Ухвала суду № 138716131, 04.08.2026, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 серпня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/743/26

Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 29.07.2026

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Формаг Груп,

Польський узвіз, будинок 11, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 33386834

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Конді Україна,

вул. Полуботка Гетьмана, будинок 16, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40992858

Предмет спору: про стягнення 222 824,67 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Формаг Груп звернулось до суду через підсистему Електронний суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Конді Україна про стягнення 222 824,67 грн заборгованості, з яких: 203 125,17 грн боргу, 4841,61 грн 3% річних та 14 857,89 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем Договору №2202/24-01 транспортного експедирування від 22.02.2024.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Згідно з ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частинами 1, 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

При викладенні обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, останнім зазначено, що «на виконання укладеного між сторонами Договору транспортного експедирування №2202/24-01 від 22.02.2024, позивач, на підставі заявок відповідача №DS-1 від 22.02.2024 та №DS-2 від 02.05.2024, організував транспортно-експедиторське обслуговування імпортного вантажу спліт-систем (кондиціонерів, які містять холодоагент R32), що перевозилися у контейнерах 40HQ № PONU7808974, MRSU5502672, MRKU2494210, САIU7387526 за маршрутом порт Циндао (Китай) порт Гданськ (Польща) м. Київ (Україна).

07.02.2024 Європейським Парламентом та Радою було прийнято Регламент (ЄС) 2024/573 про фторовані парникові гази, 20.02.2024 його було офіційно опубліковано в Official Journal of the European Union, а 11.03.2024 Регламент набрав чинності та встановив нові вимоги щодо ввезення на територію Європейського Союзу фторованих парникових газів, а також продукції й обладнання, що їх містять, зокрема продукції із холодоагентом R32.

Вищевказані контейнери прибули у п. Гданськ та були вивантажені в період з 03 по 05 травня 2024 року та позивач 03.05.2024 нагадав відповідачу про необхідність реєстрації у системі FGas.

Незважаючи на те, що контейнери були відвантажені з п. Циндао 12/03/2024 (після набрання чинності Регламенту), відповідач зареєструвався у системі FGas лише 24.05.2024.

Лише після завершення реєстрації 24.05.2024 стало можливим здійснення необхідних митних процедур, а 29.05.2024 контейнери були вивезені з території порту».

Проте, позивачем не додано до позовної заяви доказів на підтвердження викладених обставин, а саме доказів прийняття, офіційного його опублікування та набрання чинності Регламенту (ЄС) 2024/573 про фторовані парникові гази; доказів прибуття та вивантаження контейнерів у п. Гданськ у період з 03 по 05 травня 2024 року; доказів нагадування 03.05.2024 позивачем відповідача про необхідність реєстрації у системі FGas; доказів відвантаження контейнерів з п. Циндао 12/03/2024 та реєстрації відповідача 24.05.2024 в системі FGas; доказів на підтвердження того, що 29.05.2024 контейнери були вивезені з території порту.

За доводами позивача, у зв`язку із понаднормовим використанням контейнерного обладнання судноплавною лінією були нараховані платежі за demurrage та detention, які фактично було оплачено позивачем.

Натомість позивачем не надано доказів здійснення таких платежів.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України Про судоустрій та статус суддів судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.

Частиною 1 ст. 1 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Згідно з ч. 2, 3, 7 ст. 1 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації. Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави. Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов`язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.

Частинами 1, 6 ст. 13 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної визначено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позовна заява складена українською мовою, а частина доданих до неї документів, які за формою є документами правового характеру та посвідчують обставини виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків сторін спору, складені на англійській або польській мовах та подані без одночасного їх дублювання на українську мову, що унеможливлює дослідження судом їх змісту.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України Про нотаріат нотаріуси засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.

Статтею 79 Закону України Про нотаріат визначено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

З метою дотримання вимог статті 10 Конституції України, статті 14 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної, статті 12 Закону України Про судоустрій і статус суддів, ст. 10 ГПК України, а також з метою встановлення дійсного змісту письмових доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що додані до позовної заяви документи, які викладені іноземною мовою, необхідно перекласти на державну мову та засвідчити вірність перекладу цих документів нотаріально.

Відповідно до абз.1 ч. 7 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у разі пред`явлення юридичною особою позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

Згідно з ч.7 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

У порушення зазначених вимог, позивачем при зверненні з даним позовом до суду у позовній заяві не зазначено реквізитів його рахунку в банку, небанківському надавачі платіжних послуг, а також не надано документу, що підтверджує наявність такого рахунку.

Відповідно до приписів ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

У справах "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany", "Kreuz v. Poland", Пелевін проти України, Наталя Михайленко проти України та інших Європейський суду з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (див. згадане вище рішення у справі Вайт і Кеннеді проти Німеччини, п. 59; рішення у справі Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства (T.P. and K.M. v. The United Kingdom) [GC], № 28945/95, п. 98, ECHR 2001; а також у справі Z. Та інші проти Сполученого Королівства (Z. And Others v. The United Kingdom) [GC], № 29392/95, п. 93, ECHR 2001). Якщо дане обмеження відповідає таким принципам, то воно не становить порушення статті 6.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу триденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду, шляхом подання до суду та одночасно відповідачу, з урахуванням положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України:

- реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг; документу, що підтверджує наявність такого рахунку;

- доказів, на підтвердження викладених обставин, зазначених в ухвалі суду;

- нотаріально засвідченого перекладу на українську мову документів, наданих до позовної заяви на англійській або польській мовах (що складені без одночасного дублювання на українській мові).

Надати суду докази направлення іншому учаснику процесу документів на усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом триденний строк.

3. У разі зазначення у заяві про усунення недоліків нових обставин спірних взаємовідносин на обґрунтування своїх позовних вимог позивач повинен зазначити та надати відповідні докази, що підтверджують викладені обставини, а за необхідності і правові підстави позову щодо таких нових обставин.

Звернути увагу позивача, що повторне залишення позовної заяви без руху у разі зазначення нових обставин, але ненадання відповідних доказів, незазначення правових підстав позову тощо, не передбачено.

Таким чином, недотримання вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України при наведенні у заяві про усунення недоліків таких нових обставин тягнуть за собою наслідки у вигляді повернення позовної заяви.

4. Попередити позивача про те, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання негативних наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, у тому числі щодо неналежної підготовки позовних матеріалів перед зверненням з позовом до суду, неподання або несвоєчасного подання своїх доводів та доказів на їх підтвердження тощо.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун