надаються окремій посадовій особі.

Завдання та функціональні обов`язки бухгалтерської служби бюджетної установи (далі - бухгалтерська служба) та повноваження її керівника визначає Типове положення про бухгалтерську службу бюджетної установи, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2011 № 59.

Згідно п. 2, 3 цього Типового положення бухгалтерська служба утворюється як самостійний структурний підрозділ бюджетної установи, вид якого залежить від обсягу, характеру та складності бухгалтерської роботи, - департамент, управління, відділ, сектор або в бюджетній установі вводиться посада спеціаліста, на якого покладається виконання обов`язків бухгалтерської служби. Обов`язки бухгалтерської служби може виконувати централізована бухгалтерія бюджетної установи, якій підпорядковані інші бюджетні установи.

У разі коли в бюджетній установі не утворюється бухгалтерська служба, повноваження головного бухгалтера бюджетної установи, встановлені цим Типовим положенням, поширюються на спеціаліста, на якого покладається виконання завдань та функціональних обов`язків бухгалтерської служби.

Положення про бухгалтерську службу (посадова інструкція спеціаліста, на якого покладено виконання обов`язків бухгалтерської служби) затверджується керівником бюджетної установи.

Бухгалтерська служба підпорядковується безпосередньо керівникові бюджетної установи або його заступникові.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у державному органі залежно від чисельності персоналу утворюється структурний підрозділ або вводиться посада спеціаліста з питань персоналу (далі - служба управління персоналом) з прямим підпорядкуванням керівнику державної служби. Обов`язки служби управління персоналом можуть бути покладені на одного з державних службовців органу.

Служба управління персоналом забезпечує здійснення керівником державної служби своїх повноважень, відповідає за реалізацію державної політики з питань управління персоналом у державному органі, добір персоналу, планування та організацію заходів з питань підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, документальне оформлення вступу на державну службу, її проходження та припинення, укладання та розривання контрактів про проходження державної служби, а також виконує інші функції, передбачені законодавством.

Типове положення про службу управління персоналом затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Пунктами 1, 2 Типового положення про службу управління персоналом державного органу, затвердженого наказ Національного агентства України з питань державної служби 03.03.2016 № 47, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2016 за № 438/28568 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у державному органі залежно від чисельності персоналу утворюється самостійний структурний підрозділ або вводиться посада спеціаліста з питань персоналу (далі - служба управління персоналом). У державному органі, чисельність якого становить менше 20 осіб, обов`язки служби управління персоналом можуть бути покладені на одного з державних службовців цього органу. Чисельність служби управління персоналом визначається з розрахунку до 30 осіб на одного спеціаліста служби управління персоналом. Служба управління персоналом безпосередньо підпорядковується керівнику державної служби в державному органі.

Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 № 179 Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій (далі Постанова № 179, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у складі місцевих державних адміністрацій утворюються, серед іншого, такі структурні підрозділи (якщо інше не передбачено законодавчими актами):

управління - структурний підрозділ місцевої державної адміністрації одногалузевого або однофункціонального спрямування, до складу якого входить не менш як два самостійних відділи;

відділ - структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, що утворюється для виконання завдань за одним напрямом діяльності місцевої державної адміністрації з штатною чисельністю не менше ніж п`ять одиниць в обласній державній адміністрації та не менше ніж три одиниці у районній державній адміністрації;

Пунктом 4 Постанови № 179 установлено, що у складі апарату обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх структурних підрозділів, зазначених у пункті 3-1 цієї постанови, можуть утворюватися (якщо інше не передбачено актами, що мають вищу юридичну силу) відповідно управління, самостійні відділи, відділи та самостійні сектори, сектори у складі управлінь і самостійних відділів з урахуванням критеріїв, установлених для апарату центральних органів виконавчої влади.

Судом встановлено, що розпорядженням Чернівецької обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) від 30.03.2023 № 207-р внесено зміни до структури обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), а саме: зменшено штатну чисельність юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації на 1 штатну одиницю і затверджено структуру Юридичного управління в новій редакції чисельністю 10 працівників (Т. 1 а.с. 37 37 на звороті).

На виконання вказаного розпорядження, наказом від 30.03.2023 № 13-осн, з урахуванням наказу від 03.04.2023 № 15-осн, внесено зміни до структури Юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), а саме: наказано ліквідувати 30.03.2023 такі структурні підрозділи юридичного управління: сектор фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом (дві штатні одиниці) та відділ представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи (чотири штатні одиниці) (п. 1 наказу). Цим же наказом утворено 31.03.2023 відділ фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) (чотири штатних одиниць) (п. 2 наказу) (Т. 1 а.с. 38).

30.03.2023 начальником юридичного управління сформовано, а головою адміністрації затверджено структуру юридичного управління в кількості 10 штатних одиниць, що складається із двох підрозділів: відділу загального правового забезпечення та юридичної експертизи (5 працівників) та відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (4 працівники), що очолює начальник управління, яку введено в дію 31.03.2023 (Т. 1 а.с. 39).

Наказом начальника юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) від 03.04.2023 № 11-осн затверджено положення про відділ фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації), згідно якого основними завданнями відділу є: забезпечення реалізації державної політики у сфері фінансово-господарського забезпечення; реалізація державної політики з питань управління персоналом у державному органі, забезпечення здійснення керівником державної служби своїх повноважень з питань управління персоналом; здійснення представництва інтересів обласної державної адміністрації в судах та інших державних органах під час розгляду правових питань та (або) спорів; організація роботи, пов`язана з укладенням договорів, стороною яких виступає обласна державна адміністрація; організація претензійної та позовної роботи в обласній державній адміністрації (Т. 1 а.с. 42-47).

Беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що формування та затвердження структури юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації), у якій відділ фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи визначено у кількості чотири штатних одиниць, здійснено відповідачами без дотримання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040, від 12.03.2005 № 179, тобто у меншій кількості ніж визначено вказаними актами Уряду.

Крім того, суд звертає увагу, що утворюючи 31.03.2023 відділ фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) відповідач-2 недотримався вимог постанов Кабінету Міністрів України від 26.01.2011 № 59, від 26.11.2008 № 1040, від 12.03.2005 № 179, ст. 18 Закону України «Про державну службу» та наказу Національного агентства України з питань державної служби від 03.03.2016 № 47, оскільки поєднав виконання відділом завдань за трьома різними напрями діяльності юридичного управління (фінанси, кадри і претензійно-позовну роботу), що не допускається.

Оскільки формування та затвердження структури юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) здійснено відповідачами з порушенням вимог наведених вище нормативно-правових актів, суд вважає, що зміна структури юридичного управління потягнула за собою безпідставне скорочення займаної позивачем посади, та як наслідок, порушення прав його на працю.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) №13-ос від 04.05.2023 про звільнення його 05.05.2023 з посади начальника відділу представництва інтересів претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) у зв`язку зі скороченням посади, пов`язаної з ліквідацією відділу представництва інтересів претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин).

Частинами 1 ст. 1 Закону №889-VIII встановлено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до термінів, наведених у ч. 1 ст. 2 цього Закону, керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі; посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону; рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів; суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

Частинами 1 3 ст. 5 Закону № 889-VIIІ встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Частиною 5 ст. 22 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону № 889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Згідно із ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Приписами ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

Судом встановлено, що позивач звільнений з посади начальника відділу представництва інтересів претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) у зв`язку зі скороченням посади, пов`язаної з ліквідацією відділу представництва інтересів претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації).

Доводи позивача про те, що він звільнений з посади з двох підстав (п. 1 та п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII) суд відхиляє, оскільки зміна структури юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) потягла за собою скорочення займаної позивачем посади, що відповідає п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII.

Аналогічні висновки викладені в п. 55, 56 постанови Верховного Суду від 27.10.2025 у справі № 600/3466/23-а, які суд, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 353 КАС України, враховує при новому розгляді справи.

Як зазначено вище, у разі звільнення на п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів; одночасно з попередженням про звільнення керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей; державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

У п. 65 постанови від 27.10.2025 у справі № 600/3466/23-а Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутні підстави стверджувати про порушення прав позивача щодо попередження про звільнення, які суд, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 353 КАС України, враховує при новому розгляді справи. До такого висновку Верховний Суд виходив з того, що перебіг строку попередження позивача про наступне звільнення почався з 03.04.2023 і на день звільнення 05.05.2023 він склав більше 30 календарних днів, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII.

Водночас, у п. 66 - 71 постанови від 27.10.2025 у справі № 600/3466/23-а Верховний Суд зауважив, що «відповідачем порушено право позивача щодо запропонування вакантних посад. Так, п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» визначено, що вакансія вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі № 285/4227/18, аналізуючи дотримання роботодавцем виконання вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, у зіставленні з приписами пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 5067-VI, частини третьої статті 2 Закону України «Про відпустки» та частини другої статті 23 Кодексу законів про працю України, дійшов висновку, що якщо працівник відсутній у зв`язку з хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною. Отже, посада жінки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.11.2019 у справі № 676/1679/18, від 16.06.2020 у справі № 462/303/17.

Однак, приймаючи оскаржувані у справі рішення, суди попередніх інстанцій не встановили, які вакантні посади, окрім запропонованої [посади головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (на період відпустки основного працівника по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 28.11.2024), яка не є вакантною] позивачу, були наявні у відповідача станом на момент його попередження про наступне звільнення, протягом періоду з дня попередження до дня звільнення, а також існували безпосередньо станом на дату звільнення. Також суди не перевірили виконання роботодавцем, у межах спірних правовідносин, покладеного на нього обов`язку щодо пропонування позивачу всіх наявних у нього вакантних посад, відповідно до рівня його кваліфікації».

Беручи до уваги наведене вище, керуючись приписами ч. 5 ст. 353 КАС України, суд при новому розгляді справи бере до уваги висновки та мотиви, які викладені в постанові Верховного Суду від 27.10.2025 у справі № 600/3466/23-а, та зазначає наступне.

Як зазначалося вище, розпорядженням Чернівецької обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) від 30.03.2023 № 207-р внесено зміни до структури обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), а саме: зменшено штатну чисельність Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації на 1 штатну одиницю і затверджено структуру Юридичного управління в новій редакції чисельністю 10 працівників (Т. 1 а.с. 37 37 на звороті).

На виконання вказаного розпорядження, наказом від 30.03.2023 № 13-осн, з урахуванням наказу від 03.04.2023 № 15-осн, внесено зміни до структури Юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), а саме: наказано ліквідувати 30.03.2023 такі структурні підрозділи юридичного управління: сектор фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом (дві штатні одиниці) та відділ представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи (чотири штатні одиниці) (п. 1 наказу). Цим же наказом утворено 31.03.2023 відділ фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) (чотири штатних одиниць) (п. 2 наказу) (Т. 1 а.с. 38).

30.03.2023 начальником юридичного управління сформовано, а головою адміністрації затверджено структуру юридичного управління в кількості 10 штатних одиниць, що складається із двох підрозділів: відділу загального правового забезпечення та юридичної експертизи (5 працівників) та відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (4 працівники), що очолює начальник управління, яку введено в дію 31.03.2023 (Т. 1 а.с. 39).

У заявах по суті позивач, серед іншого, зазначав, що відповідачем-2 належним чином не доведено до його відома лист № 155вих-23 від 31.03.2023, яким його попереджено про наступне звільнення та запропоновано йому 4 вакантних посад.

Надаючи правову оцінку наведеним доводам позивача, суд зазначає, що способи та порядок доведення інформації і документів до відома державного службовця визначають положення статті 9-1 Закону України "Про державну службу".

Так, за приписами ч. 1 ст. 9-1 Закону № 889-VIII доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними (ч. 2 ст. 9-1 Закону № 889-VIII).

Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів (ч. 3 ст. 9-1 Закону № 889-VIII).

Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення (ч. 4 ст. 9-1 Закону № 889-VIII).

Отже, законодавець передбачив альтернативні способи доведення інформації або документів до відома державного службовця, а саме: шляхом особистого вручення або шляхом надсилання поштою, у тому числі з використанням електронної пошти та інших засобів телекомунікаційного зв`язку, за наявними в особовій справі контактними даними. Водночас застосування електронної пошти чи інших засобів телекомунікаційного зв`язку, відмінних від поштового відправлення, підлягає обов`язковій додатковій процедурній фіксації шляхом складання протоколу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тоді як надсилання документів поштою є самостійним і достатнім способом повідомлення, що не потребує дотримання такого спеціального порядку.

При цьому, ч. 4 ст. 9-1 Закону № 889-VIII встановлює юридичну презумпцію доведення інформації або документів до відома державного службовця - на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення. Зазначена норма не пов`язує настання правових наслідків із фактом отримання чи ознайомлення державного службовця з відповідними документами, а ставить їх у залежність виключно від належного направлення такої інформації або документів у спосіб, передбачений законом.

Судом встановлено, що в останній день відпустки позивача, листом від 31.03.2023 №155вих-23 відповідач-2 попередив позивача про наступне звільнення із займаної посади та навів перелік вакантних посад, наявних в юридичному управлінні, станом на 31.03.2023 для прийняття рішення щодо подальшого працевлаштування (Т. 1 а.с. 186).

Із змісту листа від 31.03.2023 № 155вих-23 видно, що відповідач-2 запропонував позивачу наступні посади:

головний спеціаліст з питань персоналу відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (одна штатна одиниця);

головний спеціаліст відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (дві штатні одиниці).

головний спеціаліст відділу загального правового забезпечення та юридичної експертизи (одна штатна одиниця).

Судом встановлено, що лист від 31.03.2023 № 155вих-23 надіслано відповідачем-2 на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення (номер відправлення 5800216408602) та не заперечувалося сторонами (Т. 1 а.с. 144).

Згідно довідки Укрпошти від 29.04.2023, поштове відправлення (номер відправлення 5800216408602) адресоване позивачу повернуто відправнику із зазначенням причин повернення: «адресат відмовився» та «закінченням терміну зберігання» (Т. 1 а.с. 145).

Відповідно до трекінгу відстеження Укрпошти, поштове відправлення (номер відправлення 5800216408602) надіслано 31.03.2023, станом на 03.04.2023 відправлення не вручене під час доставки, відправлення вручено відправнику 03.05.2023 (Т. 1 а.с. 146).

Згідно довідки Чернівецької дирекції АТ «Укрпошта» від 06.07.2023 № 100.016-5/19, рекомендований лист за номером 5800216408602 надійшов на відділення поштового зв`язку № 2 31.03.2023. Одержувач ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Дане поштове відправлення було видано в доставку листоноші ОСОБА_2 . Так як, в будинку одержувача вільний доступ до поштових скриньок відсутній, листоноша залишила повідомлення про надходження рекомендованого листа у вхідних дверях. Однак, ОСОБА_1 на повідомлення не відгукнувся. Відправлення знаходилося на поштовому відділенні і після закінчення терміну зберігання 29.04.2023 було повернуто відправнику. Відмітка напроти рядка «адресат відмовився» поставлена помилково, тому необхідно вважати її не дійсною (Т. 2 а.с. 4).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалося сторонами, що 03.04.2023 юридичне управління Чернівецької обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) листом за вих. № 163вих-23 попередило позивача про наступне звільнення із займаної посади, у зв`язку зі скороченням займаної посади, пов`язаної з ліквідацією відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (Т. 1 а.с. 218).

В листі від 03.04.2023 № 163вих-23 відповідач-2 проінформував позивача, що листом від 31.03.2023 р. № 155вих- 23 йому надіслано попередження про наступне звільнення із займаної посади та перелік вакантних посад, наявних в юридичному управлінні обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) станом на 31.03.2023 для прийняття рішення щодо подальшого працевлаштування. Від нього інформації щодо працевлаштування не надійшло. У зв`язку з тим, що він приступив до роботи 03.04.2023, лист від 31.03.2023 № 155вих-23 вважати таким, що втратив чинність.

Цим же листом від 03.04.2023 № 163вих-23 позивача також проінформовано, що станом на 03.04.2023 в юридичному управлінні Чернівецької обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) наявна вакантна посада головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (на період відпустки основного працівника по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 28.11.2024).

Судом встановлено, що з листом від 03.04.2023 № 163вих-23 позивач ознайомився 03.04.2023, що підтверджується його підписом та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.

Від запропонованої вакантної посади позивач відмовився, про що ним зроблено відповідну відмітку. У зв`язку з відмовою від запропонованої посади, лист від 03.04.2023 № 163вих-23 з відмітками зробленими позивачем зареєстровано 03.04.20236 в юридичному управлінні Чернівецької обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) за вх. № 187вх-23 (Т. 1 а.с. 218).

В подальшому, 03.05.2023 комісією у складі трьох працівників відповідача-2 складено та підписано акт б/н про відмову від підпису, в якому зафіксовано, що 03.05.2023 спливає термін для прийняття рішення позивачем щодо отриманих пропозицій працевлаштування (лист від 03.04.2023 № 163 вих-23). ОСОБА_1 , начальник відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) (посада поза штатним розписом) відмовився ставити підпис про свою згоду на зайняття запропонованої посади або відмови від пропозиції. Комісією зроблено висновок, що наведена обставина є відмовою від запропонованої посади (Т. 1 а.с. 130).

Наказом юридичного управління Чернівецької обласної військової адміністрації (обласної державної адміністрації) від 04.05.2023 № 13-ос позивача звільнено 05.05.2023 із посади начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації на підставі ч. 1 та 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку зі скороченням посади начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), пов`язаної з ліквідацією відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) (Т. 1 а.с. 48).

Беручи до уваги встановлені у справі обставини суд вважає, що в порушенням вимог ст. 9-1 Закону № 889-VIII, відповідач-2 належним чином не довів до відома позивача попередження про наступне звільнення із займаної посади та перелік вакантних посад, наявних в юридичному управлінні обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) станом на 31.03.2023 для прийняття рішення щодо подальшого працевлаштування, позаяк під час судового розгляду справи він не обґрунтував належними та допустимими доказами підстави та причини визнання листа від 31.03.2023 № 155вих-23 таким, що втратив чинність.

З огляду на наведене, суд погоджується з позицією позивача, що лист від 31.03.2023 № 155вих-23 перестав створювати для нього будь-які правові наслідки, у зв`язку із формуванням і врученням нового листа від 03.04.2023 № 163вих-23.

Доводи відповідача-2 щодо відмови позивача від отримання листа від 31.03.2023 № 155вих-23 з пропозиціями наявних вакантних посад суд відхиляє, оскільки матеріалами справи спростовується наведена обставина. Зокрема, згідно довідок Укрпошти від 29.04.2023 та від 06.07.2023 № 100.016.5/19, поштове відправлення адресоване позивачу було повернуто відправнику (відповідачу-2) тільки 29.04.2023. Відповідно, на дату формування листа від 03.04.2023 № 163вих-23 відповідач-2 не мав інформації про відмову позивача від отримання листа від 31.03.2023 № 155вих-23. Більше того, згідно наявного в матеріалах справи трекінгу відстеження Укрпошти, станом на 03.04.2023 поштове відправлення адресоване позивачу не було вручено йому, тобто позивач не відмовлявся від отримання листа від 31.03.2023 № 155вих-23.

Крім того, суд звертає увагу, що в перший робочий день після виходу позивача з відпустки, відповідач-2 не вчиняв жодний дій щодо вручення (ознайомлення) його з листом від 31.03.2023 № 155вих-23 та не пропонував йому наведені в листі вакантні посади.

У матеріалах справи також містяться листи від 31.03.2023 № 159вих-23 та від 31.03.2023 № 161вих-23, якими відповідач-2 попередив головного спеціаліста відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Тирончук В.В. та головного спеціаліста з питань персоналу сектору фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом юридичного управління Громко Л.В. про наступне звільнення із займаних посад та навів перелік вакантних посад, наявних в юридичному управлінні, станом на 31.03.2023 для прийняття рішення щодо подальшого працевлаштування, зокрема: головного спеціаліста з питань персоналу відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (одна штатна одиниця); головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (дві штатні одиниці); головного спеціаліста відділу загального правового забезпечення та юридичної експертизи (одна штатна одиниця) (Т. 1 а.с. 219, 220).

Дослідженням листів від 31.03.2023 № 159вих-23 та від 31.03.2023 № 161вих-23 встановлено, що 31.03.2023 Тирончук В.В. погодилася із запропонованою вакантною посадою головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи, а Громко Л.В. 31.03.2023 погодилася із запропонованою вакантною посадою головного спеціаліста з питань персоналу відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи.

На підставі поданої заяви від 31.03.2023 про призначення на вакантну посаду, наказом начальника юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) від 31.03.2023 № 11-ОС призначено 31.03.2023 Тирончук В.В. на посаду головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) в порядку переведення з посади головного спеціаліста відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління (Т. 1 а.с. 107, 222).

На підставі поданої заяви від 31.03.2023 про призначення на вакантну посаду, наказом начальника юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) від 31.03.2023 № 10-ОС призначено 31.03.2023 Громко Л.В. на посаду головного спеціаліста з питань персоналу відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) в порядку переведення з посади головного спеціаліста з питань персоналу сектору фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом юридичного управління (Т. 1 а.с. 106, 225).

Судом також встановлено, що листом від 31.03.2023 № 160вих-23 відповідач-2 попередив завідувача сектору фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом головного бухгалтера юридичного управління Срокейко Т.Г. про наступне звільнення із займаної посади та навів перелік вакантних посад, наявних в юридичному управлінні, станом на 31.03.2023 для прийняття рішення щодо подальшого працевлаштування, зокрема: начальника відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи головний бухгалтер (одна штатна одиниця); головного спеціаліста з питань персоналу відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (одна штатна одиниця); головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (дві штатні одиниці); головного спеціаліста відділу загального правового забезпечення та юридичної експертизи (одна штатна одиниця) (Т. 1 а.с. 221).

Дослідженням листа від 31.03.2023 № 160вих-23 встановлено, що 31.03.2023 ОСОБА_3 погодилася із запропонованою вакантною посадою начальника відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи головний бухгалтер.

На підставі поданої заяви від 31.03.2023 про призначення на вакантну посаду, наказом начальника юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) від 31.03.2023 № 09-ОС призначено 31.03.2023 Срокейко Т.Г. на посаду начальника відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи головний бухгалтер на посаду головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи головного бухгалтера юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) в порядку переведення з посади завідувача сектору фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом головного бухгалтера юридичного управління (Т. 1 а.с. 105, 223).

Судом також встановлено, що на підставі поданої заяви від 30.03.2023 про призначення на посаду, наказом начальника юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) від 30.03.2023 № 07-ОС призначено 31.03.2023 ОСОБА_4 на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення та юридичної експертизи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) до призначення на цю посаду переможця конкурсу, або спливу дванадцяти місячного строку після припинення чи скасування воєнного стану (Т. 1 а.с. 104, 224).

Беручи до уваги встановлені у справі обставини, суд вважає, що відповідач-2 належним чином не довів до відома позивача попередження про наступне звільнення із займаної посади та перелік вакантних посад, наявних в юридичному управлінні обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) станом на 31.03.2023 для прийняття рішення щодо подальшого його працевлаштування, оскільки у період з 30 та 31 березня 2023 року запропонував та працевлаштував інших працівників всі наявні вакантні посади, які були наведені листі від 31.03.2023 № 155вих-23, без дотримання строку встановленого ст. 9-1 Закону № 889-VIII.

Таким чином, відповідач-2 фактично не пропонував позивачу 4 вакантні посади, а саме: головного спеціаліста з питань персоналу відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (одна штатна одиниця); головного спеціаліста відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи (дві штатні одиниці); головного спеціаліста відділу загального правового забезпечення та юридичної експертизи (одна штатна одиниця).

Відповідачем-2 також не пропонувалася позивачу новоутворена рівнозначна посада начальника відділу, а була доведена іншій особі, яка не має юридичної освіти, незважаючи на те, що основним завданням новоствореного відділу у складі юридичного управління є здійснення представництва інтересів обласної державної адміністрації в судах та інших державних органах під час розгляду правових питань та (або) спорів, організація роботи, пов`язана з укладенням договорів, стороною яких виступає обласна державна адміністрація, організація претензійної та позовної роботи в обласній державній адміністрації.

Враховуючи наведене, суд відхиляє посилання представника відповідача-2 щодо відсутності у юридичному відділі вакантних посад, окрім запропонованої декретної посади.

Щодо позиції позивача стосовно не проведення відповідачем-2 порівняльного аналізу продуктивності праці та кваліфікації працівників, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 5-1 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, серед іншого, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (ст. 42 Кодексу законів про працю України).

За правилами ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

Отже, законодавець у приписах ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII поклав обов`язок на суб`єкта призначення/керівника державної служби враховувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Недотримання цього обов`язку, як і невмотивоване (необґрунтоване) надання переваги одному державному службовцю над іншим (коли йдеться про переведення в рамках скорочення чисельності і штату державних службовців), має наслідком порушення принципу забезпечення рівного доступу до державної служби, який визначено у ст. 4 Закону № 889-VIII.

Суд зауважує, що Закон № 889-VIII не регламентує як саме (за якою процедурою, на основі яких документів) має визначатися рівень кваліфікації і продуктивності праці, проте це питання було предметом дослідження Верховним Судом у постанові від 11.07.2018 у справі №816/1232/17.

У згаданій постанові Верховний Суд висловився щодо того, яким чином роботодавець може визначити хто з працівників має право на переважне залишення на роботі.

Так, Верховний Суд, зокрема, зазначив: "При проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 Кодексу законів про працю України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати, в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 Кодексу законів про працю України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення".

У постанові від 25.01.2023 у справі № 600/752/22-а суд касаційної інстанції зазначив, що запропоновані у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 816/1232/17 підходи/способи не є вичерпними. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може зважити також на інші обставини, які, як він уважає, можуть мати значення для визначення того з державних службовців, хто є більш кваліфікованим і продуктивним у роботі. Важливо те, що визначення переважного права на залишенні на роботі має бути обґрунтованим і певним чином об`єктивованим (вираженим назовні, оформленим) для розуміння того, як відбувався цей процес, особливо тими, кого це стосується.

