Рішення № 138722963, 03.08.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/3819/23

Провадження № 2/946/623/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Пащенко Т.П.,

за участю секретаря судового засіданні Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» про визнання наказу незаконним, скасування його, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (далі ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство») про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування його, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він 10.08.2020 року наказом №123 був призначений на посаду виконувача обов`язків начальника служби матеріально-технічного постачання, з випробувальним терміном два місяця, з 11.08.2020 року. Відповідно до наказу № 201 від 03.12.2020 року по ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» його було призначено на посаду начальника служби матеріально- технічного постачання з 03.12.2020 року. Наказом №64 від 24.03.2022 року у зв`язку зі зміною організаційної структури ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» переведено ОСОБА_1 з посади начальника служби матеріально-технічного постачання на посаду начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування. 16.05.2022 року позивача було звільнено згідно п.1 ст.36 КЗпП України (наказ №107 від 26.04.2022 року) та видано трудову книжку. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 06.03.2023 року у справі № 946/3510/22 позовні вимоги позивача задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ №107 від 26.04.2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» з 16.05.2022 року. Стягнуто з ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» середній заробіток за час вимушеного прогулу. Однак посадовими особами ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» навмисно не виконується вищезазначене рішення. Позивача поновлено на посаді начальника служби матеріально технічного забезпечення та господарського обслуговування з 08.03.2023 року, а не з 16.05.2022 року; виплачено одноденну середню заробітну плату, замість стягнення заробітної плати за один місяць; визначено робоче місце начальника СМТЗт ГО ОСОБА_2 за адресою: м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська, 2а. (із застосуванням оргтехніки загального користування) та призначено відповідальну особу за ведення окремого табелю робочого часу позивача та здійснення поточного контролю за додержанням Правил внутрішнього трудового розпорядку. Відповідачем виконано рішення в частині сплати грошових сум, визначених судовим рішенням. Позивач звертався до відповідача та просив надати роз`яснення, яким чином він перебуваючи на посаді начальника служби матеріально технічного забезпечення та господарського обслуговування ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» в підпорядкуванні якого в штаті на день звільнення знаходилось десять підлеглих працівників з робочими місцями які знаходяться (як і позивача) в адміністративній будівлі №1 ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» за адресою: м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28 може виконувати функціональні обов`язки поза межами адміністративної будівлі № 1, тобто за адресою Бази технічного обслуговування флоту: м. Ізмаїл, вул.Фанагорійська, 2а. Також позивач просив надати йому його посадову інструкцію, але відповіді до теперішнього часу не отримав. 09 травня 2023 року позивач отримав лист, в якому виявився супровідний лист та містилася копія наказу № 38-С від 02.05.2023 року про його звільнення з роботи згідно п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. (вказані документи не були засвідчені та не містили підпису). Позивач вважає наказ № 38-С від 02.05.2023 року незаконним, так як відповідач відповідно до ст. 29 КЗпП України не визначив робоче місце позивача, не ознайомив його з Правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією, не з`ясував причини відсутності працівника на роботі та не довів наявності дисциплінарного проступку в його діях. Крім того, в результаті незаконного звільнення позивачу завдана моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 10 000 грн. Враховуючи вищезазначене позивач звернувся до суду з позовом про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування його, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1 141 822,28 грн. та моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.06.2023 року відкрито провадження у цивільній справі та справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив від 25.09.2023 року, письмових поясненнях від 21.11.2023 року, письмових поясненнях від 12.05.2025 року та зазначив, що відповідач порушив норми трудового законодавства України при звільненні позивача із займаної посади за прогул, адже відповідач відповідно до ст.29 КЗпП України, не визначив робоче місце позивача, тому власне самого факту порушення трудової дисципліни немає, оскільки не може бути поставлено в провину працівнику відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого не було йому повідомлено. Відповідач не надав документів якими визначено робоче місце, кабінет позивача поза межами адміністративної будівлі № 1 ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» за адресою: м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28 за адресою Бази технічного обслуговування флоту: м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська, 2 а, також документів, що засвідчують ознайомлення позивача з Правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією. Звернув увагу суду, що позивача було поновлено на посаді начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування (СМТЗтаГО) ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» (про що зазначається відповідачем у наказі № 163-Б від 31.03.2023 року), однак відповідач надав посадову інструкцію Начальника служби матеріально-технічного постачання (СМТП) № Б/К-1-07-МТП-01, яку дійсно позивач займав у 2020 році та про що міститься його підпис у аркуші ознайомлення. Аналогічні пояснення стосуються і щодо Положення про СМТП № Б/К-1-0-МТП-01. Просить суд врахувати, що для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня. Робочим місцем працівника вважається певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходитись) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує, працівник для виконання трудових обов`язків. Прогулом необхідно вважати відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі. Відсутність працівника на фіксованому робочому місці за умови, що він виконує трудові функції на території підприємства не є прогулом. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишенням роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу). Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причин такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, не залежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Згідно з пунктом 2 статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року № 3933-XII, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві, який у цій справі не довів дотримання ним вимог КЗпП України при звільненні позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Разом із тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Також просив суд, стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., адже незаконним звільненням було порушене законне право позивача на працю, що завдало йому моральних страждань та полягає в тому, що відповідач позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти для себе та для сім`ї, вказані незаконні дії відповідача призвели до його моральних переживань, які полягають у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, погіршився стан здоров`я. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складається з витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, у тому числі у вигляді гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану з справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів та дорівнює 20 000 грн.

