Рішення № 138725038, 04.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/924/26

Справа № 522/21279/25-Е

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Костинюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Сузір`я Будова», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Споживчого товариства «Сузір`я Плюс», Колективне підприємства «Будова», товариства з обмеженою відповідальністю «Баубуд», Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України про визнання майнових прав на об`єкт інвестування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника Попова Р.М. 23.09.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до Споживчого товариства «Сузір`я Будова», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Споживчого товариства «Сузір`я Плюс», змінивши предмет позову заявою від 19.01.2026 просить:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце/паркомісце, номер П/М-78, ідентифікатор об`єкта будівництва 01.3074924.4645434.20250626.47.5398.00, у житловому будинку з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВО «СУЗІР`Я БУДОВА» виконати у повному обсязі умови Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 78/М від 22.01.2018, що укладений між СПОЖИВЧИМ ТОВАРИСТВОМ «СУЗІР`Я БУДОВА» та ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 січня 2018 року ОСОБА_1 уклала з СПОЖИВЧИМ ТОВАРИСТВОМ «СУЗІР`Я БУДОВА» Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 78/М. Згідно п. 1.2. Договору Пайовик зобов`язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань Товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї Частки в Товариство, з метою забезпечення Товариством будівництва Будинку за рахунок внесеного Пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі Цільового внеску частину витрат, пов`язаних з утриманням Товариства і реалізацією статутних цілей і завдань, на умовах цього Договору, а Товариство зобов`язується забезпечити будівництво Будинку, і, після здачі Будинку в експлуатацію, передати Пайовикові закріплене за ним Машиномісце. Позивач виконав свої зобов`язання за договором, однак СТ «Сузір`я Будова» ухиляється від виконання своїх зобов`язань, відповідачі не визнають майнові права позивача на машиномісцк № НОМЕР_1 , що і стало підставою позову. СТ «Сузір`я Будова» мало закінчити будівництво у липні 2022 року, однак станом на момент подання позову зобов`язання не виконані відповідачем. СТ «Сузір`я Будова» пропонувало деяким інвесторам повернути сплачену частку, однак таке не відновить порушені права позивача, адже відповідач не враховує девальвацію. СТ «Сузір`я Плюс» укладає нові договори з інвесторами, збільшивши вартість паю, що на переконання позивача свідчить про намагання СТ «Сузір`я Плюс» збагатися за рахунок позивача. Відповідач-1 посилається на Договір про спільну діяльність, який був визнаний недійсним рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/4928/24, що нібито стало причиною невиконання Відповідачем-1 своїх зобов`язань перед позивачем та передачу до ТОВ «УВГП-СИСТЕМА» без відома позивача його паркомісця (виконаних робіт) по додатковим угодам до Договору про спільну діяльність. У контексті зобов`язань ТОВ «УВГП-СИСТЕМА» позивач вказує, що нічим не передбачено передача паркомісць (майнових прав) ПУКБ МОУ; зобов`язання згідно Договору № 227/УПБ-70 від 25.11.2004 стосуються лише житла, а зовсім не підземного паркінгу, де знаходиться машиномісце ОСОБА_1 СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» примушує своїх асоційованих членів вступати у члени СТ «СУЗІР`Я ПЛЮС» та взяти на себе виконання фінансових зобов`язань ТОВ «УВГП-СИСТЕМА» за Договором про будівництво житла в порядку пайової участі №227/УПБ-70Д від 25.11.2004. Такі дії СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» в інтересах ТОВ «УВГП-СИСТЕМ» носить характер агресивної підприємницької практики, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції, що є порушенням Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Приморського районного суду від 24.09.2025 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 28.10.2025. Заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.

До суду 07.10.2025 надійшов відзив від представника СТ «Сузір`я Будова» - Новікова О.М., згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначено, що за позивачем, яка є членом споживчого товариства, не можуть бути визнані майнові права, які відсутні у складі майна самого споживчого товариства. У СТ «Сузір`я Будова» відсутні майнові права на машиномісце щодо якого подано позов. СТ «Сузір`я Будова» з 25.01.2024 не є учасником будівництва житлових будинків за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки Договір про спільну діяльність було розірвано. СТ «Сузір`я Будова» було отримано лист від ТОВ «УВГП-Система» від 25.08.2023 з посиланням на судове справу №916/1674/18 про необхідність збільшення з боку СТ «Сузір`я будова» фінансування за Договором про спільну діяльність та можливість передачі до СТ «Сузір`я Будова» всіх об`єктів нерухомості в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 лише у випадках збільшення фінансування. СТ «Сузір`я Будова» згоду щодо збільшення фінансування від асоційованих членів не отримало, у зв`язку з чим договір було розірвано. Завершення будівництва будинку здійснювалося іншими особами з залученням додаткових коштів. Відповідач повідомив позивача про неможливість виконання укладеного договору і запропонував розірвання договору та повернення сплачених коштів. Відповідач вважає обраний позивачем спосіб захисту неефективним та вказує, що відсутнє порушене відповідачем право, яке б належало позивачу, за захистом якого вона звернулась до суду. За своєю правовою природою договір асоційованого членства не є договором інвестування. Виконання договору асоційованого членства у споживчому товаристві щодо передачі машиномісця є неможливим, адже СТ «Сузір`я Будова» втратило право на забудову земельної ділянки.

До суду 10.10.2025 надійшов відзив ТОВ «УВГП-Система» в особі представника Дімарського Д.Л. у якому просять відмовити у задоволення позову.

Відзив обґрунтований тим, що ТОВ «УВГП-Система» бере участь у будівництві за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 19-21 на підставі Договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 про будівництво житла у порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей, укладеного між ТОВ «УВГП-Система» та Південним Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України. Новостворене нерухоме майно - багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить забудовнику - Південному УКБ МОУ, як первісному інвестору (власнику). Південним УКБ МОУ для досягнення мети договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004 в якості інвестиції внесено право на здійснення будівництва на земельній ділянці, належної йому на праві постійного користування. Тобто, в даному випадку інвестицією Південного УКБ МОУ в будівництво об`єкта за адресою: АДРЕСА_2 є вказане право, яке має майнову цінність, оскільки дозоляє створення на належній йому земельній ділянці нового об`єкту нерухомості.

Представник СТ «Сузір`я Плюс» - Черевко О.В. 10.10.2025 подав до суду відзив, яким просить відмовити у задоволенні позову, оскільки СТ «Сузір`я Плюс» не є стороною договору асоційованого членства та не має жодного правовідношення, які склалися між позивачем та СТ «Сузір`я Будова». У зв`язку з тим, що СТ «Сузір`я Плюс» є неналежним відповідачем по справі.

До суду 14.10.2025 надійшла відповідь представника позивача Попова Р.М. на відзив СТ «Сузір`я Будова» у якій вказує, що Договір асоційованого членства, який Відповідач-1 запропонував Позивачу є правовою конструкцією, яка має лише зовнішню форму членства у споживчому товаристві, але фактично регулює відносини з передачі майна (паркомісця) в обмін на грошовий внесок. Хоча Відповідач-1 це заперечує, ці правовідносини є змішаними та частково регулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», а не Законом України «Про споживчу кооперацію». На практиці Договір асоційованого членства має правову природу, подібну до договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, де покупець (потенційний власник, пайовик) зобов`язується оплатити вартість майнових прав (по суті дорівнює вартості паркомісця, пай), а продавець (споживче товариство) передати паркомісце у визначений строк та з усіма необхідними документами. Незалежно від формального статусу договору та правової конструкції, Відповідач-1 несе обов`язок належним чином виконати взяті на себе зобов`язання за Договором №78/М від 22.01.2018 та передати Позивачу об`єкт, який став предметом домовленостей.

У підготовчому засіданні 28.10.2025 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_2 та представника СТ «Сузір`я Будова» - Новак Л.А., судом прийнято до справи відзиви та відповідь на відзив, розгляд справи відкладено на 16.12.2025.

