Ухвала суду № 138721189, 04.08.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4394/26

Провадження № 1-кс/206/921/26

УХВАЛА

04 серпня 2026 року слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , ознайомившись із скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого та прокурора,

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду міста Дніпра 23.07.2026 року надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого.

Скаржник посилається на те. що, у провадженні слідчого управління ГУНП в Луганській області перебуває кримінальне провадження № 42021132580000044 від 22.12.2021, зареєстроване на виконання ухвали слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 21.12.2021 у справі № 431/6121/21 як відновлене за матеріалами первісного кримінального провадження № 12013030110000302 від 12.11.2013. У первісному провадженні досудове розслідування було завершено, а 25.01.2014 обвинувальний акт стосовно нього направлено до Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області для розгляду по суті; відповідно до частини 2 статті 42 КПК України з цього моменту він має процесуальний статус обвинуваченого.

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації, окупації м. Старобільськ та бойових дій на території Луганської області матеріали кримінального провадження № 42021132580000044 після 24.02.2022 було повторно втрачено. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 у справі № 191/1951/25 відновлено лише частину цих матеріалів; інших матеріалів, необхідних для повного відновлення провадження, у розпорядженні органу досудового розслідування, за його власним твердженням, немає.

17.06.2026 він звернувся до Слідчого управління ГУНП в Луганській області та Луганської обласної прокуратури з клопотанням про закриття кримінального провадження № 42021132580000044 виключно за реабілітуючими обставинами на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України. Граничний строк розгляду цього клопотання, обчислений відповідно до статті 220 та частини 7 статті 115 КПК України, спливав 22.06.2026.

У встановлений строк слідство клопотання не розглянуло; 25.06.2026 процесуальний керівник надіслав відповідь № 12-184ВИХ-26, якою в закритті провадження фактично відмовлено.

Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду міста Дніпра від 09.07.2026 (справа № 206/4394/26) його скаргу задоволено частково: слідство зобов`язано надати копії постанов про зупинення та відновлення досудового розслідування за період з 13.05.2025 по теперішній час, а також «привести процесуальний статус ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42021132580000044 у відповідність до фактичних обставин, вимог ст. 615-1 КПК України та Рішення ЄСПЛ від 11.02.2021».

Ухвалою слідчого судді того ж суду від 14.07.2026 (провадження № 1- кс/206/852/26) іншу його скаргу задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність СУ ГУНП в Луганській області, яка полягала у нерозгляді клопотання від 17.06.2026 у строк, передбачений статтею 220 КПК України, і слідство та прокурора зобов`язано невідкладно розглянути це клопотання по суті «з урахуванням усіх викладених у ньому доводів та вимог» і винести вмотивовану постанову в порядку статті 220 КПК України.

Іншою ухвалою від 14.07.2026 (провадження № 1-кс/206/853/26) в задоволенні ширшої скарги про скасування рішення процесуального керівника, визнання доказів недопустимими та зобов`язання прийняти рішення про закриття провадження на конкретній підставі було відмовлено: слідчий суддя дійшов висновку, що перелік рішень, дій чи бездіяльності, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування за статтею 303 КПК України, є вичерпним і не охоплює вимог про скасування рішення процесуального керівника про відмову в закритті провадження та про зобов`язання прийняти конкретне процесуальне рішення, оскільки це належить до дискреційних повноважень слідчого і прокурора.

15.07.2026 він звернувся з клопотаннями про невідкладне виконання обох ухвал від 09.07.2026 та 14.07.2026. У відповідь СУ ГУНП в Луганській області винесло дві постанови.

Постановою від 17.07.2026 слідство повідомило, що постанов про зупинення чи відновлення досудового розслідування за період з 13.05.2025 по теперішній час не виносилося, тому копії таких (відсутніх) документів надати неможливо; що станом на теперішній час жодні слідчі (розшукові) чи інші процесуальні дії, спрямовані на повторне збирання доказів, у провадженні № 42021132580000044 не проводяться; та що з огляду на відсутність у судовому рішенні від 09.07.2026 конкретизованого процесуального статусу, який належить встановити, СУ ГУНП звернулося до Самарського районного суду із заявою про роз`яснення цієї ухвали в порядку статті 380 КПК України, у зв`язку з чим у наданні повного доступу до матеріалів провадження відмовлено.

Постановою від 18.07.2026 слідство частково відмовило у задоволенні клопотання від 17.06.2026, встановивши, що в первісному кримінальному провадженні № 12013030110000302 досудове розслідування завершено, а обвинувальний акт направлено до суду ще 25.01.2014, у зв`язку з чим рішення про закриття цього провадження може ухвалити лише суд; крім того, матеріали провадження № 42021132580000044 відновлено лише частково, чого недостатньо для прийняття рішення на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України.