У відповіді на відзив від 25.09.2023 року, представник позивача звернув увагу суду, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків. Відповідач фактично поновивши позивача на посаді начальника служби матеріально технічного забезпечення та господарського обслуговування ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» в підпорядкуванні якого в штаті на день звільнення знаходилось десять підлеглих працівників з робочими місцями які знаходились (як і позивача) в адміністративній будівлі №1 ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» за адресою: м. Ізмаїл, вул. Пароходна,28 не забезпечив доступ позивачу виконувати функціональні обов`язки, визначивши його робоче місце поза межами адміністративної будівлі №1, тобто за адресою Бази технічного обслуговування флоту: м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська,2а. Також позивач вважає, що посада, з якої його було звільнено, станом на 07.03.2023 року була зайнята іншим працівником, отже позивач не міг бути поновлений на такій посаді.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, просила відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позов від 28.07.2023 року, у запереченнях на відповідь на відзив від 06.10.2023 року, у додаткових поясненнях від 15.04.2025 року. Згідно із відзивом від 28.07.2023 року ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» не погоджується із вимогами, викладеними у позовній заяві, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Щодо визнання незаконним та скасування наказу № 38-С від 02.05.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення начальника СМТЗтаГО ОСОБА_1 ». 06.03.2023 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області, розглянувши цивільну справу № 946/3510/22 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виніс рішення згідно якого позов було задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» № 107 від 26.04.2022 року про звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін, стягнуто з ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.05.2022 року по 06.03.2023 року в розмірі 281396,96 грн. без урахування податків та обов`язкових платежів, які підлягають обов`язковій сплаті. На виконання рішення суду 07.03.2023 року Наказом ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» № 113-Б ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді начальника СМТЗтаГО з 08.03.2023 року. Копію зазначеного наказу з повідомленням про поновлення на роботі від 08.03.2023 року № 241/01.2/01-01 було відправлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням № 6860913750536 та на мобільний телефон НОМЕР_1 , про що складено відповідний Акт про відправку повідомлення за допомогою додатку месенджеру VIBER від 08.03.2023 року. 13.03.2023 року ОСОБА_1 з`явився на роботі та ознайомився з Наказом від 07.03.2023 року № 113-Б «Про поновлення на роботі» під особистий підпис, вказавши, що він не згодний з наказом, як з таким, що суперечить рішенню суду: № 1 (поновити на посаді не з 8 березня) №2 (виплатити не одноденну заробітну плату) № 3 (робоче місце не АДРЕСА_1 ). 13.03.2023 року до роботи позивач не приступив, покинув будівлю адміністративного корпусу ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство», у визначеному наказом від 07.03.2023 року № 113-Б робочому місці вул. Фанагорійська 2-а м. Ізмаїл, де розташовано відокремлений структурний підрозділ ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» «База технічного обслуговування флоту» (далі-ВП «БТОФ») не з`явився. Про факт відвідування 13.03.2023 року Адміністративної будівлі № 1 ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» ОСОБА_1 було складено Акт від 13.03.2023 року № А/4/01-12.2, в якому зазначено, що позивач знаходився в ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» з 10 год 10 хв. до 10 год 20 хв. Згідно з даними Журналу обліку осіб, транспортних засобів та контролю ввезення/внесення вивезення/винесення ТМЦ на/з територій об`єктів ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» БТОФ за 13.03.2023 року ОСОБА_1 територію БТОФ ( робоче місце) не відвідував. 16.03.2023 року на ім`я Генерального директора надійшов рапорт ДМПтаСКВ № СЛ/182/01- 01.2 про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці більш 3-х годин поспіль (прогул) та пропозиція звільнити його за п.4 ст.40 КЗпП України. Для з`ясування причин відсутності на роботі 23.03.2023 року позивачу було направлено лист № 308/01-01.2/01-01 від 23.03.2023 року з проханням надати пояснення відсутності позивача на роботі з 13.03.2023 року по дату складання листа. Зазначений лист направлено через месенджер VIBER на номер телефону позивача, про що складено Акт від 23.03.2023 року та цінним рекомендованим відправленням № 68609 13751800. 24.03.2023 року на електронну адресу ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» від позивача надійшов лист б/н з поясненнями про причини неявки на роботу. Поважною причиною відсутності на роботі позивач вказав «через дотримання чинного законодавства», а також зажадав посадову інструкцію, наказ про поновлення на роботі та роз`яснення, яким чином йому виконувати посадовий функціонал поза межами адміністративної будівлі. Представник відповідача звертає увагу суду, що копію наказу від 07.03.2023 року № 113-Б «Про поновлення на роботі» було відправлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням № 6860913750536, яке він отримав, про що є відмітка на корінці поштового повідомлення про вручення Укрпошти від 13.04.2023 року. Крім того, копія наказу була вручена позивачу за його запитом після ознайомлення з ним у Адміністративній будівлі 13.03.2023 року. Наказом ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» від 31.03.2023 року № 163-Б у Наказ ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» від 07.03.2023 року № 113-Б було внесено зміни щодо дати поновлення ОСОБА_1 на роботі. Датою поновлення вважати 16.05.2022 року, що відповідає рішенню суду. З Положенням про СМТП № Б/к-1-06-МТП-01 та Посадовою інструкцією начальника СМТП № Б/К-1-07-МТП-01 позивач був ознайомлений 17.09.2020 року під особистий підпис, про що є відмітки у аркуші ознайомлення з цими документами. Пунктом 3 ч. 1 ст. 29 КЗпП обов`язком роботодавця є визначення працівникові робочого місця, наказом ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» від 07.03.2023 року № 113-Б «Про поновлення на роботі» таким місцем вказано місце знаходження структурного підрозділу ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» «База технічного обслуговування флоту»: вул. Фанагорійська 2-а м. Ізмаїл. Статтею 29 КЗпП України передбачено обов`язок роботодавця визначити робоче місце працівника. КЗпП на сьогодні не містить порядку ані визначення місця роботи, ані визначення робочого місця. За загальним правилом, місцем роботи працівника є підприємство, установа, організація на якій він працює. Згідно ст. 93 ЦК України, місцезнаходження підприємства, установи, організації є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу. В ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» з урахуванням особливого характеру роботи місце знаходження офісу підприємства не збігається з місцем розташування об`єктів і територій, на яких фактично працюють робітники, тобто структурні підрозділи підприємства розташовані за межами офісу. Представник відповідача вважає, що визначаючи позивачу певну зону, де працівник працює із застосуванням різних технічних засобів, у т.ч. місці не співпадаючому з попереднім (до поновлення на роботі) без згоди працівника, не є порушенням вимог законодавства, позивач мусив приступити до роботи у визначеному місці, та не порушувати трудову дисципліну, знаходитися на роботі та робочому місці, сумлінно виконувати трудові обов`язки. До твердження позивача про те, що не вважається прогулом відсутність не просто на фіксованому робочому місці, а на території підприємства взагалі, не можна вважати доведеним факт, що ОСОБА_1 приступив до виконання роботи, позивач не довів будь-яким чином, що після поновлення його на роботі за рішенням суду, він з`являвся на роботі, виконував роботу або не зміг приступити до роботи з вини роботодавця. Інших доказів наявності поважних причин відсутності на робочому місці, позивач роботодавцю не надав. В період з 14.03.2023 року по 31.03.2023 року ОСОБА_1 до адміністративної будівлі ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» не з`являвся, про що складено відповідний Акт про відсутність на робочому місці від 31.03.2023 року. Згідно даних Журналу обліку відвідувачів ВП «БТОФ» за період з 14.03.2023 року по 31.03.2023 року ОСОБА_1 на роботі не з`являвся, що також підтверджено директором департаменту технічного захисту об`єктів та інформації ОСОБА_3 у службовому листі від 05.04.2023 року №Сл/154/01/-12.1.1. 29.03.2023 року повторно на мобільний телефон ОСОБА_1 через застосунок «Viber», про що складено відповідний Акт 29.03.2023 року, було направлено лист № 328/01/01.2/01-01 від 28.03.2023 року про надання пояснень для з`ясування поважності причин відсутності на роботі, цим листом повідомлено, що «дотримання чинного законодавства» не є поважною причиною відсутності на робочому місці. Відповіді на це повідомлення роботодавцем не було отримано. Позивач до роботи не приступив, продовжив вчиняти прогул. 10.04.2023 року ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» втретє зажадало від позивача пояснень причин неявки на роботу, направивши лист від 10.04.2023 року № 398/01-01.2/01-01.4. Укрпоштою рекомендованим відправленням № 68609913696078, що підтверджується повідомленням про вручення відправлення та через месенджер «Viber», що підтверджується Актом про відправку повідомлення від 10.04.2023 року. У період з 03.04.2023 року по 21.04.2023 року за даними записів журналу обліку осіб, транспортних засобів та контролю ввезення/внесення вивезення/винесення ТМЦ на/з території об`єктів ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» встановлено відсутність позивача на роботі, що підтверджено Актом відсутності на робочому місці від 21.04.2023 року. Даний факт також підтверджено директором департаменту технічного захисту об`єктів та інформації ОСОБА_3 у службовому листі від 05.04.2023 року №Сл/154/01/-12.1.1. 19.04.2023 року ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» був здійснений телефонний дзвінок позивачу для з`ясування причин неявки на роботі, що зафіксовано Актом № А/12/01-01.2. 28.04.2023 року за результатами отриманих пояснень від ОСОБА_1 з урахуванням всіх обставин прогулів ОСОБА_1 , комісією ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» було складено акт про вжиті заходи для з`ясування причин відсутності на роботі, встановлено неповажність причин неявки його на роботі у період з 13.03.2023 року по 25.04.2023 року, що є підставою звільнення за прогул. Відсутність позивача на робочому місці підтверджена табелями робочого часу за березень-травень 2023 року. 02.05.2023 року Наказом ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» № 38-с начальника МТЗтаГО ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку з прогулом на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Копія наказу була надіслана на адресу позивача з супровідним листом від 04.05.2023 року № 531/01-01.2/01-01 поштовим відправленням 6860913782144, яке позивач отримав особисто 09.05.2023 року, про що є підтвердження у корінці рекомендованого повідомлення. Трудова книжка ОСОБА_1 роботодавцю не надавалась. З набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 5 лютого 2021 року № 1217-ІХ паперова трудова книжка фактично втратила статус обов`язкового документу, усі дані щодо працевлаштування містяться у відомостях про трудову діяльність в державних реєстрах. Якщо раніше стаття 47 КЗпП України передбачала обов`язок роботодавця видати у день звільнення працівнику належно оформлено трудову книжку, а порушення такого обов`язку мало суттєві матеріальні наслідки для роботодавця, то зараз у роботодавця зникає обов`язок видавати працівнику трудову книжку. Невнесення будь-яких відомостей про звільнення працівника у паперову трудову книжку та її невидача, не повинно нести будь-яких наслідків для роботодавця. За час з моменту поновлення на роботі з 16.05.2022 року по день винесення рішення суду по справі № 946/3510/22 від 07.03.2023 року позивачу було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 281396,96 грн. без урахування податків та обов`язкових платежів згідно платіжної інструкції АОО1587 від 17.04.2023 року. За час прогулу оплата праці позивачу не проводилася. Кінцевий розрахунок зі звільненим ОСОБА_1 відбувся 17.05.2023 року згідно відомості № АОО66 від 17.05.2023 року у розмірі 15838,53 грн. З огляду на вищевикладене, звільнення позивача за прогул за п.4 ст.40 КЗПП України проведено ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» з чітким дотриманням вимог законодавства. Наказ № 38-С від 02.05.2023 року законний та скасуванню не підлягає. Щодо стягнення з ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу № 38-С від 02.05.2023 року про звільнення з посади, відповідач вважає, що позивач не знаходився у вимушеному прогулі, так як вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від інших про визнання наказу про звільнення незаконним, то вони не підлягають задоволенню. Твердження позивача носять суто емоційний характер, дії позивача щодо подання позову мають на меті безпідставне збагачення за рахунок ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство». Виконавши рішення суду про поновлення позивача на роботі у ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» та виплативши компенсацію за час вимушеного прогулу підприємство у повній мірі компенсувало позивачу втрату заробітку, відновив порушені права працівника. Крім того, за даними Державного центру зайнятості Одеська філія 19.05.2022 року ОСОБА_1 було призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю, яка виплачувалася йому з моменту звільнення до 28.08.2022 року, яку у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» відшкодувало Центру зайнятості у розмірі 32548,56 грн. Пояснення позивача, що позбавлення права на працевлаштування, позбавлення права на працю та заробіток, завдало йому моральні страждання не знаходять своє підтвердження в матеріалах справи. Навпаки позивач повноцінно скористувався своїми законними правами на отримання допомоги по безробіттю, звернення в суд за відновленням порушеного права та отримав усі належні йому компенсації, тому підстав вважати ОСОБА_1 приниженим та морально страждаючим не вбачається. При цьому враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження та судові дебати не передбачені, то представник відповідача вважає, що докази витрат на професійну правничу допомогу повинні були бути поданні разом з позовною заявою (квитанції, чеки, акт виконаних робіт тощо). В супереч вимогам законодавства зазначені позивачем витрати на послуги адвоката документально не підтверджені та не доведені. До позовної заяви не надано доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн. Також представник відповідача вважає, що усі наміри позивача поновитися на роботі через нібито незаконність звільнення за прогул (більше 2х місяців поспіль), зводяться не до бажання працювати та заробляти працею на життя, реалізувати конституційне право на труд, а до бажання безпідставно збагатитися за рахунок роботодавця, який нібито не створив позивачу умов працювати на підприємстві. Що під час дії воєнного стану, нескінченного руйнування транспортної інфраструктури, намагань ПрАТ УДП» не припиняти ведення господарської діяльності та сплачувати до бюджету належні відрахування, дії позивача носять доволі цинічний характер. З Положенням про СМТП № Б/к-1-06-МТП-01 та Посадовою інструкцією начальника СМТП № Б/К-1-07-МТП-01 позивач був ознайомлений 17.09.2020 року під особистий підпис, ще до поновлення на роботі за рішенням суду від 07.03.2023 року, про що є відмітки у аркуші ознайомлення з цими документами (копії є у матеріалах справи). З 24.03.2022 року згідно наказу ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» № 91 від 24.03.2022 року «Про структуру та штат СМТЗта ГО» на базі СМТ було створено СМТЗтаГО. Згідно Наказу ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» № 64 від 24.03.2022 року «Щодо особового складу» (наявний у матеріалах справи) у зв`язку зі змінами організаційної структури ОСОБА_1 з посади начальника СМТП з 24.03.2023 року було переведено на посаду начальника СМТЗтаГО за його згодою, на якій він і працював, виконуючи посадові обов`язки до дня звільнення. Тобто надаючи заяву від 24.03.2022 року на переведення на іншу посаду (згоду) позивач підтвердив, що з посадовим функціоналом ознайомлений та згодний. Крім того, однією з основних умов трудового договору є трудова функція, яка визначається встановленням професії, спеціальності, кваліфікації для робітника і посади для службовця, відповідно до Національного класифікатора професій ДК 003:2010 «Класифікатор професій». З огляду на