У зв`язку з відключенням подачі електроенергії до приміщення суду, розгляд справи у підготовчому засіданні 16.12.2025 відкладено на 20.01.2026.

У зв`язку з відключенням подачі електроенергії до приміщення суду, розгляд справи у підготовчому засіданні 20.01.2026 відкладено на 09.03.2026.

У підготовчому засіданні 09.03.2026 проведеному за участі представника позивача Попова Р.М. та представника СТ «Сузір`я Будова» - Новак Л.А., судом прийнято заяву представника позивача про зміну предмету позову, задоволено клопотання про залучення співвідповідачів, з метою надання часу відповідачам надати відзив з урахуванням зміни предмету позову, у засіданні оголошено перерву до 01.04.2026.

У підготовчому засіданні 01.04.2026 проведеному за участі представника позивача Попова Р.М. та представника СТ «Сузір`я Будова» - Новак Л.А., відкладено розгляд справи на 29.04.2026, у зв`язку з несповіщенням Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

До суду 17.04.2026 надійшов відзив Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, поданий представником Іващенко М.В., який просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що Договір про спільну діяльність № 1/Г-19 від 29.08.2016 укладений ТОВ «УВГП-Система» з СТ «Сузір`я Будова» та ТОВ «Баубуд», яким передбачені права СТ «Сузір`я Будова» на загальну площу житла Об`єкту, було без жодного узгодження Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України. У судовій справі №916/4928/24 рішенням Господарського суду Одеської області від 01 квітня 2025 року Договір про спільну діяльність № 1/Г-19 від 29.08.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "УВГП-СИСТЕМА", Споживчим товариства "СУЗІР`Я БУДОВА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БАУБУД" визнано недійсним з моменту укладення. Застосовано наслідки недійсності правочину та визнано відсутніми передбачені Договором про спільну діяльність № 1/Г-19 від 29.08.2016 права у Товариства з обмеженою відповідальністю "УВГП-СИСТЕМА", Споживчого товариства "СУЗІР`Я БУДОВА", Товариства з обмеженою відповідальністю "БАУБУД" щодо об`єктів будівництва та збудованих об`єктів на земельній ділянці по АДРЕСА_2 . Споживче товариство "СУЗІР`Я БУДОВА" укладало договори асоційованого членства у споживчому товаристві саме на підставі Договору про спільну діяльність № 1/Г-19 від 29.08.2016, який є недійсним з моменту укладення. У Споживчого товариства "СУЗІР`Я БУДОВА" відсутні будь-які права щодо об`єктів будівництва та збудованих об`єктів на земельній ділянці по АДРЕСА_2 .

У підготовчому засіданні 01.04.2026 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_2 та представника СТ «Сузір`я Будова» - Новак Л.А., прийнято відзив ПУКБ МОУ, у результаті проведеного засідання було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 03.06.2026.

Розгляд справи у судовому засіданні 03.06.2026 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_2 , відкладено на 21.07.2026, у зв`язку з неявкою відповідачів.

У судовому засіданні 21.07.2026 представник ОСОБА_1 Попов Р.М. просив задовольнити позов, визнати за позивачкою право власності на машиномісце та покласти на відповідача судові витрати. Представник СТ «Сузір`я Будова» - Новак Л.А. просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

У судовому засіданні 21.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення судового рішення відбудеться 04.08.2026 о 12:15 год.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов наступних висновків.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказала, що у разі виконання інвестором власних інвестиційних зобов`язань після завершення будівництва об`єкта інвестування відповідно до вимог закону майнові права інвестора трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року №344/16879/15-ц виснувала, що у випадку, коли об`єкт нерухомості вже збудований та введений в експлуатацію, проте інвестором (покупцем) не отримані правовстановлюючі документи у зв`язку із порушенням продавцем за договором (інвестування, купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно) взятих на себе договірних зобов`язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у разі невизнання продавцем первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, ефективним способом захисту такого права є звернення до суду з вимогою про визнання права власності на проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до положень статті 392 ЦК України.

