Рішення № 138728235, 13.07.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 331/3550/26

Провадження №: 2/336/4088/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., за участю секретаря судового засідання Соколової А.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Столітній М.М. звернувся до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4032196 про надання коштів на умовах споживчого кредиту строком на 350 днів. За умовами договору відповідач отримав кредит в сумі 2000 грн., шляхом перерахування коштів на банківський рахунок, який зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування кредитом. Відповідач умови кредитного договору щодо повернення кредиту не виконав у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 16000,00 грн., яка складається з наступного 2000,00 грн. за тілом кредиту, 9320,00 грн. за несплаченими відсотками, нарахованими первісним кредитором, 4680,00 грн. за нарахованими процентами за 117 календарних днів. Позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024.

Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 16000,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 01.05.2026 вищезазначену позовну заяву передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя.

Ухвалою судді 04.06.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі, витребувано АТ «А-Банк» докази у справі.

18.06.2026 на виконання ухвали суду з АТ «А-Банк» надійшла витребувана інформація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, справу розглядати без його участі, проти винесення заочного рішення суду не заперечував, про що зазначив у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенню ч.1 ст.280 ЦПК України.

В силу ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано і підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено, що 04.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір №4032196 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав у безготівковій формі кредитні кошти в сумі 2000,00 грн., строком на 350 днів, які зобов`язався повернути та сплатити проценти періодичними платежами кожні 25 днів відповідно до визначеної п.1.4 Договору відсоткової ставки.

Відповідач був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, що засвідчив електронним підписом Т195.

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 04.10.2023, на підставі договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, укладеним з ТОВ «Лінеура Україна», о 18:47:11 здійснено операцію з переказу грошових коштів у сумі 2000,00 грн. на карту № НОМЕР_1 .

Згідно з інформацією АТ «А-Банк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , 04.10.2023 на вказаний рахунок було зараховано платіж в сумі 2000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №4032196 від 04.10.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 24.05.2024 у ОСОБА_1 виникла заборгованість в загальному розмірі 11320,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 2000,00 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 9320,00 грн.

24.05.2024 між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №24/05/2024, за умовами якого ТОВ ФК «Фінтраст Капітал» отримало від ТОВ «Лінеура Україна» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4032196 у загальному розмірі 11320,00 грн. Зазначене підтверджується витягом з реєстру боржників від 24.05.2024.

Згідно з листом ТОВ «Лінеура Україна» від 27.05.2024, боржників було повідомлено про зміну кредитора в особистих кабінетах.

Після переходу права вимоги до боржника ОСОБА_1 , позивачем були донараховані відсотки за кредитним договором, розмір яких, згідно із розрахунком заборгованості за період з 25.05.2024 по 18.09.2024 склав 4680,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно із ч. ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий Ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

При цьому, на виконання вимог ч.1ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Із вказаних норм права та із аналізу письмових доказів вказаної цивільної справи можна дійти висновку, що сторони погодили умови кредитування.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено у ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частино першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором про приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Частиною 1 ст.633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Суд, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, доходить наступного висновку.

Дослідженими матеріалами справи підтверджено факт укладення 04.10.2023 договору №4032196 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 строком на 350 днів та отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 2 000 грн. у безготівковій формі.

При укладенні кредитного договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 16000,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 2000,00 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором в сумі 9320,00 грн. та заборгованості за відсотками, нарахованими позивачем у сумі 4680,00 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача суду надано договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, заявку №18492 від 23.03.2026 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 21.04.2026, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 21.04.2026 адвокатом Столітнім М.М. надано ТОВ ФК «Фінтраст Капітал» правничі послуги на суму 10 000 грн. Дослідивши перелік наданих послуг, судом встановлено, що послуга з представництва інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта, в тому числі участь у судових засіданнях вартістю 1640,00 грн. фактично не надавалась, оскільки представник позивача участі в судових засіданнях не брав. Послуга зі складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів оцінені у 1640,00 грн. з витраченим часом у 2 години, надана представником лише в частині подачі до суду клопотання про витребування доказів, а отже вартість наданої послуги має бути зменшена до 400,00 грн. Послуга зі складання та оформлення додатків до позовної заяви, оцінена у 840,00 грн. фактично є складовою послуги зі складання позовної заяви про стягнення заборгованості. Таким чином, вартість зазначених послуг не підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи зазначене, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 6280,00 грн. (10000,00 грн. 1640,00 грн. 1240,00 грн. 840,00 грн.).

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 247, 265, 273, 280-284, 353, 354 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4032196 від 04.10.2023 в сумі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 2000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором в сумі 9320 гривень 00 копійок та заборгованості за відсотками, нарахованими позивачем у сумі 4680 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 6280 (шість тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ЄДРПОУ: 44559822, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, буд.27, прим.2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Савеленко

13.07.26