вищенаведене та урахуванням обставин справи, у зв`язку зі зміною організаційної структури відбулася лише зміна найменування структурного підрозділу (відділу), спеціальність та кваліфікація позивача (начальник) залишилися без зміни, посадові функції не змінилися, що не можна вважати зміною істотних умов праці. До введення в дію нових положень та посадових інструкцій, розповсюджують свою силу для працівників перейменованого відділу у частині, що не суперечать обов`язкам встановленим в їх посадових інструкціях. Таким чином, при зміні найменування посади, яку обіймав позивач, зміни посадових обов`язків фактично не відбулося, позивач продовжував виконувати ті ж виробничі завдання, його посадовий функціонал не змінився. Більш того, ознайомитися зі своїми посадовими обов`язками після поновлення на роботі позивач міг, вийшовши на робоче місце, однак позивач до роботи не приступив, що унеможливило ознайомлення його з положенням про відділ та посадовою інструкцією належним чином у поточному періоді роботи. Таким чином, твердження позивача про не ознайомлення з посадовим функціоналом, до якого він мав приступити після поновлення на роботі, не знаходять свого підтвердження, а вимоги щодо повторного ознайомлення у визначений ним спосіб носять характер штучної маніпуляції та зловживання. Твердження позивача, що відповідач не вжив заходів щодо звільнення/переведення з цієї посади працівника, який займав на час винесення Наказу від 07.03.2023 року № 113-Б, носять безпідставний голослівний характер, не підтверджені жодним доказом. Після звільнення ОСОБА_1 з посади у червні 2022 року відбулося скорочення штату та чисельності працівників берегових підрозділів, у т.ч. з 23.09.2022 року була скорочена посада начальника СМТЗтаГО. На виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.03.2023 року по справі № 946/3510/22 Наказом від 07.03.2023 року № 138-ОП посада начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування з посадовим окладом 29025 грн. була введена до штатного розпису працівників берегових підрозділів ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» та заповнена призначенням на неї ОСОБА_4 згідно наказу від 07.03.2023 року № 113 -Б. Зазначене підтверджує, що посада, на якій позивача було поновлено судом, на час його поновлення на роботі не була та не могла бути зайнята іншим працівником, з 07.03.2023 року її обіймав позивач. Протилежного належними та допустимими доказами позивач не навів. Щодо визначення позивачу іншого робочого місця. Як вже зазначав відповідач у відзиві на позовну заяву, пунктом 3 ч. 1 ст. 29 КЗпП обов`язком роботодавця є визначення працівникові робочого місця, наказом ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» від 07.03.2023 року № 113-Б «Про поновлення на роботі» таким місцем ОСОБА_1 визначене ВП «БТОФ» ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» вул. Фанагорійська 2-а м. Ізмаїл. Також, у справі № 946/3419/23 судом встановлено, що позивач мусив приступити до роботи у визначеному місці, та не порушувати трудову дисципліну, знаходитися на роботі та робочому місці, сумлінно виконувати трудові обов`язки. До того ж позивач не довів поважних причин відсутності його не просто на фіксованому робочому місці, а взагалі на території підприємства. Також, суд звернув увагу суду, що сама по собі незгода працівника з певними положеннями наказу не може бути підставою для не приступлення до роботи та не виконання робочих функцій, проте може бути оскаржена, однак до матеріалів справи докази оскарження позивач не надав. ОСОБА_1 не підтвердив, що роботодавець заважав йому стати до роботи, виконувати її, не обґрунтував чому не зміг приступити до роботи саме з вини роботодавця. Позивач до роботи не приступив, продовжив вчиняти прогул, тому 02.05.2023 року наказом ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» №38-с начальника МТЗтаГО ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку з прогулом на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Все вищезазначене також підтверджує, що посада, на якій позивача було поновлено судом, на час його поновлення на роботі не була та не могла бути зайнята іншим працівником, а з 07.03.2023 року її обіймав позивач. Протилежного належними та допустимими доказами позивач не навів ні в судовій справі за №946/3419/23, ні у даній судовій справі. Усі наміри та намагання позивача довести, що ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» неналежним чином виконало свої трудові обов`язки, чим порушує його права на труд, зводяться не до бажання працювати та заробляти працею на життя, реалізувати конституційне право на труд, а до бажання безпідставно збагатитися за рахунок роботодавця. Відповідачем належним чином підтверджений факт прогулу ОСОБА_1 у період з 13.03.2023 року по 25.04.2023 року, причин поважності прогулу роботодавцем не встановлено, від ОСОБА_1 неодноразово зажадані пояснення щодо причини порушення трудової дисципліни, тощо та у чіткій відповідності до вимог закону здійснено процедуру звільнення позивача, у зв`язку з чим підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, позивача, представника відповідача, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Спір між сторонами виник з приводу законності звільнення позивача та дотримання вимог трудового законодавства при його звільнення. Правовідносини, які виникли між сторонами у справі урегульовані нормами Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до положень ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов`язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції. КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 264/1518/19 (провадження № 61-6903св21).

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19 (провадження № 61-14592св21).

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Порушення трудової дисципліни визначається, як невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків. При цьому наявність вини, як одна з ознак порушення трудової дисципліни, є необхідною умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

За ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п. 1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Крім того, як роз`яснено у п. 24 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

При цьому, факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом, щоб унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності. З огляду на предмет позову, обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності. Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені ст. 76 ЦПК України.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно наказу №201 від 03.12.2020 року ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника служби матеріально-технічного постачання ПрАТ «УДП», що підтверджується відомостями про роботу копії трудової книжки (а.с. 18 т.1).

Згідно з витягом з наказу №91 від 24.03.2022 року, з 24.03.2022 року у штатному розписі працівників підрозділів, підпорядкованих безпосередньо заступнику генерального директора з питань безпеки та зовнішньоекономічної діяльності, на базі служби матеріально-технічного постачання створено службу матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування у складі однієї штатної одиниці начальника, з посадовим окладом 29025 гривень (а.с. 164 т.1).

Згідно наказу №64 від 24.03.2022 року, ОСОБА_1 був переведений на посаду начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування ПрАТ «УДП» (а.с.13 т.1).

Наказом №107 від 26.04.2022 року ОСОБА_1 був звільнений згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін з 16.05.2022 року, що підтверджується відомостями про роботу копії трудової книжки (а.с. 18 т.1).

Згідно з наказом №274 від 10.06.2022 року, з 23.09.2022 року скорочено штат працівників берегових підрозділів ПрАТ «УДП» згідно з Додатком (а.с. 165 т.1).

Як вбачається зі штатного розпису працівників підрозділів, підпорядкованих безпосередньо генеральному директору ПрАТ «УДП», з 23.09.2022 року вилучено з апарату управління 14 штатних посад, служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування 13, відділу зовнішньоекономічної діяльності 1, відділу казначейства 7, групи організації праці та заробітної плати 3, усього 52. (а.с. 51 т.1)

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.03.2023 року було визнано незаконним та скасовано наказ №107 від 26.04.2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування ПрАТ «УДП»; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування ПрАТ «УДП» з 16.05.2022 року; стягнуто з ПрАТ «УДП» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.05.2022 року по 06.03.2023 року в розмірі 281396,96 грн., без урахування податків та обов`язкових платежів, які підлягають обов`язковій сплаті. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання (а.с.19-24 т.1).

Згідно з наказом №138-ОП від 07.03.2023 року, на виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.03.2023 року введено до штатного розпису працівників берегових підрозділів ПрАТ «УДП» з 08.03.2023 року посаду начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування з посадовим окладом у розмірі 29025 грн. (а.с. 169 т.1).

Наказом №113-Б від 07.03.2023 року поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування ПрАТ «УДП» з 08.03.2023 року; наказано Департаменту бухгалтерського обліку виплатити начальнику СМТЗтаГО ОСОБА_1 одноденну середню заробітну плату; визначено робоче місце начальника СМТЗтаГО ОСОБА_1 за адресою: м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська, 2-а (із застосуванням оргтехніки загального користування); директору Департаменту технічного захисту об`єктів та інформації ОСОБА_5 наказано забезпечити контроль пропускного режиму за вищевказаною адресою та ознайомлення під особистий підпис з цим наказом ОСОБА_1 ; директору ГВСП «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» ОСОБА_6 забезпечити призначення начальника «Бази технічного обслуговування флоту» (м. Ізмаїл) ГВСП «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» ОСОБА_7 відповідальною особою за ведення окремого табелю обліку робочого часу начальника ОСОБА_8 та здійснення поточного контролю за додержанням Правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с.16 т.1).

Копія вказаного наказу направлена позивачу додатком «Viber» на його номер телефону, що підтверджується актом про відправку повідомлення (а.с.62 т.1).

Листом за вих.№241/01-01.2/01-01 від 08.03.2023 року ОСОБА_9 було повідомлено про поновлення на посаді начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування ПрАТ «УДП» з 08.03.2023 року, зобов`язано з`явитися до департаменту мотивації праці та соціально-кадрових відносин для ознайомлення з наказом та прибуття на визначене робоче місце (а.с.60 т.1).

З наказом ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис 13.03.2023 року, про що свідчать власноручні письмові заперечення та підпис останнього (а.с.16 т.1).

З Акту №А14101-122, складеного 13.03.2023 року комісією у складі начальника служби захисту інфраструктури Управління захисту інфраструктури та охорони об`єктів ДТЗО та І.І.Войтко, керівника бюро перепусток Управління захисту інфраструктури та охорони об`єктів ДТЗО та І.О.Гусака, фахівця відділу технічного контролю Управління захисту інфраструктури та охорони об`єктів ДТЗОт І О. Марійчука вбачається, що 13.03.2023 року, з 10 години 10 хвилин по 10 годину 20 хвилин ОСОБА_1 відвідав Адміністративну будівлю №1 ПрАТ «УДП», та 13.03.2023 року о 10 годині 20 хвилин ОСОБА_1 покинув АБ №1 підприємства, про що свідчать записи в Журналі обліку відвідувачів в Адміністративну будівлю №1 ПрАТ «УДП» (а.с.64 т.1).

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наказом №163-Б від 31.03.2023 року, у зв`язку із технічною помилкою, було внесено зміни до пункту 1 наказу ПрАТ «УДП» від 07.03.2023 року №113-Б «Щодо поновлення на роботі» та викладено його в такій редакції: «1. Поновити працівника ОСОБА_1 на посаді начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування (далі СМТЗтаГО) з 16.05.2022», що підтверджується рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.05.2024 року (а.с. 228-233 т.1)

Згідно даних копії Журналу обліку відвідувачів ВП «БТОФ» за період з 14.03.2023 року по 31.03.2023 року ОСОБА_1 на роботі не з`являвся, що також підтверджено директором департаменту технічного захисту об`єктів та інформації ОСОБА_3 у службовому листі від 05.04.2023 року №Сл/154/01/-12.1.1. (а.с.65-84, 85 т.1)

