Рішення № 138721220, 04.08.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/2702/25

Провадження № 2/192/517/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04 серпня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Чернишкіної А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

14 жовтня 2025 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит № 100792913 від 09 червня 2021 року в розмірі 47 900 гривень 00 копійок.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 09 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір № 100792913 від 09 червня 2021 року на підставі якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10 000 гривень 00 копійок, зі строком кредиту - 30 днів, з кінцевим терміном повернення 09 липня 2021 року, тип процентної ставки фіксована; процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: - за перший день користування кредитом (включно) 2 % на день.

30 вересня 2021 року згідно умов Договору факторингу № 09 Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором №100792913 на користь позивача, а тому позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором на загальну суму 47 900 гривень 00 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 36 000 гривень 69 копійок, заборгованість за комісією становить 1 900 гривень 00 копійки.

Оскільки відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконав та ним не було здійснено погашення кредитної заборгованості, тому позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у примусовому порядку.

Позивач зазначає, що з моменту укладання договору факторингу не здійснювалось нарахування відсотків, а заборгованість за кредитним договором № 100792913 від 09 червня 2021 року становить 47 900 гривень 00 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 10 000 гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками - 36 000 гривень 00 копійок, заборгованість за комісією - 1 900 гривень 00 копійки, від сплати яких відповідач ухиляється.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив проводити судовий розгляд без участі представника, позов підтримує в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.68).

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений за зареєстрованим місцем проживання (а.с.50,114-115). Відзив на позов не надав.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки справа у відповідність до ст. 19 ЦПК України є малозначною.

Ухвалою від 04 серпня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи в порядку заочного провадження.

Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» задекларовано термін «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором», де Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Комбінацію літер та цифр, що розташовуються в нижньому правому кутку договору являє собою електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 09 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан», як позикодавцем та відповідачем, як позичальником був укладений Договір № 100792913 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач виявив бажанняотримати споживчий кредит в розмірі 10 000 гривень 00 копійок зі строком кредиту - 30 днів, з кінцевим терміном повернення 09 липня 2021 року, тип процентної ставки фіксована; процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: - за перший день користування кредитом (включно) 108,102 % річних (а.с.20-23), зобов`язавшись повернути кредит та сплатити проценти за його користування, а також виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором та графіком платежів.

Суд вважає, що укладення Договору в електронній формі між сторонами підтверджується комбінацію літер та цифр, що розташовані на останній сторінці Договору та Додаткових угод та являють собою електронний підпис відповідача (а.с.17 зворот). Отже Договір був укладений в електронній формі, а кожен примірник електронного документа з накладеним на нього електронним підписом, є оригіналом такого документа.

Згідно банківської виписки, наданої АТ КБ «Приватбанк» відповідач 09 червня 2021 року отримала на карту № НОМЕР_1 суму кредиту в розмірі 10 000 гривень 00 копійок (а.с.107), що також підтверджується платіжним дорученням № 28551886 від 09 червня 2021 року (а.с.26).

Таким чином судом встановлено, що відповідач отримав кредит на загальну суму 10 000 гривень 00 копійок.

Згідно умов укладеного Договору позичальник зобов`язаний своєчасно повернути кредит, сплатити проценти за його користування. Умовами укладеного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний своєчасно повернути кредит, сплатити проценти за його користування, комісію за видачу кредиту та неустойку в разі її нарахування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1048 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Також судом встановлено, що 30 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем було укладено Договір факторингу № 09Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу належне йому право вимоги грошових коштів, що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «Мілоан» (а. с. 13-15).

Відповідно до Витягу з Додатку до вказаного договору (а.с.11) до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 100792913 на загальну суму 47 900 гривень 00 копійок.

Згідно п. 2.1. Договору факторингу Клієнт зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти їх та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зі змісту ст. 1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що станом на 07 вересня 2021 року у відповідача існує заборгованість, яка складається із заборгованості на загальну суму 47 900 гривень 00 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 10 000 гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками - 36 000 гривень 00 копійок, заборгованість за комісією - 1 900 гривень 00 копійки (а.с.12), від сплати яких відповідач ухиляється.

Судом встановлено, що відсотки були нараховані за період з 09 червня 2021 року по 17 07 вересня 2021 року включно, тобто з моменту видачі кредиту до дати повернення згідно умов договору.

Статтями 551, 616 ЦК України передплачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Оскільки нарахована позивачем заборгованість за відсотками в розмірі 36 000 гривень 00 копійок не є неустойкою, а є щоденною платою за користування наданими коштами в кредит, з якими відповідач погодився та підписав Договір, тому суд вважає, що підстави для зменшення розміру таких відсотків, які не є неустойкою відсутні.

Судом встановлено, що у п. 1.1.5 Договору зазначено, що комісія за надання кредиту становить 19 % від загальної суми кредиту та нараховується одноразово (а.с.20).

Судом встановлено, що уклавши договір відповідач погодився, що комісія за надання кредиту згідно п. 1.5.1 Договору становить 1 900 гривень 00 копійок за надання кредиту.

Статтею 11 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Тому суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню 1 900 гривень 00 копійок комісії за надання кредиту, оскільки умовами Договору № 100792913 про надання споживчого кредиту передбачено сплату на користь кредитора такої одноразової комісії, а умови про нарахування комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту та не суперечать нормам Закону України «Про споживче кредитування», які існували на час укладання спірного договору.

Крім того, перевіряючи правомірність зазначеної умови на предмет добросовісності, справедливості та наявності дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, суд виходить з того, що вказані критерії не були порушені.

Тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення комісії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідач не погасив своєчасно заборгованість за кредитом та відсотками відповідно до умов укладеного Кредитного договору, а право вимоги перейшло до позивача. Відповідач докази про погашення заборгованості суду не надав.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений ним під час звернення з позовом до суду (а.с.46).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8, код ЄДРЮОФОПГФ - 42649746) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8, код ЄДРЮОФОПГФ - 42649746) заборгованість за Кредитним договором № 100792913 від 09 червня 2021 року станом на 07 вересня 2021 року в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками в розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) гривень 00 копійок, комісію в розмірі 1 900 (одна тисяча дев`ятсот) гривень 00 копійок, а всього 47 900 (сорок сім тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8, код ЄДРЮОФОПГФ - 42649746) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складене 04 серпня 2026 року.

Суддя Н. О. Щербина