Позивач як інвестор щодо майна яке здане в експлуатацію обрала ефективний спосіб захисту прав, адже не відбулася реєстрація права власності щодо об`єктів нерухомого майна, які є предметом спору, у зв`язку з чим доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

Судом встановлено, що 22 січня 2018 року Споживче товариство «Сузір`я Будова» з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони уклали договір асоційованого членства в споживчому товаристві №78/М, яким передбачено, що:

- відповідно до Статуту Товариства та цього Договору Товариство приймає Пайовика в асоційовані члени Товариства. Пайовик при підписанні даного Договору ознайомився з положеннями Статуту та згоден їх реалізовувати;

- Пайовик зобов`язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань Товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї Частки в Товариство, з метою забезпечення Товариством будівництва Будинку за рахунок внесеного Пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі Цільового внеску частину витрат, пов?язаних з утриманням Товариства і реалізацією статутних цілей і завдань, на умовах цього Договору, а Товариство зобов`язується забезпечити будівництво Будинку, і, після здачі Будинку в експлуатацію, передати Пайовикові закріплене за ним Машиномісце, за умови виконання Пайовиком зобов?язань за цим Договором. Розмір Частки, зазначений в пункті 2.1, є остаточним і включає в себе витрати Товариства на забезпечення будівництва Будинку та виконання всіх необхідних дій для завершення будівництва Будинку та здачі його в експлуатацію (Пай), а також, витрати на утримання Товариства та реалізацію їм заданих цілей і завдань (Цільовий Внесок), крім випадків, зазначених у п.2.8 цього Договору;

- Пайовик уповноважує Товариство виконати такі дії: - реалізувати статутні цілі і завдання відповідно до Статуту Товариства; - забезпечити будівництво Будинку; - розпорядитися внесеною ним Часткою відповідно до умов цього Договору та Статутом Товариства;

- характеристика Машиномісця закріплюється в Додатку №1 («Специфікація») до даного Договору, який є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору 78/М від 22.01.2018, Пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести Частку в розмірі 490 632 гривень.

Пунктом 4.2 Договору №78/М від 22.01.2018 закріплено, що товариство зобов`язане, зокрема:

- забезпечити будівництвом Будинку в строк ІV квартал 2021 року;

- закріпити машиномісце за Пайовиком за умови виконання п.2.1., 2.2, 2.3 цього Договору, тобто внесення Частки;

- після здачі Будинку в експлуатацію письмово повідомити Пайовика про готовність Товариства передати квартиру у володіння Пайовика в необхідності підписати Акт прийому-передачі Машиномісця;

- протягом 7 календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі Квартири до повної сплати ОСОБА_3 надати Пайовикові довідку про повну виплату паю, яка буде підставою для оформлення Пайовиком права власності на належну йому Машиномісце.

Додатком №1 до Договору асоційованого членства в споживчому товаристві №78/М від 22 січня 2018 року закріплена специфікація Машиномісця, яке знаходиться в будинку: м.Одеса, проспект Гагаріна, 19, відмітка 4.800, будівельний номер машиномісця НОМЕР_1 .

Квитанціями до прибуткового касового ордеру підтверджується внесення ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 490 632 грн на виконання договору №78/М від 22.01.2018.

ОСОБА_1 отримала від СТ «Сузір`я Будова» лист від 08.03.2024, яким повідомлено, що права « ОСОБА_4 » на подальше використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 скасовано, у зв`язку з прийняттям рішення у справі №916/1674/18.

Земельна ділянка площею 2,9225 за адресою: АДРЕСА_2 з цільовим призначенням: для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України належить Державі в особі органу державної влади Одеська обласна державна адміністрація.

Правокористувачем земельної ділянки площею 2,9225 га за адресою: АДРЕСА_2 є Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12.12.2016.

Дозвіл на виконання будівельних робіт отримано замовником Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України 14.08.2018 щодо IV пускового комплексі.

25 листопада 2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (пайовик) та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) укладено договір №227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, відповідно до п.2.1 якого, предметом цього Договору є фінансування та будівництво «Пайовиком» в повному обсязі, згідно одержаної у встановленому законом порядку проектно-кошторисної документації на будівництво групи житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, підземними паркінгами, обладнанням, інженерними мережами та спорудами, орієнтованою загальною площею 35 тис.кв.м. на земельній ділянці орієнтовною площею 2,5 га в АДРЕСА_2 (військове містечко № НОМЕР_2 ).

Згідно п.3.1 Договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, Пайовик здійснює в повному обсязі фінансування будівництва об`єкту на умовах, передбачених дійсним Договором. Замовник вносить свою пайову участь у будівництво у вигляді виконання обов`язків, надання послуг, передбачених в п.4.1 Договору.

Пунктом 3.4 Договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, розподіл Об`єкту між сторонами здійснюється наступним чином: замовнику: 20% від загальної площі житла Об`єкту, що на момент укладення угоди орієнтовно складає 7 000 кв.м.; пайовику: 80% від загальної площі житла Об`єкту, що на момент укладення угоди орієнтовно складає 28 000 кв.м., а також кінцеву будівельну продукцію, визначену проектно-кошторисною документацією, а саме будинок (секції), 100% вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень, підземні паркінги, обладнання, інженерні мережі та споруди.

Пунктом 3.7 Договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, пайовик має право надавати замовнику квартири в інших новозбудованих житлових будинках в м.Одесі в обсязі частки замовника, визначеної в п.3.4 Договору в термін до кінця 2007 року.

Додаткову угода № 3/70 СП від 16.10.2015 до договору №227/УПБ-70 Д від 25.11.2004 про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, укладена між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», якою змінювався розподіл об`єкту (замовнику 7735 кв.м. Об`єкту; пайовику решта площі Об`єкту) визнано недійсною з моменту вчинення постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 31 серпня 2022 року у справі № 916/1674/18, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 14 грудня 2022 року.

Під час дії додаткової угоди №3/СП від 16.10.2015, яка в подальшому була визнана недійсною, а саме 29 серпня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», споживчим товариством «Сузір`я Будова» та товариством з обмеженою відповідальністю «Баубуд» укладено договір про спільну діяльність №1/Г-19, відповідно до п.1.1 якого сторони уклали цей Договір про спільну господарську діяльність з метою будівництва групи житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, підземними паркінгами, обладнаннями, інженерними мережами та спорудами, орієнтовною загальною площею квартир 85 000 кв.м. за адресою: м.Одеса, проспект Гагаріна, 19-21. Для досягнення мети за Договором Сторони зобов`язуються спільно та узгоджено здійснювати необхідні фактичні і юридичні дії. Договором передбачено, що зі сторони ТОВ «УВГП-Система» внеском в спільну діяльність є право на забудову земельної ділянки, всі необхідні документи. Зі сторони СТ «Сузір`я Будова» внеском у спільну діяльність є грошові кошти у сумі 679 796 000 грн, а також професійні знання, навички і вміння, ділова репутація і ділові зв`язки. Зі сторони ТОВ «Баубуд» внеском в спільну діяльність є професійні навички і вміння, ділова репутація і ділові зв`язки, проведення вивчення ринку з питань обрання генерального підрядника.

11 грудня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» та споживчим товариством «Сузір`я Будова» укладено додаткову угоду №3 до Договору про спільну діяльність №1/Г-19, згідно якої внесено зміни до договору №1/Г-19 від 29.08.2016, зокрема, в частині можливості одностороннього розірвання договору у випадку суттєвого порушення умов договору.

ТОВ «УВГП-Система» листом від 25.08.2023 повідомила СТ «Сузір`я Будова», що за результатом розгляду судової справи №916/1674/18 Міністерство оборони України отримало право за умовами Договору 227/УПБ-70Д від 25.11.2004 на 17 000 кв.м. житла в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 . На теперішній час Міністерство оборони має права на те ж саме нерухоме майно, на яке передбачені права СТ «Сузір`я Будова». З урахуванням частково проведених розрахунків, площа житла, що має бути передана Міністерству оборони України в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 становить 11 019,34 кв.м. квартир, тому є неможливим розподіл результатів спільної діяльності між ТОВ «УВГП-Система» та СТ «Сузір`я Будова» згідно Договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016, зокрема, передача СТ «Сузір`я Будова» 100% квартир.

25 січня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» та споживчим товариством «Сузір`я Будова» укладено додаткову угоду №4 до Договору про спільну діяльність №1/Г-19, згідно якої сторони дійшли до згоди розірвати договір з 25 січня 2024 року. СТ «Сузір`я Будова» зобов`язане передати виконані роботи Генеральним підрядником ТОВ «УГВП-Система» в строк до 29.02.2024.

01 березня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» та споживчим товариством «Сузір`я Будова» укладено додаткову угоду №5 до Договору про спільну діяльність №1/Г-19, згідно якої передача виконаних робіт перенесена до 01 березня 2024 року.

Як наслідок, 01 березня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» та споживчим товариством «Сузір`я Будова» підписано акт №1 прийому-передачі будівельно-монтажних робіт до Договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016 «Будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 , І черга будівництва (IV та V пускові комплекси)».

Втім, рішенням Господарського суду Одеської області від 01 квітня 2025 року у справі №916/4928/24, яке набрало законної сили 18 червня 2025 року, позов Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України задоволено. Договір про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016, укладений між ТОВ «УВГП-Системи», СТ «Сузір`я Будова» та ТОВ «Баубуд» визнано недійсним з моменту укладення. Застосовано наслідки недійсності правочину та визнано відсутнім передбачені Договором про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016 права у ТОВ УВГП-Системи», СТ «Сузір`я Будова» та ТОВ «Баубуд» щодо об`єктів будівництва та збудованих об`єктів на земельній ділянці по АДРЕСА_2 .

18 жовтня 2024 року Державна інспекція архітектури та містобудування України видала сертифікат №ІУ123241004661, яким засвідчила відповідність закінченого будівництва об`єкта проектній документації та підтвердила готовність до експлуатації будівництва житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 черга будівництва (ІV пусковий комплекс). Така інформація наявна в публічному доступі, зокрема, викладена на сайті Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за посиланнями: https://e-construction.gov.ua/document_detail/doc_id=3471489480664286356/optype=100

15 липня 2025 року між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України як замовником будівництва та товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» як пайовиком укладено акт приймання передачі майнових прав замовник передав пайовику майнові права на об`єкти нерухомості в 4 пусковому комплексі у якому відсутня квартири АДРЕСА_3 чи АДРЕСА_4 (додаток містить в системі «Електронний суд», додаток до заяви від 28.07.2025).

Розпорядженням від 12 листопада 2025 року №629 «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 » присвоєно адресу житловому будинку, яка раніше мав будівельну адресу: АДРЕСА_6 , І черга будівництва (V пусковий комплекс).

Отже, позивач вважає, що за нею слід визнати права власності на машиномісце в V пусковому комплексі, який зданий в експлуатацію, на підставі укладеного договору асоційованого членства в споживчому товаристві «Сузір`я Будова», в той час як СТ «Сузір`я Будова» вказує на неможливість виконання вимог договору, у зв`язку з визнанням недійсним договору про спільну діяльність на підставі якого СТ «Сузір`я Будова» здійснювало свою діяльність на об`єкті за адресою: АДРЕСА_7 ).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині першій статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовідносини сторін договору асоційованого членства в споживчому товаристві, який окрім, членських правовідносин містить положення про інвестиційні зобов`язання регулюються законами України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та «Про інвестиційну діяльність».

Інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою (частина перша статті 4, частини п`ята та шоста статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав належать речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

За правилами статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

У статті 190 ЦК України визначено, що майно є особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Отже, у ЦК України визначення майнового права немає, оскільки у статті 190 ЦК України лише зазначено, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Концепція поняття «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а отже і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» («Broniowski v. Poland»), заява № 31443/96; пункт 22 рішення від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Таким чином, майнове право - це обумовлене право на набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

СТ «Сузір`я Будова» в п.1.2 договору укладеного з позивачкою, який визначає предмет договору асоційованого членства у споживчому товаристві зобов`язалося забезпечити будівництво будинку і після його здачі в експлуатацію передати пайовику закріплене за ним машиномісце, за умови виконання пайовиком зобов`язання за договором.

ОСОБА_1 сплатила внесок за договором, проте, на переконання суду позивач не може набути право власності на об`єкт нерухомості, адже внаслідок визнання недійсним договору про спільну діяльність №1/Г-19 укладеного між ТОВ «УВГП-Система» та СТ «Сузір`я Будова» 29.08.2018, СТ «Сузір`я Будова» не набуло жодних прав щодо результатів будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а, тому, на час розгляду справи у СТ «Сузір`я Будова» відсутні повноваження щодо розпорядження об`єктом будівництва та в подальшому приміщеннями у будинку АДРЕСА_1 .

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено у статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У частині першій статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до закону (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 521/19092/17).

У статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зроблено висновок, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлено право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої на підставі договору був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, у разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що ОСОБА_1 є інвестором, однак право власності на приміщення у об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , не набуте нею, адже СТ «Сузір`я Будова» не набуло права розпоряджатися майновими правами вищевказаного об`єкту будівництва, внаслідок визнання недійсним договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016.

При тому, суд звертає увагу на те, що договір асоційованого членства укладений між позивачем та СТ «Сузір`я Будова» не містить визначення конкретного об`єкту нерухомого майна, характеристика нежитлових приміщень визначена тільки у додатках №1 до Договорів «Специфікація».

Згідно ст.876 ЦК України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбаченого законом або договором.

Забудовником (замовником) будівництва за адресою: АДРЕСА_2 є Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

Генеральним підрядником будівництва є КП «Будова».

СТ «Сузір`я Будова» не було забудовником та не набуло права на спільну діяльність на об`єкті будівництва.

ОСОБА_1 сплатила кошти на виконання договору асоційованого членства у споживчому товаристві на рахунок СТ "Сузір`я Будова", однак доказів того, що ці кошти передані далі від СТ «Сузір`я Будова» до ТОВ «УВГП-Система» і від ТОВ «УВГП-Система» до забудовника (замовника) чи генерального підрядника саме на інвестування будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_2 суду представлено не було.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання права власності на машиномісце № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , адже, як вказувалося вище, СТ «Сузір`я Будова» відсутнє право розпоряджатися майновими правами щодо об`єктів нерухомого майна.

Суд звертає увагу позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 липня 2026 року у справі №727/6125/23, у якій Велика Пала Верховного Суду зазначила, що коли внаслідок втрати речового права на земельну ділянку завершення будівництва, прийняття об`єкта нерухомості в експлуатацію та подальша державна реєстрація права власності на нього стають юридично неможливими, а віндикаційний механізм захисту майнових прав - недієвим, відбувається трансформація способу захисту порушеного права з речово-правового на зобов`язальний. За таких умов суб`єкт, який фактично поніс витрати на створення відповідного майна, проте був позбавлений можливості набути право власності на нього в натурі, має право вимоги щодо відшкодування вартості таких витрат.

Вимоги про відшкодування вартості членського внеску позивачем не заявлялися.

Інші доводи представника позивача не спростовують висновків суду вказаних вище, а, тому, не приймаються до уваги.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі при розгляді справи №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Незалучення до участі у справі іншої особи, як належного співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).

Визначення відповідачів, предмет спору та підстави позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів і обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується останнім під час розгляду справи. Визначення складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), авідповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 910/15792/20).

