Рішення № 138722092, 04.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2175/26

провадження №: 2/398/2825/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"04" серпня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді Голосеніної Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №529880464 від 24.12.2021 року в розмірі 43 613,76 грн. та понесених судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №529880464, відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2 000,00 грн до 50 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,99% в день протягом дисконтного періоду та 2,00% в день після закінчення дисконтного періоду. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01 та додаткові угоди, відповідно до яких до ТОВ «Таліон Плюс» перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема до відповідача за договором кредитної лінії №529880464 від 24.12.2021 року. 02.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» був укладений договір факторингу №02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до умов якого до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №529880464 від 24.12.2021 року. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 43 613,76 грн, з яких: 9 892,19 грн заборгованість за тілом кредиту; 33 721,57 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.

04.05.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Руссу Н.О. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що кредитний договір був укладений приблизно п`ять років та з того часу позивач не звертався до суду з відповідним позовом у межах строку позовної давності, який становить три роки, а тому просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача разом з позовною заявою подав заяву, в якій просив позовні вимоги задовольнити та розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача Руссу Н.О. письмовою заявою просила суд розгляд справи проводити у її відсутність та врахувати при ухваленні рішення поданий нею відзив.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема : електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

24.12.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір кредитної лінії №529880464, відповідно до якого кредитодавець надає відповідачу кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2 000,00 грн до 50 000,00 грн (п. 1.1 угоди). Згідно з п. п. 1.3. 1.6. договору кредит надається траншами шляхом проведення авторизованих операцій з використанням платіжної картки. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання (п. 1.7. договору). Пунктом 1.10. договору встановлений розмір відсотків та порядок їх нарахування.

Зазначений договір та паспорт споживчого кредиту укладені сторонами в електронному вигляді та підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №28/1118-01 року, відповідно до умов якого, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до Реєстру прав вимоги №237 від 27.06.2023 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №529880464 від 24.12.2021 року.

02.05.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги, вказані у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимог №1 від 02.05.2024 до Договору факторингу №02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права грошової вимоги, в тому числі, до відповідача за договором №529880464 від 24.12.2021 року .

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №529880464 від 24.12.2021 року.

Згідно з розрахунками заборгованості, наданими позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором в загальному розмірі становить 43 613,76 грн, з яких: 9 892,19 грн заборгованість за тілом кредиту; 33 721,57 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Тобто, позивач одночасно з поданням позову повинен був подати суду докази на підтвердження своїх вимог щодо наявності та розміру заборгованості відповідача за кредитним договором.

Відповідно до умов договору кредитної лінії №529880464 від 24.12.2021 року кредит надається траншами шляхом проведення авторизованих операцій з використанням платіжної картки (п. п. 1.3. 1.6. договору).

Отже, передумовою надання кредиту (чергового траншу) є заява позичальника із зазначенням банківського рахунку або номеру картки, на який позикодавець має перерахувати необхідні позичальнику кошти.

Позивачем до позову долучено копію заяви на отримання грошових коштів в кредит від 24.12.2021 року, в якій зазначені анкетні дані позичальника, номер та дата договору (оферти) №529880464 від 24.12.2021 року, сума кредиту 10 000,00 грн та строк кредиту 1826 днів, а також зазначений номер картки НОМЕР_1 .

Однак, у зазначеній заяві відсутні будь-які власноручні підписи відповідача та/або відмітки про її підписання відповідачем електронним підписом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 у справі №755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 у справі №334/3056/15 зазначено, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Разом із тим, позивачем TOB «СВЕА ФІНАНС» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що первісним кредитором (ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, що передбачений договором, а відповідач ці кошти отримала.

Додані позивачем до позову розрахунки заборгованості відповідача за договором кредитної лінії №529880464 від 24.12.2021 року, як підстава для задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти відповідачу в кредит.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року (справа №219/1704/17).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про витребування доказів, зокрема, інформації щодо належності відповідачу карткового рахунку та надходження на нього коштів, відповідної виписки з рахунку.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами факт надання відповідачу кредитних коштів за договором кредитної лінії №529880464 від 24.12.2021 року та відповідно виникнення обов`язку у відповідача такі кошти повернути та сплатити відсотки за їх користування, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, то суд зазначає про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки в позові відмовлено у зв`язку з недоведеністю розміру кредитної заборгованості, що просив стягнути позивач.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору. Оскільки, відповідач щодо відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, до суду не зверталася, то суд вважає, що судові витрати у цій справі слід залишити по фактично понесеним.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 81, 141, 258, 259, 263 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04 серпня 2026 року.

Суддя Т.В.Голосеніна