В заявах по суті відповідачі зазначали, що твердження позивача про відсутність порівняльного аналізу є цілковито безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є виключною компетенцією роботодавця. При прийнятті рішення брались до уваги наступні документи: службова записка заступника начальника управління від 30.03.2023 № 183 вх-23; службова записка завідувача сектору фінансово-господарського забезпечення від 30.03.2023 № 174 вх-23; службова записка головного спеціаліста від 30.03.2023 № 177 вх-23. На підставі цих документів було видано доручення начальника юридичного управління № 01-Ш та № 02-Ш від 30.03.2023, якими проведено оцінку та кваліфікацію працівників. На думку відповідачів, чинне законодавство не встановлює уніфікованої чи обов`язкової форми (у вигляді єдиного документа) для проведення такого порівняльного аналізу, тому фіксація результатів у службових записках та дорученнях керівника є цілком законною.

В матеріалах справи містяться службові записки від 30.03.2023 № 183 вх-23, від 30.03.2023 № 174 вх-23, від 30.03.2023 № 177 вх-23 та доручення начальника юридичного управління № 01-Ш та № 02-Ш від 30.03.2023, які досліджено судом під час судового розгляду справи.

Судом встановлено, що згідно доручення начальника юридичного управління № 01-Ш від 30.03.2023 керівникам структурних підрозділів управління доручено провести узагальнення показників діяльності державних службовців відділів: правового забезпечення та юридичної експертизи, представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи та сектору фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом за результатами роботи в січні-березні 2023 року та надати їх начальнику управління з поясненнями (п. 1 доручення). Головному спеціалісту з питань персоналу провести аналіз відпрацьованих днів згідно табелю обліку використання робочого часу всіма державними службовцями юридичного управління з серпня 2022 року по березень 2023 року (п. 2 доручення) (Т. 4 а.с. 74).

На виконання даного доручення, 30.03.2023 заступником начальника управління начальником відділу загального правового забезпечення та юридичної експертизи юридичного управління Гатиж Я., завідувачем сектору фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом головним бухгалтером Скорейко Т., головним спеціалістом з питань персоналу сектору фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом юридичного управління Громко Л.В., головним спеціалістом відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Тирончук В.В. на ім`я начальника юридичного управління подано службові записки про узагальнені показники діяльності державних службовців (Т. 4 а.с. 74 на звороті - 79).

30.03.2023 начальником юридичного управління видано доручення № 02-Ш, яким головному спеціалісту з питань персоналу сектору фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом юридичного управління Громко Л.В. доручено підготувати проєкт структури юридичного управління з обґрунтуванням пропозицій щодо зайняття посад згідно запропонованої структури (Т. 4 а.с. 80).

На виконання даного доручення, головним спеціалістом з питань персоналу сектору фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом юридичного управління Громко Л.В. на ім`я начальника юридичного управління подано службову записку без дати та номеру, в якій запропоновано:

- Бельмегу С. С. та Лопачука В. М., який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, спочатку попередити за номером телефону, вказаного в особовій справі, а в разі неприйняття дзвінка листи з попередженням та пропозиціями направити рекомендованими листами на адреси, вказані в особовій справі, та на електронні адреси. Тирончук В. В., Громко Л. В. ознайомити з вищезазначеним листом під підпис;

- утворити відділ фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи з чисельністю 4 штатні одиниці: начальник відділу головний бухгалтер, головний спеціаліст з питань персоналу та два головних спеціалісти, відповідальні за ведення претензійно-позовної роботи;

- підготувати проєкт нової структури юридичного управління з обґрунтуванням пропозицій щодо зайняття посад згідно із запропонованою структурою (Т. 4 а.с. 80 на звороті - 82).

До вказаної службової записки головним спеціалістом з питань персоналу сектору фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом юридичного управління Громко Л.В. додано проєкт структури юридичного управління обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) на 1 арк в 1 прим.

Із змісту службової записки видно, що головним спеціалістом з питань персоналу сектору фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом юридичного управління Громко Л.В. надано наступні рекомендації щодо кандидатури на посаду начальника відділу згідно порівняльної таблиці стосовно ОСОБА_1 та Скорейко Т.Г., які мають переважне право на залишення на роботі.

Оскільки, стаж роботи ОСОБА_5 на посаді головного бухгалтера становить 27 років, 06 місяців та 21 день, а у ОСОБА_1 немає відповідного досвіду, рекомендується запропонувати посаду начальника відділу фінансово-господарського забезпечення, управління персоналом та претензійно-позовної роботи - головного бухгалтера - Скорейко Тетяні Георгіївні.

Посилаючись на положення ст. 87 Закону № 889-VIII, у службовій записці рекомендовано запропонувати ОСОБА_1 всі вакантні посади головних спеціалістів (нижчі посади), наявні на даний час в юридичному управлінні.

Крім того, в службовій записці зазначено, що головні спеціалісти відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи ОСОБА_6 та ОСОБА_4 призначені на посади відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», тому відсутня можливість запропонувати їм відповідні посади у зв`язку із неможливістю переведення. Відтак цим працівникам рекомендується надати попередження про наступне звільнення із займаних посад.

Щодо інших працівників, посади яких підлягають скороченню у зв`язку із ліквідацією відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи та сектору фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом, рекомендовано попередити їх про наступне звільнення із займаної посади та запропонувати вакантні посади, наявні в юридичному управлінні обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), для прийняття відповідного рішення щодо призначення на одну із запропонованих посад.

При цьому, в службовій записці звернуто увагу не те, що ОСОБА_7 перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 28.11.2024 і згідно зі ст. 184 КЗпП України звільнення її з посади забороняється.

В ході судового розгляду представник відповідача-2 зазначав, що під час прийняття рішення хто з працівників має право на переважне право залишення на роботі брались до уваги службові записки, на підставі яких проведено оцінку та кваліфікацію працівників. Окремим документом порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації, з метою визначення працівника, який має право переважне право на залишення на роботі, не оформлявся.

Суд критично оцінює доводи відповідача-2 щодо здійснення порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації, з метою визначення працівника, який має право переважне право на залишення на роботі, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази проведення роботодавцем (відповідачем-2) порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню, шляхом виготовлення довідки у довільній формі про результати проведення порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.

На переконання суду, службова записка без дати та без номеру, не є належним та допустимим доказом проведення порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації, з метою визначення працівника, який має право переважне право на залишення на роботі, оскільки складена головним спеціалістом з питань персоналу сектору фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом юридичного управління Громко Л.В., а не роботодавцем (суб`єктом призначення/керівника державної служби), як того вимагають приписи ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII.

Більше того, висновок суду щодо нездійснення відповідачем-2 порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації, підтверджується самою службовою запискою без дати та без номеру, в якій начальнику юридичного управління, серед іншого, запропоновано підготувати проєкт нової структури юридичного управління з обґрунтуванням пропозицій щодо зайняття посад згідно із запропонованою структурою.

Враховуючи встановлені у справі обставини та беручи до уваги наведені положення норм матеріального права, суд приходить до переконання, що відповідачем-2 належним чином не здійснено порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі.

За відсутності порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації працівників юридичного управління, суд вважає, що оскаржуваний наказ не може відповідати критеріям, які визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Окремо суд звертає увагу, що відповідачем-2 не вчинено жодних дій щодо попередження позивача, який перебував у відпустці без збереження заробітної плати, про наступне звільнення із займаної посади та пропозиціями вакантних посад, за номером телефону, який вказаного в його особовій справі, або електронну адресу (в разі неприйняття дзвінка), про що рекомендовано головним спеціалістом з питань персоналу сектору фінансово-господарського забезпечення та роботи з персоналом юридичного управління Громко Л.В. в службовій записці, складеній на виконання доручення від 30.03.2023 № 02-Ш.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби керівником державної служби або суб`єктом призначення без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад, а також за наявності у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Як зазначалося вище, в службовій записці, складеній на виконання доручення від 30.03.2023 № 02-Ш, зазначено, що головні спеціалісти відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи ОСОБА_6 та ОСОБА_4 призначені на посади відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», тому відсутня можливість запропонувати їм відповідні посади у зв`язку із неможливістю переведення. Відтак цим працівникам рекомендується надати попередження про наступне звільнення із займаних посад.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що на підставі поданої заяви від 30.03.2023 про призначення на посаду, наказом начальника юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) від 30.03.2023 № 07-ОС призначено 31.03.2023 ОСОБА_4 на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення та юридичної експертизи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) до призначення на цю посаду переможця конкурсу, або спливу дванадцяти місячного строку після припинення чи скасування воєнного стану (Т. 1 а.с. 104, 224).

Під час розгляду справи по суті, відповідач-2 не довід належними та допустимими доказами правомірність призначення головного спеціаліста відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи ОСОБА_4 на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення та юридичної експертизи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), яка в силу вимог ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» підлягала звільненню із займаних посад.

Не доведено відповідачем-2 також правомірність не пропонування позивачу посади головного спеціаліста відділу правового забезпечення та юридичної експертизи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), на яку призначено ОСОБА_4 , в той час як він мав переважне право на залишення на роботі.

В матеріалах справі відсутні належні та допустимі докази мотивованого (обґрунтованого) надання переваги одному державному службовцю ( ОСОБА_4 , яка підлягала звільненню в силу вимог ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану») над іншим ( ОСОБА_1 , який мав переважне право на залишення на роботі в силу вимог ст. 87 Закону № 889-VIII).

Стосовно доводів позивача про те, що власником та роботодавцем для нього є Чернівецька обласна державна адміністрація (обласна військова адміністрація), а не її структурний підрозділ - юридичне управління, суд зазначає наступне.

Відповідно до терміну, наведеного в п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

Згідно ч. 1, 2 ст. 17 Закону № 889-VIII керівник структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права є керівником державної служби у такому підрозділі. Керівник державної служби призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на посади державної служби категорій "Б" і "В", звільняє з таких посад відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 586-XIV склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 6 Закону № 586-XIV на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Статтею 11 Закону № 586-XIV встановлено, що керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій зі статусом юридичних осіб публічного права здійснюють визначені Законом України "Про державну службу" повноваження керівника державної служби у цих структурних підрозділах.

Враховуючи наведені положення Закону № 889-VIII та Закону № 586-XIV, суд приходить до переконання, що начальник юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), як керівник окремої юридичної особи публічного права, юридично та фізично не наділений повноваженнями працевлаштовувати працівників в інші самостійні структурні підрозділи (Департаменти, управління), оскільки це є виключною прерогативою керівників тих підрозділів. Відповідно, не наділений такими повноваженням і голова обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації). Голова обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) наділений повноваженнями виключно щодо призначення та звільнення на посаду тільки керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент попередження позивача про наступне звільнення, протягом періоду з дня попередження до дня звільнення та на дату його звільнення із займаної посади існували вакантні посади (рівнозначні та нижчі) в самостійних структурних підрозділах зі статусом юридичної особи публічного права Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), серед іншого, начальника відділу управління персоналом та організаційно-правового забезпечення управління ресурсного забезпечення департаменту освіти і науки; начальника відділу інформаційної діяльності управління інформації Департаменту комунікацій; завідувача сектору юридичного, організаційного забезпечення та управління персоналом юрисконсульт Департаменту капітального будівництва; головного спеціаліста аналітичного відділу управління договірних відносин та аналітичної роботи Департаменту капітального будівництва тощо.

Беручи до уваги вище наведене, суд вважає, що у відповідача-1 та відповідача-2 не було обов`язку пропонувати позивачу вакантні посади в самостійних структурних підрозділах зі статусом юридичної особи публічного права Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідачів, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

У ході розгляду справи по суті, судом встановлено порушення відповідач-2 критеріїв під час прийняття оскаржуваного наказу № 13-ос від 04.05.2023.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 74 та ст. 75 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Оцінюючи докази, які є в справі, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач-2, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваного наказу № 13-ос від 04.05.2023, тому він є протиправним та підлягає скасуванню.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).

Згідно із п. 2 та 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи висновок суду про протиправність та скасування оскаржуваного наказу, а також беручи до уваги вимоги ч. 1 ст. 235 КЗпП України, суд вважає, що позивача необхідно поновити на посаді на посаді начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) з 06.05.2023, допустивши рішення в частині поновлення на роботі до негайного виконання.

Оскільки судом встановлено факт протиправності звільнення позивача із займаної посади, відтак, період часу з 06.05.2023 по 28.07.2026 (841 робочий день), є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, за вирахуванням різниці отриманого заробітку, підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньоденного заробітку за останні два місяці, що передували звільненню.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 видно, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Згідно довідки № 48 від 05.05.2023 виданої відповідачем-2, позивач отримував заробітну плату з січня по травень 2023 року в сумі 82595,21 грн, в т.ч.: у січня 2023 у сумі 10968,15 грн; у лютому 2023 року - 6111,30 грн; у березні 2023 року 0,00 грн (відпустка без збереження заробітної плати); у квітні 2023 року 15450,00 грн; у травні 2023 року 50065,76 грн (Т.1 а.с. 53).

Відтак, середньоденний заробіток позивача становить 359,30 грн робочих днів, який визначений виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували його звільненню та діленням цієї суми на число відпрацьованих робочих днів за цей період (0,00 грн (нарахована зарплата за березень 2020 року) + 15450,00 грн (нарахована зарплата за квітень 2023 року) /43 робочих днів/).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.05.2023 по 27.07.2026, за вирахуванням різниці отриманого заробітку (за період з 24.07.2023 по 04.09.2023 та з 05.09.2023 по 11.03.2024 (166 календарних днів), протягом якого позивач був працевлаштований, відповідно, в Чернівецькій обласній прокуратурі та Секретаріаті уповноваженого Верховної Ради України з прав людини), у сумі 242527,50 грн (675 робочих днів (841-166) Х 359,30 грн).

Враховуючи норми законодавства, наведені вище, рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Частинами 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стверджуючи про те, що відповідачами завдано моральну шкоду, позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи, як і не доведені самі негативні зміни у житті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування шкоди в сумі 25000,00 грн та не підтверджено її документально. При цьому, на переконання суду, визначена позивачем моральна шкода у розмірі 25000,00 грн у спірних правовідносинах, не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Отже, що позовна вимога про відшкодування позивачу моральної шкоди позивачем не доведена з передбачених ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України обставин і підстав, які зумовлюють наявність такої шкоди. Зокрема, не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди саме неправомірними діями та рішеннями відповідачів.

За сукупністю наведених обставин, суд вважає, що підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача відсутні, тому в цій частині позовних вимог відмовляє.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, позивач в цій категорії справи звільнений від сплати судового збору, судом розподіл судового збору не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 134, 139, 243, 245, 246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) № 13-ос від 04.05.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 » про звільнення 05.05.2023 ОСОБА_1 з посади начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) у зв`язку зі скороченням посади начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації), пов`язаної з ліквідацією відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації).

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) з 06.05.2023.

4. Стягнути з юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 242527,50 грн.

5. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу представництва інтересів, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, підлягає до негайного виконання.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.08.2026.

Повне найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Чернівецька обласна державна адміністрація (обласна військова адміністрація) (вул. Грушевського Михайла, буд. 1, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 00022680);

відповідач - юридичне управління Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) (вул. Грушевського Михайла, буд. 1, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 44110123).

Суддя В.К. Левицький