Рішення № 138720430, 31.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Київ справа №320/4214/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іврус-Трейд» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Іврус-Трейд» з позовом до Київської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці №UA100000/2024/000054/2 від 19.03.2024;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2024/000229.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що під час митного оформлення імпортованого товару позивач задекларував його митну вартість за основним методом - за ціною договору, подавши повний пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, які, на його думку, підтверджують числові значення складових митної вартості. Однак відповідач без належного обґрунтування відмовився визнавати заявлену митну вартість, застосував резервний метод її визначення та прийняв рішення про коригування митної вартості.

Позивач зазначає, що наведені митним органом сумніви ґрунтувалися лише на окремих технічних описках у документах іноземних контрагентів, які не впливали на визначення ціни товару та були усунуті шляхом подання додаткових пояснень і документів у порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України. Проте відповідач відмовився врахувати подані документи та залишив без змін прийняте рішення.

На думку позивача, оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, не містить мотивів застосування резервного методу, не пояснює здійснених коригувань та не містить достатньої інформації щодо митної декларації, використаної для порівняння. Крім того, митна декларація, на яку послався відповідач, стосується іншого суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності, іншого товару та інших умов поставки, а тому не могла бути використана як належна база для визначення митної вартості товару позивача.

Позивач вважає, що відповідач не довів наявності підстав для невизнання заявленої митної вартості та прийняв оскаржувані рішення без належного правового й фактичного обґрунтування, у зв`язку з чим просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 відкрито провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що під час перевірки документів, поданих разом із митною декларацією, було встановлено розбіжності та невідповідності, які не дозволяли підтвердити заявлену митну вартість товару за основним методом. Зокрема, митниця звернула увагу на розбіжності щодо порту відвантаження (Шанхай та Яншань), невідповідність дат експортної декларації та інвойсу, різні відомості про експортера (відправника) у коносаменті та транзитному документі Т1, а також неможливість співставлення видаткових накладних із поставкою через відсутність відомостей про країну походження товару та невідповідність артикулів товару. На думку відповідача, зазначені обставини викликали обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості.

Відповідач зазначив, що у зв`язку з виявленими невідповідностями декларанту було запропоновано надати додаткові документи відповідно до статті 53 Митного кодексу України, однак необхідних документів у повному обсязі подано не було, що, на думку митниці, унеможливлювало застосування основного методу визначення митної вартості. З огляду на це після проведення консультацій з декларантом митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості на підставі інформації про раніше оформлені аналогічні товари.

Також відповідач зазначив, що після прийняття рішення про коригування митної вартості позивач двічі звертався до митниці з додатковими документами та поясненнями відповідно до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України. Проте, за результатами їх розгляду митниця дійшла висновку, що подані документи не усувають виявлених розбіжностей, оскільки виправлені документи або не були подані, або не підтверджували достовірність заявленої митної вартості, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення про коригування митної вартості не встановлено.

На підтвердження своєї правової позиції відповідач послався на положення Митного кодексу України, практику Верховного Суду щодо правомірності витребування додаткових документів та застосування другорядних методів визначення митної вартості за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів, у зв`язку з чим вважає, що оскаржуване рішення прийняте законно, обґрунтовано та з дотриманням вимог митного законодавства.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Зазначив, що доводи відповідача не спростовують протиправності рішення про коригування митної вартості та картки відмови, а застосування резервного методу визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог Митного кодексу України.

Позивач стверджував, що митний орган безпідставно використав як джерело інформації іншу митну декларацію, не довівши, що товари є ідентичними або подібними (аналогічними), не навів документально підтверджених відомостей щодо їх порівнянності, а також не здійснив необхідних коригувань з урахуванням умов поставки, комерційного рівня, обсягу партії та інших факторів, які відповідно до вимог статей 60 та 64 Митного кодексу України підлягають врахуванню при застосуванні другорядних методів визначення митної вартості. На думку позивача, використаний відповідачем товар відрізняється за описом, виробником та умовами поставки, тому не міг бути належною базою для визначення митної вартості.

Позивач також зазначив, що відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості належного обґрунтування здійснених коригувань та не виконав вимоги щодо мотивування такого рішення, визначені Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Крім того, послався на практику Верховного Суду, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначати джерела інформації та пояснення щодо здійснених коригувань при застосуванні другорядних методів визначення митної вартості.

Позивач вказав, що виявлені відповідачем розбіжності у товаросупровідних документах мають характер технічних описок та не впливають на числові значення складових митної вартості чи фактичну ціну товару. Зазначив, що після прийняття рішення про коригування митної вартості ним були подані письмові пояснення та додаткові документи, зокрема листи контрагентів щодо виправлення допущених описок, однак митний орган безпідставно не врахував ці документи. Також наголосив, що експортна митна декларація країни відправлення не є основним документом для визначення митної вартості товару.

Крім того, позивач зазначив, що відповідач не конкретизував, про які саме видаткові накладні йдеться у рішенні про коригування митної вартості, а посилання на відсутність у них окремих відомостей та на невідповідність прайс-листу є необґрунтованими, оскільки прайс-лист не належить до документів, обов`язкових для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 Митного кодексу України. На думку позивача, до митного оформлення було подано повний пакет документів, який підтверджував можливість визначення митної вартості за основним методом, тоді як відповідач не довів наявності передбачених законом підстав для його незастосування.

Також позивач зазначив, що картка відмови є похідною від оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, а тому у разі визнання такого рішення протиправним підлягає скасуванню й картка відмови. У зв`язку з викладеним просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи не звертались до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іврус-Трейд» зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивачем ввезено на митну територію України товар згідно з договором купівлі-продажу від 26.02.2021 № 2021-1 та Специфікацією №41 від 27.10.2023 до Договору, за ціною 960,00 доларів США за тонну товару на суму 5 088,00 доларів США, згідно пункту 1.1. Специфікації, за ціною 795,00 доларів США за тонну товару, на суму 4 197,60 доларів США, згідно пункту 1.2. Специфікації, та за ціною 780,00 доларів США за тонну товару на суму 10 108,80 доларів США, згідно пункту 1.3. Специфікації, що загалом становить суму 19 394,40 доларів США.

При ввезенні товару позивачем подано митну декларацію № 24UA100060207570U7 від 18.03.2024 та задекларовано митну вартість товарів виходячи з ціни, яка була фактично сплачена, з урахуванням вимог положень статті 52 Митного кодексу України.

Позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією №24UA100060207570U7 від 18.03.2024 подано зовнішньоекономічний контракт, доповнення до зовнішньоекономічного контракту, банківський платіжний документ, що стосується товару, договір про надання послуг митного брокеру, договір про перевезення, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, сертифікат походження товару, митну декларацію країни відправлення, що відповідають відповідним кодам документів у Класифікаторі, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2011 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», інші документи, пов?язані з митним оформленням.

Відповідачем за результатом опрацювання митної декларації № 24UA100060207570U7 від 18.03.2024 та поданих документів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2024/000054/2 з одночасним оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2024/000229.

Сумніви митного органу обгрунтовані тим, що під час здійснення контролю по митній декларації від 18.03.2024 №24UA100060207570U7 Автоматизованою системою управління ризиками (АСУР) були виявлені наступні ризики: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару. По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1). Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ; 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1). Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ. Митний орган перевіряє документи, подані декларантом, на відповідність вимогам. Тобто, якщо ризик стосується митної вартості (105-2), здійснюється детальна перевірка правильності розрахунків. Якщо виявлено ризик 106-2, митниця може запросити додаткові документи для підтвердження вартості. Це документи, які містять підтвердження витрат на транспортування, страховку, платіжні документи та інші, згідно зі ст. 53 Кодексу.

Митний орган зазначає, що згідно з товаросупровідними документами умови поставки визначені як FOB порт Шанхай, проте в експортній МД країни відправлення № 223120230004471537 митниця виїзду зазначено порт Яншань.

Крім того зауважує, що Митна декларація країни відправлення № 223120230004471537 датована 14.12.2023 і містить посилання на інвойс № HT23208013, який датовано 15.12.2023. До митних органів країни відправлення надавалися інші комерційні документи. Додатково зазначено, що в графі 44 МД дата документу за кодом 9610 зазначено як 25.12.2023.

Також, коносамент № 273812670 та супровідний документ Т1 № 24PL322080NS6H39E3 містить відомості щодо іншого експортера/відправника.

При цьому, видаткові накладні не можливо співставити з даною поставкою товару, оскільки в них не зазначено країну походження товару, а артикули товару відмінні від тих, що зазначені в прайс-листі.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та прийнятою за його наслідками карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У спірному рішенні відповідачем зазначено, що згідно з товаросупровідними документами умови поставки визначені як FOB порт Шанхай, проте в експортній МД країни відправлення №223120230004471537 митниця виїзду зазначено порт Яншань.

Відповідно до умов договору №2021-1 від 26.02.2021, а саме п.п. 2.1 п.2 умови поставки товару відповідають правилам Інкотермс і визначаються окремо для кожної партії товару в відповідній специфікації.

У Специфікації №41 від 27.10.2023 до контракту №2021-1 визначено, що умовами постачання є FOB Shanhai port, China.

Окрім того, в інших товаросупровідних документах (коносаменті ZJSM23120602, Заявці №24 від 07.11.2023) місцем завантаження також вказано Shanhai port, China.

Крім того, митна декларація країни відправлення № 223120230004471537 датована 14.12.2023 і містить посилання на інвойс № HT23208013, який датовано 15.12.2023. До митних органів країни відправлення надавалися інші комерційні документи. Додатково зазначено, що в графі 44 МД дата документу за кодом 9610 зазначено як 25.12.2023.

Також відповідач зазначив, що коносамент № 273812670 та супровідний документ Т1 № 24PL322080NS6H39E3 містить відомості щодо іншого експортера/відправника.

З приводу вищевикладених доводів відповідача суд враховує наявність описок (дати і найменування порту відправлення), допущених партнерами позивача у таких документах, як митна декларація країни відправлення №223120230004471537 від 15.12.2023 та транзитна митна декларація MRN 24PL322080NS6H39E3 (описка в найменуванні експортера), однак на переконання суду такі описки не могли вплинути на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, оскільки такі значення і відомості чітко відображенні у зовнішньоекономічному контракті, доповнені до зовнішньоекономічного контракту, комерційному інвойсі, банківському платіжному документі, що стосується товару, документах, що підтверджують вартість перевезення товару, коносаменту.

При цьому, зазначені документи були надані відповідачу під час митного оформлення товарів і щодо цих документів у відповідача зауважень не було.

Крім того, позивач надіслав на адресу відповідача листи з додатками, в яких містилися письмові повідомлення, що були складені партнерами позивача з приводу допущених ними описок в декларації країни відправлення № 223120230004471537 від 15.12.2023 та транзитний митній декларації MRN 24PL322080NS6H39E3 із зазначенням ними у цих письмових повідомленнях коректної (виправленої) інформації, що стосується змісту декларації країни відправлення № 223120230004471537 від 15.12.2023 та транзитний митній декларації MRN 24PL322080NS6H39E3 та інші додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів задекларовану згідно митної декларації № 24UA100060207570U7 від 18.03.2024.

На переконання суду вищевикладені обставини спростовують доводи відповідача в цій частині.

Крім того, митна декларація країни відправлення № 223120230004471537 від 15.12.2023, не є основним документом відповідно до якого визначається митна вартість.

Суд вважає непереконливими твердження відповідача, що видаткові накладні не можливо співставити з даною поставкою товару, оскільки в них не зазначено країну походження товару, а артикули товару відмінні від тих, що зазначені в прайс-листі, з огляду на те, що зі змісту оскаржуваного рішення не можливо з`ясувати, про які видаткові накладні йдеться мова, позаяк відповідачем не зазначені реквізити таких документів, як і не вказано їх вплив на можливість визначення митної вартості імпортованого товару.

Натомість, країна походження товару, що подавався до митного оформлення, відповідно до митної декларації № 24UA100060207570U7 від 18.03.2024 , визначена в таких документах як зовнішньоекономічний контракт, доповнення до зовнішньоекономічного контракту, сертифікат походження товару, митна декларація країни відправлення, що були надані позивачем при митному оформленні.

Крім того, прайс-лист не є документом, визначеним статтею 53 МКУ, що подається декларантом при митному оформленні товарів в обов`язковому порядку і є основним та достатнім для визначення числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Суд також наголошує, що вказана відповідачем у спірному рішенні митна декларація від 26.02.2024 №240A20923001762609 не має відношення до товару, який позивач задекларував за митною декларацією № 24UA100060207570U7 від 18.03.2024, до комерційних умов та умов поставки, визначених Договором, за яким здійснювалась конкретна поставка товару, що декларувалася позивачем за митною декларацією №24UA100060207570U7 від 18.03.2024.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, оскільки виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та достовірними доказами.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Зі змісту картки відмови № UA100060/2024/000229 вбачається, що єдиною безпосередньою причиною відмови у митному оформленні визначено прийняття рішення про коригування митної вартості від №UA100000/2024/000054/2 від 19.03.2024. Самостійних обставин, які перешкоджали прийняттю митної декларації або випуску товару незалежно від коригування митної вартості, картка відмови не містить.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості, правова підстава для оформлення картки відмови відпала, що зумовлює необхідність її скасування як похідного індивідуального акта.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 6056,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4443 від 13.09.2024.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 6056,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці №UA100000/2024/000054/2 від 19.03.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2024/000229.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іврус-Трейд» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34242005, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 25-А) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 6056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.