Ухвала суду № 138725678, 27.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11311/26

Провадження №: 2/755/9582/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"27" липня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Катющенко В.П., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овчаренко Микола Олександрович, про визнання публічних торгів недійсними та скасування запису про проведену державну реєстрацію майнових прав на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овчаренко Микола Олександрович, про визнання публічних торгів недійсними та скасування запису про проведену державну реєстрацію майнових прав на нерухоме майно, яка передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить суд:

-визнати недійсним електронний аукціон (торги) з реалізації нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме частини квартири, загальною площею 49 кв.м., житловою площею 32,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2877091580000, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-скасувати запис в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень про державну реєстрацію речового права, індексний номер: 71522492 від 09.02.2024 16:09:54, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на частину квартири, загальною площею 49 кв.м., житловою площею 32,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2877091580000, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право власності на вказане майно;

-судові витрати покласти на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.

Так, відповідно до частини 1 статті 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що йому на підставі свідоцтва про право власності від 18.03.1998, належала на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_2 . 20.07.2006 між АКІБ «УкрСиббанк» та позивачем був укладений кредитний договір №25-7VA/06-2006A, за яким останній отримав від АКІБ «УкрСиббанк» кредитні кошти в сумі 19 200,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 11,5% річних, терміном до 20.07.2013. 08.12.2011 між АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, та до ПАТ «Дельта Банк» зокрема, перейшли права вимоги по кредитному договору №25-7VA/06-2006A від 20.07.2006 укладеному з позивачем. 28.09.2015 Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 755/16761/15-ц було винесено заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №25-7VA/06-2006А від 20.07.2006 в загальній сумі 540 295,25 грн. Після до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», відповідно до якої, Товариство просило суд: «замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача на правонаступника - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у виконавчих листах №755/16761/15-ц». Так, у межах виконавчого провадження № 56634052 приватним виконавцем Овчаренко М.О. було накладено арешт на майно боржника, а саме на квартиру АДРЕСА_2 . 14.12.2023 зазначена квартира, була виставлена на торги, втім відповідно до Протоколу № 601815 проведення електронного аукціону (торгів), торги не відбулися на підставі: «Відсутність допущених учасників торгів». 09.02.2024 ПН КМНО Задорожним О.С. було видано Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), зареєстроване в реєстрі за №177, яке посвідчує, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» належить на праві власності майно, що складається із частки квартири АДРЕСА_2 . На підставі зазначеного свідоцтва ПН ОСОБА_2 було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:71522492 від 09.02.2024 16:09:54, право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Отже, у зв`язку з порушенням процедури проведення електронного аукціону (торгів) ОСОБА_1 було незаконно позбавлено права власності на нерухоме майно.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина 1 статті 316 ЦК України).

Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В той же час, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги лише процитував положення законодавства та висновки викладені в постановах Верховного Суду, однак не конкретизував, що у даних правовідносинах, на думку позивача, призвело до порушення його прав.

Крім того, у відповідності до пункту 4 частини 3 статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Права та охоронювані законом інтереси особи за відсутності будь-яких механізмів захисту залишатимуться декларативними. Тож у разі незаконного посягання на майнові та особисті немайнові права та законні інтереси особи, останні повинні підлягати захисту, що, у свою чергу, вимагає від держави забезпечення належного правового регулювання з тим, щоб визначити засоби реалізації таких прав та інтересів, а також закріпити ефективні способи їх захисту.

За змістом положень вище зазначених норм права розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Суд забезпечує захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються, шляхом здійснення провадження у справах.

Для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний позивачем спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним.

Згідно частини 2 статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

В той же час, позивачем у позові обрано спосіб захисту його прав за вимогами про скасування запису в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень про державну реєстрацію речового права, припинивши право власності на майно, не передбачений законом.

Так, відповідно до частини 3 статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

З огляду на викладене убачається, що ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не передбачає можливості скасування запису в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, позивачем, в цій частині, жодного обґрунтування вимог у позові не наведено.

Крім того, заявляючи вимогу про скасування запису в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень про державну реєстрацію речового права, припинивши право власності на майно, позивачем не заявляються вимоги про проведення державної реєстрації набуття відповідних прав на майно.

За таких обставин, ураховуючи наведене, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність до норм чинного законодавства, обравши відповідний спосіб захисту у розрізі заявлених вимог з посиланням на відповідні норми чинного законодавства та подати уточнену позовну заяву.

Крім того, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28.09.2015 у справі № 755/16761/15-ц стягнуто з нього на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 25-7VA/06-2006А від 20.07.2006 в загальній сумі 540 295,25 грн.

Відповідно до пункту третього розділу 11 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, копія судового рішення, виготовлена апаратом суду, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати.

У разі якщо судове рішення не набрало законної сили, про це працівником апарату суду зазначається на копії, що видається чи надсилається.

На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності.

Рішення суду - процесуальний документ, яким розгляд справи закінчується по суті. Рішення суду є найважливішим актом правосуддя, актом реалізації судової влади. Рішенням суду розв`язується матеріально-правовий спір між сторонами, підтверджується наявність або відсутність певних фактів, ним захищаються порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників справи.

До позовної заяви долучено копію заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08.09.2015 року у справі 755/16761/15-ц, яка не завірена належним чином, не містить підпису відповідальної особи апарату суду, гербової печатки суду, відмітки про набрання законної сили.

Відповідно до положень частин 2, 4, 5 статті 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

З урахуванням наведеного, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.

Отже, суд наголошує, що копії документів подаються до суду належно завіреними.

Враховуючи, що поданий до позову документ не є оригіналом та як копія належним чином не завірена, а саме не містять: відмітку «З оригіналом згідно»; особистого підпису особи, яка засвідчує копії; ініціали та прізвище, дату засвідчення копії, такий документ не може підтверджувати дійсні факти, зафіксовані в його оригіналі, що нівелює їх доказову силу, а у разі відсутності у позивача оригіналу такого документу - зазначити про наявність у іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких долучено/має бути долучено до позовної заяви.

Згідно з частиною 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В той же час, згідно акта, складеного працівниками Дніпровського районного суду міста Києва від 07.05.2026, в матеріалах позовної заяви відсутній додаток, а саме: квитанція про сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду: позовної заяви позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду: позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За нормою частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено у 2026 році прожитковий мінімум працездатних осіб: 3 328 гривень.

За змістом позову убачається, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, при цьому, судом роз`яснено, що одночасно з позовною вимогою про припинення права власності має заявлятися позовна вимога про набуття такого права.

Таким чином, у разі подання до суду уточненої позовної заяви, з зазначенням, в тому числі, позовної вимоги про визнання права власності, позивачу слід сплатити судовий збір дві вимоги немайнового характеру, що становить 2 662,40 грн ((3 328 грн * 0,4)*2), та надати відповідні докази сплати до суду.

За вимогу майнового характеру позивачу слід сплатити судовий збір, визначивши у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціну позову, виходячи із дійсної вартості майна на момент пред`явлення позову, яка має бути підтверджена відповідним висновком експерта/спеціаліста, та сплатити судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

У відповідності до частини 2 статті 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Таким чином, у випадку, якщо на момент пред`явлення позову встановити точну ціну позову неможливо, судовий збір попередньо визначається судом у сумі 16 640 грн, що відповідає 5 розмірам прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - №UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

За таких обставин, суддя доходить висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овчаренко Микола Олександрович, про визнання публічних торгів недійсними та скасування запису про проведену державну реєстрацію майнових прав на нерухоме майно - залишити без руху.

Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж п`ять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.

Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.

Суддя: