Рішення № 138720433, 04.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Київ справа №320/58657/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перліт Юей» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Перліт Юей» з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000117/1 від 18.07.2024.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання зовнішньоекономічного контракту від 02.05.2024 №24/LBK/016, укладеного з компанією LBK Perlit s.r.o. (Словаччина), ним ввезено на митну територію України перлітову сировину торговельної марки «SUPERLITE». Для митного оформлення товару позивач подав митну декларацію від 17.07.2024 №24UA100230514107U8 та документи на підтвердження заявленої митної вартості, визначеної за основним методом - за ціною договору, зокрема контракт, рахунок-проформу, рахунок-фактуру, платіжні та транспортні документи, прайс-лист і комерційну пропозицію виробника, митну декларацію країни відправлення та висновок спеціалізованого державного підприємства щодо вартості товару.

Позивач стверджує, що подані документи містили повні, достовірні та об`єктивні відомості про ціну товару і складові його митної вартості, не мали розбіжностей або ознак підробки та давали змогу визначити митну вартість за ціною контракту. На вимогу митного органу позивачем додатково надано лист-пояснення, сертифікат якості, відповідь виробника, рахунок і платіжну інструкцію щодо оплати транспортних послуг.

Незважаючи на це, відповідач прийняв рішення від 18.07.2024 №UA100000/2024/000117/1 про коригування митної вартості товару та оформив картку відмови від 18.07.2024 №UA100230/2024/000405, пославшись на непідтвердження заявленої вартості товару і транспортних витрат та ненадання всіх витребуваних документів.

Позивач вважає такі висновки митного органу необґрунтованими, оскільки митниця не зазначила конкретних розбіжностей у поданих документах, не довела недостовірності відомостей про ціну товару, не обґрунтувала неможливості застосування основного методу визначення митної вартості та безпідставно відхилила висновок спеціалізованої організації. Також позивач посилається на те, що заявлена вартість перевезення підтверджувалася належними документами та відповідала вартості перевезення аналогічних попередніх поставок, раніше прийнятій митницею.

Крім того, позивач зазначає, що сама по собі відмінність заявленої митної вартості від відомостей, наявних у митного органу, або спрацювання автоматизованої системи управління ризиками не є достатньою підставою для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості. На думку позивача, митниця також не обґрунтувала визначення вартості товару на рівні 33 євро за тонну, тоді як за попередніми митними деклараціями вартість ідентичного товару того самого виробника становила 29 євро за тонну.

У зв`язку із цим позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18.07.2024 №UA100000/2024/000117/1 про коригування митної вартості товару.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 відкрито провадження справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що рішення Київської митниці від 18.07.2024 №UA100000/2024/000117/1 про коригування митної вартості товару прийняте правомірно, у межах повноважень та з дотриманням вимог Митного кодексу України.

В обґрунтування заперечень відповідач указав, що під час перевірки документів, поданих разом із митною декларацією від 17.07.2024 №24UA100230514107U8, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості фракціонованої перлітової породи виробництва LBK PERLIT s.r.o. За твердженням митниці, подані документи не містили повних, об`єктивних і таких, що піддаються обчисленню, відомостей щодо ціни товару та окремих складових його митної вартості.

Митниця зазначила, що заявлена ціна товару істотно відрізнялася від цінової інформації, наявної в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби, та від рівня митної вартості ідентичних товарів за попередніми митними оформленнями. Зокрема, задекларована фактурна вартість знизилася з 0,033 євро за кілограм до 0,014 євро за кілограм, тоді як рівень митної вартості товарів походженням зі Словаччини становив від 0,13 до 0,21 євро за кілограм. На думку відповідача, позивач не надав належного економічного обґрунтування такого зниження ціни та істотної різниці у вартості різних фракцій товару.

Також відповідач послався на неналежне підтвердження транспортних витрат. Зокрема, до митного оформлення не було подано передбачену договором перевезення заявку на конкретне перевезення, а довідка про транспортні витрати від 15.07.2024 №15/07-1, на переконання митниці, не є первинним бухгалтерським документом та не дає можливості перевірити фактичну вартість перевезення. У довідці не зазначено загальної протяжності маршруту та наведено лише розподіл вартості перевезення до митного кордону України і територією України, який митниця вважає непропорційним.

