Рішення № 138719398, 23.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2026 року м. Ужгород№ 260/911/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іванчулинець Д.В.,

при секретарі судового засідання - Грига Н.В.,

за участю сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача - не з`явився,

представник відповідача - Штефура Є.О.,

представник третьої особи 1 - не з`явився,

представник третьої особи 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовною заявою Карпатського біосферного заповідника (вул. Красне Плесо, буд. 77, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 00276104) до Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (вул. Шевченка, буд. 114, с. Богдан, Рахівський район, Закарпатська область, 90645, код ЄДРПОУ 04351469), третя особа Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (вул. М. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 37508596) та Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 липня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 03 серпня 2026 року.

Карпатський біосферний заповідник (далі позивач) в особі представника - адвоката Ємчук Лідії Вікторівни (далі представник позивача) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (далі відповідач), третя особа Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (далі третя особа 1) та Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі третя особа 2), яким просить:

1) визнати протиправним та нечинним рішення Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області 55 сесії 8 скликання №1273 від 10.07.2025 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Богданської територіальної громади» в частині абзацу 1 пункту «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку 2 до рішення;

2) зобов`язати Богданську сільську раду Рахівського району Закарпатської області прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним у відповідній частині

3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області на користь Карпатського біосферного заповідника понесені судові витрати.

Разом з позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, якою просить:

- заборонити Головному управлінню ДПС у Закарпатській області приймати рішення про нарахування податкових зобов`язань Карпатського біосферного заповідника із земельного податку на підставі рішення Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області 55 сесії 8 скликання №1273 від 10.07.2025 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Богданської територіальної громади» в частині абзацу 1 пункту «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку 2 до рішення - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

24 лютого 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відмовлено представнику позивача у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Богданською сільською радою Рахівського району Закарпатської області прийнято рішення 55 сесії 8 скликання №1273 від 10.07.2025 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Богданської територіальної громади». Даним рішенням Богданською сільською радою Рахівського району Закарпатської області вирішено встановити з 01.01.2026 року на території Богданської територіальної громади: 1) ставки земельного податку згідно з додатком 1; 2) пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, за переліком згідно з додатком 2. Згідно з абзацом 1 пункту «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку 2 до рішення відповідача пільги щодо сплати податку для юридичних осіб у розмірі 100% встановлені для: дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності і джерел фінансування, закладів культури (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Вказане рішення позивач вважає протиправним, у зв`язку з чим звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Представником третьої особи 1 подано до суду письмові пояснення щодо позову, відповідно до яких просить позовну заяву задовольнити, у зв`язку з тим, Богданською сільською радою Рахівського району Закарпатської області прийнято рішення від 10.07.2025 № 1273 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Богданської територіальної громади» (далі Рішення). Даним Рішенням вирішено встановити з 01.01.2026 на території Богданської територіальної громади: 1) ставки земельного податку згідно з додатком 1; 2) пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, за переліком згідно з додатком 2. Відповідно до абзацу 1 пункту «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку 2 до рішення відповідача пільги щодо сплати податку для юридичних осіб у розмірі 100% встановлені для: дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності і джерел фінансування, закладів культури (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Разом з тим, відповідно до підпункту 282.1.4. пункту 282.1 статті 282 Податкового Кодексу України від сплати земельного податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Таким чином, приймаючи оспорюване рішення, відповідач необґрунтовано звузив перелік суб`єктів юридичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, виключивши з цього переліку заклади науки, тим самим порушив норми пункту 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та підпункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України. Дискреція органу місцевого самоврядування у затвердженні ставок земельного податку не може штучно звужувати законодавчо встановлені норми щодо переліку осіб, до яких податкова пільга застосовується. Відтак, вказане рішення порушує права Позивача, оскільки Позивач є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, науково-дослідною установою міжнародного значення, яка повністю утримується за рахунок державного бюджету (загального та спеціального фондів), що підтверджується: - Положенням про Карпатський біосферний заповідник, затвердженим наказом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства від 16.12.2025 року №3269; - рішенням Головного управлінням ДПС у Закарпатській області від 10.06.2024 року №2407114600022 про зміну ознаки неприбутковості з коду « 0048 - інші юридичні особи» на код « 0031 - бюджетні установи»; - наказом Міністерства освіти і науки України від 09.06.2023 року №711 «Про затвердження Висновків про результати державної атестації наукових установ»; - свідоцтвом про державну атестацію наукової установи серії ДА № 00587 від 09.06.2023 року. Поряд з цим, Богданською сільською радою не наведено жодних законодавчо визначених підстав, які б уповноважували орган місцевого самоврядування всупереч вимог Податкового кодексу України змінювати на власний розсуд категорії осіб, яким Законом надано пільги. Також, звертає увагу на те, що у 2025 році Позивач, як бюджетна, неприбуткова, наукова, природоохоронна установа, отримав право на пільгу (звільнення від сплати земельного податку), відповідно до підпункту 282.1.4. пункту 282.1 статті 282 Податкового Кодексу України для закладів науки, які повністю утримуються за рахунок коштів державного бюджету (код пільги 18010550), що підтверджено індивідуальною податковою консультацією, наданою ДПС України №1590/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК від 24.03.2025 року.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого в проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Заперечуючи проти позову представник відповідача вказує на те, що Рішенням 55 сесії 8 скликання Богданської сільської ради від 10.07.2025 №1273 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Богданської територіальної громади», установлено на території Богданської територіальної громади: 1) ставки земельного податку, згідно з додатком 1 даного рішення; 2) пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, за переліком згідно з додатком 2 даного рішення. Дане рішення Богданської сільської ради від 10.07.2025 №1273 прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, норм статтей 10, 12, 269, 281 - 284 Податкового кодексу України, статті 64 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», пунктів 24, 28 частини першої статті 26, частини першою статті 59, статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Згідно з абзацом 1 пункту «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку 2 оспорюваного рішення «Перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 284.1. статті 284 Податкового кодексу України із сплати земельного податку, розмір пільги (відсоток суми податкового зобов`язання за рік) - 100 %, від сплати податку звільняються: дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Позивач вважає, що даний пункт рішення прийнято Богданською сільською радою всупереч вимогам ст. 282 ПК України, оскільки звужено перелік суб`єктів юридичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, виключивши з переліку заклади науки.

