Рішення № 138721265, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/11630/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796, 1,115 та 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 березня 2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та 1,121.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком з 2023 року, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020 2022 роки у розмірі 12 236,71 грн. Позивач зверталася до відповідача із заявою про проведення індексації пенсії шляхом збільшення вказаного показника середньої заробітної плати на коефіцієнти збільшення згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 185 (за 2024 рік - 1,0796), № 209 (за 2025 рік - 1,115) та № 236 (за 2026 рік - 1,121). Проте відповідач листом від 18 травня 2026 року відмовив у проведенні такого перерахунку, посилаючись на те, що індексація пенсії у 2025 та 2026 роках до її пенсії застосована із використанням спеціальних коефіцієнтів згідно з підпунктом 6 пункту 2 постанов № 209 та № 236, а не шляхом прямого множення базового показника на загальні коефіцієнти індексації. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та просить захистити її порушене право у судовому порядку.

Ухвалою від 10 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

24 червня 2026 року від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. Зазначає, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 проведений відповідно до вимог чинного законодавства та постанов Уряду № 185, № 209 і № 236. Оскільки пенсія позивача обчислена із застосуванням середньої заробітної плати за 2020-2022 роки (12 236,71 грн), величина якої перевищує загальний проіндексований базовий показник попередніх років, позивачу за 2024 рік встановлено доплату 100 грн, а у 2025 та 2026 роках застосовано спеціальні коефіцієнти для зменшення диспропорцій згідно з підпунктом 6 пункту 2 постанов Уряду. Відповідач вважає свої дії правомірними та просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 19 серпня 2023 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для обчислення пенсії позивача враховано середньомісячний заробіток за весь період страхового стажу з 01.07.2000 по 31.08.2023 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (за 2020-2022 роки), який становить 12 236,71 грн.

15 квітня 2026 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою щодо проведення індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки (12 236,71 грн) на коефіцієнти збільшення згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 185 (за 2024 рік - 1,0796), № 209 (за 2025 рік - 1,115) та № 236 (за 2026 рік - 1,121).

Листом від 18 травня 2026 року № 26687-24608/А-02/8-1300/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у задоволенні вказаної заяви, зазначивши, що оскільки пенсія ОСОБА_1 обчислена з актуального показника заробітної плати за 2020-2022 роки, розмір якого перевищує старий базовий показник, індексація у 2024 році оформлена доплатою 100 грн, а у 2025 і 2026 роках перерахунок здійснено із застосуванням спеціальних коригуючих коефіцієнтів (підпункт 6 пункту 2 постанов № 209 та № 236) для пенсій, призначених у 2023 році, а не шляхом множення на загальний коефіцієнт індексації.

Незгода позивача з відмовою відповідача провести індексацію пенсії з 01 березня 2026 року шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2020 2022 роки на коефіцієнти 1,0796, 1,115 та 1,121 стала підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Цей конституційний принцип є основою верховенства права та гарантує захист прав і свобод громадян від будь-яких свавільних чи неправомірних рішень суб`єктів владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, інвалідності, старості та в інших випадках, передбачених законом. Зазначене конституційне право кореспондує обов`язку держави щодо створення ефективних механізмів пенсійного забезпечення та захисту пенсійних виплат від інфляційних процесів і знецінення.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту населення закріплені в Законі України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Відповідно до статті 1 та статті 18 цього Закону законами України з метою надання соціальної підтримки населенню встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів громадян з метою підтримання достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Згідно з частиною другою статті 19 цього Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів та установ.

Питання проведення індексації грошових доходів населення, до яких належать і пенсії, також врегульовані Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються спеціальним Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

На виконання зазначених норм Уряд щороку приймає постанови про індексацію пенсій, якими затверджує відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, зокрема:

- постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 встановлено коефіцієнт збільшення у 2024 році у розмірі 1,0796;

- постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 встановлено коефіцієнт збільшення у 2025 році у розмірі 1,115;

- постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 встановлено коефіцієнт збільшення у 2026 році у розмірі 1,121.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 124).

Пунктами 2, 3 Порядку № 124 визначено, що перерахунку підлягають пенсії, обчислені відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 та у низці інших аналогічних постанов сформував сталу та непохитну правову позицію щодо застосування норм статті 42 Закону № 1058-IV та Порядку № 124.

Суд зазначає, що приписи частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та Порядку № 124 гарантують проведення щорічної індексації пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, незалежно від року призначення пенсії (у тому числі для осіб, яким пенсія призначена у попередніх роках за матеріалами звернень, що передували року перерахунку).

Положення підпункту 6 пункту 2 постанов Уряду № 209 та № 236 в частині застосування обмежених коригуючих коефіцієнтів замість загального коефіцієнта індексації для пенсій, призначених у 2023 році, звужують обсяг прав застрахованих осіб на належну індексацію доходів та суперечать імперативним приписам частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, яка є актом вищої юридичної сили.

Згідно з частинами першою третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України. У разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Оскільки Закон № 1058-IV має вищу юридичну силу за постанови Кабінету Міністрів України, органи Пенсійного фонду при проведенні щорічної індексації з 1 березня зобов`язані здійснювати перерахунок пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який використовувався для обчислення пенсії, на встановлені Урядом загальні коефіцієнти індексації відповідних років.

Суд встановив, що пенсія позивача ОСОБА_1 призначена у 2023 році та обчислена із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020 2022 роки у розмірі 12 236,71 грн. Відповідач протиправно не здійснив у 2024, 2025 та 2026 роках послідовне збільшення цього базового показника на встановлені постановами № 185, № 209 та № 236 коефіцієнти (1,0796, 1,115 та 1,121), чим порушив соціальні права позивача.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин дії відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121 до показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки (12 236,71 грн) є протиправними.

З метою ефективного поновлення порушених прав позивача відповідача слід зобов`язати здійснити з 01 березня 2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та 1,121.

Загальними вимогами, які висуваються до дій та рішень суб`єкта владних повноважень, є їх обґрунтованість, розсудливість та відповідність принципу верховенства права.

Приймаючи рішення або вчиняючи дії, що впливають на майновий стан громадянина, орган державної влади повинен уникати надмірного формалізму та забезпечувати реалізацію закріплених законом соціальних гарантій.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до імперативних вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідками системного аналізу матеріалів справи, норм чинного законодавства та усталених правових позицій Верховного Суду суд дійшов висновку, що оскаржувані дії відповідача не відповідають критеріям законності, обґрунтованості, пропорційності та добросовісності, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або компенсації відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Суд встановив, що позивачем за подання позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 065,00 грн згідно з квитанцією від 05 червня 2026 року ID: 8725-0508-9654-2230, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 257, 262, 263, 293, 295 KAC України, суд

у х в а л и в :

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020 2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796, 1,115 та 1,121.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885; адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) здійснити з 01 березня 2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та 1,121.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885; адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 065 (одна тисяча шістдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 31 липня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний