Ухвала суду № 138723064, 16.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/23766/26

Провадження № 1-кс/947/9748/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025160000001046 від 23.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч. 3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, Одеською обласною прокуратурою здійснюється нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025160000001046, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.368 КК України.

Приблизно у кінці серпня 2025 року, більш точну дату та час не встановлено, ОСОБА_4 вирішив придбати земельну ділянку із кадастровим номером 5123755800:01:002:0434, площею 1,57 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_5 , розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, Таїрівська селищна територіальна громада, з намірами змінити цільове призначення земельної ділянки для присадибної забудови та обслуговування будівель та споруд.

У подальшому, з метою визначення переліку документів, порядку та обсягу дій, необхідних для зміни цільового призначення земельної ділянки, за рекомендацією своїх знайомих 30.10.2025 близько 14:00 год, ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_6 , як особи яка надає послуги у сфері геодезії та питаннях землевпорядкування та надав їй для розгляду усі наявні на земельну ділянку документи.

Після розгляду та опрацювання вказаних документів у ОСОБА_6 у невстановлений органом досудового розслідування час та місці виник злочинний умисел, направлений на одержання від ОСОБА_4 неправомірної вигоди для себе та посадових осіб органів місцевого самоврядування за вирішення питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_6 05.11.2025 близько 13:00 год. за попередньою домовленістю зустрілась із ОСОБА_4 на своєму робочому місці в офісному приміщенні, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 73 та пояснила, що змінити цільове призначення земельної ділянки шляхом внесення змін до Генерального плану неможливо, у зв`язку із місцезнаходженням її біля очисних споруд. Проте запропонувала, що вирішити питання ОСОБА_4 можливо у разі розроблення містобудівної документації для будівництва та подальшого поділу ділянки на менші.

Також, ОСОБА_6 пояснила, що з приводу вказаної процедури неодноразово радилась із службовими особами Таїровської селищної ради, спільно з якими було визначено, що для вирішення питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_4 потрібно надати їй грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США.

В ході досудового розслідування, 03.07.2026, з метою встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, проведено обшук за місцем проживання директора ТОВ «Регіон Консалт Сіті» (ЄДРПОУ 38784975) та засновника ТОВ «Проектно-консалтингова компанія» «АБРИС-ГРУП» (ЄДРПОУ 41662216) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

При проведенні обшуку у вказаній квартирі виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 15 Pro Max, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , сірого кольору з чохлом зеленого кольору.

Цього ж дня, 03.07.2026 прокурором відділу Одеської обласної прокуратури, з дотриманням вимог ст. 110 КПК України, прийнято рішення про визнання вилученого мобільного телефону речовим доказом у кримінальному провадженні №12025160000001046 від 23.09.2025, оскільки він містить відомості, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.

Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Прокурор надала заяву в якій клопотання підтримала в повному обсязі, просила задовольнити, розглянути у її відсутність.

Захисник ОСОБА_6 , представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 надав письмові заперечення, в яких посилався на необґрунтованість клопотання прокурора, зазначивши, що прокурором не доведено причетність ОСОБА_7 та належного йому мобільного телефону до кримінального провадження, а обґрунтовується виключно родинними зв`язками між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яка є його матір`ю та підозрюваною у кримінальному провадженні. Посилався на те, що вилучення мобільного телефону впливає на виконання трудових обов`язків ОСОБА_7 , який працює лікарем-терапевтом пункту охорони здоров`я в ТОВ «ПРОМРИНОК», тому для досягнення справедливої рівноваги між інтересами кримінального провадження та дотримання захисту прав та інтересів третьої особи, на переконання представника, накладення арешту на вилучений мобільний телефон не може виправдати завдання кримінального провадження, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання, розглянути у відсутності представника власника майна.

Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

З урахуванням вищевикладеного та з метою дотримання процесуальних строків розгляду такого роду клопотань, вважаю за можливе розглянути останнє у відсутності представника власника майна.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення представника, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході обшуку, майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучене майно могло зберегти на собі сліди вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, є підстави вважати, що воно було знаряддям вчинення злочину, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.

Накладення арешту на вилучений під час обшуку мобільний телефон необхідно для проведення його детального огляду, проведення судових експертиз, які неможливо провести без наявності у органу досудового розслідування вилученого майна, з метою встановлення наявності доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою від 03.07.2026 року про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Зв`язок даного майна із вчиненням злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.368 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

З приводу посилання представника на те, що відсутні підстави для накладення арешту на майно третьої особи, слідчий суддя звертає увагу представника, що арешт може бути накладений не лише на майно підозрюваного, але і у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст.170 КПК України, на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Аналізуючи викладені обставини, слідчий суддя вважає, що при здійсненні досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих дій з метою усестороннього, об`єктивного, неупередженого встановлення всіх обставин кримінального провадження, а тому вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна, з метою запобігання можливості приховування або знищення майна чи інших негативних наслідків, які можуть перешкоджати всебічному та повному проведенню досудового розслідування.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025160000001046 від 23.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч. 3 ст. 368 КК України задовольнити.

Накласти арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування, на вилучений 03.07.2026 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон iPhone 15 Pro Max, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , сірого кольору з чохлом зеленого кольору.

Виконання ухвали покласти на уповноваженого слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025160000001046 від 23.09.2025.

Роз`яснити, що відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1