За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 910/7122/17).

На переконання суду, визначені ОСОБА_1 відповідачі: СТ «Сузір`я Будова», СТ «Сузір`я Плюс», ТОВ «УВГП-Система», КП «Будова», ТОВ «Баубуд» є неналежним відповідачами та порушення прав та інтересів позивача з боку вказаних відповідачів судом не встановлено, оскільки лише Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України як замовник будівництва є особою за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Акт приймання-передачі, за яким замовник будівництва Південне управління капітального будівництва МОУ не передав ТОВ «УВГП-Система» майнових прав на машиномісце свідчить про те, що квартира, яка є предметом позову, залишилася у розпорядженні Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

Щодо вимог про зобов`язання СТ «Сузір`я Будова» виконати умови Договору асоційованого членства від 22.01.2018.

У постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Заявляючи вказану позовну вимогу, позивач зазначає про те, що пайовик виконав умови договору у повному обсязі, тоді як СТ «Сузір`я Будова» зобов`язання за договором щодо забезпечення будівництва будинку та закріплення об`єкта нерухомого майна за пайовиком не виконало та СТ ухиляється від виконання відповідачем умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові від 23.01.2018 у справі № 910/2763/17 Верховний Суд, враховуючи передбачений частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України спосіб захисту цивільних прав та інтересів, дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно скасував рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні первісного позову та дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог первісного позову про зобов`язання ТОВ виконати умови договору про надання послуг.

У постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Проте, заявляючи вимогу про зобов`язання СТ «Сузір`я Будова» виконати умови договору асоційованого членства, позивач не враховує ту обставину, що СТ «Сузір`я Будова» не є учасником будівництва, оскільки, 25 січня 2024 року між ТОВ «УВГП-СИСТЕМА» та СТ «СУЗІР`Я БУДОВА» було укладено додаткову угоду №4 до договору про спільну діяльність №1/Г-19, відповідно до якої у зв`язку із неможливістю виконання СТ «Сузір`я Будова» зобов`язань з передачі, які виникли на підставі рішення у справі №916/1674/18 та на підставі положень п.п.3.3. Договору про спільну діяльність №1/Г-19, сторони дійшли згоди розірвати договір з 25 січня 2024 року.

Вказаний договір в подальшому визнано недійсним рішенням Господарського суду Одеської області від 01 квітня 2025 року у справі № 916/4928/24 із застосуванням наслідків недійсності правочину та встановлено відсутність, зокрема, у СТ «Сузір`я Будова» права щодо об`єкта будівництва.

СТ «Сузір`я Будова» не мало права вирішувати питання про закріплення або передачу будь-якій третій особі об`єктів речового права, що входять до складу об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Тому, оскільки СТ «Сузір`я Будова» не є учасником будівництва об`єкту будівництва із назвою: «Будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м.Одеса, проспект Гагаріна, 19-21, 1 черга будівництва (V пусковий комплекс)» та у нього відсутнє будь-яке речове право, яке б дозволяло користуватися та/або розпоряджатися об`єктом будівництва, суд доходить до висновку про те, що підстави для задоволення позову в частині зобов`язання виконати умови договору асоційованого членства відсутні.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави наводити доводи іншим аргументам учасників справи.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_8 ) до Споживчого товариства «Сузір`я Будова» (код ЄДРПОУ 40355181, м.Одеса, вул. Осипова, буд.25), Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (код ЄДРПОУ 32866376, м.Одеса, вул. Осипова, буд.25), Споживчого товариства «Сузір`я Плюс» (код ЄДРПОУ 45159936, м.Одеса, вул. Осипова, буд.25), Колективне підприємства «Будова», товариства з обмеженою відповідальністю «Баубуд» (код ЄДРПОУ 26133460, м.Одеса, вул. Осипова, буд.25), Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 24980210, м.Одеса, вул. Армійська, буд.18) про визнання майнових прав на об`єкт інвестування залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04 серпня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар