Рішення № 138724468, 04.08.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4923/26

№ провадження 2/646/3763/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Шиховцової А.О., за участю секретаря судового засідання Скриннік А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначає, що 30.08.2020 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0474-3481. Як зазначає позивач, кредитний договір разом із правилами складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. До укладення цього Договору Позичальник отримав від Кредитора інформацію, що визначена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до умов Кредитного договору Первісний кредитор взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит в сумі 7700.00 грн. для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі - 2.0 % Позичальник зобов`язаний здійснювати повернення Кредиту та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим Договором та Правилами. Сторони досягли згоди у тому, що повернення Кредиту та сплата процентів за користування Кредитом здійснюватиметься у відповідності до умов цього Договору, Правил та Графіку платежів. У разі, якщо Позичальник не повернув Суму Кредиту у строк, встановлений Договором, за весь час прострочення, включаючи день погашення Кредиту, Кредитодавець має право нарахувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити відсотки у розмірі передбачені умовами Кредитного договору, від неповерненої Суми Кредиту за кожен день прострочення. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Враховуючи викладене, на думку позивача, зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України.

На підтвердження права вимоги, позивачем до позовної заяви долучено копію договору факторингу №02/10/2021 відповідно до якого, первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до боржників.

В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від «04» листопада 2021 року до договору факторингу №02/10/2021 від 28.10.2021 року.

Також, разом із договором факторингу №02/10/2021 від 28.10.2021 року, позивачем долучено реєстр боржників №1 до договору факторингу №02/10/2021 від 28.10.2021 року, відповідно до якого, первісний кредитор передав (відступив) право вимоги до боржників зазначених у вказаному реєстрі. Так, відповідно до вказаного реєстру, новий кредитор набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0474-3481.

У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №0474-3481 від 30.08.2020 у розмірі 24119 (двадцять чотири тисячі сто дев`ятнадцять) грн. 94 коп.

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача суму судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп., та витрати на правничу допомогу у розмірі 13000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 05 травня 2026 року, позовну заяву ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 прийнято до розгляду, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклик) сторін.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 01 червня 2026 року постановлено здійснити перехід щодо розгляду справи з спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклика) сторін до спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

У своїй позовні заяві, позивач просив здійснювати розгляд без участі позивача та його представника позивача, на підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України, разом із цим, проти ухвалення заочного рішення, позивач не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду був належним чином повідомлений, шляхом направлення на його зареєстроване місце проживання рекомендованого поштового відправлення. В подальшому направлені на адресу відповідача рекомендовані поштові відправлення повернуті з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з проставленням у поштовому відправленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність усіх умов у розумінні статті 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

30.08.2020 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0474-3481 (далі Договір).

Відповідно до п. 2 Договору, строк кредиту 14 днів.

Згідно з п. 4, протягом строку кредиту розмір процентів складає 2%.

Відповідно п.8 Договору, позичальник має право пролонгувати Договір на умовах, в порядку та у спосіб, що визначені правилами. На строк пролонгації процентна ставка складає 2 % від суми кредиту за кожен день користування. Разом із цим, п. 9 Договору передбачено що, сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення терміну платежу визначено в п.3.1. цього Договору, з урахуванням продовження терміну платежу у випадку використання позичальником права пролонгації відповідно до умов цього Договору та правил, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що вказаний договір містить напис «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А100» у відповідній графі.

28.10.2021 між ТОВ «Фактроинг Партнерс» та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», укладено договір факторингу №02/10/2021, відповідно до якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до боржників.

В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від «04» листопада 2021 року до договору факторингу №02/10/2021 від 28.10.2021 року.

Також, разом із договором факторингу №02/10/2021 від 28.10.2021 року, позивачем долучено реєстр боржників №1 до договору факторингу №02/10/2021 від 28.10.2021 року, відповідно до якого, первісний кредитор передав (відступив) право вимоги до боржників зазначених у вказаному реєстрі. Так, відповідно до вказаного реєстру, новий кредитор набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0474-3481.

На підтвердження переходу права вимоги, позивачем до позовної заяви долучено копії платіжних доручень, а саме: №118 від 31 січня 2022 року, №273 від 14 липня 2022 року, №4923 від 21 грудня 2021 року.

Разом із позовною заявою, позивачем надано довідку про ідентифікацію сформовано ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», відповідно до якої ОСОБА_1 було ідентифіковано під час укладання договору №0474-3481 від 30.08.2020 шляхом направлення на зазначений останньою номер мобільного телефону одноразовий ідентифікатор, а саме А100. Дата відправлення ідентифікатора позичальнику 30.08.2020. З огляду на викладене, суд критично оцінює вказану довідку, у зв`язку з тим, що її сформовано первісним кредитором, з використання його власних інформаційно-комунікаційних систем, у які останній може вносити самостійно відомості.

