Рішення № 138718142, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №640/3077/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

ВСТАНОВИВ

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (код ЄДРПОУ 42547705) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; код ЄДРПОУ 44116011), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0575690707 від 30.07.2021;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0575680707 від 30.07.2021;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0575670707 від 30.07.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фактичну перевірку, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, призначено та проведено з порушенням вимог статті 80 Податкового кодексу України: у наказі про її призначення наведено лише посилання на підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу без зазначення фактичних підстав для проведення перевірки та без розкриття змісту інформації, наявність або отримання якої стало приводом для її призначення, а період, що підлягав перевірці, визначено з 07.02.2020 без зазначення дати його закінчення. Позивач вказує, що перевірка, призначена та проведена без законних підстав, не породжує правових наслідків, тому прийняті за її результатами акти індивідуальної дії підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Крім того, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення прийнято з пропуском строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України. По суті зафіксованих в акті перевірки порушень позивач зазначає, що довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу та залишків пального на акцизному складі формувалися та надсилалися ним засобами електронного зв`язку; усі документи, які належать або пов`язані з предметом перевірки, надані перевіряючим у повному обсязі, при цьому до акта перевірки не додано ані запиту про надання документів, ані доказів його вручення, а факт відмови від надання документів у встановленому порядку не зафіксовано; розрахункові операції проводилися через зареєстрований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з використанням режиму програмування, а факт реалізації товарів, не облікованих у встановленому порядку, контролюючим органом не доведений, оскільки акт перевірки не містить відомостей про методи та засоби вимірювання фактичних залишків пального.

У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачам встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, відзив у встановлений судом строк не надав. Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (код ЄДРПОУ 42547705) здійснює господарську діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним через автозаправний комплекс, розташований за адресою: м.Одеса, вул. Балківська, 1.

Наказом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області) від 01.07.2021 № 4555-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» призначено фактичну перевірку автозаправного комплексу позивача за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 1, з питань дотримання законодавства в частині обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку.

Як підставу для проведення перевірки у наказі від 01.07.2021 № 4555-п зазначено статтю 20, підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. При цьому фактичних обставин, які зумовили необхідність проведення перевірки, а також відомостей про зміст та джерело інформації, наявність або отримання якої стало приводом для призначення перевірки, наказ не містить. Період діяльності, який підлягав перевірці, визначено з 07.02.2020 без зазначення дати його закінчення.

У період з 05.07.2021 по 09.07.2021 (перевірку розпочато 05.07.2021 об 11 год 40 хв, закінчено 09.07.2021 о 15 год 00 хв) посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку автозаправного комплексу позивача, за результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки від 09.07.2021 (бланк № 003654), примірник якого отримано позивачем 09.07.2021. У пункті 4.1 акта зафіксовано незгоду позивача з висновками перевірки; заперечення на акт перевірки не подавалися.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві як контролюючим органом за основним місцем обліку платника податків прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.07.2021:

№ 0575690707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3000,00 грн за порушення підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України;

№ 0575680707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2040,00 грн за порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України - ненадання посадовим особам контролюючого органу у повному обсязі документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки (банківських виписок, оригіналів журналів книг обліку розрахункових операцій, інкасаційних відомостей);

№ 0575670707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24798,02 грн за порушення пунктів 1, 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

Загальна сума застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій становить 29838,02 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши до Державної податкової служби України скаргу від 18.08.2021 № 3-ОД.БАЛК. Рішенням Державної податкової служби України від 24.12.2021 № 29096/6/99-00-06-03-01-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. Зазначене рішення отримано позивачем 28.12.2021, що підтверджується конвертом та роздруківкою відстеження поштового відправлення № 04053511201169.

Матеріали справи містять сформовані позивачем довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального за 31.12.2020, 01.01.2021 та 02.01.2021, квитанції № 1 від 04.01.2021 та від 05.01.2021, квитанції № 2 від 05.01.2021 та від 11.01.2021, повідомлення про отримання звітності від 01.01.2021, 02.01.2021 та 03.01.2021, а також фіскальний чек від 21.02.2021 № 992287, у якому зазначено код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (2402209020), найменування товару, ціну товару (30,00 грн) та кількість товару (1).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України; тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим пунктом.

Так, згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Аналіз наведених норм свідчить, що фактична перевірка проводиться виключно за наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний перелік яких визначено пунктом 80.2 статті 80 ПК України, а наказ про її проведення має містити, серед іншого, чітко визначені підстави для проведення перевірки, передбачені цим Кодексом, та період діяльності, який буде перевірятися. Підстави проведення перевірки, зазначені у документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, а й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх прав та інтересів.

У разі якщо підставою призначення фактичної перевірки є наявність та/або отримання інформації (підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України), у наказі має бути розкрито, яка саме інформація та від якого джерела наявна або отримана контролюючим органом, оскільки саме така інформація є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення у контролюючого органу компетенції на проведення фактичної перевірки. Саме лише посилання у наказі на норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки, без розкриття їх фактичного змісту не може вважатися належним оформленням наказу та не свідчить про наявність законних підстав для проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 1440/2045/18 та від 17.12.2020 у справі № 520/12028/18, в якій зазначено, що для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України законодавцем чітко передбачено як підставу наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення відповідних вимог законодавства.

Судом встановлено, що наказ ГУ ДПС в Одеській області від 01.07.2021 № 4555-п містить лише посилання на статтю 20, підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та не розкриває, яка саме інформація та від якого органу чи джерела була наявна або отримана контролюючим органом, що свідчила б про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Наведене унеможливлює встановлення дійсної підстави для призначення фактичної перевірки позивача та перевірку її наявності. Крім того, у наказі не зазначено дати закінчення періоду діяльності, який підлягав перевірці, що не відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що фактичну перевірку позивача призначено та проведено за відсутності визначених ПК України підстав, тобто з порушенням вимог пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Установлені главою 8 розділу II ПК України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами. Недотримання встановлених статтями 75-81 ПК України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб`єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Відповідно до правового висновку судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень; таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.

Здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної відповідно до закону перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Перевірка, призначена та проведена за відсутності визначених законом підстав, не породжує правових наслідків, а акт, складений за результатами такої перевірки, виходячи з положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки на підставі акта, який є недопустимим доказом, не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 816/3238/15, від 04.09.2020 у справі № 821/1274/18, від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.

Оскільки фактичну перевірку, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.07.2021 № 0575690707, № 0575680707, № 0575670707, призначено та проведено з порушенням вимог статті 80 ПК України, зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Встановлене порушення порядку призначення та проведення перевірки є самостійною та достатньою підставою для скасування прийнятих за її результатами рішень.

Крім того, суд враховує, що правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій не знайшла свого підтвердження і по суті зафіксованих в акті перевірки порушень.

Так, відповідно до підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° C. Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Форми відповідних електронних документів визначено Форматом даних та структурою Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944, зокрема довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сформовано та надіслано електронними засобами зв`язку довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального за 31.12.2020, 01.01.2021 та 02.01.2021, що підтверджується відповідними квитанціями та повідомленнями про отримання звітності. Доказів на спростування зазначених обставин відповідачем суду не надано.

Щодо порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України суд зазначає, що за цією нормою платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки, а згідно з пунктом 85.6 цієї статті у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови.

Матеріали справи не містять ані запиту контролюючого органу про надання документів, ані доказів вручення такого запиту позивачу; в акті перевірки не наведено конкретних реквізитів та періоду складення документів, які, на думку контролюючого органу, не були надані; акт про відмову платника податків від надання документів у порядку пункту 85.6 статті 85 ПК України не складався. З урахуванням того, що перевірку розпочато 05.07.2021 та закінчено 09.07.2021, дотримання встановленого пунктом 85.4 статті 85 ПК України строку подання запиту було об`єктивно неможливим. За таких обставин висновок контролюючого органу про ненадання позивачем документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, не можна вважати доведеним.

Щодо порушення пунктів 1, 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) суд зазначає таке.

Пунктами 1, 11 та 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено обов`язок суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості; вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Наявний у матеріалах справи фіскальний чек від 21.02.2021 № 992287, на який містилося посилання в акті перевірки, містить код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (2402209020), найменування товару, ціну товару (30,00 грн) та облік його кількості (1), що відповідає вимогам пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР щодо використання режиму програмування при продажу підакцизних товарів.

Передумовою застосування санкцій за реалізацію товарів, не облікованих у встановленому порядку, є доведення контролюючим органом самого факту такої реалізації. Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України врегульовано Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281/171/578/155), якою, зокрема, визначено методи та засоби вимірювання рівня і об`єму нафтопродуктів у резервуарах (пункти 4.2, 4.3 Інструкції) та порядок кількісного контролювання нафтопродуктів на автозаправних станціях із веденням обліку за формами № 16-НП та № 17-НП.

Способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів автозаправної станції за формами № 16-НП, № 17-НП та даних реєстратора розрахункових операцій з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, здійсненими з дотриманням вимог Інструкції № 281/171/578/155. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.11.2020 у справі № 400/2733/18 та від 21.01.2021 у справі № 826/12449/17.

Разом з тим акт перевірки не містить інформації щодо методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалося зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів, як того вимагає Інструкція № 281/171/578/155, з огляду на що інформація щодо фактичної кількості паливно-мастильних матеріалів не може вважатися достовірною, а твердження контролюючого органу про реалізацію позивачем товарів, не облікованих у встановленому порядку, - доведеним.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» (заява № 36985/97, пункт 110), відповідно до якого адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення; справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для нарахування податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення наведеним критеріям не відповідають.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, правомірності призначення та проведення фактичної перевірки, а також прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень не довів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 7443,00 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 30.07.2021 № 0575690707.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 30.07.2021 № 0575680707.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 30.07.2021 № 0575670707.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (код ЄДРПОУ 42547705) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7443,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова