Ухвала суду № 138715718, 03.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"03" серпня 2026 р. Справа № 916/3122/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши заяву приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона - 15» «Дунайводбуд» (вх. №2-1515/26 від 30.07.2026) про забезпечення позову, пред`явленого до товариства з обмеженою відповідальністю «Кліртек холдінг»,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона - 15» «Дунайводбуд» (далі ПрАТ «ПМК-15» «Дунайводбуд») до товариства з обмеженою відповідальністю «Кліртек холдінг» (далі ТОВ «Кліртек холдінг») про стягнення заборгованості у розмірі 100 000,00 грн, 3% річних у розмірі 264,85 грн, пені у розмірі 2648,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем досягнутих між сторонами домовленостей в частині оплати вартості наданих послуг, на виконання яких позивачем у період з 16.06.2026 по 17.06.2026 було здійснено перевезення пшениці автомобільним транспортом з пункту відправлення: Житомирська область, Звягельський район, с. Руденька, вул. Незалежності, буд. 177 до пункту призначення: Одеська область, Одеський район, с. Візирка, вул. Морська, 1, загальним обсягом 76,320 т.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. №2-1515/26 від 30.07.2026), відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «Кліртек холдінг» у національній та іноземній валюті, які знаходяться на рахунках відповідача у банках та інших фінансових установах, а також на грошові кошти на рахунках, які будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову, у межах загальної суми 102 913,29 грн (для коштів в іноземній валюті у межах еквівалента цієї суми за офіційним курсом Національного банку України на день виконання ухвали), крім коштів на рахунках зі спеціальним режимом використання та інших коштів і рахунків, накладення арешту або звернення стягнення на які заборонено законом.

У поданій до суду заяві про забезпечення позову ПрАТ «ПМК-15» «Дунайводбуд» наголошено, що невжиття тимчасового заходу у межах ціни позову створює достатньо обґрунтований ризик того, що на момент примусового виконання необхідної суми на рахунках може не бути, а позивач буде змушений вживати додаткових заходів з розшуку майна та коштів боржника. Невжиття обраного заходу істотно ускладнить фактичне поновлення порушеного майнового права позивача. Позивач також вказує, що запропонований захід безпосередньо пов`язаний із предметом позову, його застосування не передбачає вилучення коштів на користь позивача до вирішення спору по суті та не надає позивачу переваги у спорі.

Конкретні обставини, які обґрунтовують ризик утруднення виконання рішення, за переконанням позивача, пов`язується із поведінкою відповідача під час виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань: не надходження заперечень від відповідача щодо наданих позивачем послуг, фактичною відмовою відповідача перерахувати кошти позивачу як фактичному виконавцю транспортних послуг, ухилення від завершення документального оформлення правовідносин тощо. ПрАТ «ПМК-15» «Дунайводбуд» вважає, що поведінка відповідача має значення саме для оцінки ризику виконання майбутнього рішення, оскільки відповідач, отримавши результат господарської операції, здійснив лише часткову оплату. Таким чином, як наголошує позивач, йдеться не про абстрактне припущення щодо можливої поведінки боржника, а про вже сформовану модель поведінки відповідача у конкретному зобов`язанні, що є підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву ПрАТ «ПМК-15» «Дунайводбуд» про забезпечення позову, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для встановлення наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Суд зазначає, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову за певних обставин може повністю нівелювати результати судового процесу. Позиція суду з даного питання відповідає висновкам, до яких дійшов Верховний Суд у постанові від 11.10.2023 по справі № 922/1533/23, постанові від 11.09.2023 по справі №910/7974/23.

Предметом заявленого ПрАТ «ПМК-15» «Дунайводбуд» позову є вимоги про стягнення з ТОВ «Кліртек холдінг» грошових коштів у розмірі 102 913,29 грн.

Суд зазначає, що у випадку задоволення заявлених вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 102 913,29 грн, виконання судового рішення буде здійснюватися, в першу чергу, за рахунок грошових коштів, які знаходяться на рахунках відповідача, відкритих у будь-яких банківських установах.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 звернула увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Верховним Судом у постанові від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25 було вказано, що висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/448/22 свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 зазначив те, що наведений об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. Крім того, наведений зміст вказаної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).

Господарський суд зазначає, що наявність у ТОВ «Кліртек холдінг» можливості в будь-який момент розпорядитися грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, є очевидною та не потребує доведення. Проте лише наявність такої можливості не може бути безумовною та єдиною підставою для накладення арешту на грошові кошти відповідача, що, в тому числі, підтверджується висновками Верховного Суду від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25.

У ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

В порушення вимог процесуального закону, який покладає на позивача обов`язок доведення існування фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, заявником не було надано суду жодного доказу, який може підтвердити правомірність накладення арешту на кошти відповідача. Так, позивачем не було надано суду жодних доказів, які можуть підтвердити, наприклад, недобропорядну поведінку ТОВ «Кліртек холдінг» в інших судових процесах (невиконання судового рішення), невиконання законних вимог органів державної влади, наявність заборгованості зі сплати податків, наявність ознак, які спростовують реальність здійснення відповідачем господарської діяльності, відсутність майна, на яке можна звернути стягнення у межах виконавчого провадження тощо.

Господарський суд звертає увагу ПрАТ «ПМК-15» «Дунайводбуд», що під час оцінки наявності підстав для забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, а, отже, суду слід встановити виключно наявність підстав, з якими процесуальний закон пов`язує можливість забезпечення позову.

В порушення вищенаведених вимог позивач пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову з невиконанням відповідачем зобов`язань, які виникли між сторонами за результатом досягнутих домовленостей. Проте застосування заходів з наведених позивачем підстав матиме наслідком надання судом оцінки обґрунтованості заявлених позовних вимог, обґрунтованість яких повинна встановлюватися в процесі вирішення спору по суті.

Підсумовуючи викладені вище обставини, враховуючи ненадання ПрАТ «ПМК-15» «Дунайводбуд» будь-яких доказів неможливості виконання судового рішення про стягнення коштів з ТОВ «Кліртек холдінг» у випадку задоволення позову, неможливість накладення арешту на кошти лише з мотивів наявності у відповідача права ними розпоряджатись, та неможливість забезпечення позову з підстав неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, які будуть предметом оцінки при вирішенні спору по суті, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити приватному акціонерному товариству «Пересувна механізована колона - 15» «Дунайводбуд» у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набрала законної сили 03.08.2026 та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її прийняття.

Суддя С.П. Желєзна