На підтвердження дій користувача, позивачем долучено моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, сформованого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Суд критично оцінює наданий доказ, у зв`язку з тим, що він не містить безпосередньо інформації щодо лог-файлів, а наявні виключно написи теоретичного порядку дій особи. Так, наявна у матеріалах справи копія кредитного договору №0474-3481 від 30.08.2020, не містить відомостей щодо часу введення одноразового ідентифікатора, отриманого позичальником за номером мобільного телефону.

З огляду на вищевказане, суд звертає увагу на таке.

Статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» чітко визначена вимога закону щодо надання інформації споживачу до укладення договору про споживчий кредит. Так, відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Позивачем до матеріалів справи надано копію договору кредитування № 0474-3481 від 30.08.2020, який у свої положеннях безпосередньо вказує на виконання вимог, зокрема, Закону України «Про споживче кредитування» у частині надання відповідачу інформації передбаченого статтею 9 раніше вказаного закону. Однак матеріали справи не містять доказів що підтверджують факт ознайомлення відповідача з паспортом споживчого кредиту. У матеріалах справи відсутня копія паспорту споживчого кредитування, що викликає сумніви щодо доведення факту належного ознайомлення відповідача з паспортом споживчого кредиту.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до пункту 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Так, із наявних в матеріалах справи доказів, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог, не вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій спрямовану на отримання позики від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого їй позивачем одноразового ідентифікатора.

В позовній заяві ТОВ «Факторинг Партнерс» посилалось на те, що позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор «А100», шляхом направлення для підписання кредитного договору № 0474-3481 від 30.08.2020 року позичальнику на мобільний номер телефону, зазначеного під час заповнення анкети-заявки електронного повідомлення, однак суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних позивачем обставин щодо видачі відповідачу одноразового ідентифікатора для підписання вищезазначеного договору позики та самого факту його підписання таким одноразовим ідентифікатором.

Таким чином договори про надання кредиту не підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення з відповідачем договору позики.

Нормою частини 7 статті 81 ЦПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Крім того матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідач ознайомився та погодився з Умовами кредитування, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, містили умови про сплату відсотків за користування кредитними коштами у зазначеному у позові порядку.

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Така правова позиція міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, яка в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню.

Водночас враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Факторинг Партнерс» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначено моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав суд вважає, що ТОВ «Факторинг Партнерс» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту, оскільки в матеріалах справи не має підтвердження факту погодження та підписання відповідачем ні кредитного договору №0474-3481 від 30.08.2020, а також відсутність у матеріалах справи підтвердження ознайомлення відповідача з паспортами споживчого кредиту до договору №0474-3481 від 30.08.2020 та Умов розміщених на офіційному сайті кредитодавця.

Отже, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність вимог лише в частині стягнення фактично отриманих та неповернутих відповідачем грошових коштів .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позову (31,93 %), суд стягує з відповідача на користь судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 10 коп.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступе.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 1, п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При зверненні до суду, позивач зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу складає 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп.

На підтвердження понесених судових витрат надав до суду:

-договір про надання правничої допомоги №02-07/2024 від «02» липня 2024 року.

-Копія тарифів на юридичні послуги.

-Копія заявки на надання юридичної допомоги №226 від 02.03.2026 року.

-Копія витягу акту про надання юридичної допомоги №31 від 31.03.2026.

Відповідно до положень договору про надання правничої допомоги №01-07/2024 від «02» липня 2024 року, у пункті 4.1 зазначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору про надання правничої допомоги..

Відповідно витягу заявки на надання юридичної допомоги №№31 від 31.03.2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс» погодили надання наступних правових (юридичних) послуг, а саме:

Надання усної консультації з вивчення документів у розмірі 2 годин, загальна вартість 4000 грн.; Складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду у розмірі 3 годин, загальна вартість 9000 грн.

Загальна вартість правової допомоги складає 13000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог ТОВ «Коллект Центр», суд дійшов висновку щодо необхідності стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, у розмірі 4150 (чотири тисячі сто п`ятдесят) грн. 90 коп., пропорційно задоволенню позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.512,514,526,530,610-612,625-627,1049,1054 ЦК України, ст. ст.141, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ) заборгованість за Договором № 0474-3481 від 30.08.2020 у розмірі 7700 (сім тисяч сімсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ) судовий збір у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 4150 (чотири тисячі сто п`ятдесят) грн. 90 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1

Суддя А.О.Шиховцова