Ухвала суду № 138717019, 03.08.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1813/26

Провадження № 1-кп/147/695/26

УХВАЛА

іменем України

03 серпня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в приміщенні суду обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62025240040000043 від 07.01.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України

встановив:

20 липня 2026 року до Тростянецького районного суду Вінницької області з Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040000043 від 07.01.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року призначено підготовче судове засідання на 29 липня 2026 року.

28 липня 2026 року через систему «Електронний суд» від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання, зокрема, про відкладення судового засідання у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю захисника.

29 липня 2026 року прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а тому існує необхідність у подальшому застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Зазначає, що ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.06.2026 до громадянина ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін якого спливає 06.08.2026. Обставини, які зумовили обрання найсуворішого запобіжного заходу, не втратили своєї актуальності, у зв`язку з цим просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів.

З урахуванням заявленого захисником клопотання та позиції обвинуваченого, щодо обов`язкової участі його захисника під час розгляду клопотання прокурора, підготовче судове засідання відкладено на 03 серпня 2026 року.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підтримав, посилаючись на доводи, викладені у ньому, та зазначив, що ризики, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не зменшилися, а підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу не встановлено.

Захисник обвинуваченого просив визначити розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, також повідомив, що до поданого ним клопотання долучено документи, які підтверджують можливість матері обвинуваченого внести заставу за сина. Також повідомив, що ОСОБА_4 має намір продовжити проходження військової служби, однак для отримання відповідної згоди, з метою подальшого звернення до суду з клопотанням в порядку передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, є потреба обвинуваченому особисто прибути до військової частини, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави унеможливить реалізацію такого права сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника та повідомив, що бажає продовжити проходження військової служби.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання, дослідивши їх доводи, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому та, відповідно, задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.

Так, метою застосування запобіжного заходу, згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Тоді як підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити бодай одну з передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 червня 2026 року, ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк тримання під вартою до 06 серпня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Отже, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 встановлений ухвалою суду, закінчується 06 серпня 2026 року, однак судовий розгляд даного кримінального провадження потребує значного часу, нині триває підготовче судове засідання, а тому, враховуючи наявність відповідного клопотання прокурора, необхідно вирішити питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, наразі ризик переховування ОСОБА_4 від суду є актуальним. Суд також оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років (ч. 5 ст. 407 КК України).

Врахування тяжкості кримінального правопорушення має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що можливість призначення покарання у виді позбавлення волі за тяжке кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.

Разом із тим суд зазначає, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, сама по собі не є безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється лише у сукупності з іншими встановленими ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.

При встановленні наявності такого ризику суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні. Так, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду шляхом безпосереднього допиту особи у судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом їх показань та дослідження судом усіх доказів.

Суд також зазначає, що на теперішній час у кримінальному провадженні не допитані свідки, не досліджені письмові докази, а тому можливість незаконного впливу на учасників кримінального провадження не може бути виключена.

Будь-яких нових обставин, які мають значення для вирішення питання щодо подальшого застосування запобіжного заходу та які не існували і не оцінювалися судом під час попереднього продовження строку тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.

Наведені обставини формують у суду переконання щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від суду; 3) незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.

Під час розгляду клопотання судом вивчалася можливість застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Разом із тим суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим судом ризикам.

Тримання обвинуваченого під вартою, в даному випадку, виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, що не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Доказів наявності у обвинуваченого захворювань, які би не давали йому можливості утримуватися під вартою в розпорядження суду не надано.

Суд під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Абзацом 8 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Тобто, визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407-408 КК України є дискреційним повноваженням суду. Водночас наявність дискреції має також грунтуватися на позиціях учасників кримінального провадження, висловлених в ході судового розгляду під час обрання/продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд враховує в даному випадку те, що сторона захисту просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, а прокурор висловився, що з огляду на позицію сторони захисту про намір звернутися з клопотанням в порядку ч. 5 ст. 401 КК України та необхідності особистої участі обвинуваченого у отриманні письмової згоди, він не заперечує щодо визначення застави обвинуваченому.

Конституційний суд України у рішенні від 19.06.2024 у справі №3-111/2023 (207/23, 315/23) зазначив, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України під час застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у виді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Таким чином, вирішення питання про визначення обвинуваченому застави або ж застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави відноситься до повноважень слідчого судді, який приймає відповідне рішення за наслідками розгляду клопотання та встановлення наявності чи відсутності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.

Отже, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про необхідність визначення обвинуваченому ОСОБА_4 застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст.182 КК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

П. 2, 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК).

На думку суду, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , характеру кримінального правопорушення, суд під час визначення розміру застави дійшов висновку про можливість визначення обвинуваченому заставу в розмірі сокока мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120,00 грн, оскільки розмір застави повинен бути помірним та пропорційним щодо конкретної людини та обставин, вчиненого ним кримінального правопорушення.

Визначаючи такий розмір застави, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого необхідно задовольнити, одночасно визначити обвинуваченому розмір застави, як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 196, ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обвинуваченого варто визначити до 24:00 години 01 жовтня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 314316, 331, 376 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів тобто до 01 жовтня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти під заставу.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід застава.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов`язки: прибувати на виклики суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу прокурора чи суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; уникати спілкування зі свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

Копію ухвали направити до ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» до відома та для вручення обвинуваченому.

Відкласти підготовче судове засідання на 16:15 годину 20 серпня 2026 року.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено о 09:45 годині 04 серпня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1