Для з`ясування причин відсутності на роботі 23.03.2023 року позивачу направлено лист директора ДМПтаСКВ А. Трипольської за № 308/01-01.2/01-01 від 23.03.2023 року з проханням надати пояснення щодо його відсутності на роботі з 13.03.2023 року та в наступні робочі дні по дату складання листа. Зазначений лист направлено через месенджер VIBER на номер телефону позивача, про що складено Акт від 23.03.2023 року та цінним рекомендованим відправленням № 68609 13751800 поштою, що підтверджується копією акта та копією поштового повідомлення(а.с. 88-90 т.1)

На виконання листа директора ДМПтаСКВ А.Трипольської за вих.№308/01-01.2/01-01 від 23.03.2023 року, ОСОБА_1 письмово повідомив про те, що він відсутній на робочому місці через дотримання чинного законодавства України. Додатково просив надіслати йому належним чином завірені копії посадової інструкції та наказу №113-Б від 07.03.2023 року про поновлення його на роботі. Також просив роз`яснити, яким чином, маючи в підпорядкуванні на день звільнення десять працівників з робочими місцями, які знаходяться в адміністративній будівлі №1 ПрАТ «УДП» за адресою: м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, він може виконувати функціональні обов`язки поза межами адміністративної будівлі №1, тобто за адресою Бази технічного обслуговування флоту: АДРЕСА_1 (а.с.91 т.1).

29.03.2023 року повторно на мобільний телефон ОСОБА_1 через застосунок «Viber», про що складено відповідний Акт 29.03.2023 року, було направлено лист № 328/01/01.2/01-01 від 28.03.2023 року про надання пояснень для з`ясування поважності причин відсутності на роботі, цим листом повідомлено, що «дотримання чинного законодавства» не є поважною причиною відсутності на робочому місці, що підтверджується копією акта та листа (а.с. 118-119 т.1).

10.04.2023 року ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» втретє направило позивачу листа з проханням надати пояснення щодо причин неявки на роботу, направивши лист від 10.04.2023 року № 398/01-01.2/01-01.4. Укрпоштою рекомендованим відправленням № 68609913696078, що підтверджується повідомленням про вручення відправлення та через месенджер «Viber», що підтверджується Актом про відправку повідомлення від 10.04.2023 року (а. с. 121-123 т.1).

Як вбачається з акту ПрАТ «УДП» від 19.04.2023 року про фіксацію змісту телефонної розмови з начальником служби матеріально технічного забезпечення та господарського обслуговування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16.год. 19 хв. з мобільного телефону ОСОБА_10 на мобільний телефон ОСОБА_1 на гучному зв`язку був здійсненний телефонний дзвінок та ОСОБА_1 поставлені питання на які він відповів, що він отримав звернення щодо надання пояснень щодо причин своєї не явки на роботу, на одне з них відповів, на інші пояснення не бажає надавати. Готовий працювати у разі зміни місцезнаходження його робочого місця та визначення його у адмінбудівлі №1, відновлення попередньої організаційної структури та штату служби матеріально технічного забезпечення та господарського обслуговування, перепідпорядкування йому його колишніх підлеглих тощо.(а.с. 124 т.1).

Як вбачається з акту ПрАТ «УДП» від 28.04.2023 року про вжиті заходи для з`ясування причин відсутності на роботі начальника СМТПта ГО ОСОБА_1 , комісією встановлено відсутність начальника СМТПта ГО ОСОБА_1 , на робочому місці з 13.03.2023 року до 25.04.2023 року (більше 3-х годин поспіль) без поважних причин, що є підставою звільнення за прогул згідно п.4 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 125 т.1)

Наказом ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» № 38-С від 02.05.2023 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення начальника служби матеріально технічного забезпечення та господарського обслуговування ОСОБА_1 було визнано відсутність на роботі та робочому місці з 13.03.2023 до 25.04.2023 начальника служби матеріально технічного забезпечення та господарського обслуговування ОСОБА_1 прогулом (відсутність на роботі без поважних причин) та притягнуто начальника служби матеріально технічного забезпечення та господарського обслуговування ОСОБА_1 до персональної дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул за п. 4 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 27 т.1)

Згідно листа директора ДМПтаСКВ А. Трипольської за вих.№531/01-01.2/01-01 від 04.05.2023 року ОСОБА_1 направлено копію наказу ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» № 38-С від 02.05.2023 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді його звільнення та запропоновано ОСОБА_1 направити на адресу ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» письмову вимогу про розрахунок, у якій вказати реквізити належного йому банківського рахунку для виплати належних сум, що підтверджується копією листа та копією поштового повідомлення з трекінгом 6870202131820.(а.с. 131-132 т.1)

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 947/6744/21 (провадження № 61-8268св22) робоче місце працівника - це певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Основою визначення робочого місця є функціональний розподіл праці у взаємозв`язку із засобами праці, що дозволяє розглядати робоче місце як місце докладання робочої сили працівників.

Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків.

Як вбачається з ч. 2 ст. 32 КЗпП України, не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

18.05.2023 року ОСОБА_11 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.05.2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03.09.2024 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі залишено без задоволення. Даним рішенням встановлено, що наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 виданий роботодавцем на наступний день після постановлення рішення Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, що є негайним виконанням рішення суду. Будь яких доказів на підтвердження того, що відповідач перешкоджав приступити до виконання посадових обов`язків останнім надано не було. Навпаки, матеріали справи містять достатньо доказів, які доводять, що роботодавцем пропонувалося ОСОБА_1 з`явитися до департаменту мотивації праці та соціально кадрових відносин для ознайомлення з наказом та прибуття на визначене робоче місце. Проте, будучи особисто ознайомленим під підпис з наказом про поновлення на посаді, ОСОБА_1 , на роботу не прибув та до виконання посадових обов`язків не приступив, що останнім не спростовувалося.

ОСОБА_1 і не спростовував обставини щодо не прибуття на роботу і в даній справі.

Як вбачається з вищезазначеного наказу про звільнення, підставою для звільнення позивача стало те, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 13.03.2023 року по 25.04.2023 року, що підтверджується актами, складеними за період відсутності на роботі позивача у період з 13.03.2023 року по 25.04.2023 року, табелями обліку використання робочого часу за березень-травень, та копіями журналу обліку відвідувачів ВП «БТОФ», отже наявне порушення трудової дисципліни. При цьому, ОСОБА_1 , належних доказів, що підтверджують поважність причин своєї відсутності на роботі суду не надав. Також ОСОБА_1 , не надав суду належних і допустимих доказів знаходження його у період з 13.03.2023 року по 25.04.2023 року не тільки на робочому місці, а й на роботі за адресою м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська, 2а.

Для з`ясування причин відсутності на роботі 23.03.2023 року позивачу було направлено лист № 308/01-01.2/01-01 від 23.03.2023 року проханням надати пояснення відсутності позивача на роботі з 13.03.2023 року по дату складання листа. 24.03.2023 року на електронну адресу ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» від позивача надійшов лист б/н з поясненнями про причини неявки на роботу. Поважною причиною відсутності на роботі позивач вказав «через дотримання чинного законодавства». Після цього ще двічі позивачу направлялися листи відповідачем з проханням надати пояснення щодо відсутності позивача на роботі, а саме 29.03.2023 та 11.04.2023 року. Однак, ОСОБА_1 , на роботу не прибув, до виконання посадових обов`язків не приступив та не повідомив відповідача про причини не явки.

Отже, судом встановлено що позивач був відсутній на роботі з 13.03.2023 року по 25.04.2023 року без поважних причин.

Крім того, сама по собі незгода працівника із певними положеннями наказу не може бути підставою для не приступлення до роботи та не виконання робочих функцій, проте може бути оскаржена, однак до матеріалів справи докази оскарження наказу про поновлення його на роботі позивач не надав.

Суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що відповідач не визначив робоче місце позивача, оскільки згідно ст. 93 ЦК України, місцезнаходження підприємства, установи, організації є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу. В ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» з урахуванням особливого характеру роботи місце знаходження офісу підприємства не збігається з місцем розташування об`єктів і територій, на яких фактично працюють робітники, тобто структурні підрозділи підприємства розташовані за межами офісу.

Таким чином, визначаючи позивачу робоче місце не за місцем знаходження головного офісу (робоче місце до поновлення на роботі), а за адресою Бази технічного обслуговування флоту: м. Ізмаїл, вул.Фанагорійська, 2а, без згоди працівника, не є порушенням вимог законодавства, позивач мусив приступити до роботи у визначеному місці.

Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 не був ознайомлений з Посадовою інструкцією начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» та з Положенням про структурний підрозділ, суд до уваги не приймає, оскільки будь-яких перешкод для виконання своїх професійних обов`язків на займаній посаді до моменту звільнення позивач не мав. Крім того, позивача було ознайомлено з Посадовою інструкцією начальника СМТП № Б/К-1-07-МТП-01 та Положенням про СМТП № Б/к-1-06-МТП-01 17.09.2020 року під особистий підпис. (а.с. 105, 113 т.1)

Не враховуються судом також доводи позивача, що посада, з якої його було звільнено, станом на 07.03.2023 року була зайнята іншим працівником, отже позивач на його думку не міг бути поновлений на такій посаді, оскільки 23.09.2022 року була скорочена посада начальника СМТЗтаГО, що підтверджується штатним розписом. (а.с. 167-168 т. 1) На виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.03.2023 року по справі № 946/3510/22 Наказом від 07.03.2023 року № 138-ОП посада начальника служби матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування з посадовим окладом 29025 грн. була введена до штатного розпису працівників берегових підрозділів ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» та заповнена призначенням на неї ОСОБА_4 згідно наказу від 07.03.2023 року № 113 -Б. (а.с. 169 т.1).

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані ними документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку, що відповідачем були дотримані усі вимоги діючого трудового законодавства, які надали законне право Приватному акціонерному товариству «Українське Дунайське пароплавство» розірвати трудовий договір із ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, адже судом при розгляді справи не були встановлені поважні причини, які б перешкоджали позивачу з`явитися на роботу для виконання своїх професійних обов`язків з 13.03.2023 року по 25.04.2023 року, отже встановлено порушення трудової дисципліни в наслідок винних дій позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, яку позивач оцінив у 10 000 грн., суд виходить з положень ст. 237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є похідними від його вимог про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд не вбачає підстав для їх задоволення.

В зв`язку з відмовою в позові не підлягають стягненню витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з позивача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11-13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», адреса місцезнаходження юридичної особи: 68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул. Флотська, 28, про визнання наказу незаконним, скасування його, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Т.П.Пащенко