Крім того, митниця звернула увагу на пов`язаність позивача з перевізником - ТОВ «НВП Укрвермікуліт», оскільки засновником і директором обох підприємств є одна особа, а договір перевезення підписаний нею з обох сторін. Відповідач вважає, що такий взаємозв`язок міг вплинути на достовірність декларування транспортних витрат. При цьому калькуляцію транспортних витрат із зазначенням маршруту, його протяжності та тарифу за один кілометр позивач не надав.

Відповідач також критично оцінив висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 17.07.2024 №3-2/404, зазначивши, що його складено переважно на підставі документів продавця без аналізу світових цін на ідентичні або подібні товари та без належного відображення вихідних даних. Митниця вважає, що цей висновок не підтверджує обґрунтованість заявленої митної вартості.

За твердженням відповідача, на вимогу митного органу позивач не подав у повному обсязі витребувані транспортні документи, виписку з бухгалтерської документації та належні висновки про якісні й вартісні характеристики товару, а додатково подані документи не усунули встановлених сумнівів. Після проведення консультацій митниця застосувала другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, використавши як джерело інформації митну декларацію від 04.07.2024 №UA100230/2024/513177 щодо товару того самого виробника, поставленого на аналогічних умовах FCA, у співмірній кількості, за ціною 33 євро за тонну.

Відповідач зазначив, що товар був випущений у вільний обіг за митною декларацією від 18.07.2024 №24UA100230514248U2 із наданням гарантій, однак позивач не скористався передбаченим частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України правом подати додаткові документи для перегляду та скасування рішення про коригування митної вартості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 замінено первісного відповідача Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359; адреса: 03124, м.Київ, бул.Гавела Вацлава, буд.8А), на належного відповідача, Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555; адреса: 03124, м.Київ, бул.Гавела Вацлава, буд.8А).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи не звертались до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перліт Юей» зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між позивачем (покупець за контрактом) та компанією LBK Perlit s.r.o., Словаччина (постачальник за контрактом), був укладений зовнішньоекономічний контракт поставки товарів від 02.05.2024 №24/LBK/016 (далі - Контракт), предметом якого є постачання перлітової сировини ТМ «SUPERLITE» (далі - Товар).

На виконання умов Контракту у липні 2024 року позивачем було ввезено на територію України Товар.

З метою митного оформлення товару позивачем 17.07.2024 до митного органу було подано електронну митну декларацію №24UA100230514107U8, до якої надано документи на підтвердження складових заявленої митної вартості (рахунок-проформа № 113609520 від 09.07.2024, рахунок-фактура № 113609529 від 15.07.2024, автотранспортна накладна SK 0913-2024 від 15.07.2024, банківський платіжний документ, що стосується Товару, форми SWIFT від 10.07.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення № 15/07-1 від 15.07.2024, прейскурант (прайс-лист) виробника Товару, договір на перевезення № 14/05 від 14.05.2024, комерційну пропозицію виробника Товару від 04.07.2024, митну декларацію країни відправлення 24SK5177EX40579908 від 15.07.2024, висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 17.07.2024 № 3-2/404). Митна вартість Товару визначалась позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

Відповідачем на адресу позивача 17.07.2024 була висунута вимога, у якій зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 17.07.2024 №24UA100230514107U8 встановлено, що вони містять розбіжності та/або містять наявні ознаки підробки.

На підставі цього відповідач прийшов до висновку, що вищезазначені документи не містять достовірних та об?єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості та містять розбіжності, тому відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

З метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості від декларанта відповідачем було витребувано відповідно до вимог частини третьої статті 53, статей 54, 57 Митного кодекс України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні (вимозі) від 17.07.2024.

У строк, встановлений частиною третьою статті 53, пунктом 2 частини другої статті 255 Митного кодексу України, декларантом надано на адресу відповідача додаткові документи не у повному обсязі, а надані додатково документи, на думку відповідача, не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об?єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки декларант відмовився надати виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, транспортні документи.

На думку відповідача, подані декларантом основні та додаткові документи не містять належних, об?єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості та містять розбіжності, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України.

Митницею з врахуванням додатково поданих позивачем документів (лист № 18/07-187 від 18.07.2024, сертифікат якості виробника щодо Товару, копія відповіді виробника Товару на запит Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», рахунок № 769 від 17.07.2024 на оплату вартості транспортних послуг, платіжна інструкція в національній валюті № 228 від 17.07.2024 щодо оплати вартості транспортних послуг) було прийняте рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 18.07.2024 №UA100000/2024/000117/1 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100230/2024/000405 від 18.07.2024.

В графі 33 спірного рішення в якості обґрунтування його прийняття вказано таке:

«На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі - МКУ, Кодекс), п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 17.07.2024 №24UA100230514107U8 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об?єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: 1) предметом поставки за МД є перлітова порода, Фракції 10-15. Згідно наданого прайс-листа виробника зменшення ціни відбулось за рахунок стимулювання збуту. Згідно проведеного аналізу різниця в ціновій політиці між фракціями 10-15 і 15-30 становить 76 євро, тобто різниця складає 6 раз. Жодних економічного підґрунтя в такій різниці цін документально декларантом не представлено. Додатково слід зазначити, що у митного органу наявна інформація щодо попередніх митних оформлень ідентичних товарів із більшим рівнем митної вартості, а саме 33 євро/т. Таким чином зниження ціни відбулось майже в 3 рази. На підставі вищевикладеного, у митного органу винили сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни; 2) згідно пункту 2.3 наданого договору на перевезення на кожне перевезення формується транспортне замовлення (заявка), що містить описання умов і особливостей конкретного перевезення. Дане замовлення до митного оформлення не надавалось. У наданій довідці на перевезення визначена сума перевезення лише до митного кордону України і без зазначення загальної протяжності маршруту, що унеможливлює перевірку достовірності декларування транспортних витрат у повному обсязі.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; 3) у висновку від 17.07.2024 №3-2/404 експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару, та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. Експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію, що отримана від продавця товару: прайс-лист виробника, комерційна пропозиція, проформа-інвойс та контракт.

Згідно п.54 Національного стандарту №1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього, у висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок, підготовлений з порушенням положень Національного стандарту №1, не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені, у зв?язку з відсутністю документально підтверджених даних. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Тобто, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об?єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 МКУ додаткові документи: транспортні документи; виписку з бухгалтерської документації: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом на запит митного органу надано рахунок на оплату від 17.07.2024 № 769 та платіжну інструкцію 17.07.2024 № 17. Згідно наданого рахунку загальна вартість перевезення становить 65000 грн, в свою чергу на перевезення за митним кордоном України - 11000 грн. Згідно карт Google maps протяжність маршруту від місця завантаження (Лєхотка під Брехмі, Словаччина) до митного кордону України (Ужгород) становить 355,2 км. Таким чином вартість 1 км перевезення становить 30,96 км. Від митного кордону (Ужгород) до місця призначення (Васильків) протяжність маршруту становить 813,3 км, що в перерахунку за 1 км становить 66,4 грн. Таким чином, не дивлячись на наявність платних доріг, більшої вартості пального, та інших витрат у Словаччині в порівнянні з Україною, вартість перевезення по території України є в 2 рази вищою за перевезення по Словаччині. Додатково слід зазначити, що перевізником товару згідно CMR є компанія Укрвермикуліт. Згідно податкових баз даних директором компанії «Укрвермикуліт» та імпортера товару ТОВ «Перліт Юєй» виступає одна ж і та сама людина - Дмитро Кладько. Даний факт підтверджується наданим договором на перевезення від 14.05.2024 № 14/05, який підписаний Дмитром Кладко з обох сторін. Таким чином компанії «Укрвермикуліт» та «Перліт Юей» є взаємозалежними. Тобто для підтвердження транспортних витрат мала 6 надаватись калькуляція перевезення. Цей документ до митного органу не надавався. Таким чином, складова митної вартості як перевезення є непідтвердженою. Згідно ч.2 ст 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» довідка про транспортні не може вважатися належним документом, оскільки не є не є первинним документом, а згідно п.441 статті 44 Податкового Кодексу України платникам податків забороняється формування показників митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності. Додатково слід зазначити, що згідно пункту 4.5 зовнішньоекономічного контракту продавець надає оригінал митної декларації та 3 копії завірені печатками митних органів Словачини. Надана декларантом митна декларація країни-відправлення не є оригіналом і не завірена печаткою.

Згідно частини 2 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов?язковою при її обчисленні. Також, відповідно до частини 6 статті 54 Кодексу митний орган може відмовити у заявленій декларантом митній вартості у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Кодексу. У зв?язку із зазначеним, керуючись положеннями частини 6 статті 54 та частиною 2 статті 58 Кодексу, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються визнати не можливо. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МКУ.

Жодних вимог у порядку ч.6 ст. 55 МКУ від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що у митного органу наявна інформація, що відповідає ст. 59 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2а - методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування зазначено методу не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: за основу взята митна декларація від 04.07.2024 №UA100230/2024/513177 (вартість товару «Фракціонована перлітова порода: Фракція 10-15. Виробник: LBK PERLIT s.r.o. Торговельна марка: SUPERLIT.), вартість згідно джерела інформації - 33 євро/т (фактурна вартість товару без врахування транспортних витрат). + 19758,67 грн (пропорційно розбита вартість перевезення у загальній сумі 65000 грн. на 1 км дороги: 65000:1168,5 км (загальна протяжність маршруту) Ч 355,2 (відстань до митного кордону України) = 0,0524 євро/кг. Додатково слід зазначити, що за вищезгаданою МД товар надходив на ідентичних умовах поставки (FCA Lehotka pod Brehmi) та майже у тій самій кількості - 22290 кг. Митна вартість визначена із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до статті 59 Кодексу, з урахуванням застережень щодо умов застосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до ст. 61 МКУ. Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст.53 МК України, на письмове прохання суб?єкта ЗЕД. Декларант має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті. Декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Перелік вимог щодо подання додаткових документів, передбачених ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана: транспортні документи; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Наголошуємо про право митного органу щодо потреби в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначене статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід?ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі».

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які ідентифікували імпортований товар та містили об?єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п?ятої статті 58 Митного кодексу України.

Суд визнає непереконливими викладені митним органом у спірному рішенні твердження про виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару на підставі проведеного аналізу різниці в ціновій політиці виробника в залежності від фракцій перлітової породи шляхом перевірки прайс-листів виробника, оскільки Митним кодексом України не передбачені такі передумови для виникнення сумнівів а витребування додаткових документів. Відповідачем ані у спірному рішенні, ані під час розгляду даної справи не наведено мотивів наявності у митного органу повноважень на дослідження формування цінової політики виробника товару з метою перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару.

Крім того, прайс-лист не є документом, визначеним статтею 53 МКУ, що подається декларантом при митному оформленні товарів в обов`язковому порядку і є основним та достатнім для визначення числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Твердження відповідача щодо відсутності належного підтвердження вартості транспортного перевезення за митним кордоном України при оформленні митної декларації №24UA100230514107U8 на переконання суду є безпідставними з огляду на наявність у розпорядженні відповідача, зокрема, МД 24UA100230510809U2 від 31.05.2024 разом з довідкою за № 29/05-1 від 29.05.2024, МД 24UA100230513177U6 від 04.07.2024 разом з довідкою за № 02/07-1 від 02.07.2024, згідно яких вартість транспортування Товару за маршрутом Lehotka pod Brehmi - митний перехід Ужгород - Вишнє - Нємецьке складає саме 11000 грн і ці дані при здійсненні митного оформлення були визнані відповідачем достовірними та достатніми.

Відхилення митним органом довідки про підтвердження витрат на транспортні витрати суд вважає безпідставним та зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 84077178), від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 83835773), який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Також суд критично оцінює доводи митного органу про те, що компанії «Укрвермикуліт» (перевізник) та «Перліт Юей» є взаємозалежними та необхідність у зв`язку з цим надання калькуляції перевезення, оскільки такі твердження не мотивовані нормативно з посиланням на положення чинного законодавства, які б підтверджували вплив таких обставин на формування митної вартості та необхідність у зв`язку з цим надання додаткових документів. Отже, відповідні доводи митного органу носять характер суб`єктивної оцінки та припущень.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та достовірними доказами.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000117/1 від 18.07.2024 лише зазначила номер та дату митної декларації, використаної нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000117/1 від 18.07.2024 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі референтної митної декларації, зазначеної в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000117/1 від 18.07.2024, є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000117/1 від 18.07.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №238 від 25.07.2024.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці № UA100000/2024/000117/1 від 18.07.2024.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перліт Юей» (ідентифікаційний код 40485752, місцезнаходження: 08606, Київська обл., м. Васильків, вул. Прорізна, буд. 1) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.