Представник позивача скористався своїм правом та подав до суду відповідь на відзив в якому просить суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача скористався своїм правом та подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог..

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. 13 липня 2026 року подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив та просила суд відмовити позивачеві в задоволенні позову.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з`явився. В письмових поясненнях просив розгляд справи здійснювати без його участі та підтримав позовні вимоги.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Клопотання про розгляд справи без його участі до суду не надходили.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Богданською сільською радою Рахівського району Закарпатської області (далі - відповідач) прийнято рішення 55 сесії 8 скликання №1273 від 10.07.2025 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Богданської територіальної громади». Даним рішенням Богданською сільською радою Рахівського району Закарпатської області вирішено встановити з 01.01.2026 року на території Богданської територіальної громади: 1) ставки земельного податку згідно з додатком 1; 2) пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, за переліком згідно з додатком 2.

Згідно з абзацом 1 пункту «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку 2 до рішення відповідача пільги щодо сплати податку для юридичних осіб у розмірі 100% встановлені для: дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності і джерел фінансування, закладів культури (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

З листопада 2024 року Карпатський біосферний заповідник (далі - позивач), як бюджетна, неприбуткова, наукова, природоохоронна установа, отримав право на пільгу (звільнення від сплати земельного податку), встановлену пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України для закладів науки, які повністю утримуються за рахунок коштів державного бюджету (код пільги 18010550), що підтверджено індивідуальною податковою консультацією, наданою ДПС України №1590/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК від 24.03.2025 року та Висновком експерта від 13.11.2025 року.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу … рішень органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з приписами п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 7.2 ст. 7 ПК України під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Згідно з пп. 17.1.4 ст. 17 ПК України платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 30.1, 30.2, 30.3, 30.5, 30.9 ст. 30 ПК України податкова пільга передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2021 у справі № 0940/2301/18 (пункт 65) зазначив, що: - встановлення ставок місцевих податків та зборів є законодавчо закріпленим у Податковому кодексі України обов`язком відповідної ради, яка згідно із статтею 76 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» несе відповідальність у разі порушення нею Конституції або законів України.

У пунктах 73-78 постанови Верховний Суд зазначив, що: - за змістом статті 2 ПК України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу; - до складу податкового законодавства України віднесено й рішення, зокрема, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, як це визначено пунктом 3.1 статті 3 ПК України, однак підкреслює, що у будь-якому випадку такі рішення повинні бути прийняті за правилами, встановленими цим Кодексом і це прямо передбачено вказаною вище нормою; - податкові правовідносини, як окремий і самостійний вид відносин, унормовуються, насамперед, ПК України, положення якого можуть бути змінені виключно шляхом внесення змін до нього відповідними законами України, а усі нормативно-правові акти, які входять до складу податкового законодавства України, повинні прийматися на підставі, за правилами та на виконання цього Кодексу; - Податковий кодекс України у спірних правовідносинах є спеціальним актом законодавства та норми якого є пріоритетними у застосуванні.

За результатами розгляду даної справи Верховний Суд (п. 126 постанови) сформулював такий висновок щодо застосування норм права: «Рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України і оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку».

Відповідно до пунктів 24, 28 та 35 частини першої статті 26 та статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлення місцевих податків і зборів та затвердження ставок земельного податку здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України, а рішення щодо надання пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку приймаються відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правотворчу діяльність» законодавство України включає: 1) Конституцію України - Основний Закон України; 2) закони; 3) підзаконні нормативно-правові акти. При цьому акти органів місцевого самоврядування, що містять норми права (далі - нормативно-правові акти місцевого самоврядування) є підзаконними нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 19 зазначеного Закону встановлена ієрархія нормативно правових актів, відповідно до якої, закони мають вищу юридичну силу по відношенню до нормативно-правових актів місцевого самоврядування, які приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Рішення органів місцевого самоврядування не є спеціальним законом щодо Податкового кодексу України, вони не можуть суперечити положенням цього Кодексу, а тим більше скасовувати його норми.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про правотворчу діяльність» колізія норм права - це протиріччя або невідповідність між нормами права у нормативно-правових актах, що регулюють одні й ті самі суспільні відносини. Протиріччя між нормами права у нормативно-правових актах - це колізія норм права в нормативно-правових актах рівної юридичної сили. Невідповідність між нормами права у нормативно правових актах - це колізія норм права в нормативно-правових актах різної юридичної сили. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно- правовому акті вищої юридичної сили.

При цьому, норма пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 ПК України, яка встановлює податкову пільгу для закладів науки, є загальнодержавною та імперативною (а не факультативною) нормою, яка встановлена законом - нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу по відношенню до рішення органу місцевого самоврядування, який є підзаконним нормативно-правовим актом.

Таким чином, зазначені норми законодавства та висновки Верховного Суду спростовують твердження відповідача про можливість органу місцевого самоврядування на власний розсуд обмежувати та звужувати перелік суб`єктів, яким такі пільги встановлені згідно Податкового кодексу України.

Спірні правовідносини у даній справі склались щодо правомірності звуження відповідачем перелік суб`єктів - юридичних осіб, які згідно п. 282.1.4. ст. 282 ПК України звільняються від сплати земельного податку, а саме виключення з цього переліку закладів науки.

Органи місцевого самоврядування та органи державної влади при реалізації своїх повноважень у сфері встановлення та справляння місцевих податків та зборів мають можливість вибору конкретних варіантів управлінських рішень, тобто здійснюють дискреційні повноваження.

Пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно- правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № К (80)2, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, визначають, що дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність розмежування дискреційних повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування, та повноважень, при виконанні яких не дозволяється множинність вибору управлінських рішень.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні у справі № 823/59/17 від 24.12.2019 зазначає наступне: «Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку»; «Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким».

Відтак, Богданська сільська рада Рахівського району Закарпатської області як орган, до повноважень якого належить встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів, є вільною у прийнятті рішення про надання податкової пільги, але лише в межах норм чинного законодавства.

Підпункт 282.1.4. п. 282.1 ст. 282 ПК України встановлює, що від сплати податку звільняються: дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2020 № 1330 затверджено Порядок та форми надання контролюючим органам в електронному вигляді інформації щодо ставок та податкових пільг із сплати місцевих податків та/або зборів. Зокрема Додатком 3 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2024 р. № 1191) встановлено форму Переліку пільг із земельного податку, наданих за рішенням органу місцевого самоврядування, яка містить примітку 6 наступного змісту «Пільги визначаються з урахуванням норм підпункту 12.3.7 пункту 12.3 статті 12, пункту 30.2 статті 30, статей 281 і 282 Податкового кодексу України».

У Довіднику № 129/1 податкових пільг, що є втратами доходів бюджету станом на 01.07.2025, затвердженому Державною податковою службою України 01 липня 2025 року (чинному на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідача) за кодом 18010550 значиться податкова пільга - звільнення від сплати земельного податку заклади науки (крім національних та державних дендрологічних парків), які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, відповідно до пп. 282.1.4. п. 282.1 ст. 282 ПК України.

За кодом 18010510 значиться пільги надані органи місцевого самоврядування щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території відповідно до п. 284.1 ст. 284 ПК України - тобто при здійсненні дискреційних повноважень.

Норма пп. 282.1.4. п. 282.1 ст. 282 ПК України не надає дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування.

Згідно з абзацом 1 пункту «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку 2 до рішення відповідача «Перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України із сплати земельного податку», пільги щодо сплати податку для юридичних осіб у розмірі 100% встановлені для: дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності і джерел фінансування, закладів культури (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Вказаним рішенням відповідач надав пільгу закладам культури (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням). Згідно ст. 33 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» дендрологічні парки є науково-дослідними установами, а не закладами культури, як помилково встановив відповідач в оскаржуваному рішенні.

Виключивши з переліку пільгових категорій платників земельного податку заклади науки, відповідач спотворив зміст пп. 282.1.4. п. 282.1 ст. 282 ПК України.

Оскільки норми ПКУ містять імперативний припис щодо поведінки суб`єкта владних повноважень, то він зобов`язаний чітко слідувати закону при ухваленні рішення про встановлення податкових пільг, оскільки таке повноваження відповідача не є дискреційними,

Відповідач не може на власний розсуд встановлювати суб`єктів на яких поширюється пільга, передбачена нормою податкового кодексу, оскільки вичерпний перелік таких суб`єктів-юридичних осіб встановлюється виключно податковим кодексом, а саме ст. 282 ПКУ.

Рішення відповідача слугує необхідною умовою для звільнення платника від сплати земельного податку, але жодним чином не може змінювати собою зміст норми податкового законодавства.

Щодо посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 807/257/14, від 08.02.2023 у справі № 120/7567/22, від 31.10.2023 у справі № 400/5692/22, від 31.10.2023 у справах № 400/5692/22 та № 340/4394/22, від 30.11.2023 у справі № 500/1224/23, а також рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ніколова проти Болгарії» №7888/03 та рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5 р(II)/2020.

У постановах Верховний Суд зазначив: «у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону. При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною. Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії» № 7888/03 тощо)».

У рішенні від 18.06.2020 № 5р (II)/2020 Конституційний Суд України надав тлумачення норм права у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня.

Таким чином, зазначена правова позиція Верховного Суду та Конституційного Суду України стосується випадку наявності колізії між нормами нормативних актів рівної юридичної сили.

В даній справі має місце невідповідність рішення органу місцевого самоврядування, що є підзаконним нормативно-правовим актом, закону, що має вищу юридичну силу по відношенню до нормативно-правових актів місцевого самоврядування.

Таким чином, оспорюване рішення відповідача в частині виключення закладів науки з переліку суб`єктів, які мають право на застосування пільги зі сплати земельного податку, суперечить нормам пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 ПК України, у зв`язку з цим є незаконним і підлягає скасуванню.

Щодо відсутності порушення суб`єктивних прав позивача на застосування податкової пільги.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 ПК України цей Кодекс зокрема визначає права та обов`язки платників податків.

Відповідно до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 ПК України від сплати податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Таким чином, визначальним для звільнення від сплати земельного податку у спірних правовідносинах є дві умови: 1) належність до закладів науки; 2) повне утримання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач відповідає цим умовам, що підтверджується наступними документами: - Положенням про Карпатський біосферний заповідник, затвердженим наказом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 16.12.2025 № 3269, відповідно до п.1.1. якого Заповідник є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, науково-дослідною установою міжнародного значення, заснованою на державній власності, яка повністю утримується за рахунок коштів державного бюджету, та належить до сфери управління Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України; - рішенням Головного управління ДПС у Закарпатській області № 2407114600022 від 10.06.2024 про зміну ознаки неприбутковості з коду « 0048 - інші юридичні особи» на код « 0031 - бюджетні установи», якою підтверджується, що Карпатський біосферний заповідник є бюджетною установою, і в розумінні п. 12 ст. 2 Бюджетного кодексу України є організацією, створеною у встановленому порядку органом державної влади, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету та є неприбутковою; - наказом Міністерства освіти і науки України від 15.10.2025 № 1360 «Про затвердження Висновків про результати державної атестації наукових установ …» та Свідоцтвом про державну атестацію наукової установи серія ДА №0311 від 15.10.2025, якими підтверджується, що Заповідник, як наукова установа, успішно пройшов державну атестацію відповідно до ст. 11 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Отже, позивач має право на звільнення від сплати земельного податку. Однак при цьому це суб`єктивне право позивача порушене відповідачем.

Відповідач помилково стверджує, що позивач отримав право на пільгу (звільнення від сплати земельного податку), встановлену пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 ПК України для закладів науки «на підставі індивідуальної податкової консультації, наданою ДПС України №1590/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК від 24.03.2025 та Висновку експерта від 13.11.2025 року».

Право на застосування податкової пільги (звільнення від сплати земельного податку) на 2026 рік позивач набув на підставі пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 ПК України для закладів науки, які повністю утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Підтвердженням цього права є вищевказані документи.

Індивідуальна податкова консультація ДПС України № 1590/ІПК/99 00-04-01-04 ІПК від 24.03.2025 та Висновок експерта від 13.11.2025 року є додатковими підтвердженнями наявності такого права, але не є документами, які є підставою для отримання права на податкову пільгу у 2026 році.

Посилання відповідачем на лист Міністерства фінансів України № 05110-04-6/1099 від 13.01.2026 та індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 25.08.2025 року за № 4530/ІПК/99-00-04-01-04, щодо відсутності права у позивача на податкову пільгу є безпідставним, оскільки відповідно до ст.ст. 8, 9 Закону України «Про правотворчу діяльність» лист Міністерства фінансів України не є нормативно-правовим актом, не встановлює норм права, а має інформативний характер.

Відповідно до п.п. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства. Вона не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Індивідуальна податкова консультація не стосується податкового періоду 2026 року. Крім того, згідно п. 52.2-52.4 ст.52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. А тому посилання відповідача на лист Міністерства фінансів України № 05110-04 6/1099 від 13.01.2026 та індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 25.08.2025 року за № 4530/ІПК/99-00-04-01-04 є безпідставним.

Щодо наявності неоднозначності у трактуванні змісту оспорюваного рішення (Додаток № 2).

Додаток № 2 «Пільги зі сплати земельного податку» містить Примітку 1 наступного змісту: «Пільги визначаються з урахуванням норм підпункту 12.3.7 п. 12.3 статті 12, пункту 30.2 статті 30, статей 281 і 282 ПК України».

Відповідно до підпункту 282.1.4 пункту 282.1 статті 282 ПК України від сплати земельного податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Текст розділу ІІ Додатку № 2 оспорюваного рішення має наступний зміст: «Від сплати земельного податку звільняються: дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Таким чином, з тексту Додатку № 2 оспорюваного рішення вилучені суб`єкти заклади науки. Така ситуація припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків та створює стан правової невизначеності щодо права наукової установи на застосування податкової пільги зі сплати земельного податку.

При цьому, відповідно ст. 4 ПК України одним з основних принципів (засад) податкового законодавства України є принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Верховний Суд постанова від 23.01.2025 у справі № 300/8069/23, зазначає: «За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, параграф 43).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Карпатського біосферного заповідника підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 205, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Карпатського біосферного заповідника (вул. Красне Плесо, буд. 77, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 00276104) до Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (вул. Шевченка, буд. 114, с. Богдан, Рахівський район, Закарпатська область, 90645, код ЄДРПОУ 04351469), третя особа Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (вул. М. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 37508596) та Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та нечинним рішення Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області 55 сесії 8 скликання №1273 від 10.07.2025 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Богданської територіальної громади» в частині абзацу 1 пункту «Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб» додатку 2 до рішення.

3. Зобов`язати Богданську сільську раду Рахівського району Закарпатської області прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним у відповідній частині.

4. Стягнути на користь Карпатського біосферного заповідника (вул. Красне Плесо, буд. 77, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 00276104) за рахунок бюджетних асигнувань Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (вул. Шевченка, буд. 114, с. Богдан, Рахівський район, Закарпатська область, 90645, код ЄДРПОУ 04351469) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець