Рішення № 138717115, 04.08.2026, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 127/38331/25

2/152/433/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 серпня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Войнаровського І.В.,

за участі:

секретаря - Дроган Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ольховенко Вікторія Юріївна до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради,

у с т а н о в и в:

В грудні 2025 року адвокат Ольховенко В.Ю., в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду із цим позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради (далі - третя особа).

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначила, що 29 жовтня 2016 року між сторонами був зареєстрований шлюб. У шлюбі народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2020 року у справі №127/33079/19 шлюб між сторонами розірвано. Син проживає з матір`ю та перебуває на повному її утриманні. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2020 року у справі №127/1335/20 з відповідача стягують аліменти на користь позивача на утримання дитини в розмірі 1500 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 20 січня 2020 року до досягнення повноліття. В подальшому, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 червня 2022 року у справі №127/2728/22, розмірі аліментів змінено за заявою матері, в розмірі 1/4 частки від усіх виді заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання законної сили даним рішенням і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач добровільно допомоги на утримання дитини не надавав з моменту розлучення, а тому позивач звернулася до виконавчої служби для примусового виконання рішення. Розрахунками про наявність заборгованості підтверджується неналежне виконання відповідачем свого обов`язку з утримання неповнолітньої дитини. Також зазначає, що з 2019 року, тобто після того, як сторони почали проживати окремо, відповідач жодного дня не приїздив до сина, не цікавився його станом, розвитком, фінансово не допомагав. Всі питання, щодо виховання сина вирішується позивачкою самостійно без участі відповідача. Також, позивачка самостійно оплачувала дорого вартісне лікування дитини та консультації лікарів. Тому, вказує, що вихованням та розвитком дитини, ОСОБА_3 займається лише матір. Відповідач повністю ігнорує свої батьківські обов`язки - не спілкується з сином, взагалі не приділяє уваги, не цікавиться його життям, успіхами, досягненнями, не знає, які гуртки відвідує його син, яка успішність у школі. Відповідач не дарував подарунки на свята, не вітав з днем народження. Одразу після того, як перестав жити разом з позивачкою, кілька разів брав сина на вихідні, але просто відвозив до своїх батьків, а сам відпочивав з іншими дівчатами, дитина поверталась додому у сльозах. Після того, з початку 2020 року, зв`язок між відповідачем і сином зник. Позивачка прикладає значних зусиль для належного утримання сина, оскільки будь-якої допомоги відповідач не надає, ні матеріальної, ні фізичної. Вказує, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме: не піклується добровільно про матеріальний стан (наявна заборгованість зі сплати аліментів); не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини (з 2020 року взагалі самоусунувся від виховання сина); не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, що свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та неможливість змінити свою поведінку. Вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідатиме найкращим інтересам дитини.

З огляду на вищевикладене, представник позивачки просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від22 грудня 2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області (а.с.66).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 січня 2026 року цивільну справу передано для розгляду за територіальною юрисдикцією до Шаргородського районного суду Вінницької області (а.с.72).

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.78).

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Зобов`язано службу у справах дітей Вінницької міської радиу строк до 16 квітня 2026 року надати Шаргородському районному суду Вінницької області висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.96-97).

Ухвалою суду від 04 серпня 2026 року прийнято рішення провести заочний розгляд справи.

Позивачка та представник позивачки в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

04 серпня 2026 року від представника позивачки до суду надійшла заява, в якій вона вказує, що не заперечує проти розгляду справи без участі представника та позивача за наявними матеріалами у справі. Думку дитини просить не заслуховувати. Заяву від 15 липня 2026 року залишити без розгляду. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі. Не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.163).

04 серпня 2026 року від позивачки до суду надійшла заява, в якій вона просить провести розгляд справи за її відсутності та її представника за наявними матеріалами у справі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.164).

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду (а.с.113, 129, 162).

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання. При цьому, 12 червня 2026 року разом з висновком органу опіки та піклування до суду надійшла заява, в якій вона вказує, що у зв`язку зі службовою зайнятістю не меже брати участь у судовому розгляді справи. Складу суду довіряє. Просить справу розглядати та виносити рішення по справі за її відсутності. Підтримує висновок органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 05 червня 2026 року №01/00/011/32839 (а.с.156).

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивачки, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

ОСОБА_1 разом з своїм малолітнім сином ОСОБА_3 та чоловіком ОСОБА_4 проживають по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї №0012 від 01 жовтня 2025 року, виданої ОСББ «Сімейний 38 Б» (а.с.9).

Відповідно до копій довідок №386 від 07 жовтня 2025 року та довідки №142 від 02 квітня 2026 року, виданих КЗ «Вінницький ліцей №12», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2025-2026 р. він дійсно навчається в комунальному закладі «Вінницький ліцей №12». Мати, ОСОБА_1 протягом навчального року постійно цікавиться навчанням сина, приділяє належну увагу його вихованню, регулярно відвідує батьківські збори. ОСОБА_5 завжди охайний, доглянутий. Батько, ОСОБА_2 , протягом навчального року навчанням сина не цікавиться, батьківські збори не відвідує, не приймає участь у шкільному житті дитини, з класним керівником та учителями не спілкується (а.с.10, 103).

Згідно з копією довідки від 01 жовтня 2025 року, ОСОБА_3 , обслуговується в КНП «ЦПМСД 1 м. Вінниця», декларація заключна з сімейним лікарем ОСОБА_6 . На прийом завжди звертався у супроводі мами, ОСОБА_1 (а.с.8,12).

Відповідно до копії довідки №01-11-109 від 02 жовтня 2025 року, ОСОБА_3 відвідує заняття з напрямку «Футбол» у 2025-2026 навчальному році в КЗ «Центр підліткових клубів за місцем проживання» в м. Вінниця (а.с.12 на звороті - 13).

Згідно з копією виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та медичної документації, ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні та звертався за медичного допомогою до лікаря офтальмолога (а.с.18-31).

Відповідно до копії постанови головного державного виконавця Жмеринського відділу ДВС у Жмеринському районі Вінницької області про арешт майна боржника від 03 червня 2025 року, накладено арешт на транспортні засобі відповідача ОСОБА_2 (а.с.34).

Згідно з копією звіту про здійсненні відрахування та виплати, військової частини НОМЕР_1 , були здійсненні виплати з заробітної плати ОСОБА_2 (а.с.34).

Відповідно до копії постанови головного державного виконавця Жмеринського відділу ДВС у Жмеринському районі Вінницької області про арешт майна боржника від 03 червня 2025 року, накладено арешт на кошти боржника відповідача ОСОБА_2 (а.с.34 на звороті - 35).

Згідно з копією характеристики від 01 жовтня 2025 року, виданої ОСББ «Сімейний 38Б», ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . За час проживання в будинку порушень громадського порядку та правил проживання в багатоквартирному будинку не було, в конфліктних ситуаціях ОСОБА_1 не помічена (а.с.38 на звороті).

Відповідно до копії рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2020 року у справі №127/33079/19, розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (а.с.43).

Згідно з копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 , сукупний розмір заборгованості відповідача станом на листопад 2025 року становить 32780,25 грн (а.с.44).

Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Вінниця. Батьком записаний ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_7 (а.с.45).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зареєстрували 14 лютого 2023 року шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №305. Після реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_1 » (а.с.46).

Відповідно до копії характеристики від 23 жовтня 2025 року, виданої ФОП ОСОБА_11 , позивачка - ОСОБА_1 працює по договору співпраці і партнерства №1 з 03 липня 2023 року (а.с.47-48).

Згідно з копією відповіді на запит №667/01-15 від 22 квітня 2026 року, наданої КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Вінниці», батько ОСОБА_2 до сімейного лікаря в інтерсах сина, ОСОБА_3 за медичною допомогою не звертався, на медичні огляди із сином не звертався, участі у проходженні медичних оглядів не брав, медичні документи не підписував, здоров`ям сина у лікаря не цікавився, за отриманням медичних довідок та виписок не звертався (а.с.110).

Відповідно до копії висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради №05 червня 2026 року №01/00/011/32839 «Про доцільність позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 , щодо дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, з висновку вбачається, що службою у справах дітей Джуринської сільської ради було здійснено обстеження умов проживання батька дитини ОСОБА_2 , та з`ясовано, що батько дитини проживає за адресою: АДРЕСА_3 та під час обстеження умов проживання він висловив думку, що не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має бажання приєднуватися до засідання комісії (а.с.150-153).

Установленим судом обставинам відповідають сімейні правовідносини, що регулюються, зокрема, Конвенцією про права дитини та Сімейним кодексом України (надалі - СК України).

Так, згідно зі ст. 19 Конвенції про права дитини держави - учасниці зобов`язані вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідач, ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов отримання ним освіти.

Пленум Верховного Суду України у пункті 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) Верховний Суд зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У пункті 49 рішення від 18 грудня 2008 року Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява №39948/06) зазначено, що Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v. France), № 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (Scozzari & Giunta v. Italy), [GC], №№39221/98 і 41963,/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, судом установлено на підставі переконливих доказів, що відповідач свідомо ухиляється від виконання обов`язків по вихованню своєї дитини, а тому порушене право підлягає судовому захисту, шляхом позбавлення останнього батьківських прав відносно сина.

Ухвалюючи це рішення, суд враховує, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист його інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з ними, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Проте, ухвалення цього рішення не позбавляє відповідача права, передбаченого у ст. 169 СК України за певних умов звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

У зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивачки належить стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 968,96 грн, відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, на підставі статей 7, 164, 166 СК України суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ольховенко Вікторія Юріївна до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп..

Згідно зі статтями 273, 284, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справі, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський