Рішення № 138721875, 04.08.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/917/26

Провадження № 2/352/999/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гриньків Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

До Тисменицького районного суду Івано-Франківської області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.04.2025 року між відповідачем та ТОВ «ФК «Кредіплюс» укладено Кредитний договір № 181145 у формі електронного документа з використанням електронного підпису на суму кредиту 16667 грн, який складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування Позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів Кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua/docs.

В подальшому 10.10.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у сумі 18 437,29 грн, з яких: 10 908,83 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5 028,46 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, 500, грн - заборгованість по комісії, 2000 грн - штрафи.

Тому позивач просить стягнути вказану заборгованість, за винятком штрафів, за договором позики, судовий збір та витрати на правничу допомогу.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача в у позовній заяві просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, зазначив, що не заперечує щодо ухвалення судом заочного рішення, просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження 12.05.2026 року в електронному кабінеті підсистеми «електронний суд» та скористався правом на подання відзиву, в якому зазначив наступне.

Так відповідач вказує, що між ним та ТзОВ «КРЕДІПЛЮС», нібито, було укладено кредитний договір від 29.04.2025 року № 181145 в електронній формі. Проте, стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між відповідачем та позивачем кредитного договору та виникнення між ними будь-яких правовідносин. Зокрема відповідач категорично заперечує, що він: зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) позивача; створив в такій системі особистий кабінет; отримав пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; ввів одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) кредитодавця; використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитного договору. Крім цього зазначає, що у позові не вказано, на підставі яких первинних фінансових документів кредитодавцем було перераховано грошові кошти на виконання кредитного договору на банківський рахунок відповідача, а відповідач отримав такі кошти в користування на споживчі цілі. Відповідач також вважає, що позивачем не набуто право вимоги за спірним договором до відповідача. Просив суд у задоволенні позову в цій справі відмовити за його недоведеністю.

Представник позивача скористалася правом на подання відповіді на відзив, в якому роз`яснила порядок укладення договору, зокрема те, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС", перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання договору, перевірило не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки позичальнику, порядок підписання кредитного договору, а саме, що електронний підпис одноразовий ідентифікатор cb1c1494 відправлено на номер телефону НОМЕР_1 відповідача та введено ним 29.04.2025 09:17:09, що підтверджується додатком№3 до позовної заяви та на кожній сторінці індивідуальної частини кредитного договору № 181145 від 29.04.2025. Крім цього представник позивача вказала, що перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника підтверджено довідкою ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім".

Звернула увагу суду на те, що заборгованість за штрафними санкціями, нарахованими первісним кредитором в розмірі 2 000 грн, позивачем за даним позовом не стягується. Повідомила також, що поданий витяг з реєстрів прав вимоги за договором факторингу відповідає вимогам, встановленим законодавством України, крім того витрати заявлені позивачем на правничу допомогу в розмірі 7000 грн є повністю обґрунтованими.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що позивач, продовжує бездоказово припускати, що між відповідачем та ТзОВ «КРЕДІПЛЮС», нібито, було укладено кредитний договір від 29.04.2025 року № 181145.

Зазначив, що відповідач не заперечує, щодо можливості підписання будь-якого договору одноразовим електронним ідентифікатором, як того вимагає Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закон України «Про електронну комерцію». В той же час, звертає увагу суду на те, що відповідно до процесуального законодавства, а саме ст. 81 ЦПКУ: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Вказує, що у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору. Зауважує, що матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що нібито укладення договору від ТзОВ «КРЕДІПЛЮС» договір від 29.04.2025 року № 181145 відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством. Ще раз наголосив на тому, що матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме відповідачеві, як і доказів належності відповідачу номера телефону, на який був направлений цифровий ідентифікатор.

У додаткових поясненнях представник позивача зазначила, що посилання Відповідача на відсутність доказів проходження ідентифікації також є необґрунтованими. Факт укладення договору підтверджується не лише текстом індивідуальної частини договору, а й відомостями про дату та час введення одноразового ідентифікатора, даними інформаційної системи товариства, а також іншими документами, долученими до позовної заяви. Первісним кредитором було проведено належну перевірку особи позичальника, зокрема шляхом: отримання персональних та ідентифікаційних даних; перевірки належності банківської картки; авторизації в особистому кабінеті; підтвердження номера мобільного телефону; застосування одноразового ідентифікатора як електронного підпису. При цьому чинне законодавство не містить вимоги щодо обов`язкового подання до суду інформації від мобільного оператора для підтвердження факту використання номера телефону позичальником.

Зауважила, що твердження відповідача про неможливість встановити факт підписання договору кредитодавцем також не заслуговують на увагу, оскільки електронний договір містить електронну печатку та кваліфіковану електронну позначку часу кредитодавця, а сам договір був сформований у порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Просила позов задовольнити.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

В провадження судді Олійника М.Ю. надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді від 11.05.2026 року постановлено відкрити провадження у справі та її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №352/917/26 було передано на розгляд судді Гриньків Д.В.

Ухвалою судді Гриньків Д.В. від 09.06.2026 року постановлено прийняти до провадження цивільну справу №352/917/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Продовжувати розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у змішаній (паперовій та електронній) формі.

На підставі ухвали суду від 30.06.2026 року постановлено витребувати докази по справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 29.04.2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 уклали Договір № 181145 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким сума (загальний розмір) кредиту становить 16 667 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 13000,26 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3666.74 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Згідно п.2.3. проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень.

Комісія за надання кредиту складає 3 666,74 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 22,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини.

При цьому як зазначено у договорі - комісія за надання кредиту - одноразова винагорода, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п. 2.5. цього договору комісія за управління та обслуговування кредиту - комісія, яку Позичальник сплачує на користь кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.

Загальний строк кредитування за цим договором складає 126 днів з 29.04.2025 р. (дата надання кредиту) по 02.09.2025 року.

Згідно п. 2.6.1. договору строк на який надається кредит встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора cb1c1494, відправленого 29.04.2025 року на відповідний номер телефону НОМЕР_1 (доказ в електронному вигляді).

В додатку до договору № 181145 від 29.04.2025 р. міститься графік платежів, в якому зазначено дату видачі кредиту - 29.04.2025, дату платежу 02.09.2025 року, кількість днів у розрахунковому періоді - 14, чиста сума кредиту - 13000,26 грн, сума кредиту за договором - 16667, проценти за користування кредитом в загальному - 13067,29 грн, комісія за обслуговування - 1 грн в розрахунковий період, комісія за надання кредиту - 3666,74 грн, реальна річна процентна ставка - 13601,87%, загальна вартість кредиту - 33410,03 грн (доказ в електронному вигляді).

До позовної заяви додана публічна частина договору про споживчий кредит ТОВ «ФК «Кредіплюс» в редакції за 01.07.2024 року (доказ в електронному вигляді).

В заяві на видачу кредиту № 100816869 від 26.04.2025 року зазначено персональні дані позичальника ОСОБА_1 та сума бажаного кредиту - 16667 грн, фінансовий номер телефону - НОМЕР_3 , та паспорт споживчого кредиту, що містить ідентичну договору інформацію, які підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором a08cccc4 (доказ в електронному вигляді).

Факт перерахування коштів у сумі 13000,26 грн на банківську карту № НОМЕР_4 підтверджується інформацією АТ «Універсал банк», що надана банком на підставі ухвали суду, зокрема у якій зазначено що банківську картку № НОМЕР_4 емітовано на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на вказану картку здійснено переказ коштів в сумі 13000,26 грн, що підтверджується випискою по зазначеному рахунку. Номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером за платіжною карткою НОМЕР_4 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідно до картки обліку виконання за договором № 181145 від 29.04.2025 року, боржником за яким є ОСОБА_1 станом на 08.09.2025 року рахується заборгованість у загальному розмірі 18437,29 грн, з яких: 10908,83 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5028,46 грн - заборгованість за процентами, 2000 грн - пеня, 500 грн - комісія. При цьому відповідач вносив кошти на погашення заборгованості за кредитом в загальному розмірі 14 300 грн. з яких 5 758,17 грн - зараховано первісним кредитором в рахунок погашення тіла кредиту, 8 038,83 грн - в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, 400 грн - в рахунок погашення пені, 103 грн - на погашення комісії за управління та обслуговування кредиту (доказ в електронному вигляді).

10.10.2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивач уклали договір факторингу №10102025, у відповідності до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 181145 від 29.04.2025 року, боржником за яким є ОСОБА_1 у розмірі заборгованості 18 437,29 грн, з яких: 10 908,83грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 028,46 грн - заборгованість за процентами, 500 грн - по комісії, 2000 грн - штрафи, що підтверджується витягом з Додатку №1 до Договору факторингу №10102025 від 10 жовтня 2025 року Реєстр прав вимог №3 від 03.12.2025 року(доказ в електронному вигляді).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов`язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов`язання, за змістом якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

У відповідності із ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Щодо стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Зі змісту вказаної норми убачається, що суд вирішуючи спір, не вправі допускати неправильного застосування норм матеріального права - незалежно від того, чи міститься посилання на таке неправильне застосування норм матеріального права в доводах сторін спору. Це не суперечить засадам змагальності сторін, оскільки даний принцип полягає у прояві в змагальності формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі , та забезпечує повноту досліджень обставин справи.

Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01.04.2020 року у справі №583/3343/19 (провадження №61-22778св 19), та у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Щодо стягнення неустойки.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних(боргових) зобов`язань. У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що 29.04.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Кредіплюс» укладено кредитний договір № 181145, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», що підписаний одноразовим ідентифікатором, на суму кредиту 16667 грн, з яких 13000,26 грн - тіло кредиту та 3666,74 комісія за надання кредиту, шляхом переказу на банківську картку № НОМЕР_2 та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 350 % річних, на строк 126 днів, тобто до 02.09.2025 року.

Відповідач отримав кредит, що підтверджується інформацією наданою АТ «Універсал банк», в тому числі і випискою по рахунку, яка є належним доказом отримання коштів позичальником в розумінні «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в подальшому розпорядився даними коштами на власний розсуд, свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконав, кредитні кошти в повному обсязі не повернув.

В подальшому ТОВ «Юніт Капітал» правомірно набуло права вимоги за договором № 181145 від 29.04.2025 року, боржником за яким є відповідач, що підтверджується договором факторингу, витягом з реєстру боржників за цим договором, Актом приймання-передачі Реєстру прав вимог, що є належними доказами відступлення права вимоги.

Крім цього, суд погоджується із розміром нарахованих відсотків, передбачених пунктом 2.3 договору у розмірі 350% річних, що становить 159,82 грн в день від тіла кредиту 16667 грн, у строк 126 днів, за період нарахування з 30.04.2026 року по 02.09.2025 року. При цьому відсотки нараховані саме на тіло кредиту в розмірі 16667 грн, оскільки згідно п. 2.2.1 договору комісія за надання кредиту сплачується за рахунок кредитних, а не власних коштів.

Щодо включення банком до розміру заборгованості з комісії за обслуговування кредиту, передбачену договором, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.4 договору встановлена комісія за управління та обслуговування кредиту.

При цьому зі змісту кредитного договору вбачається, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, що надаються позивачу та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Відтак, в задоволенні вимоги позивача про стягнення заборгованості по комісії за кредитним договором від 29.04.2025 року № 18114 на суму - 500 грн слід відмовити, оскільки підстав для нарахування та стягнення комісії не доведено.

В той же час, оскільки стягнення, зокрема неустойки (штрафу, пені), суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум неустойки в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час, тому сплачену відповідачем суму штрафу в розмірі 400 грн слід пропорційно зарахувати на погашення тіла та відсотків по кредиту. Крім цього таким самим чином слід зарахувати сплачену відповідачем комісію за обслуговування кредиту в розмірі 103 грн.

Відтак, заборгованість за тілом кредиту становитиме 10 657, 33 грн (10 908,83-503/2), а заборгованість за відсотками - 4776,96 грн (5028,46-503/2).

А отже, позов слід задовольнити частково, в загальному розмірі заборгованості за кредитним договором в сумі 15 434,29 грн.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 2 499,94 гривень судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 7000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 20.01.2026 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" та адвокатським об`єднанням «Тимошенко та партнери» (доказ в електронному вигляді);

додатковою угодою № 25771505904 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026року (доказ в електронному вигляді);

Акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026) на загальну суму 7000 грн (доказ в електронному вигляді);

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4267/10 від 26.08.2010 року виданого на ім`я Тимошенко Олександр Олександрович (доказ в електронному вигляді);

довіреність від 12.02.2026 року (доказ в електронному вигляді).

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 7000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.

В той же час, враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі наведеного, ст.ст. 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за договором № 181145 від 29.04.2025 року в сумі: 15 434 (п`ятнадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн 29 коп., з яких: 10 657 (десять тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 33 коп.- тіло кредиту, 4 776 (чотири тисячі сімсот сімдесят шість) грн 96 коп. - відсотки за користування кредитом.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 499 (дві тисячі чотириста дев`яносто дев`ять ) грн 94 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, 01024, ЄДРПОУ: 43541163;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Рішення складене у повному обсязі 04.08.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.