У постанові прямо констатовано «невідповідність між стадіями кримінальних проваджень № 42021132580000044 і № 12013030110000302 та нормами КПК України, які їх регламентують» і роз`яснено, що скарга на цю постанову не розглядається під час досудового розслідування, а може бути предметом розгляду під час підготовчого судового засідання за правилами статей 314316 КПК України.

Вважає, що зазначені постанови від 17.07.2026 та 18.07.2026 не забезпечують належного та повного виконання ухвал слідчого судді від 09.07.2026 та 14.07.2026, а визнана самим органом досудового розслідування процесуальна невідповідність залишається не врегульованою без будь-яких дієвих кроків до її усунення, що продовжує стан правової невизначеності, констатований Рішенням ЄСПЛ від 11.02.2021.

Ця скарга стосується: триваючого невиконання вимоги ухвали слідчого судді від 09.07.2026 в частині приведення його процесуального статусу у відповідність до фактичних обставин справи; наявності передбачених пунктом 3 частини 1 статті 284 КПК України підстав для закриття кримінального провадження № 42021132580000044 виключно за реабілітуючими обставинами, обґрунтування яких наведено в розділі 5 цієї скарги.

Йому відомо, що ухвалою слідчого судді від 14.07.2026 (провадження № 1- кс/206/853/26) вимогу про зобов`язання закрити провадження вже було залишено без розгляду з посиланням на частину 2 статті 303 КПК України, а постанова від 18.07.2026 містить аналогічне застереження про те, що питання закриття провадження може бути порушене під час підготовчого судового засідання відповідно до статей 314-316 КПК України.

Вік не оскаржує правильність цього застереження і формулюю вимоги цієї скарги з його урахуванням: наведене в розділі 5 обґрунтування подається передусім для обов`язкового врахування уповноваженим прокурором, до компетенції якого віднесено прийняття рішення про закриття провадження за частиною 4 статті 284 КПК України, а вимога до слідчого судді сформульована в порядку, що не виходить за межі статті 303 КПК України.

З огляду на пряму вказівку в самих судових рішеннях про відновлення (Старобільський районний суд, 2021 рік) щодо розгляду відновлених матеріалів «за обвинуваченням ОСОБА_2 », ухвала слідчого судді від 09.07.2026 про приведення процесуального статусу «у відповідність до фактичних обставин» не залишає розумного простору для тлумачення інакше, ніж збереження статусу обвинуваченого, який я мав до втрати матеріалів.

Сама ухвала від 09.07.2026 буквально не містить слова «обвинувачений» у резолютивній частині; проте із системного тлумачення частини 1 та пункту 6 частини 4 статті 615-1, частини 2 статті 42 КПК України та Рішення ЄСПЛ від 11.02.2021 інший висновок не випливає.

Звернення СУ ГУНП до суду за роз`ясненням ухвали в порядку статті 380 КПК України саме по собі є законною процедурою і не розцінюється мною як недобросовісна дія. Водночас ця процедура не може перетворюватися на спосіб необмеженого в часі відкладення виконання судового рішення: стаття 28 КПК України покладає на слідчого і прокурора обов`язок забезпечувати проведення провадження в розумні строки, а Рішення ЄСПЛ від 11.02.2021 прямо вказує на те, що саме тривала невизначеність щодо мого статусу становила порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Тому вважає за необхідне, щоб слідчий суддя зобов`язав СУ ГУНП остаточно вирішити питання процесуального статусу у визначений, розумно короткий строк незалежно від результату розгляду заяви про роз`яснення, керуючись наведеними вище нормами статті 615-1 та статті 42 КПК України.

Ухвала слідчого судді від 14.07.2026 у провадженні № 1-кс/206/852/26 зобов`язала слідство та прокурора розглянути клопотання від 17.06.2026 по суті «з урахуванням усіх викладених у ньому доводів та вимог» і винести вмотивовану постанову в порядку статті 220 КПК України. Постанова від 18.07.2026 містить мотивування лише щодо двох питань: хто уповноважений вирішувати долю первісного провадження № 12013030110000302 з огляду на направлення обвинувального акта до суду в 2014 році, та чи достатньо відновлених матеріалів для рішення за пунктом 3 частини 1 статті 284 КПК України.

Постанова від 18.07.2026 не містить жодної оцінки доводу клопотання від 17.06.2026 про сплив строків досудового розслідування ще в листопаді 2022 року та про пов`язані з цим правові наслідки (розділ II.3 цієї скарги), а також доводу про категоричну незгоду Скаржника на закриття провадження з нереабілітуючих підстав (розділ II.4 цієї скарги).

Оскільки ухвала від 14.07.2026 прямо вимагала розгляду «усіх» доводів клопотання, а не лише їх частини, вважаю виконання цієї ухвали неповним, а відповідну бездіяльність такою, що триває у формі, передбаченій пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК України (нездійснення процесуальної дії, яку слідчий чи прокурор зобов`язаний вчинити на виконання судового рішення).

Крім того, 20.07.2026 року заступником начальника відділу СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_3 винесено ще одну постанову про часткову відмову в задоволенні мого клопотання. Відмову мотивовано тим, що він нібито не наділений процесуальним статусом учасника кримінального провадження, оскільки заява про роз`яснення судового рішення у справі № 206/4394/26 ще перебуває на розгляді суду. На думку слідчої, це унеможливлює надання витягу з ЄРДР та довідки про слідчі дії. Вказана постанова від 20.07.2026 року є такою ж незаконною, як і попередні, оскільки вона прямо ігнорує встановлений ухвалами суду від 09.07.2026 та 14.07.2026 імперативний факт мого перебування у статусі обвинуваченого, а також спрямована на умисне перешкоджання виконанню рішень суду.

У постанові від 18.07.2026 орган досудового розслідування самостійно констатував «невідповідність між стадіями кримінальних проваджень № 42021132580000044 і № 12013030110000302 та нормами КПК України, які їх регламентують», а також те, що рішення щодо подальшої долі первісного провадження № 12013030110000302 з огляду на направлення обвинувального акта до суду ще в 2014 році може ухвалити лише суд. Вважає, що це визнання покладає на процесуального керівника не право на бездіяльність, а обов`язок вжити передбачених КПК України заходів для усунення цієї невідповідності, оскільки завданнями кримінального провадження за статтею 2 КПК України є, серед іншого, швидке, повне та неупереджене розслідування, а стаття 28 КПК України покладає забезпечення розумних строків саме на прокурора. Залишення констатованої самим органом розслідування правової колізії без подальшого руху означає продовження того самого стану «мертвого» провадження і правової невизначеності, у зв`язку з яким Рішенням ЄСПЛ від 11.02.2021 вже встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо Скаржника особисто. Відсутність визначеного статусу вже використовується як підстава для відмови йому в ознайомленні з матеріалами провадження в порядку статті 221 КПК України (постанова від 17.07.2026). Це не формальне питання: воно безпосередньо обмежує право на захист і продовжує саме ту ситуацію правової невизначеності, існування якої Європейський суд з прав людини вже визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції в моїй власній справі (пункти 92-94, 113-116 Рішення від 11.02.2021).

Він категорично заперечує проти закриття кримінального провадження на будь-яких нереабілітуючих підставах, включно із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України. За загальновизнаним у кримінальному процесуальному праві підходом закриття провадження з нереабілітуючих підстав можливе лише за відсутності заперечень підозрюваного чи обвинуваченого; у разі його заперечення провадження має бути доведене до вирішення питання про доведеність чи недоведеність вини по суті, а за відсутності для цього доказової бази закрите саме за реабілітуючою підставою, передбаченою пунктом 3 частини 1 статті 284 КПК України. Цей довід також не отримав оцінки в постанові від 18.07.2026.

Щодо вичерпання можливостей отримати докази. Матеріали кримінального провадження щодо нього втрачалися двічі: спочатку внаслідок подій 2014 року в Антрацитівському районі та м. Луганську, а вдруге - після часткового відновлення - внаслідок захоплення м. Старобільська у 2022 році. Незважаючи на послідовні зусилля органів державної влади (ухвали Старобільського районного суду від 27.05.2021 та 21.12.2021, ухвала Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.05.2025), відновити вдалося лише частину матеріалів. Територія, на якій розташовані оригінали матеріалів справи, і надалі залишаються тимчасово окупованими, а джерела можливих доказів, на які вказував ще Європейський суд з прав людини (пункт 96 Рішення від 11.02.2021), протягом більш ніж десяти років залишалися і залишаються недоступними з тих самих причин. За таких обставин, через дванадцять років після подій, можливості одержати додаткові докази для доведення обвинувачення вичерпані в розумінні пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України.

Бездіяльність слідчого та уповноваженого прокурора Слідчого управління ГУНП в Луганській області, яка полягає у невжитті станом на дату подання цієї скарги конкретних заходів для приведення мого процесуального статусу у відповідність до фактичних обставин справи, є протиправною.

Наведене в розділі 4 обґрунтування свідчить про наявність передбачених законом реабілітуючих підстав для закриття кримінального провадження № 42021132580000044. Питання про остаточне закриття провадження вирішується уповноваженим прокурором відповідно до частини 4 статті 284 КПК України; водночас з огляду на те, що кримінальне переслідування у зв`язку з подіями 2013 року триває понад дванадцять років, а Рішення ЄСПЛ від 11.02.2021 у його справі досі не виконано в повному обсязі, я прошу слідчого суддю зобов`язати уповноваженого прокурора вирішити це питання з урахуванням наведеного обґрунтування, а також залишає за собою право звернутися до Комітету Міністрів Ради Європи та/або повторно до Європейського суду з прав людини з питання невиконання зазначеного Рішення, якщо це не відбудеться в розумний строк.

У зв`язку з чим просив визнати протиправною бездіяльність слідчого та уповноваженого прокурора Слідчого управління ГУНП в Луганській області, яка полягає у невиконанні станом на день розгляду цієї скарги вимоги ухвали слідчого судді Самарського районного суду міста Дніпра від 09.07.2026 (справа № 206/4394/26, провадження № 1-кс/206/797/26) в частині остаточного приведення процесуального статусу ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42021132580000044 у відповідність до фактичних обставин справи, та зобов`язати СУ ГУНП невідкладно, у строк не пізніше 7 днів з дня набрання ухвалою законної сили, остаточно вирішити це питання з урахуванням вимог частини 1 та пункту 6 частини 4 статті 615-1, частини 2 статті 42 КПК України та Рішення ЄСПЛ від 11.02.2021. Визнати незаконними та скасувати постанови слідчих / заступника начальника відділу СУ ГУНП в Луганській області ( ОСОБА_4 ОСОБА_5 / ОСОБА_6 ) від 17.07.2026, 18.07.2026 та від 20.07.2026 року про відмову у задоволенні клопотань щодо виконання ухвал суду та закриття провадження. Визнати протиправною бездіяльність слідчого та уповноваженого прокурора Слідчого управління ГУНП в Луганській області, яка полягає у невиконанні ухвали слідчого судді від 14.07.2026 (провадження № 1-кс/206/852/26) в частині розгляду клопотання від 17.06.2026 з урахуванням усіх викладених у ньому доводів, оскільки постановою від 18.07.2026 залишено без оцінки доводи про сплив строків досудового розслідування (стаття 219, частина 8 статті 223 КПК України) та про неможливість закриття провадження на нереабілітуючих підставах без згоди ОСОБА_2 ; зобов`язати СУ ГУНП в Луганській області та процесуального керівника усунути цю прогалину та надати вмотивовану відповідь щодо кожного із зазначених доводів. Визнати наявність передбачених пунктом 3 частини 1 статті 284 КПК України підстав для закриття кримінального провадження № 42021132580000044 стосовно ОСОБА_2 виключно за реабілітуючими обставинами, з мотивів, наведених у розділі 5 цієї скарги, та зобов`язати уповноваженого прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури Луганської обласної прокуратури закрити кримінальне провадження № 42021132580000044 на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України та ухвалити щодо цього вмотивовану постанову в порядку і строки, передбачені статтею 220 КПК України, з дня отримання ухвали за результатами розгляду цієї скарги. З огляду на закріплену статтею 62 Конституції України та частиною першою статті 17 КПК України презумпцію невинуватості, зобов`язати слідчого та уповноваженого прокурора невідкладно після закриття кримінальних проваджень № 42021132580000044 та № 12013030110000302 на реабілітуючих підставах, зазначених у пунктах 4 та 5 цієї скарги, вжити заходів до приведення відомостей про ОСОБА_2 в інформаційних системах Міністерства внутрішніх справ України, відповідних базах даних та Єдиному реєстрі досудових розслідувань у відповідність із зазначеними рішеннями про закриття провадження, включно з виключенням відомостей про перебування ОСОБА_2 у процесуальному статусі обвинуваченого у цих кримінальних провадженнях.

Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, таке право не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Так, главою 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження.

Статтею 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.

Так, заявник посилається на невиконання слідчим та прокурором у даному кримінальному провадженні ухвал слідчих суддів за його скаргами.

Однак, нормою ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, шо на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім`ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;

11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

В той же час у скарзі, заявник просить визнати протиправною бездіяльність слідчого та прокурора, яка полягає у невиконанні ухвал слідчих суддів, проте оскарження невиконання, неповного чи неналежного виконання ухвали слідчого судді не передбачено ст. 303 КПК України.

Крім того, слідчий суддя зазначає, що невиконання судових рішень, в тому числі ухвал слідчих суддів, може бути окремим складом кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за даною скаргою, оскільки остання подана на процесуальне рішення прокурора, що не підлягає оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого та прокурора.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її отримання.

Слідчий суддя ОСОБА_1