Рішення № 138715622, 20.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5044/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової Ю.О.,

за участю представників:

від позивача (за первісним позовом): не з`явився,

від відповідача (за первісним позовом): адвокат Фатєєва Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/5044/25

за позовом: Акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провул. Несторівський, № 3-5)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Райзинг» (65065, м. Одеса, вул. Варненська, № 7, оф. 201)

про стягнення 2 507 864,36 грн,

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Райзинг» (65065, м. Одеса, вул. Варненська, № 7, оф. 201)

до відповідача: Акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провул. Несторівський, № 3-5)

про стягнення 1 547 220,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

Акціонерне товариство «Укрнафта» (надалі позивач за первісним позовом, АТ «Укрнафта») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райзинг» (відповідач за первісним позовом, ТОВ «Райзинг») про стягнення 2 507 864,36 грн вартості недостачі вантажу.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором інспекції шляхом взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів № 24/1521-НП/25-НП від 28.03.2025 в частині належного забезпечення збереження ввіреного йому вантажу та факти виявлення нестачі нафтопродуктів в кінцевих пунктах їх призначення.

20.01.2026 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Райзинг» (вх.№ 157/26) до Акціонерного товариства «Укрнафта», відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом кошти в розмірі 1547220,71 грн, які набуті АТ «Укрнафта» без достатньої правової підстави.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ «Райзинг» зазначає, що грошові кошти, перераховані ним на користь АТ «Укрнафта» як відшкодування втрати або нестаі вантажу у загальній сумі 1547220,71 грн, що набуті АТ «Укрнафта» без достатньої правової підстави з огляду на належне виконання позивачем за зустрічним позовом своїх обов`язків за договором інспекції шляхом взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів № 24/1521-НП/25-НП від 28.03.2025.

2. Короткий зміст аргументів учасників справи.

2.1. Аргументи Акціонерного товариства «Укрнафта».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач АТ «Укрнафта» зазначає, що між ним як замовником та ТОВ «Райзинг» як виконавцем укладено договір інспекції шляхом взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів № 24/1521-НП/25-НП від 28.03.2025, предметом якого є надання виконавцем послуг шляхом взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів замовника, що перевозяться залізничним транспортом по території України від станцій наливання вантажу та його переадресування до станцій призначення і підприємств, що здійснюють його вивантаження. В період дії договору відповідач, на виконання його умов, здійснював супроводження нафтопродуктів в залізничних цистернах.

Посилаючись на умови договору позивач також додає, що сторонами договору було підписано акти прийому-передачі на охорону та акти прийому-передачі з під охорони із зазначенням кількості нестач, які виникли після здійснення охорони відповідачем. При цьому, за результатами всього періоду надання послуг виявлено нестачі нафтопродуктів в кінцевих пунктах їх призначення на загальну суму 3742568,68 грн, про що позивачем поінформовано відповідача відповідними претензіями.

В свою чергу, як зауважує позивач, його претензія від 10.06.2025 № 01/01/24/01/02-02/01/8381 щодо відшкодування вартості недостачі вантажу в розмірі 1547220,71 грн була задоволена відповідачем в повному обсязі. Однак, всі інші претензії щодо відшкодування вартості недостачі вантажу не було сплачено в терміни, передбачені умовами договору. Тобто, за ствердженням позивача, в порушення умов спірного договору відповідач не виконав взяті на себе пунктом 2.3.1. договору зобов`язання за збереження ввіреного йому вантажу.

Відтак, позивач стверджує, що загальний розмір нестачі нафтопродуктів в кінцевих пунктах їх призначення складає 42,514 тон загальною вартістю 2507864,36 грн, яка визначена станом на момент пред`явлення позову. Отже, позивач наголошує, що зобов`язання ТОВ «Райзинг», передбачене умовами договору в частині відшкодування вартості недостачі вантажу, що виникла внаслідок неналежного виконання умов договору, не виконано.

В свою чергу, зважаючи на відсутність у відповідача доказів відсутності його вини (що підтверджено підписаними з боку відповідача актами приймання-передачі з під охорони) у незабезпеченні схоронності товару за наслідками його передачі з-під охорони, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати йому вартість таких нестач поза межею похибки вимірювання.

Щодо тверджень відповідача стосовно заявок на охорону та способів вимірювання ваги позивач зазначив, що виконання вимог договору ним направлялись заявки телефонним зв`язком та/або по електронній пошті з зазначенням маршруту слідування, станції призначення, коду станції призначення, вантажоодержувача та його кодом і адресою, платника тарифу по УЗ, ідентифікацією вантажу та його кількості, кількості одиниць цистерн та власника вантажу. За ствердженням позивача, відповідачем не виконувались умови п. 2.3.1., 3.1. договору, але також і не вносились ніякі пропозиції чи зауваження, як і не висловлювалась відмова від виконання свого зобов`язання. Натомість, в подальшому вантаж приймався відповідачем під охорону і супроводжувався, тобто зобов`язання за договором відповідачем на себе прийняв і мав виконати згідно умов договору.

Окрім того, позивач наголошує, що інформація відповідача щодо наявності та надсилання працівниками ТОВ «Райзинг» внутрішніх документів його керівництву та внутрішніх замірів, не спростовує обґрунтованості позовних вимог, так як ця процедура не передбачена умовами договору, тобто не погоджена сторонами, а також порушує передбачений договором метод визначення кількості нафтопродуктів. В свою чергу, укладаючи договір, обидві сторони погодили яким чином визначається кількість нафтопродуктів, налитих у вагонах-цистернах та порядок приймання та відображення кількості нафтопродуктів під час складання актів прийому-передачі вантажу.

Відтак, на переконання позивача, оскільки всі акти приймання передачі вантажу під охорону, на виконання умов договору, було складено та підписано відповідачем з зазначенням кількості нафтопродуктів за товаросупровідними документами без зауважень, то твердження відповідача про її невідповідність з внутрішніми актами відповідача не відповідає дійсності, оскільки за час дії договору відповідач жодного разу не відмовляв/не призупиняв прийняття вантажу під охорону з причин зауважень до способу визначення кількості нафтопродуктів.

При цьому, відповідно до умов договору відповідачем передача вантажу замовнику (вантажоодержувачу) здійснювалась на станції призначення, за участю представників виконавця та замовника (вантажоодержувача) з подальшим складанням акту прийому-передачі вантажу з-під охорони згідно зразку, який є невід`ємною частиною цього договору та з зазначенням різниці ваги (нестачі) нафтопродуктів по кожній цистерні за межами похибки вимірювання, акти прийому-передачі вантажу з-під охорони було підписано уповноваженими представником виконавця та вантажоодержувача, жодних зауважень щодо розміру нестач зазначених в актах прийому-передачі вантажу з-під охорони з боку відповідача не зазначено тобто розміри нестач зафіксовані в актах прийнятті та погодження Відповідачем в повному обсязі.

Відтак, за висновком позивача, акти наданих послуг сформовані відповідно до умов договору, підписані відповідачем без жодних зауважень, претензія позивача від 10.06.2025 № 01/01/24/01/02-02/01/8381 щодо відшкодування вартості недостачі вантажу в розмірі 1547220,71 грн була задоволена відповідачем в повному обсязі, що підтверджує визнання вини з боку відповідача. Водночас, відповідач за час дії та виконання договору, усвідомлюючи передачу вантажів з нестачами, не заявляв жодного разу про неможливість виконання договору, не ініціював питання його розірвання чи відмову від зобов`язань за ним, вказавши про це вперше лише після одержання позовної заяви. При цьому, посилання відповідача на листування з позивачем мало лише виробничо-організаційний характер та жодним чином не скасовувало умови вже взятих на себе зобов`язань.

Стосовно вимог зустрічної позовної заяви АТ «Укрнафта» зазначило тотожні аргументи та доводи, що і у первісній позовній заяві та відповіді на відзив, а також посилався на раніше вже додані до матеріалів справи документи.

2.2. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «Райзинг».

Щодо заявлених первісних позовних вимог ТОВ «Райзинг» зазначило про неможливість у нього спільної з замовником перевірки кількості нафтопродуктів, завантажених у вагоно-цистерни та приймання нафтопродуктів під охорону за товаросупровідними документами. Так, посилаючись на умови п.п. 1.4., 2.1.1., 3.1., 3.2. договору, відповідач за первісним позовом вказує, що на порушення зазначених умов договору, замовник не надавав виконавцю можливість приймати спільну участь у визначенні кількості вантажу, що приймається під охорону, об`ємно-масовим методом або по залізничних вагах.

При цьому, відповідач пояснює, що з метою забезпечення свого представництва на станції відправлення Мостиська (щодо імпортних нафтопродуктів) та Кременчуцькому НПЗ, станція Кагамлицька (щодо нафтопродуктів, вироблених в Україні) ТОВ «Райзинг» прийняло до штату працівників, що мають відповідне місце проживання. Працівник у м. Кременчузі отримав перепустку на НПЗ з метою контролю переліку вагонів-цистерн, що передаються під охорону, кількості та параметрів нафтопродуктів (взлив, об`єм, густина, температура, вага по факту). Працівники ТОВ «Райзинг» надсилали до керівництва внутрішні документи (акти прийому вантажу під охорону), у яких зазначав кількість вантажу по залізничній накладній та його кількість по факту, а також інші результати замірів.

Додатково відповідач наголошує, що інформаційні повідомлення, передбачені п.п. 1.4, 2.1.1 договору, мали забезпечити своєчасне прибуття представника ТОВ «Райзинг» для участі у спільному визначенні кількості вантажу, однак замовник жодного разу не запросив представника виконавця для участі у спільній перевірці кількості вантажу. Жодне інформаційне повідомлення не було надіслано за добу до моменту відправлення, як це передбачено п. 2.1.1. договору, або навіть негайно з врахуванням обставин постачання, а такі повідомлення надходили наступного дня після передачі вантажу для перевезення залізниці з оформлення залізничної накладної та, відповідно, опломбування вагонів-цистерн, а в разі передачі для перевезення залізниці вагонів-цистерн у неробочі дні, інформаційні повідомлення надходили через дві доби, у перший робочий день.

Окрім того, відповідач додає, що кількість нафтопродуктів, налитих у вагонах-цистернах мала визначатися об`ємно-масовим методом або по залізничних вагах, спільно з представниками вантажовідправника і виконавця, а у разі відсутності такої можливості виконавець мав прийняти вантаж під охорону за товаросупровідними документами. Тобто, прийняття без спільної перевірки кількості за товаросупровідними документами мало бути винятком, натомість, передача по товаросупровідним документам була єдиним можливим способом, що допускався замовником.

В свою чергу, передача вантажу з-під охорони здійснювалася у реальній присутності представників ТОВ «Райзинг» та вантажоодержувачів, кількість перевірялася об`ємно-масовим методом та кількість вантажу, що передавалася з-під охорони, майже співпадає з замірами, зробленими представником відповідача на ст. Мостиська та на Кременчуцькому НПЗ. При цьому, за ствердженням відповідача, акти приймання-передачі вантажу під охорону підписувалися замовником лише при зазначенні в них кількості вантажу згідно товаросупровідним документам, а підписання актів прийому-передачі у тому вигляді, який був прийнятний для замовника, було необхідним для отримання оплати за виконані послуги.

Між тим, відповідач наполягає, що усі акти прийому-передачі вантажу під охорону підписані директором ТОВ «Райзинг» та начальником управління залізничних перевезень ПАТ «Укрнафта», обидва не були присутніми на станціях відправлення для особистого визначення кількості вантажу та прийому-передачі вантажу, а місця для підписів реально присутніх при визначенні кількості вантажу представників замовника та виконавця є порожніми в усіх актах. На порівняння, акти прийому-передачі вантажу з під охорони заповнені від руки при здійсненні фактичної перевірки кількості вантажу та підписані не директором відповідача, а працівниками, що фактично приймали участь у замірах.

Окремо відповідач звертає увагу, що у наявних актах, складених за формою додатку № 1 до договору, відсутні прізвища представників замовника та виконавця, які фактично здійснювали прийом-передачу вантажу, відсутні їх підписи, відсутня інформація про метод вимірювання та засоби вимірювальної техніки, що використовувалися, у зв`язку з чим підписані сторонами акти прийому-передачі вантажу під охорону не відповідають нормативному акту (спільному наказу Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держкомстандарту та Держкомстату України № 281/171/578/155 від 20.05.2008) і не містять даних, необхідних для визначення кількості переданих нафтопродуктів.

Також відповідач зазначає, що ним надсилалися повідомлення замовнику про його незгоду з порядком прийому-передачі вантажів під охорону, однак, незважаючи на зауваження з боку ТОВ «Райзинг», порядок передачі вантажів під охорону не змінився, а останнє, у свою чергу, не мало можливості припинити в односторонньому порядку виконання своїх обов`язків за укладеним договором. Водночас, на переконання відповідача, підписання актів прийому-передачі вантажу під охорону не є достатнім доказом кількості вантажу нафтопродуктів, що знаходилися у вагонах-цистернах під час передачі.

В той же час, відповідач звертає увагу, що акти виконаних послуг підписані з боку ПАТ «Укрнафта» директором департаменту логістики та транспортування нафтопродуктів після складання та надання замовнику актів прийому-передачі вантажу з-під охорони, де були визначені величезні нестачі у майже кожному вагоні-цистерні, однак у зазначених актах відсутні буд-які зауваження щодо недоліків виконаних робіт, щодо вини виконавця у нестачах нафтопродуктів у вагонах-цистернах, таким чином, за ствердженням відповідача, виконані роботи були прийняті замовником як належно виконані. Між тим, як звертає увагу відповідач, з відповідей підприємств-вантажоодержувачів вбачається, що вагони-цистерни були доставлені до станцій призначення з непорушними пломбами, ЗПП, сторонні особи не мали доступу до вантажів.

На переконання відповідача, особливість цієї справи полягає також у тому, що у правовідносинах перевезення вантажу залізничним транспортом невід`ємним учасником є залізниця та, крім працівників відповідача, охорону вантажів нафтопродуктів здійснювали також працівники відомчої воєнізованої охорони Укрзалізниці. При цьому, АТ «Укрзалізниця» не приймала участі у перевірці маси та кількості вантажу, враховуючи відсутність визначених Статутом залізниць України підстав для такої перевірки, а усі вантажоодержувачі прийняли вагони-цистерни з вантажем без зауважень, жодних заяв про складання комерційного акту про нестачу вантажу під час приймання спірних вагонів від вантажоодержувача не надходило.

Відтак, відповідач підсумовує, що усі перелічені ним обставини доводять, що ТОВ «Райзинг» виконало послуги інспекції кількості шляхом взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів в повній відповідності до умов договору № 24/1521-НП/25 від 28.03.2025.

ТОВ «Райзинг» подано до суду зустрічний позов, де в обґрунтування своєї правової позиції останнє зазначило, що з самого початку надання послуг охорони керівництва та працівники ТОВ «Райзинг» зрозуміли, що замовник не надає представникам виконавця можливості приймати участь у визначенні кількості вантажу, що приймається під охорону, у внесенні до цих актів відомостей про реальну кількість вантажу у вагонах-цистернах, а дані про кількість вантажу вносилися на підставі товаросупроводжувальних документів.

Водночас, під час передачі вантажу з-під охорони заміри кількості вантажу здійснювалися об`ємно-масовим методом, що спричиняло значну різницю між прийнятою під охорону та переданою з-під охорони кількістю вантажу на кожній вагоні-цистерні. ЗА ствердженням позивача за зустрічним позовом, курівництво Товариства неодноразово повідомляло представників ПАТ «Укрнафта» про некоректні заміри кількості нафтопродуктів та зазначення в актах недостачі, яка виникла не під час перевезення та охорони, а до прийняття вагонів-цистерн під охорону.

При цьому, позивач за зустрічним позовом пояснює, що договором була встановлена вартість надання послуг охорони, яка була визначена за домовленістю сторін на підставі діючих в Україні цін на подібні послуги, а також була економічно обґрунтованою собівартістю послуги та певним прибутком виконавця. Однак, наявний та узгоджений договором тариф на охорону нафтопродуктів 23-25 грн за тонну не міг покривати ще й відшкодування збитків.

ТОВ «Райзинг» пояснює, що 13.05.2025 отримало претензію № 01/01/24/01/02-02/01/6760 з вимогою відшкодування збитків за квітень на суму 1547220,77 грн, в тому числі ПДВ, а з іншого боку Товариство за квітень 2025 року виконало робіт на суму 1251214,52 грн, тобто усі зароблені підприємством кошти мало віддати на відшкодування збитків, до яких не мало причетності.

ТОВ «Райзинг» 20.05.2025 відповіло на претензію АТ «Укрнафта», зазначивши відсутність фактів неналежного виконання своїх обов`язків, а 10.06.2025 отримало ще три претензії від відповідача за зустріним позовом, потім 25 червня, 10 липня та 22 липня. Суми претензій майже дорівнювали вартості виконаних підприємством послуг охорони вантажу.

Між тим, як наголошує позивач за зустрічним позовом, 29.09.2025 ПАТ «Укрнафта» відкрило торги на «Прозорро» на укладання аналогічного договору послуг на загальну суму 38916000 грн, де однією з умов тендерної документації була можливість замовника відхилити тендерну пропозицію в разі, якщо учасник процедури закупівлі не виконав свої зобов`язання за раніше укладеним договором про закупівлю з тим самим замовником, що призвело до його дострокового розірвання і застосування санкцій у вигляді штрафів та/або відшкодування збитків.

За ствердженням позивача за зустрічним позовом, працівники ПАТ «Укрнафта» повідомили, що в разі наявності спору за спірним договором щодо відшкодування збитків за недостачу вантажу, тендерна пропозиція ТОВ «Райзинг» буде відхиленою. За таких умов для участі у тендері позивач мав сплатити відшкодування збитків за попереднім договором, а працівники відповідача запропонували допомогу та з цією метою ПАТ «Укрнафта» здійснило часткову оплату за надані послуги охорони, а ТОВ «Райзинг» ці кошти одразу перерахувало відповідачу на відшкодування збитків.

Відтак, позивач за зустрічним позовом вказує, що майже усі сплачені за послуги охорони кошти були перераховані ПАТ «Укрнафта» на відшкодування збитків під тиском з боку його працівників відносно відмови в участі у відкритому аукціоні. Однак, після обрання переможцем відкритого аукціону іншої юридичної особи ТОВ «Райзинг» почав збір доказів належного виконання своїх обов`язків за договором та відсутності нестачі вантажів під час виконання ним своїх обов`язків за укладеним договором.

Отже, позивач за зустрічним позовом вважає грошові кошти, перераховані ним на користь ПАТ «Укрнафта» як відшкодування втрати або нестачі вантажу у загальній сумі 1547220,71 грн такими, що були набуті відповідачем за зустрічним позовом без достатньої правової підстави, оскільки перерахування вказаних коштів на оплату претензії було здійснено за відсутності цієї правової підстави, визначеної договором. Іншими словами позивач пояснює, договір передбачав таку оплату за таких обставин, які у цьому випадку не виникли, а відтак сума, отримана ПАТ «Укрнафта» як відшкодування втрати або нестачі вантажу, є набутою безпідставно, а правовою нормою для вимоги про її повернення є ст. 1212 ЦК України.

Стосовно заперечень та доводів АТ «Укрнафта» позивач за зустрічним позовом наголошує, оплата суми 1547220,71 грн здійснювалася ним під тиском обставин, пов`язаних із проведенням відповідачем тендеру на закупівлю послуг з метою виключення підстав для відхилення пропозиції позивача. Так, АТ «Укрнафта» здійснювало оплату за надані послуги охорони, а ТОВ «Райзинг» того ж дня (або наступного) повертало ці ж суми як відшкодування збитків, що доводить, що перерахування коштів не було актом визнання провини, а було технічним кроком для усунення формальних перешкод для участі в аукціоні.

Додатково ТОВ «Райзинг» зауважує, що правовою підставою для утримання коштів АТ «Укрнафта» вважає відшкодування недостачі, проте, на переконання позивача за зустрічним позовом, нестача виникла не з його вини, оскільки вантаж прибув за справними пломбами (ЗПП) та за відсутності доступу сторонніх осіб, що підтверджено відповідями АТ «Укрзалізниця» та вантажоотримувача. Отже, за висновком ТОВ «Райзинг», отримання АТ «Укрнафта» коштів за збитки, яких ТОВ «Райзинг» не завдавало, позбавлене правової підстави, визначеної п. 2.3.8. договору.

Також, твердження АТ «Укрнафта», що листи мали виробничо-організаційний характер, на думку позивача, є спробою нівелювати значення доказу негайного інформування замовника про проблеми, як того вимагає п. 2.3.1. договору, оскільки ці листи є офіційним повідомленням про те, що вантаж передається під охорону вже у неналежному стані (з нестачею), проти чого відповідач не заперечував, отримавши листи.

Щодо повноважень працівників та внутрішніх замірів ТОВ «Райзинг» додає, що внутрішні заміри та документи є єдиним доступним способом зафіксувати реальний стан вантажу та належним доказом того, що різниця у вазі існувала до моменту взяття вантажу під охорону. Так, Моставлюк Т.Г. безпосередньо здійснював контроль на естакадах і ці дії були не порушенням методу, а виконанням обов`язку негайно інформувати замовника про проблеми.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 позовна заява вх.№ 5179/25 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

19.12.2025 представник ТОВ «Райзинг» звернувся до суду через систему «Електронний суд» із заявою (вх. № 40770/25), якою просив внести його дані до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи № 916/5044/25. Вказана заява була задоволена судом та 22.12.2025 представнику було надано доступ до матеріалів електронної справи.

23.12.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву Акціонерним товариством «Укрнафта» (вх.№5179/25 від 18.12.2025) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду.

01.01.2026 до суду від Акціонерного товариства «Укрнафта» надійшла заява (вх.№ 17/26), із змісту якої вбачається фактичне усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 23.12.2025, та були додані відповідні докази про сплату судового збору.

06.01.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 5179/25 від 18.12.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5044/25, постановлено справу № 916/5044/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "29" січня 2026 року о 12:20 год.

13.01.2026 до суду від представника Акціонерного товариства «Укрнафта» надійшла заява (вх. № 994/26), згідно якої заявник просив надати можливість брати участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена відповідною ухвалою від 14.01.2026.

20.01.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Райзинг» до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2219/26), який судом прийнятий до розгляду та долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього доказами.

Того ж дня, представникем ТОВ «Райзинг» подано до суду заяву (вх. № 2223/26 від 20.01.2026), згідно якої заявник просив надати можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказана заява була задоволена судом, про що було постановлено ухвалу від 21.01.2026.

Також, 20.01.2026 від відповідача до суду надійшло клопотання (вх. № 2227/26), яким останній просив витребувати докази у вигляді інформації за наступними питаннями: чи приймало підприємство-вантажоодержувач від АТ «Укрзалізниця» вантажі, що містилися у зазначених у додатку вагонах, у порядку, визначеному у Правилах перевезення вантажів, зі складанням підтверджуючих документів; чи є в підприємства-вантажоодержувача відомості про доступ до вантажів, що перевозилися у вагонах, перелічених у додатку, сторонніх осіб протягом часу їх перевезення по маршруту; чи є в підприємства-вантажоодержувача відомості про порушення цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), невідповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах, відносно зазначених у додатку вагонів, від наступних юридичних осіб: ТОВ «Кастас», ПП «Нафтотермінал», ТОВ «Старокостянтинівнафтопродукт», ТОВ «Енерго Трейд Інвест».

Окрім того, 20.01.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Райзинг» до суду подано зустрічну позовну заяву (вх.№ 157/26) до Акціонерного товариства «Укрнафта», відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом кошти в розмірі 1547220,71 грн, які набуті АТ «Укрнафта» без достатньої правової підстави.

26.01.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Райзинг» (вх. № 157/26 від 20.01.2026) до Акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 1 547 220,71 грн та об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/5044/25, яка розглядається за правилами загального позовного провадження.

29.01.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5044/25 суд, з`ясувавши думку представників учасників справи, постановив протокольну ухвалу про перерву до "17" лютого 2026 року о 14:20 год.

29.01.2026 ТОВ «Райзинг» звернулося до суду із клопотанням (вх. № 3443/26), відповідно до якого просило поновити процесуальний строк для подання доказу та долучити до матеріалів справи № 916/5044/25 відповідь на адвокатський запит від ПП «Нафтотермінал» від 28.01.2026.

09.02.2026 ТОВ «Райзинг» надало до суду заяву (вх. № 4705/26) про зміну клопотання про витребування доказів від 20.01.2026

16.02.2026 АТ «Укрнафта» подано до суду відповідь (вх. № 5650/26) на відзив, де, серед іншого, просив поновити строк на її подання, прийняти відповідь на відзив та долучити до матеріалів справи. Відповідь на відзив судом була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи разом із доданими до неї документами.

17.02.2026 АТ «Укрнафта» до суду надійшов також відзив (вх. № 5719/26) на зустрічну позовну заяву, який також був прийнятий судом до розгляду та долучений до матеріалів справи.

17.02.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5044/25 судом були досліджені та розглянуті клопотання ТОВ «Райзинг» (вх. № 2227/26 від 20.01.2026, вх. № 4705/26 від 09.02.2026) про витребування доказів та про його зміну, (вх. № 3443/26 від 29.01.2026) про залучення документів до справи, а також відповідь на відзив (вх. № 5650/26 від 16.02.2026) та відзив на зустрічний позов (вх. № 5719/26 від 17.02.2026) АТ «Укрнафта», вислухані думки представників сторін, та за результатами розгляду яких, судом, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, було постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання, про: поновлення строків на подання та долучення до матеріалів справи додаткових документів з клопотанням ТОВ «Райзинг» (вх. № 3443/26 від 29.01.2026), відповіді на відзив (вх. № 5650/26 від 16.02.2026) та відзиву на зустрічну позовну заяву (вх. № 5719/26 від 17.02.2026) АТ «Укрнафта»; про відмову в задоволенні клопотання ТОВ «Райзинг» (вх. № 2227/26 від 20.01.2026) про витребування доказів з огляду на те, що прохальна частина не містить чіткого визначення якого саме вантажу стосується клопотання, у якому додатку та яка інформація має відношення до предмету спору; про залишення без розгляду клопотання відповідача (вх. № 4705/26 від 09.02.2026) з огляду на те, що клопотання подане з пропуском строку, визначеного процесуальним законодавством на його подання, а обставини, визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Окрім того, з метою надати представнику відповідача за первісним позовом можливість скористатись своїми процесуальними правами на подання відповідних заяв по суті, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до "05" березня 2026 року о 12:20 год.

25.02.2026 ТОВ «Райзинг» надало до суду відповідь (вх. № 6833/26) на відзив АТ «Укрнафта» на зустрічний позов. Вказана відповідь також була долучена судом до матеріалів справи.

Того ж дня, від ТОВ «Райзинг» до суду також надійшла заява (вх. № 6837/26 від 25.02.2026), якою останнє просило поновити процесуальний строк для подання до суду заяви свідка ОСОБА_1 , прийняти та долучити її до матеріалів справи та викликати у судове засідання для допиту як свідка ОСОБА_1 .

Додатково, 25.02.2026 ТОВ «Райзинг» до суду надані заперечення (вх. № 6839/26) на відповідь на відзив, які, відповідно, прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

05.03.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5044/25, суд дослідив подані учасниками справи документи, з`ясував думку представників сторін щодо їх долучення до матеріалів справи та у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України постановив ухвалу без оформлення окремого документа, якою долучив до матеріалів справи подані учасниками справи заява по суті разом із доданими доказами, а також подано разом із заявою (вх. № 6837/26 від 25.02.2026) заяву свідка, поновивши строк на її подання, у зв`язку з чим судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву до "26" березня 2026 року о 10:40 год.

24.03.2026 від АТ «Укрнафта» до суду надійшли заперечення (вх. № 10217/26) на заяву про виклик свідка та поновлення процесуального строку, які судом були долучені до матеріалів справи.

25.03.2026 ТОВ «Райзинг» надало до суду додаткові пояснення (вх. № 10386/26) щодо необхідності допиту директора ОСОБА_1 у якості свідка. Вказані пояснення також були долучені судом до матеріалів справи.

26.03.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5044/25, з метою вивчення та вирішення питання щодо необхідності виклику та допиту свідка, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву до "28" квітня 2026 року о 12:00 год.

28.04.2026, врахувавши неявку директора ТОВ «Райзинг» та з метою надати йому можливість скористатись своїм правом участі у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до "30" квітня 2026 року о 14:20 год.

30.04.2026 директором ТОВ «Райзинг» у підготовчому засіданні подано до суду оригінал заяви свідка (вх. № 15067/26), копію якої раніше вже було надано представником відповідача через систему «Електронний суд».

30.04.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5044/25, з`ясувавши думку представників сторін та після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/5044/25 до судового розгляду по суті на "19" травня 2026 року о 15:00 год.

06.05.2026 ТОВ «Райзинг» разом із відповідною заявою (вх. № 15740/26) подано до суду оригінал нотаріально засвідченої заяви свідка ОСОБА_2 , копію якої 20.01.2026 було надано через систему «Електронний суд».

19.05.2026 у судовому засіданні по справі № 916/5044/25, за участю представника сторін та свідка, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву до "11" червня 2026 року о 14:20 год.

25.05.2026 за вх.№ 18125/26 до суду від представника ТОВ «Райзинг» надійшла заява про його участь у судовому засіданні 11.06.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена.

03.06.2026 відповідачем за первісним позовом подано до суду клопотання (вх. № 19345/26) про залучення до матеріалів справи тексту виступу у судових дебатах, яке судом було долучене до матеріалів справи.

08.06.2026 ТОВ «Райзинг» звернулось до суду із заявою (вх. № 19847/26), якою просило стягнути з АТ «Укрнафта» судові витрати на оплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 60000,00 грн.

11.06.2026 у судовому засіданні по справі № 916/5044/25, у зв`язку із існування технічних проблем щодо дослідження доказів в електронній формі, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "16" червня 2026 року о 15:40 год., про що позивач за первісним позовом був повідомлений відповідною ухвалою суду від 11.06.2026, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

16.06.2026 у судовому засіданні по справі № 916/5044/25, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву до "02" липня 2026 року о 14:20 год.

02.07.2026 у судовому засіданні по справі № 916/5044/25, у зв`язку із несправністю обладнання у представника позивача та об`єктивною неможливістю завершити розгляд справи по суті, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву до "08" липня 2026 року о 14:20 год.

Під час розгляду справи по суті представник позивача виступив із вступною промовою, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та у судових дебатах просив суд первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, з підстав, викладених позивачем у його заявах по суті, та підтверджених наданими до матеріалів справи доказами.

Представник відповідача під час розгляду справи по суті також виступив із вступною промовою, проти первісних позовних вимог заперечував, заявлені зустрічні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у його заявах по суті, та у судових дебатах у задоволенні первісного позову просив відмовити повністю, при цьому, зустрічний позов просив задовольнити в повному обсязі.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Щодо строків розгляду справи суд зауважує, що за змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).

При цьому, ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл по об`єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, зокрема і у місті Одесі, де розташований Господарський суд Одеської області, періодично відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв`язок. Поновлення постачання електроенергії та інтернет-зв`язку потребує додаткового часу. Водночас, у місті Одесі періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв`язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Одесі, постійні повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів всієї країни, періодичну відсутність електроенергії у зв`язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов`язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань. Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

Враховуючи наведене, 08.07.2026 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 20.07.2026 о 15:00 год.

20.07.2026 судом, відповідно до ч.1 ст.219 та ст. 240 ГПК України, в присутності представника відповідача за первісним позовом було проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

28.03.2025 між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (надалі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райзинг» (надалі виконавець) укладено договір № 24/1521-НП/25 інспекції кількості шляхом взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів для їх подальшої переробки і перепродажу третім особам, за умовами п. 1.1. якого його предметом є надання виконавцем послуг інспекції кількості шляхом взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів замовника (надалі вантажів), що перевозяться залізничним транспортом по території України від станцій наливання вантажу та його переадресування до станції призначення і підприємств, що здійснюють його вивантаження.

Умовами п. 1.2. договору визначено, що метою охорони й супроводження є недопущення несанкціонованого доступу до вантажу під час його переміщення територією України з моменту прийняття вантажу під охорону та супроводження до моменту здачі вантажу вантажоодержувачу.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. договору період перебування вантажу під охороною й супроводженням обчислюється (визначається) з моменту приймання вантажу під охорону й супроводження до здачі вантажу вантажоодержувачу. Послуги супроводу та охорони вантажів надаються на території України протягом всього періоду перевезення (переміщення) вантажів по залізничних коліях, в тому числі по під`їзних коліях, незалежно від форми власності, починаючи з моменту передачі вантажу під охорону до моменту повернення вантажу з охорони за маршрутами відповідно до узгодженого графіку перевезень. Детальну інформацію про маршрут перевезення, кількість вагоно-цистерн, вагу (об`єм) вантажу, місце прийняття вантажу під охорону (станцію відправки) та місце здачі вантажу з-під охорони (станцію прибуття), вузлові станції, строки надання, тощо, замовник зазначає у інформаційних повідомленнях, які направляє електронною поштою, або будь-яким іншим способом, виконавця. У разі неможливості надання послуги супроводу та охорони вантажів згідно отриманого інформаційного повідомлення, виконавець інформує про це замовника протягом 3 (три) годин з моменту отримання інформаційного повідомлення.

Згідно з п. 2.1. договору, замовник зобов`язаний, серед іншого: не пізніше ніж за добу, а з урахуванням обставин постачання негайно, до моменту відправлення (переадресування) вантажу відправки, направити виконавцеві інформаційне повідомлення на виконання ним своїх обов`язків згідно дійсного договору, з обов`язковим зазначенням маршруту слідування вантажу (п/п. 2.1.1.);забезпечити участь своїх представників або представника замовника чи вантажоодержувача при прийомі вантажу з-під охорони (п/п. 2.1.2.); забезпечити представників виконавця довіреностями на право охорони та здачі вантажу замовнику або вантажоодержувачу, якщо в цьому є необхідність (п/п. 2.1.3.); своєчасно здійснювати оплату наданих виконавцем послуг (п/п. 2.1.6.); приймати оперативні заходи щодо вирішення питань, які виникають в процесі охорони і супроводження вантажу виконавцем і знаходяться в компетенції замовника у зв`язку з цим договором (п/п. 2.1.7.).

В свою чергу, п. 2.2. договору передбачено право замовника здійснювати контроль кількості та якості вантажу при виконанні виконавцем послуг з його охорони та/і супроводженню.

При цьому, відповідно до п. 2.3. договору, виконавець зобов`язаний, зокрема:

забезпечити супроводження, недоторканість, збереження ввіреного йому вантажу упродовж усього шляху і часу дотримання до моменту передачі вантажу замовникові або вантажоодержувачеві, згідно акту прийому-передачі. У разі виникнення проблем при супроводженні вантажу негайно інформувати замовника по телефону/електронній пошті і забезпечити збереження вантажу до ухвалення відповідного рішення замовником (п/п. 2.3.1.);

неухильно дотримуватись графіку маршруту та порядку супроводження вантажу (п/п. 2.3.2.);

надавати співробітників для супроводження вантажу, забезпечувати їх мобільним зв`язком, необхідним обмундируванням та засобами для виконання своїх зобов`язань згідно дійсного договору (п/п. 2.3.3.);

нести відповідальність за збереження вантажу на всьому шляху, в тому числі під час стоянок, сортувань та іншого переміщення вагонів-цистерн до передачі вантажу замовникові або вантажоодержувачеві. Виконавець також несе відповідальність за збитки, викликані внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань згідно дійсного договору (п/п. 2.3.4.);

по прибуттю вантажу в пункт призначення, вказаного в перевізних документах, здати його згідно акту прийому-передачі замовникові або вантажоодержувачеві з вказівкою часу та дати здачі вантажу. Вказаний акт має бути підписаний уповноваженими представниками замовника або вантажоодержувача і виконавця та надісланий на електронну пошту (п/п. 2.3.6.);

надавати замовникові акти прийому під охорону та передачі з під охорони вантажів протягом 24 годин з моменту оформлення відповідних актів на електронні адреси уповноважених представників замовника та/або за допомогою засобів мобільного зв`язку, згідно п.3.8. даного договору (п/п. 2.3.7.);

відшкодовувати замовникові вартість недостачі вантажу, що виникає внаслідок неналежного виконання умов цього договору, а також витрати замовника або вантажоодержувача по проведенню експертизи за умови надання документів, які підтверджують ці витрати. Компенсація вартості недостачі вантажу, що виникли при транспортуванні вантажу під охороною і супроводом, відшкодовується прямим грошовим методом у безготівковій формі протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання акту за звітний період з розрахунком втрат та описом застережень (п/п. 2.3.8.);

приймати окремо кожну партію вантажу під охорону, згідно залізничних накладних, з оформленням актів приймання під охорону (п/п. 2.3.9.).

Пунктом 3.1. договору визначено, що прийом вантажу під охорону здійснюється на естакадах наливання вантажовідправника, після вантаження їх в технічно справні вагони-цистерни або на залізничних станціях шляху прямування вантажу або на залізничних станціях переадресування, вказаних в інформаційних повідомленнях замовника, з оформленням актів прийому-передачі вантажу під охорону. Виконавець бере участь у визначенні кількості прийнятого під охорону вантажу з оформленням акту приймання-передачі вантажу під охорону згідно зразку (додаток №1), який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.2. договору, кількість нафтопродуктів, налитих у вагонах-цистернах, визначається об`ємно-масовим методом або по залізничних вагах, спільно з представниками вантажовідправника і виконавця, а у разі відсутності такої можливості виконавець приймає вантаж під охорону за товаросупровідними документами, що відображається в акті прийому-передачі, відповідно до Інструкції про порядок прийому, транспортування, зберігання, передачі та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та в організаціях України, затверджених спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держкомстандарту та Держкомстату України №281/171/578/155 від 20.05.2008.

Завантажувальні люки та по можливості зливні прилади вагонів-цистерн з налитими нафтопродуктами пломбуються ЗПП вантажовідправника згідно «Правил пломбування вагонів і контейнерів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542. Виконавець має право додатково опломбувати завантажувальні люки та зливні прилади вагонів-цистерн своїми пломбами, при цьому їх збереження або порушення цілісності носить довідковий характер (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, акт прийому-передачі про взяття вантажу під охорону та про його здачу з-під охорони повинен містити відомості про вантажовідправника, кількість вантажу та номери вагоно-цистерн, тип, висоту наливання, цілісності, температуру, вагу, станції відправлення, станції призначення та складається в 3 екземплярах, підписується уповноваженими представниками виконавця, замовника та/або вантажоодержувача і скріплюється їх печатками.

Згідно з п. 3.5. договору, прийом вантажу на станціях митного переходу та/або на станціях переадресування може здійснюватися без визначення маси вантажу (за первинними документами) при незмінності виконавця, як представника охорони, із складанням акту прийому-передачі вантажу під охорону, про що інформується замовник.

Прийом вантажу на станціях переливу цистерн здійснюється з визначенням кількості прийнятого під охорону вантажу та складанням акту прийому-передачі вантажу під охорону, про що інформується замовник (п.3.6. договору).

За умовами п.3.9. договору, перед прийманням вантажу під охорону, виконавець зобов`язаний оглянути вагоно-цистерни на предмет відсутності механічних пошкоджень, слідів підтікання вантажу чи інших ознак, що можуть спричинити пошкодження вантажу. При виявленні таких ознак виконавець зобов`язаний негайно повідомити про це замовника, відповідно замовник зобов`язаний повідомити виконавця щодо термінів вирішення даного питання і подальшого надання послуги згідно даного приймання вантажу замовника. При виявленні таких ознак виконавець не вправі брати такий вантаж під охорону. Якщо такі несправності були виявлені під час охорони вантажів, що вже перевозяться, виконавець зобов`язаний негайно повідомити працівників залізниці та замовника, відповідно замовник зобов`язаний повідомити виконавця щодо термінів вирішення даного питання і подальшого надання послуги згідно даного супроводження вантажу замовника. При виявленні механічних пошкоджень вагоно-цистерн, слідів підтікання вантажу чи інших ознак, що можуть спричинити пошкодження вантажу, складання уповноваженими представниками виконавця та Укрзалізниці комерційного акту та акту загальної форми Укрзалізниці є обов`язковим.

Пунктом 3.8. договору визначено, що сторони зобов`язуються здійснювати прийом/передачу заявок і відповідей на них в режимі телефонного зв`язку або по електронній пошті в робочі дні з 9.00 до 17.00 години. У разі відсутності технічної можливості, у вихідні дні і неробочий час по телефону, з обов`язковим документальним підтвердженням в найближчий робочий час. Уповноваженими представниками замовника є: Куценко Володимир Олександрович начальник управління залізничних перевезень, Зарицька Мирослава Рафаелівна менеджер з перевезень. Уповноваженими представника виконавця є:Бабчинчький Анатолій Вікторович заступник директора; Леонт`єва Юлія Олександрівна менеджер з перевезень.

Відповідно до п. 4.1. договору, передача вантажу виконавцем замовнику (вантажоодержувачу) здійснюється на станції призначення на підставі контрольних об`ємно-масових вимірів кількості вантажу або прямим ваговим методом на залізничних вагах, або на станції кордон-переходу (а при відсутності таких можливостей вантаж передається за справними пломбами (ЗПП)) за участі представників виконавця та замовника (вантажоодержувача) з подальшим складанням акту прийому-передачі вантажу з-під охорони згідно зразку (додаток №2), який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.4.2. договору, у випадку виявлення сторонами нестачі, під час здачі вантажу з під охорони застосовується похибка вимірювання (0,65% від маси вантажу при визначенні об`ємно-масовим статичним методом вимірювання та 0,5% від маси вантажу при здаванні ваговим методом вимірювання), яка обчислюється від фактичної кількості вантажу, визначеної під час здачі вантажу. Похибка та результат визначається по кожній цистерні окремо.

Здача виконавцем вантажу з під охорони замовникові або вантажоодержувачеві здійснюється на гілці нафтобази вантажоодержувача з оформленням відповідних актів прийому-передачі. Вантаж вважається переданим замовникові або вантажоодержувачеві після підписання акту прийому-передачі вантажу з охорони (п.п. 4.4., 4.5. договору).

Пунктом 5.1. договору визначено, що вартість послуг виконавця визначається в таких розмірах: сира нафта 23,04 грн з ПДВ за 1 тону; темні нафтопродукти 23,04 грн з ПДВ за 1 тону; світлі нафтопродукти 24,96 грн з ПДВ за 1 тону; інші продукти нафтопереробки 24,00 грн з ПДВ за 1 тону;

Умовами п.п. 5.2., 5.3. встановлено, що виконавець протягом 5 (п`ять) робочих днів з дати передачі вантажу замовнику (вантажоодержувачу) надає замовнику оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг) за кожну партію переданого вантажу та оригінали акту приймання-передачі ватажу під охорону (додаток № 1) та оригінали акту приймання-передачі вантажу з під охорони (додаток № 2). Оплату за надані послуги замовник здійснює щомісячно по мірі надання послуг згідно з оформленими та підписаними сторонами актами виконаних робіт (наданих послуг) протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) та отримання оригіналу рахунку від виконавця. Ціна (тариф) послуг не містить скритих чи/та додаткових платежів.

Як встановлено п. 5.4. договору, за актами приймання-передачі вантажів з під охорони, формується зведена інформація щодо результатів фактичної здачі вантажу за звітний місяць. У разі встановлення нестачі, що перевищує межі похибки вимірювання, відповідно до п. 4.2., формується претензія на відшкодування нестачі, яка має бути оплачена протягом 10 робочих днів з дати оформлення. Оплата рахунків за надані послуги з охорони та супроводження вантажів проводиться після відшкодування суми встановлених збитків згідно претензії.

Згідно з п. 6.1. договору, виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу, прийнятого під охорону та супроводження, у розмірі вартості нестачі, що включає в себе:

- при імпорті - вартість вантажу по інвойсу (рахунок-фактура), акциз, ПДВ, сплату митних процедур, провізні платежі та додаткові збори до станції призначення;

- при внутрішніх перевезеннях - оптову ціну вантажу, надану власником вантажу, зазначеного в перевізних документах.

Пунктами 6.2.-6.4. договору передбачено, що виконавець не несе відповідальності за погіршення якості вантажу в дорозі, підтоварну воду, якщо це не викликано недбалістю і неналежним виконанням обов`язків виконавцем. Виконавець не несе відповідальності за нестачу вантажу у вагоні-цистерні в межах норми природного зменшення і похибки вимірювання. Виконавець не несе відповідальність за нестачу вантажу, якщо під час перевезення була виявлена теча вагоно-цистерни та був складений комерційний акт та акт загальної форми УЗ.

Відповідно до п.п.10.1.,10.2. договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30.06.2026 включно, а в частині взаєморозрахунків до повного їх завершення. Якщо жодна із сторін за місяць до закінчення дії цього договору не повідомить іншу сторону про небажання його подальшого виконання, договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Умовами п. 10.3. договору визначено, що кожна із сторін може розірвати цей договір в односторонньому порядку, сповістивши про прийняте рішення іншу сторону не менш ніж за 20 (двадцять) календарних днів до момент розірвання договору. У такому разі договір вважається розірваним на 21-й день з моменту сповіщення про це іншої сторони.

Додатками до цього договору є акт прийому-передачі вантажу під охорону (додаток № 1) та акт прийому-передачі вантажу з-під охорони (додаток № 2).

Вказаний договір разом із відповідними додатками підписано повноважними представниками сторін без жодних заперечень та зауважень, підписи скріплено печатками юридичних осіб.

Так, за результатами надання послуг з охорони та супроводження вантажів (нафтопродуктів) у період з 01.04.2025 по 30.04.2025 між АТ «Укрнафта» та ТОВ «Райзинг» складено та підписано акт виконаних послуг від 30.04.2025 на загальну суму 1251214,52 грн. Вказаний акт сформовано на підставі актів прийому-передачі вантажу з-під охорони, складених після завершення кожного окремого перевезення у зазначений період, а саме актів: № 1 від 03.04.2025, № 2 від 01.04.2025, № 3 від 4-7.04.2025, № 4 від 04.04.2025, № 4/1 від 05.04.2025, № 5 від 14.04.2025, № 5/1 від 15.04.2025, № 6 від 05.04.2025, № 6/1 від 07.04.2025, № 7 від 11.04.2025, № 8 від 12.04.2025, № 9 від 08.04.2025, № 10 від 08.04.2025, № 11 від 08.04.2025, № 12 від 10.04.2025, № 13 від 11.04.2025, № 13/1 від 12.04.2025, № 13/2 від 13.04.2025, № 14 від 11.04.2025, № 14/1 від 11.04.2025, № 14/2 від 11.04.2025, № 15 від 15.04.2025, № 16 від 19.04.2025, № 17 від 14.04.2025, № 18 від 18.04.2025, № 19 від 13.04.2025 № 20 від 15.04.2025, № 20/1 від 16.04.2025, № 20/2 від 17.04.2025, № 20/3 від 22.04.2025, № 21 від 13.04.2025, № 21/1 від 14.04.2025, № 22 від 15.04.2025, № 22/1 від 17.04.2025, № 23 від 16.04.2025, № 23/1 від 17.04.2025, № 23/2 від 17.04.2025, № 23/3 від 18.04.2025, № 24 від 14-16.04.2025, № 25 від 14.04.2025, № 26 від 15.04.2025, № 26/1 від 16.04.2025, № 27 від 17.04.2025, № 28 від 17.04.2025, № 29 від 18.04.2025, № 30 від 17.04.2025, № 31 від 17.04.2025, № 31/1 від 18.04.2025, № 32 від 15.04.2025, № 33 від 17.04.2025, № 34 від 19.04.2025, № 35 від 19.04.2025, № 36 від 17.04.2025, № 37 від 16.(17).04.2025, № 37/1 від 18.-20.04.2025, № 38 від 16.04.2025, № 38/1 від 18.04.2025, № 38/2 від 21.04.2025, № 39 від 20-25.04.2025, № 40 від 17.04-20.04.2025, № 41 від 22.04.2025, № 42 від 20.04.2025, № 43 від 14.04.2025, № 44 від 22.04.2025, № 44/1 від 29.04.2025, № 45 від 23.04.2025, № 46 від 21.04.2025, № 47 від 22.04.2025, № 48 від 19.04.2025, № 49 від 22.04.2025, № 50 від 20.04.2025, № 51 від 24.04.2025, № 51/1 від 27.04.2025, № 52 від 25.04.2025, № 52/1 від 26-27.04.2025, № 52/2 від 28.04.2025, № 52/3 від 29.04.2025, № 53 від 21.04.2025, № 53/1 від 22.04.2025, № 54 від 21.04.2025, № 55 від 24.04.2025, № 56 від 23.04.2025, № 57 від 25.04.2025, № 58 від 23.04.2025, № 59 від 24.04.2025, № 60 від 21.04.2025, № 61 від 21.04.2025, № 61/1 від 23.04.2025, № 61/2 від 24.04.2025, № 62 від 26.04.2025, № 63 від 30.04.2025, № 64 від 21.04.2025, № 65 від 29.04.2025, № 66 від 29-30.04.2025, № 66 від 29-30.04.2025, № 67 від 24.04.2025, № 68 від 23.04.2025, № 70 від 23.04.2025, № 71 від 25.04.2025, № 71/1 від 27.04.2025, № 72 від 24.04.2025, № 72/1 від 25.04.2025, № 72/2 від 26.04.2025, № 73 від 24.04.2025, № 74 від 25.04.2025, № 75 від 24.04.2025, № 76 від 22.04.2025, № 76/1 від 23.04.2025, № 78 від 24.04.2025, № 79 від 24.04.2025, № 81 від 25.04.2025, № 83 від 25.04.2025, № 84 від 22.04.2025, № 85 від 25.04.2025, № 87 від 25.04.2025, № 88 від 30.04.2025, № 89 від 26.04.2025, № 90 від 26.04.2025, № 92 від 23.04.2025, № 92/1 від 30.04.2025, № 93 від 23.04.2025, № 93/1 від 24.04.2025, № 93/2 від 25.04.2025, № 93/3 від 26.04.2025, № 93/4 від 28.04.2025, № 93/5 від 29.04.2025, № 93/6 від 30.04.2025, № 94 від 24.04.2025, № 96 від 27.04.2025, № 99 від 28.04.2025, № 103 від 26.04.2025, № 105 від 26.04.2025, № 106 від 28.04.2025, № 106/1 від 29.04.2025, № 107 від 26.04.2025, № 107/1 від 28.04.2025, № 107/2 від 29.04.2025, № 109 від 29.04.2025, № 110 від 30.04.2025, № 112 від 25.04.2025, № 112/1 від 26.04.2025, № 114 від 30.04.2025, № 115 від 29.04.2025, № 117 від 28.04.2025, № 119 від 30.04.2025, № 120 від 30.04.2025, № 122 від 28-30.04.2025, № 123 від 29.04.2025, № 124 від 28.04.2025, № 125 від 29.04.2025, № 123 від 30.04.2025, № 129 від 29.04.2025, № 130 від 26.04.2025, № 130/1 від 27.04.2025, № 130/2 від 28.04.2025, № 136 від 30.04.2025, № 141 від 30.04.2025, кожний з яких містить відомості про дату передачі вантажу під охорону, дату передачі вантажу вантажоодержувачу, станцію передачі під охорону, назва вантажу, станцію відправлення, номер вагона-цистерни, станцію призначення, найменування вантажоодержувача, масу вантажу, повернутого з охорони, різницю ваги та підписи представників виконавця і вантажоодержувача.

Також в матеріалах справи містять і відповідні акти (за відповідним номерами) прийому-передачі вантажу під охорону, кожний із яких оформлений після передачі відповідної партії нафтопродуктів виконавцю під охорону та містить відомості щодо станції передачі під охорону, станції призначення, назви вантажу, найменування вантажоодержувача, номера вагона-цистерни, маси переданого вантажу під охорону, дати передачі та підписів представників виконавця і замовника.

У травні 2025 року ТОВ «Райзинг» було надано АТ «Укрнафта» послуги із взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів по території України, результати яких визначені на підставі актів прийому-передачі вантажу з-під охорони: № 63/1 від 01.-02.05.2025, № 66/1 від 01.05.2025, № 69 від 29.04.2025, № 69/1 від 01.05.2025, № 69/2 від 02.05.2025, № 69/3 від 05.05.2025, № 77 від 01.05.2025, № 80 від 02.05.2025, № 80/1 від 03.05.2025, № 82 від 01.05.2025, № 86 від 01.05.2025, № 91 від 01.05.2025, № 92/2 від 01.05.2025, № 95 від 01.05.2025, № 95/1 від 01.05.2025, № 95/3 від 06.05.2025, № 97 від 07.05.2025, № 98 від 10.05.2025, № 100 від 03.05.2025, № 100/1 від 04.05.2025, № 101 від 03.05.2025, № 102 від 06.05.2025, № 104 від 06.05.2025, № 107/3 від 03.05.2025, № 108 від 04.05.2025, № 108/1 від 05.05.2025, № 111 від 02.05.2025, № 113 від 05.05.2025, № 116 від 01.05.2025, № 116/1 від 03.05.2025, № 116/2 від 05.05.2025, № 117/1 від 01.05.2025, № 118 від 01.05.2025, № 118/1 від 02.05.2025, № 121 від 05.05.2025, № 122/1 від 01.05.2025, № 127 від 02.05.2025, № 128 від 02.05.2025, № 131 від 04.05.2025, № 132 від 06.05.2025, № 133 від 02.05.2025, № 134 від 06.05.2025, № 135 від 02.05.2025, № 137 від 02.05.2025, № 138 від 02.05.2025, № 139 від 03.05.2025, № 139/1 від 05.05.2025, № 140 від 04.05.2025, № 142 від 31.05.2025, № 143 від 06.05.2025, № 143/1 від 09.05.2025, № 144 від 06.05.2025, № 145 від 03-05.05.2025, № 146 від 06.05.2025, № 147 від 07.05.2025, № 148 від 02.05.2025, № 149 від 06.05.2025, № 149/1 від 08.05.2025, № 150 від 12.05.2025, № 151 від 06.05.2025, № 152 від 09.05.2025, № 153 від 05-06.05.2025, № 154 від 07.05.2025, № 155 від 06.05.2025, № 156 від 05.05.2025, № 157 від 11.05.2025, № 157/1 від 12.05.2025, № 157/2 від 13.05.2025, № 157/3 від 14.05.2025, № 157/4 від 15.05.2025, № 158 від 05.05.2025, № 159 від 04.05.2025, № 160 від 05-07.05.2025, № 161 від 05.05.2025, № 162 від 09.05.2025, № 163 від 02.05.2025, № 164 від 12.05.2025, № 164/1 від 15.05.2025, № 165 від 08-11.05.2025, № 166 від 08.05.2025, № 167 від 12.05.2025, № 167/1 від 14.05.2025, № 168 від 07.05.2025, № 169 від 11.05.2025, № 170 від 12.05.2025, № 170/1 від 12.05.2025, № 171 від 06.05.2025, № 171/1 від 08.05.2025, № 171/2 від 09.05.2025, № 171/3 від 12.05.2025, № 171/4 від 13.05.2025, № 171/5 від 15.05.2025, № 172 від 08.05.2025, № 172/1 від 09.05.2025, № 172/2 від 10.05.2025, № 172/3 від 11.05.2025, № 173 від 20.05.2025, № 173/1 від 23.05.2025, № 173/2 від 26.05.2025, № 173/3 від 28.05.2025, № 174 від 12.05.2025, № 175 від 13.05.2025, № 175/1 від 13.05.2025, № 175/2 від 14.05.2025, № 176 від 11-14.05.2025, № 177 від 15.05.2025, № 178 від 14.05.2025, № 179 від 16.05.2025, № 179/1 від 21.05.2025, № 179/2 від 23.05.2025, № 179/3 від 29.05.2025, № 180 від 11.05.2025, № 180/1 від 12.05.2025, № 180/2 від 13.05.2025, № 181 від 17.05.2025, № 182 від 20.05.2025, № 183 від 23.05.2025, № 183/1 від 27.05.2025, № 184 від 19.05.2025, № 185 від 13.05.2025, № 185/1 від 16.05.2025, № 186 від 11.05.2025, № 186/1 від 12.05.2025, № 187 від 24.05.2025, № 188 від 13.05.2025, № 188/1 від 14.05.2025, № 188/2 від 15.05.2025, № 188/3 від 16.05.2025, № 188/4 від 17.05.2025, № 189 від 14.05.2025, № 190 від 13-18.05.2025, № 191 від 22.05.2025, № 192 від 16.05.2025, № 193 від 17.05.2025, № 193/1 від 19.05.2025, № 194 від 19.05.2025, № 194/1 від 21.05.2025, № 196 від 19.05.2025, № 196/1 від 21.05.2025, № 196/2 від 23.05.2025, № 196/3 від 23.05.2025, № 197 від 18.05.2025, № 198 від 17.05.2025, № 199 від 21.05.2025, № 200 від 15.05.2025, № 200/1 від 16.05.2025, № 201 від 19.05.2025, № 202 від 15.05.2025, № 202/1 від 15.05.2025, № 203 від 18-19.05.2025, № 204 від 19.05.2025, № 205 від 18-20.05.2025, № 206 від 19.05.2025, № 207 від 20.05.2025, № 208 від 21.05.2025, № 209 від 22.05.2025, № 209/1 від 23.05.2025, № 210 від 22.05.2025, № 211 від 18.05.2025, № 212 від 20.05.2025, № 212/1 від 22.05.2025, № 214 від 20.05.2025, № 214/1 від 23.05.2025, № 214/2 від 24.05.2025, № 215 від 17.05.2025, № 215/1 від 20.05.2025, № 216 від 19.05.2025, № 217 від 20.05.2025, № 217/1 від 22.05.2025, № 217/2 від 24.05.2025, № 218 від 22.05.2025, № 218/1 від 23.05.2025, № 219 від 22.05.2025, № 220 від 28.05.2025, № 222 від 22.05.2025, № 223 від 23.05.2025, № 223/1 від 24.05.2025, № 224 від 28.05.2025, № 225 від 23.05.2025, № 225/1 від 24.05.2025, № 226 від 26.05.2025, № 227 від 21-26.05.2025, № 228 від 26.05.2025, № 229 від 29.05.2025, № 230 від 23.05.2025, № 231 від 25.05.2025, № 232 від 29.05.2025, № 233 від 28.05.2025, № 234 від 30.05.2025, № 235 від 28.05.2025, № 236 від 26-28.05.2025, № 237 від 27.05.2025, № 237/1 від 28.05.2025, № 239 від 27.05.2025, № 239/1 від 28.05.2025, № 240 від 29.05.2025, № 240/1 від 30.05.2025, № 241 від 28.05.2025, № 242 від 27.05.2025, № 243 від 30.05.2025, № 245 від 27.05.2025, № 246 від 30.05.2025, № 247 від 30.05.2025, № 247/1 від 31.05.2025, № 249 від 30.05.2025, № 250 від 30.05.2025, № 251 від 28.05.2025, № 252 від 28.05.2025, № 253 від 30.05.2025, № 256 від 31.05.2025, № 259 від 30.05.2025, № 260 від 31.05.2025, № 268 від 31.05.2025, кожний з яких містить відомості про дату передачі вантажу під охорону, дату передачі вантажу вантажоодержувачу, станцію передачі під охорону, назва вантажу, станцію відправлення, номер вагона-цистерни, станцію призначення, найменування вантажоодержувача, масу вантажу, повернутого з охорони, різницю ваги та підписи представників виконавця і вантажоодержувача.

Також в матеріалах справи містять і відповідні акти (за відповідним номерами) прийому-передачі вантажу під охорону, кожний із яких оформлений після передачі відповідної партії нафтопродуктів виконавцю під охорону та містить відомості щодо станції передачі під охорону, станції призначення, назви вантажу, найменування вантажоодержувача, номера вагона-цистерни, маси переданого вантажу під охорону, дати передачі та підписів представників виконавця і замовника.

За результатами надання ТОВ «Райзинг» послуг із взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів по території України після завершення відповідних перевезень у період з 01.05.2025 по 14.05.2025 у кількості 21780,848 тон та у період з 15.05.2025 по 31.05.2025 у кількості 41318,959 тон на підставі наведених вище актів, повноважним представниками сторін складені та підписані акт № 2 виконаних послуг від 14.05.2025 на суму 543649,97 грн та акт № 3 виконаних послуг від 31.05.2025 на суму 1031321,22 грн відповідно.

У червні 2025 року ТОВ «Райзинг» було надано АТ «Укрнафта» послуги із взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів по території України, результати яких визначені на підставі актів прийому-передачі вантажу з-під охорони: № 195 від 06.06.2025, № 197/1 від 11.06.2025, № 213 від 03.06.2025, № 213/1 від 05.06.2025, № 213/2 від 09.06.2025, № 213/3 від 10.06.2025, № 221/3 від 18.06.2025, № 2221 від 30.05.2025, № 221/1 від 12.06.2025, № 221/2 від 13.06.2025, № 232/1 від 31.05.2025, № 234/1 від 07.06.2025, № 238 від 18.06.2025, № 238/1 від 19.06.2025, № 238/2 від 23.06.2025, № 238/3 від 27.06.2025, № 244 від 04.06.2025, № 247/2 від 02.06.2025, № 247/3 від 03.06.2025, № 248 від 02.06.2025, № 254 від 03.06.2025, № 255 від 03.06.2025, № 257 від 03.06.2025, № 257/1 від 04.06.2025, № 258 від 02.06.2025, № 260/1 від 01-02.06.2025, № 261 від 04.06.2025, № 262 від 03.06.2025, № 262/1 від 09.06.2025, № 263 від 01.06.2025, № 263/1 від 02.06.2025, № 263/2 від 03.06.2025, № 264 від 04.06.2025, № 265 від 03.06.2025, № 266 від 02.06.2025, № 267 від 03.06.2025, № 268/1 від 04.06.2025, № 269 від 04.06.2025, № 270 від 03.06.2025, № 271 від 04.06.2025, № 271/1 від 05.06.2025, № 271/2 від 07.06.2025, № 272 від 06.06.2025, № 272/1 від 06.06.2025, № 273 від 06.06.2025, № 274 від 02.06.2025, № 275 від 01.06.2025, № 276 від 05.06.2025, № 276/1 від 06.06.2025, № 277 від 05.06.2025, № 278 від 03.06.2025, № 279 від 03.06.2025, № 280 від 03.06.2025, № 281 від 04.06.2025, № 282 від 07.06.2025, № 283 від 03-06.06.2025, № 284 від 04.06.2025, № 285 від 04.06.2025, № 286 від 03.06.2025, № 287 від 09.06.2025, № 288 від 06.06.2025, № 289 від 05.06.2025, № 290 від 11.06.2025, № 290/1 від 14.06.2025, № 291 від 11.06.2025, № 292 від 07.06.2025, № 293 від 09.06.2025, № 294 від 08.06.2025, № 295 від 07.06.2025, № 296 від 09.06.2025, № 296/1 від 12.06.2025, № 297 від 08-09.06.2025, № 298 від 06-10.06.2025, № 299 від 09.06.2025, № 299/1 від 10.06.2025, № 300 від 14.06.2025, № 300/1 від 15.06.2025, № 301 від 12.06.2025, № 301/1 від 12.06.2025, № 302 від 09.06.2025, № 303 від 10.06.2025, № 304 від 13.06.2025, № 304/1 від 13.06.2025, № 305 від 10.06.2025, № 306 від 13.06.2025, № 306/1 від 14.06.2025, № 307 від 07.06.2025, № 308 від 11.06.2025, № 309 від 09.06.2025, № 310 від 10.06.2025, № 311 від 10.06.2025, № 312 від 11.06.2025, № 313 від 16.06.2025, № 314 від 12.06.2025, № 314/1 від 13.06.2025, № 314/2 від 14.06.2025, № 315 від 14.06.2025, № 316 від 12-14.06.2025, № 317 від 13.06.2025, № 318 від 16.06.2025, № 319 від 16.06.2025, № 319/1 від 17.06.2025, № 319/2 від 19.06.2025, № 320 від 19.06.2025, № 320/1 від 20.06.2025, № 321 від 17.06.2025, № 321/1 від 19.06.2025, № 322 від 16.06.2025, № 323 від 17.06.2025, № 324 від 20.06.2025, № 325 від 19.06.2025, № 326 від 16.06.2025, № 327 від 15.06.2025, № 328 від 20.06.2025, № 328/1 від 21.06.2025, № 329 від 18.06.2025, № 329/1 від 19.06.2025, № 330 від 18.06.2025, № 331 від 24.06.2025, № 331/1 від 27.06.2025, № 332 від 18.06.2025, № 333 від 15.06.2025, № 334 від 15-19.06.2025, № 335 від 17.06.2025, № 336 від 20.06.2025, № 337 від 20.06.2025, № 337/1 від 21.06.2025, № 338 від 19.06.2025, № 338/1 від 20.06.2025, № 339 від 16.06.2025, № 339/1 від 18.06.2025, № 340 від 23.06.2025, № 341 від 20.06.2025, № 341/1 від 21.06.2025, № 342 від 27.06.2025, № 343 від 24.06.2025, № 344 від 23.06.2025, № 345 від 24.06.2025, № 346 від 30.06.2025, № 347 від 26.06.2025, № 348 від 28.06.2025, № 348/1 від 29.06.2025, № 350 від 30.06.2025, кожний з яких містить відомості про дату передачі вантажу під охорону, дату передачі вантажу вантажоодержувачу, станцію передачі під охорону, назва вантажу, станцію відправлення, номер вагона-цистерни, станцію призначення, найменування вантажоодержувача, масу вантажу, повернутого з охорони, різницю ваги та підписи представників виконавця і вантажоодержувача.

Також матеріали справи містять і відповідні акти (за відповідним номерами) прийому-передачі вантажу під охорону, кожний із яких оформлений після передачі відповідної партії нафтопродуктів виконавцю під охорону та містить відомості щодо станції передачі під охорону, станції призначення, назви вантажу, найменування вантажоодержувача, номера вагона-цистерни, маси переданого вантажу під охорону, дати передачі та підписів представників виконавця і замовника.

За результатами надання ТОВ «Райзинг» послуг із взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів по території України після завершення відповідних перевезень у період з 01.06.2025 по 15.06.2025 у кількості 27067,964 тон та у період з 16.06.2025 по 30.06.2025 у кількості 13851,489 тон на підставі наведених вище актів, повноважним представниками сторін складені та підписані акт № 4 виконаних послуг від 15.06.2025 на суму 675616,38 грн та акт № 5 виконаних послуг від 30.06.2025 на суму 345733,17 грн відповідно.

У липні 2025 року ТОВ «Райзинг» було надано АТ «Укрнафта» послуги із взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів по території України, результати яких визначені на підставі актів прийому-передачі вантажу з-під охорони: № 349 від 01.07.2025, № 349/1 від 01.07.2025, № 351 від 03.07.2025, № 352 від 02.07.2025, № 353 від 04.07.2025, № 354 від 12.07.2025, № 355 від 01.07.2025, № 356 від 02.07.2025, № 357 від 18.07.2025, № 357/1 від 19.07.2025, № 358 від 02-05.07.2025, № 359 від 03.07.2025, № 360 від 02.07.2025, № 361 від 04.07.2025, № 361/1 від 05.07.2025, № 362 від 11.07.2025, № 362/1 від 15.07.2025, № 363 від 14.07.2025, № 363/1 від 15.07.2025, № 364 від 01.07.2025, кожний з яких містить відомості про дату передачі вантажу під охорону, дату передачі вантажу вантажоодержувачу, станцію передачі під охорону, назва вантажу, станцію відправлення, номер вагона-цистерни, станцію призначення, найменування вантажоодержувача, масу вантажу, повернутого з охорони, різницю ваги та підписи представників виконавця і вантажоодержувача.

Також в матеріалах справи містяться і відповідні акти (за відповідним номерами) прийому-передачі вантажу під охорону, кожний із яких оформлений після передачі відповідної партії нафтопродуктів виконавцю під охорону та містить відомості щодо станції передачі під охорону, станції призначення, назви вантажу, найменування вантажоодержувача, номера вагона-цистерни, маси переданого вантажу під охорону, дати передачі та підписів представників виконавця і замовника.

За результатами надання ТОВ «Райзинг» послуг із взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів по території України після завершення відповідних перевезень у період з 01.07.2025 по 21.07.2025 у кількості 5259,152 тон та у період з 01.04.2025 по 21.07.2025 у кількості 3407,540 тон на підставі наведених вище актів, повноважним представниками сторін складені та підписані акт № 6 виконаних послуг від 21.07.2025 на суму 131268,43 грн та акт № 7 виконаних послуг від 21.07.2025 на суму 3407,540 грн відповідно.

До наведених вище актів прийому-передачі вантажу під охорону та актів прийому-передачі вантажу з-під охорони додано залізничні накладні, у яких відображено відомості, серед іншого, щодо маси вантажу, яка визначалось відправником на вагонних вагах або методом вимірювання, а також зазначено, що вантаж під охороною ТОВ «Райзинг» по договору № 24/1521-НП/25 від 28.03.2025. Судом встановлено, що зазначена у актах приймання-передачі вантажу під охорону вага завантаженого позивачем у відповідні вагони вантажу відповідає вазі, яка міститься у залізничних накладних та відомостях вагонів, доданих до відповідних залізничних накладних. На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення виконавцем без зауважень.

10.06.2025 АТ «Укрнафта» звернулося до ТОВ «Райзинг» з претензією за № 01/01/24/01/02-02/01/8381, у якій, посилаючись на положення розділів 3, 4 та пунктів 2.3.8., 6.1. договору, зазначило, що загальна сума нестач, які перевищили похибку вимірювання в період квітня 2025 року склала 1547220,71 грн, включаючи ПДВ, саме: згідно закритих актів виконаних робіт, які було проведено за квітень 2025 року, було прийнято під охорону 50360,850 тон нафтопродуктів, кількість повернутих з під охорони нафтопродуктів склала 50128,787 тон, а різниця склала 232,063 тони, з яких за похибку вимірювання та до компенсації нестач потрапили нафтопродукти, в кількості 30,309 тон. У зв`язку із цим позивач повідомив, що внаслідок зафіксованих розбіжностей прийнятого (50360,850 тон) та зданого вантажу (50128,787 тон), які знаходилися під охороною та супроводжувалися ТОВ «Райзинг», ПАТ «Укрнафта» зазнало збитків, які склали 30,309 тон на суму 1547220,71 грн, у т.ч. ПДВ. На підставі викладеного, позивач вимагав від ТОВ «Райзинг» відшкодувати ПАТ «Укрнафта» збитки, завдані нестачею вантажу понад похибку вимірювання в кількості 30,309 тон на суму 1547220,71 грн, у т.ч. ПДВ протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї претензії-вимоги за наведеними реквізитами.

10.06.2025 АТ «Укрнафта» звернулося до ТОВ «Райзинг» також із претензією за № 01/01/24/01/02-02/01/8384, у якій, посилаючись на положення розділів 3, 4 та пунктів 2.3.8., 6.1. договору, зазначило, що загальна сума нестач, які перевищили похибку вимірювання в період травня 2025 року, станом на 14.05.2025, склала 420145,23 грн, включаючи ПДВ, саме: згідно закритих актів виконаних робіт, які було проведено за травень 2025 року, станом на 14.05.2025, було прийнято під охорону 21875,041 тон нафтопродуктів, кількість повернутих з під охорони нафтопродуктів склала 21780,484 тон, а різниця склала 94,193 тони, з яких за похибку вимірювання та до компенсації нестач потрапили нафтопродукти, в кількості 8,143 тон. У зв`язку із цим позивач повідомив, що внаслідок зафіксованих розбіжностей прийнятого (21875,041 тон) та зданого вантажу (21780,484 тон), які знаходилися під охороною та супроводжувалися ТОВ «Райзинг», ПАТ «Укрнафта» зазнало збитків, які склали 8,143 тон на суму 420145,23 грн, у т.ч. ПДВ. На підставі викладеного, позивач вимагав від ТОВ «Райзинг» відшкодувати ПАТ «Укрнафта» збитки, завдані нестачею вантажу понад похибку вимірювання в кількості 8,143 тон на суму 420145,23 грн, у т.ч. ПДВ протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї претензії-вимоги за наведеними реквізитами.

Окрім того, 10.06.2025 АТ «Укрнафта» звернулося до ТОВ «Райзинг» з претензією за № 01/01/24/01/02-02/01/8385, у якій, посилаючись на положення розділів 3, 4 та пунктів 2.3.8., 6.1. договору, зазначило, що загальна сума нестач, які перевищили похибку вимірювання в період травня 2025 року, станом на 31.05.2025, склала 602182,51 грн, включаючи ПДВ, саме: згідно закритих актів виконаних робіт, які було проведено за травень 2025 року, станом на 31.05.2025, було прийнято під охорону 41468,090 тон нафтопродуктів, кількість повернутих з під охорони нафтопродуктів склала 41318,959 тон, а різниця склала 149,131 тони, з яких за похибку вимірювання та до компенсації нестач потрапили нафтопродукти, в кількості 11,903 тон. У зв`язку із цим позивач повідомив, що внаслідок зафіксованих розбіжностей прийнятого (41468,090 тон) та зданого вантажу (41318,959 тон), які знаходилися під охороною та супроводжувалися ТОВ «Райзинг», ПАТ «Укрнафта» зазнало загальних збитків, які склали 11,903 тон на суму 602182,51 грн, у т.ч. ПДВ. На підставі викладеного, позивач вимагав від ТОВ «Райзинг» відшкодувати ПАТ «Укрнафта» збитки, завдані нестачею вантажу понад похибку вимірювання в кількості 11,903 тон на суму 602182,51 грн, у т.ч. ПДВ протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї претензії-вимоги за наведеними реквізитами.

25.06.2025 АТ «Укрнафта» звернулося до ТОВ «Райзинг» також із претензією за № 01/01/24/01/02-02/01/9276, у якій, посилаючись на положення розділів 3, 4 та пунктів 2.3.8., 6.1. договору, зазначило, що загальна сума нестач, які перевищили похибку вимірювання в період червня 2025 року, станом на 15.06.2025, склала 264468,34 грн, включаючи ПДВ, саме: згідно закритих актів виконаних робіт, які було проведено за червень 2025 року, станом на 15.06.2025, було прийнято під охорону 27173,140 тон нафтопродуктів, кількість повернутих з під охорони нафтопродуктів склала 27067,964 тон, а різниця склала 105,176 тони, з яких за похибку вимірювання та до компенсації нестач потрапили нафтопродукти, в кількості 5,183 тон. На підставі викладеного, позивач вимагав від ТОВ «Райзинг» відшкодувати ПАТ «Укрнафта» збитки, завдані нестачею вантажу понад похибку вимірювання в кількості 5,183 тон на суму 264468,34 грн, у т.ч. ПДВ протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї претензії-вимоги за наведеними реквізитами.

10.07.2025 АТ «Укрнафта» надіслало ТОВ «Райзинг» претензію за № 01/01/24/01/02-02/01/10280, у якій, посилаючись на положення розділів 3, 4 та пунктів 2.3.8., 6.1. договору, зазначило, що загальна сума нестач, які перевищили похибку вимірювання в період другої половини червня 2025 року, станом на 31.06.2025, склала 520748,06 грн, включаючи ПДВ, саме: згідно закритих актів виконаних робіт, які було проведено за другу половину червня 2025 року, станом на 31.06.2025, було прийнято під охорону 13927,412 тон нафтопродуктів, кількість повернутих з під охорони нафтопродуктів склала 13851,489 тон, а різниця склала 75,923 тони, з яких за похибку вимірювання та до компенсації нестач потрапили нафтопродукти, в кількості 10,315 тон. На підставі викладеного, позивач вимагав від ТОВ «Райзинг» відшкодувати ПАТ «Укрнафта» збитки, завдані нестачею вантажу понад похибку вимірювання в кількості 10,315 тон на суму 520748,06 грн, у т.ч. ПДВ протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї претензії-вимоги за наведеними реквізитами.

22.07.2025 АТ «Укрнафта» надіслало ТОВ «Райзинг» претензію за № 01/01/24/01/02-02/01/11100, у якій, посилаючись на положення розділів 3, 4 та пунктів 2.3.8., 6.1. договору, зазначило, що загальна сума нестач, які перевищили похибку вимірювання, станом на 21.07.2025, склала 387803,83 грн, включаючи ПДВ, саме: згідно закритих актів виконаних робіт, які було проведено станом на 21.07.2025, було прийнято під охорону 8700,087 тон нафтопродуктів, кількість повернутих з під охорони нафтопродуктів склала 8666,692 тон, а різниця склала 33,395 тони, з яких за похибку вимірювання та до компенсації нестач потрапили нафтопродукти, в кількості 6,970 тон. На підставі викладеного, позивач вимагав від ТОВ «Райзинг» відшкодувати ПАТ «Укрнафта» збитки, завдані нестачею вантажу понад похибку вимірювання в кількості 6,970 тон на суму 387803,83 грн, у т.ч. ПДВ протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї претензії-вимоги за наведеними реквізитами.

В якості відшкодування вартості втрати або нестачі вантажу за договором № 24/1521-НП/25 від 28.03.2025 ТОВ «Райзинг» перерахувало на рахунок АТ «Укрнафта» суму в розмірі 1547220,71 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями із відповідним призначенням платежу: №128_00000/c3ec2cf3-8688-4c11-a329-5078554eeefe від 24.09.2025 на суму 500000,00 грн; №129_00000/64ad02d1-c886-434с-8c30-8777605c9781 від 25.09.2025 на суму 500000,00 грн; №130_00000/a4647403-db45-4d77-a793-51ff515ab9cf від 26.09.2025 на суму 500000,00 грн; №132_00000/89c0227e-f853-49cb-a768-af7fd5b28700 від 29.09.2025 на суму 47220,71 грн. Сплачена сума в загальному розмірі 1547220,71 грн дорівнює, сумі збитків, завданих нестачею вантажу та визначених АТ «Укрнафта» у претензії № 01/01/24/01/02-02/01/8381 від 10.06.2025.

Між тим, як убачається із доданих ТОВ «Райзинг» документів, 02.05.2025 останнє звернулось до ПАТ «Укрнафта» з листом № 02/05-25, в якому зазначило, що при підписанні договору відповідач за первісним позовом розраховував, що вантаж буде прийматися об`ємно-масовим методом як по ст. Мостиська, так і на Кременчуцькому НПЗ, та похибка вимірювань (0,65%) буде вираховуватись від фактичної кількості вантажу, прийнятого під охорону, проте вантаж приймається під охорону згідно залізничних накладних, куди внесено вагу світлих нафтопродуктів після зважування вагоно-цистерн на залізничних вагах. Оскільки приймання вантажу здійснюється за залізничними вагами, а здача вантажу проводиться об`ємно-масовим способом, виникають понаднормові нестачі. Також відповідач повідомив, що для контролю кількості вантажу його співробітники проводять об`ємно-масові заміри на Кременчуцькому НПЗ та заміри ультразвуковим приладом УПП-1 на ст. Мостиська, результати яких свідчать, що підприємство приймає під охорону вагоно-цистерни, в яких на момент прийому вже є нестачі від 500 кг до 1300 кг від даних, зафіксованих в залізничних накладних, та фактично ТОВ «Райзинг» має відшкодовувати нестачі, які не є наслідком втрат вантажу в дорозі або недбалого виконання його обов`язків, а становлять наслідки різних способів вимірювань а невідповідності калібрування цистерн. Зважаючи на викладене, відповідач запропонував на розгляд позивача варіанти поліпшення ситуації, зокрема, підвищення вартості послуг охорони та супроводження нафтопродуктів упакуванням більших ризиків з відшкодування нестач або можливість застосування похибки 0,65% не по кожній вагоно-цистерні окремо, а від загальної кількості вантажу в однієї партії вагоно-цистерн по кожній нафтобазі окремо.

20.05.2025, у відповідь на отриману від АТ «Укрнафта» претензію щодо відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу, ТОВ «Райзинг» направило на електронну адресу позивача лист № 20/05-25, в якому зазначило, що з боку відповідача жодного факту неналежного виконання своїх обов`язків працівниками ТОВ «Райзинг» не наведено, а навпаки, підприємство намагається знайти причини розбіжностей та виникнення нестач. Так, відповідач зауважив, що проаналізував різницю між кількістю нафтопродуктів згідно залізничних накладних та фактичною кількістю згідно його замірів та результатами здачі вантажу з під охорони на нафтобазах одержувачів, було виявлено, що в багатьох випадках кількість, занесена в залізничні накладні, значно відрізняється від результатів контрольних замірів, у зв`язку з чим відповідачем зроблено висновок, що понаднормативні нестачі є наслідком різних методів замірів кількості нафтопродуктів (ваговим та об`ємно-масовим) і ніяк не наслідком неналежного виконання обов`язків охорони. У зв`язку з тим, що при діючих тарифах ТОВ «Райзинг» працює собі в збиток, останнє запропонувало підняти тариф за послуги охорони до 37,20 грн + 7,44 /ПДВ/, разом 44,64 грн за тону, у випадку відмови ТОВ «Райзинг» буде змушене зупинити надання послуг з охорони та супроводження нафтопродуктів.

13.08.2025 ТОВ «Райзинг» звернулось до АТ «Укрнафта» з листом № 47, яким просило сплатити заборгованість за надані у період з 1 квітня по 30 липня 2025 року послуги в найкоротший термін.

В матеріалах справи наявна нотаріальна посвідчена заява свідка, ОСОБА_2 , що працює у ТОВ «Райзинг», в якій свідок, серед іншого, зазначив, що у період з 01.04.2025 по 31.06.2025 працював охоронцем у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Райзинг», проживає у місті Кременчуці, у його посадові обов`язки входила перевірка фактичної кількості нафтопродуктів об`ємно-масовим методом у вагонах-цистернах, які ТОВ «Райзинг» мало прийняти під охорону. Також свідок перевіряв цілісність пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП) на вагонах-цистернах на Кременчуцькому НПЗ ПАТ «Укртатнафта». Свідок повідомив, що за квітень-червень 2025 року ним була перевірена фактична кількість нафтопродуктів у 1700 вагонах-цистернах об`ємно-масовим методом а допомогою спеціального обладнання, а результати своїх замірів свідок передавав до ТОВ «Райзинг», складаючи акти (внутрішні) прийому вантажу під охорону встановленої керівництвом ТОВ «Райзинг» форми.

У заяві свідок також вказав, що представники ПАТ «Укрнафта» ніколи не були присутні та не приймали участь при перевірці кількості нафтопродуктів і ніколи не пропонували подати їм результати його перевірок для врахування при складанні актів прийому-передачі під охорону. Представники ПАТ «Укрнафта» ніколи не пропонували свідку підписати акти прийому-передачі вантажу під охорону. Свідок повідомив, що про ці обставини йому відомо, оскільки він був єдиним представником ТОВ «Райзинг» на Кременчуцькому НПЗ ПАТ «Укртатнафта» і єдиний виконував роботи із замірів кількості вантажу для ТОВ «Райзинг».

В матеріалах справи також наявна заява свідка, оформлена в порядку ч. 3 ст. 88 ГПК України, ОСОБА_1 , який є директором ТОВ «Райзинг», в якій свідок зазначив, що на початку квітня 2025 року, одразу після початку надання перших послуг охорони за договором № 24/1521-НП/25-НП, він особисто перебував у відрядженні в офісі АТ «Укрнафта» (м. Київ). Метою візиту було доведення до відома замовника інформації про критичну невідповідність фактичної ваги вантажу тій, що вказувалася в залізничних накладних, та відповідно, а актах прийому-передачі вантажу під охорону. Свідок приймав участь у нараді з представниками АТ «Укрнафта» Куценком В.О. (начальник управління залізничних перевезень), ОСОБА_3 (директор департаменту логістики та транспортування нафтопродуктів), ОСОБА_4 (директор департаменту економічної безпеки), ОСОБА_5 (начальник департаменту фінансів). Свідок вказує, що наголосив, що вантаж приходить під охорону вже з наявною нестачею, яка виникає до моменту опломбування цистерн, та пропонував змінити порядок вимірювання ваги вантажу та фіксації результатів вимірювання в актах прийому-передачі під охорону для уникнення безпідставних претензій до охорони.

Як додатково вказав свідок, він повідомив, що відповідач самостійно здійснює перевірку кількості вантажу шляхом замірів ультразвуковим приладом УПП-1 без порушення цілісності пломб, що ці заміри вказують на невідповідність кількості вантажу зазначеному у документах, але керівництво АТ «Урнафта» відмовилося вносити результати його замірів в документи. З розмови свідку стало зрозуміло, що вони знають про ситуацію, що склалася, і відповідач не перше охоронне підприємство з такою ситуацією. Свідок додав, що на його зауваження та запитання від ОСОБА_6 отримав відповідь, що вони нічого не будуть змінювати та вирішувати цю проблемо необхідно на нафтобазах вантажоодержувачів, АТ «Укрнафта» спочатку оплачує виконані послуги, а через певний час формує претензію, яку відповідач має оплатити для подальшої роботи. Відтак, свідок наголошує, шо позивач ще у квітні 2025 року був офіційно та особисто ним поінформований про те, що нестача не пов`язана з роботою охорони, проте свідомо відмовився виправляти ситуацію.

Свідок також зазначив, що ТОВ «Райзинг» отримувало дані про кількість вантажу електронною поштою від працівників АТ «Укрнафта», які надходили з суттєвим запізненням через добу, або навіть через дві доби після фактичного прийому вантажу під охорону, а представник АТ «Укрнафта» Лугінін В.О. підписував акти прийому-передачі під охорону виключно з тими даними, що надавалися працівниками АТ «Укрнафта». При цьому, АТ «Укрнафта» ставило оплату послуг відповідача у пряму залежність від підписання цих документів, без підписання актів прийому-передачі вантажу під охорону АТ «Укрнафта» відмовлялося підписувати акти виконаних послуг, що є єдиною підставою для проведення оплати за охорону.

У заяві свідка також засвідчено, що ОСОБА_1 особисто ніколи не був присутнім на ст. Кагамлицька або ст. Мостиська для прийому-передачі вантажу, а на зазначених станціях вантаж приймався працівниками підприємства виключно за товарно-транспортними документами. Процес підписання документів мав дистанційний характер та свідок підписував акти прийому-передачі в місті Одесі, а Лугінін В.С. в офісі АТ «Урнафта» в місті Києві.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

В частині 1 ст.15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити /реалізувати/ своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 623 Цивільного Кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 906 ЦК України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття 224 Господарського кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

З огляду на положення частини першої статті 202 та частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договір є правочином.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір. Порядок укладення господарських договорів врегульовано нормами цивільного права та господарського законодавства.

Положення глави 63 Цивільного кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Так, судом встановлено, що спірні правовідносини стосуються надання ТОВ «Райзинг» послуг інспекції кількості шляхом взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів АТ «Укрнафта», що перевозяться залізничним транспортом, а відтак, підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 66 Цивільного кодексу України, водночас, договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є також договором охорони, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання і Глави 66 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд установив, що в даному випадку відносини між АТ «Укрнафта» та ТОВ «Райзинг» носять договірний характер, укладений між ними договір інспекції шляхом взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів № 24/1521-НП/25-НП від 28.03.2025 предметом судових розглядів не виступав, недійсними судом не визнавався, договірними сторонами змінений чи розірваний не був, а відтак підлягає до виконання сторонами на визначених ним умовах. Сторони факт укладання спірного договору не заперечили.

Так, вищевказаний договір, з урахуванням положень ст. 204 ЦК України, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Укладаючи договір, сторони останнього мають право очікувати на те, що все, що обумовлено укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони. Зазначене випливає з норми статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а також відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda.

У даній справі Акціонерним товариством «Укрнафта» завлено до стягнення з ТОВ «Райзинг» збитки в сумі 2507864,36 грн - вартість 42,514 тон нафтопродуктів, щодо яких виявлено нестачі в кінцевих пунктах їх призначення, внаслідок неналежного виконання ТОВ «Райзинг» зобов`язання зі збереження ввіреного йому вантажу.

Зобов`язання з відшкодування шкоди, збитків є деліктним зобов`язанням.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Породжуючи настання цивільних прав та обов`язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру. Відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об`єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.

При цьому, обов`язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв`язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.

Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

При цьому встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід також довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, які виникли наслідком такої протиправної поведінки.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.07.021 у справі №910/12930/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21 тощо.

Спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Отже, презумпція вини має на увазі те, що особа буде вважатися винною у завданні збитків, поки вона не доведе, що вони завданні не з її вини, але це при умові, що позивачем доведено наявність самого цивільного правопорушення і усіх елементів складу цього правопорушення належними, допустимими, достовірними і вірогідними доказами, які передбаченні законом.

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)).

Як установлено судом, на виконання умов договору відповідач за первісним позовом упродовж квітня-липня 2025 року здійснював передбачену договором діяльність із забезпечення схоронності нафтопродуктів відповідача під час їх перевезення залізничним транспортом, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі вантажу під охорону, актами прийому-передачі вантажу з-під охорони та актами виконаних робіт.

Так, умовами договору сторони погоди, що послуги супроводу та охорони вантажів АТ «Укрнафта» надаються ТОВ «Райзинг» починаючи з моменту передачі вантажу під охорону до моменту повернення вантажу з охорони. При цьому, прийом вантажу під охорону здійснюється на естакадах наливання вантажовідправника, після навантаження їх в технічно справні вагони-цистерни або на залізничних станціях шляху прямування вантажу або на залізничних станціях переадресування з оформленням актів прийому передачі вантажу під охорону.

Дослідивши надані до суду акти прийому-передачі вантажу під охорону у сукупності з доданими до них іншими первинними документами, суд установив, що кожний із них складений відповідно до пунктів 3.1.-3.2. та п. 3.4. договору № 24/1521-НП/25-НП від 28.03.2025, містить відомості про дату та час його складання, станцію передачі під охорону, станції призначення, назву вантажу, його кількість, вантажовідправника та вантажоодержувача, номера вагоно-цистерн, густину, температуру, а також підписи уповноважених представників сторін, скріплені печатками підприємств. При цьому зазначена в актах кількість (вага) вантажу, переданого під охорону, відповідає відомостям, зафіксованим у відповідних залізничних накладних та у відомостях вагонів до них, на підставі яких здійснювалось перевезення вантажу.

У свою чергу суд констатує, що зауважень щодо кількості та змісту вантажу, а також правильності відомостей, зазначених у вказаних актах та залізничних накладних на станціях відправлення від ТОВ «Райзинг» не находило, в актах жодних застережень чи зауважень виконавцем не відзначено, отже, за висновком суду, на станціях відправлення вантаж був прийнятий відповідачем за первісним позовом під охорону без зауважень та заперечень.

Судом установлено, що у складаних та підписаних представниками вантажоодержувачів та виконавця за спірний період актах про повернення з-під охорони мають місце факти передачі меншої кількості нафтопродуктів, ніж було здано під охорону.

Матеріалами справи підтверджується, що саме шляхом узагальнення відомостей, наведених у зазначених вище актах прийому-передачі вантажу з-під охорони, сторонами було визначено загальний обсяг фактично наданих послуг та їх вартість, що відображена у відповідних актах виконаних послуг, у яких, зокрема, також зазначалась кількість повернутого з охорони вантажу за кожним відповідним актом, з урахуванням встановленої сторонами різниці ваги.

Відтак, судом установлено, що всі без виключення акти, зокрема, акти прийому-передачі вантажу під охорону, акти прийому-передачі вантажу з-під охорони та акти виконаних послуг, підписані директором ТОВ «Райзинг» Жовтяком В.В. без жодних заперечень та зауважень до них.

При цьому, після отримання кожного із зазначених документів відповідач, усвідомлюючи факт виниклої недостачі вантажу та будучи обізнаним про передбачену п. 6.1. договору матеріальну відповідальність за його збереження, не повернув позивачу жодного з актів прийому-передачі вантажу під охорону чи актів прийому-передачі вантажу з-під охорони, не надіслав мотивованих письмових зауважень щодо їх змісту, не оспорив правильність визначення обсягу (кількості) вантажу та не заявив про наявність будь-яких недоліків у його прийманні.

Так, дійсно ТОВ «Райзинг» двічі, 02.05.2025 та 20.05.2025, було направлено АТ «Укрнафта» листи, в яких відповідачем було зазначено про приймання під охорону вантажу згідно залізничних накладних та понаднормативні нестачі є наслідком різних методів замірів кількості нафтопродуктів, зокрема, ваговим та об`ємно-масовим методом. При цьому, у кожному з листів відповідач за первісним позовом не порушував питання щодо неможливості за таких умов виконання ним договору чи відмову від приймання вантажу, не ініціював питання щодо зміни його умов або розірвання, запропонувавши лише підвищення тарифів та вартості послуг охорони та супроводження нафтопродуктів, у зв`язку із необхідністю відшкодування вартості недостачі вантажу та збитковістю діяльності ТОВ «Райзинг». Інших доказів щодо надсилання виконавцем повідомлень замовнику про його незгоду з порядком прийому-передачі вантажів під охорону до суду надано не було та матеріали справи не містять.

Щодо тверджень ТОВ «Райзинг» про порушення позивачем процедури повідомлення та вимірювання вантажу, суд враховує, що за умовами п. 1.4. договору дійсно встановлено, що детальну інформацію, серед іншого, про вагу (об`єм) вантажу, місце прийняття вантажу під охорону та місце здачі вантажу з-під охорони тощо, замовник зазначає у інформаційних повідомленнях, які направляє електронною поштою або будь-яким іншим способом виконавця. Водночас, цим же пунктом договору передбачено, що у разі неможливості надання послуг супроводу та охорони вантажів згідно отриманого інформаційного повідомлення, виконавець інформує про це замовника протягом 3 годин з моменту отримання відповідного повідомлення. Отже, на переконання суду, за умов неотримання завчасно інформаційного повідомлення, що, за ствердженням відповідача за первісним позовом, позбавляло його можливості реалізувати право на спільне вимірювання вантажу, що, в свою чергу, мало наслідком невірне відображення реальної кількості вантажу, переданого під охорону, виконавець не позбавлений був права повідомити замовника про неможливість надання відповідних послуг за таких умов.

Між тим, суд не приймає надані ТОВ «Райзинг» роздруківки з електронної пошти АТ «Укрнафта» від 07.04.2025, 14.04.2025 та 16.04.2025 в якості належних доказів на підтвердження його стверджень щодо надходження інформаційних повідомлень наступного дня після навантаження, опломбування та відправки вагонів або навіть через дві доби, з огляду на те, що надіслання трьох листів, можливо із запізненням, не свідчить про систематичність надсилання таких повідомлень з порушенням вимог п. 2.1.1. договору. Водночас, судом враховано передбачену п.3.8. договору можливість сторін здійснювати прийом/передачу заявок і відповідей в режимі телефонного зв`язку або по електронній пошті в робочі дні, а разі відсутності технічної можливості, у вихідні дні та неробочий час по телефону, з подальшим підтвердженням в найближчий робочий час.

При цьому, ТОВ «Райзинг» неодноразово зазначало у своїх заявах по суті про здійснення його працівниками, зокрема, Моставлюком Т.Г., контролю переліку вагонів-цистерн, що передаються під охорону, замірів кількості та параметрів нафтопродуктів, посилаючись, при цьому, на складені цими працівниками акти (внутрішні документи) прийому вантажу під охорону. Судом не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази надані відповідачем акти прийому вантажу під охорону (внутрішні документи) № 3 від 04.04.2025, № 10 від 12.04.2025, оскільки, щонайменше, вона взагалі не підписані ані представником виконавця, ані замовник, більш того, докази обізнаності замовника з такими актами в матеріалах справи відсутні, а також вказані акти жодним чином не можуть підтвердити відмінність замірів щодо всього обсягу перевезеного протягом квітня-липня 2025 року вантажу та наданих послуг, а відтак і підтвердити невідповідність кількості нафтопродуктів у підписаних між сторонами актах прийому-передачі вантажу під охорону.

В свою чергу, суд погоджується з доводами позивача за первісним позовом відносно того, що, укладаючи договір, обидві сторони визначили та погодили способи визначення кількості нафтопродуктів, налитих у вагони-цистерни, а також порядок та відображення їх кількості у відповідних актах. Так, умовами п. 3.2. чітко передбачені альтернативні методи визначення кількості нафтопродуктів як під час приймання під охорону (об`ємно-масовий метод або по залізничних вагах), так і під час передачі з охорони на станції призначення (контрольні об`ємно-масові виміри або прямий ваговий метод на залізничних вагах, а при відсутності таких можливостей вантаж передається за справними пломбами (ЗПП), що і було відображено у відповідних залізничних накладних, відомості з яких було продубльовано у актах прийому-передачі вантажу під охорону.

При цьому, суд повторно наголошує, що відповідач за первісним позовом у період дії договору та надання відповідних послуг жодного разу не повідомляв, за виключенням листів від 02.05.2025 та від 20.05.2025, якими останній пропонував підвищити вартість послуг, та не призупиняв прийняття вантажу під охорону з причин зауважень до способу визначення кількості нафтопродуктів.

Не можуть братися судом до уваги аргументи ТОВ «Райзинг» щодо невідповідності актів прийому-передачі вантажу під охорону, оскільки вони не містять даних, передбачених нормативним актом, а також вказані акти підписані представниками сторін, які не були присутні на станціях відправлення для особистого визначення кількості вантажу та його прийому-передачі, позаяк положеннями п/п. 2.3.7. п. 2.3. договору саме на виконавця покладений обов`язок надавати замовникові акти прийому під охорону та передачі з під охорони вантажів протягом 24 годин з моменту оформлення відповідних актів на електронні адреси уповноважених представників замовника.

Щодо наведених у заяві свідка директора ТОВ «Райзинг» обставин суд зауважує, що відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Відтак, важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Отже, фактично здійснюючи господарську діяльність як виконавець, так і замовник, приймають як сприятливі наслідки такої господарської діяльності так і несприятливі, а тому, підписуючи спірні акти виключно з тими даними, що надавалися працівниками АТ «Укранфта», без особистої участі у прийманні вантажу, відповідач мав оцінити можливість надання послуг із невідповідністю фактичної ваги вантажу, прийнятої під охорону, тій, що була вказана у актах прийому-передачі вантажу під охорону. При цьому, як сам зазначає директор ТОВ «Райзинг» ОСОБА_1 , про такі обставини йому стало відомо ще на початку квітня 2025 року, одразу після початку надання перших послуг за договором.

Таким чином, укладаючи договір та підписуючи всі акти без жодних застережень чи зауважень, відповідач мав здійснити власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, в тому числі, у разі неможливості надання послуг у визначений спосіб.

Щодо наявних в матеріалах справи заяв свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд додатково зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зауважує про те, що позивач та відповідач є юридичними особами, а відтак належними доказами надання відповідачем послуг та отримання їх замовником є належним чином оформленні первинні документи, які відображають господарські операції.

Тому, суд доходить висновку про те, що заяви свідків, які надані сторонами до матеріалів справи не можуть бути прийняті судом у якості допустимих доказом вчинення/не вчинення юридичними особами будь-яких господарських операцій за укладеним договором.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення. Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, від 31.03.2021 у справі №910/17881/19, від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, від 15.12.2021 у справі №910/4908/21 тощо).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на принцип сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Надаючи оцінку аргументам відповідача за первісним позовом щодо суперечливості поведінки позивачата її невідповідності принципу естопель, суд зазначає про суперечливість поведінки у спірних правовідносинах і самого відповідача, який підписуючи акти прийому-передачі вантажу з-під охорони, на підставі яких надалі були складені акти виконаних ним послуг, із зазначенням різниці ваги (нестачі) нафтопродуктів по кожній цистерні, без жодних зауважень щодо розміру відповідної недостачі, продовжував надавати послуги та нараховувати вартість послуг за договором виходячи з попередньої редакції договору та, за його твердженням, надававши послуги та відшкодовуючи збитки під впливом обставин крайньої економічної необхідності в умовах жорсткого організаційного та економічного тиску з боку АТ «Укрнафта». При цьому, бажаючи прийняти участь у вересні 2025 року в масштабному тендері на закупівлю АТ «Укрнафта» послуг охорони загальною вартістю 38916000 грн, обрання його тендерної пропозиції та визначення ТОВ «Райзинг» переможцем торгів на укладення нового відповідного договору послуг інспекції шляхом взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів.

Так, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно зі ст. 13 Цивільного кодексу України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли би порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

Доктриною venire contra factum proprium закріплено принцип добросовісності. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказала, що водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Відтак, у даній справі суд враховує, що в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Так, суд зазначає, що поведінка відповідача є такою, що не відповідає його попереднім заявам або поведінці, оскільки відповідач самостійно уклав договір про надання відповідних послуг, надавав відповідні послуги, а також підписував всі без виключення акти, якими, в тому числі продовжував надання послуг, просив змінити тарифи за надані послуги, зокрема, відшкодовував частково збитки, про що сам зазначає у своїх заявах по суті, намагається прийняти участь у торгах на укладення тотожного договору з позивачем, що свідчить про конкретне волевиявлення відповідача, направлене на продовження договірних відносин з АТ «Укрнафта», проте наразі зазначає, що останнім систематично допускалось порушення договірної процедури, що стало наслідком безпідставного збагачення позивачем, про збитковість надання послуг за укладеним договором та перерахуванням коштів під примусом.

Однак, як з`ясовано судом, відповідач у разі безпідставного, на його думку, ухилення замовником від обов`язку щодо завчасного повідомлення виконавця для участі в спільному об`ємно-масовому замірі ваги або визначенні кількості вантажу, не розірвав спірний договір в односторонньому порядку, натомість продовжив виконання договору і надання послуг з охорони.

Відтак, у всіх актах було чітко визначено номера вагоно-цистерн та кількість вантажу, тобто, перед відправкою залізничним транспортом на адресу вантажовідправників вказано відповідну інформацію про вантаж, його кількість та вагою, яка відповідає всім залізничним документам, натомість при прийнятті вантажу було виявлено нестачу та по факту прийнято у розмірі, визначеному під час передачі вантажу з-під охорони. Таким чином, позивачем обраховано нестачу вантажу у кількості 42,514 тон. Господарський суд зауважує, що відповідач за первісним позовом - ТОВ «Райзинг» не спростував факт наявності розбіжностей між фактичною вагою доставленого вантажу із заявленою вагою вантажу у актах та інших документах.

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що ним було виконано послуги інспекції належним чином та він не відповідає за нестачу вантажу у вагонах, прийнятих/переданих за справними пломбами вантажу відправника, не приймаються судом до уваги в якості підстави для відмови у первісного позові, оскільки: саме відповідач за первісним позовом несе відповідальність за збереження вантажу на всьому шляху, в тому числі стоянок, сортувань та іншого переміщення вагонів-цистерн до передачі вантажу замовником вантажоодержувачеві, а також на нього покладений обов`язок відшкодування вартості недостачі вантажу. При цьому суд також зазначає, що наявність недостачі вантажу такого розміру (42,514 тони від загальної ваги) на будь-якій зі стадій здійснення перевезення не могла бути непоміченою та/або залишеною без уваги виконавцем, мала бути виявлена та за можливістю попереджена виконавцем у разі вжиття ним належного оперативного контролю за перевезенням; в іншому випадку сама суть надання охоронних та супроводжувальних послуг вантажів без здійснення належного контролю за ним з боку виконавця - нівелюється. Також суд вважає, що за наявних обставин справи виконавець не виконав дій щодо перевірки відповідності вантажу наявним супровідним документам, з урахуванням того, що в усіх документах вказується повна узгоджена вага вантажу та кількість, проте при доставці товару виявляється недостача у такому значному розмірі, при цьому з матеріалів справи не вбачається здійснення виконавцем будь-яких повідомлень на адресу замовника під час надання послуг, узгодженого у відповідних актах.

Отже, відсутність будь-яких зауважень у відповідних вантажоодержувачів та відсутність складених комерційних актів про нестачу вантажу під час приймання спірних вагонів не спростовує жодних обставин, наведених у позовній заяві, так само як і не доводить відсутності вини виконавця у нестачі вантажу.

Відповідачем за первісним позовом не спростовано також і розміру заявлених позивачем і доведених збитків. Натомість ним відшкодовано вартість недостачі, заявленої у претензії № 01/01/24/01/02-02/01/8381 від 10.06.2025 в сумі 1547220,71 грн в повному обсязі. Докази направлення виконавцем замовнику відповідної мотивованої письмової незгоди з даними в актах здачі прийому-передачі вантажу з-під охорони та відповідних подальших претензіях АТ «Укрнафта» на відшкодування нестачі, станом на момент ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні. Доказів саме такого повідомлення з боку відповідача останнім до суду не надано.

Оскільки матеріалами справи підтверджений факт прийняття відповідачем для надання послуг із взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів від позивача вантажу у вагонах-цистернах в кількості, визначеній у актах прийому-передачі вантажу під охорону, з урахуванням подальшого визначення та погодження нестачі у відповідних актах прийому-передачі з-під охорони, суд дійшов висновку, що саме відповідач є відповідальною особою за збереження ввіреного йому вантажу, а відтак і за спірну нестачу.

З огляду на зазначене, відповідні посилання відповідача є хибними та такими що не відповідають обставинам справи, оскільки відповідно до пункту 2.3.1. договору охорони обов`язок забезпечення супроводження, недоторканості збереження ввіреного вантажу упродовж всього шляху і часу дотримання до моменту передачі вантажу замовникові, покладено саме на виконавця, тобто ТОВ «Райзинг», а випадки, за яких останній не несе відповідальності, чітко визначені умовами п.п. 6.2.-6.4. договору.

Таким чином, наявність збитків та їх розмір доведені фактом доставки вантажу у меншому розмірі ніж визначено у супровідних документах, сума збитків обрахована у відповідності до вартості відсутнього товару та із застосування похибки вимірювання, протиправність поведінки відповідача за первісним позовом полягає у нездійсненні виконавцем належного оперативного контролю за схоронністю товару при наданні послуг охорони та супроводження впродовж повного циклу надання таких послуг, що призвело до ігнорування факту відсутності/втрати значної частини вантажу (42,514 тон), а причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками полягає у недоставці/втраті вантажу на заявлену і доведену суму.

Отже, на переконання суду, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, позивачем у належний спосіб доведено прибуття на станції призначення вагонів-цистерн з вантажем із виниклою нестачею, в тому числі у процесі перевезення, а відповідно і надання послуг з охорони та супроводження такого вантажу відповідачем. При цьому, відповідачем в свою чергу не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

Таким чином, оскільки відповідачем не спростовано обставини визначення вантажовідправником маси вантажу у відповідності з умовами договору, та за обставин відсутності доказів вжиття виконавцем всіх заходів для збереження вантажу під час здійснення його супроводження, суд дійшов до висновку про порушення виконавцем заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення та про наявність вини виконавця у недостачі спірного вантажу, в зв`язку з чим підстави для звільнення відповідача від матеріальної відповідальності за нестачу вантажу відсутні.

З огляду на зазначене судом встановлено наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у спірних вагонах, завданої шкоди - нестачі товару та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, що свідчить про доведеність позовних вимог позивача.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним. Слід зазначити, що відповідач не навів заперечень щодо проведеного позивачем розрахунку, у тому числі, застосованого природних втрат, різниці з урахування природних втрат, похибки вимірювання та різниці в її межах, ціни однієї тонни, загальної суми збитків.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що докази надані позивачем за первісним позовом на підтвердження позовних вимог за первісним позовом про стягнення суми збитків у загальному розмірі 2507864,36 грн є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем за первісним позовом на їх спростування, та оскільки відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення заборгованості перед позивачем, а тому позовні вимоги позивача за первісним позовом - Акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення з відповідача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Райзинг» 2507864,36 грн збитків підлягають задоволенню.

Таким чином, надані позивачем за первісним позовом докази у своїй сукупності є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту завдання відповідачем збитків у зв`язку із незбереженням вантажу, в той час як заперечення відповідача на вказані докази є необґрунтованими, є лише припущеннями та спростовуються наявними в матеріалах доказами. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагонах сталась не з вини відповідача.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Райзинг» господарський суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст.1212 ЦК передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 ЦК).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна (ч.1 ст.1214 ЦК).

Конструкція ст.1212 ЦК свідчить про те, що застосування норм гл.83 ЦК слугує додатковою мірою захисту права власності в тих випадках, коли правові особливості згаданих інститутів не дають законних підстав вирішити ту чи іншу вимогу власника.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч.2 статті 11 ЦК України.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Суд зазначає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження факту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов взаємовідносин та укладення договору інспекції шляхом взяття під охорону та супроводження нафтопродуктів № 24/1521-НП/25-НП від 28.03.2025.

Таким чином, дії позивача за зустрічним позовом щодо послідовного перерахування грошових коштів чотирма платежами на загальну суму 1547220,71 грн із чітким зазначенням у платіжних інструкціях призначень платежів засвідчують обставини свідомого прийняття обставин необхідності відшкодування вартості недостачі вантажу та підтверджують факт існування договірних відносин.

Отже, суд дійшов висновку про те, що перерахування позивачем за зустрічним позвом на рахунок відповідача коштів у розмірі 1547220,71 грн було здійснено на належній правовій підставі - в силу укладеного між сторонами договору, умови якого були виконані сторонами, у зв`язку з чим правові підстави для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи задоволення первісного позову про стягнення з ТОВ «Райзинг» 2507864,36 грн вартості недостачі вантажу, приймаючи до уваги наявність доказів того, що нестача вантажу сталася з вини ТОВ «Райзинг», належних доказів на спростування чого суду не подано, господарський суд дійшов висновку про фактичне настання обов`язку по відшкодуванню вартості недостачі вантажу, а тому про відсутність підстав у ТОВ «Райзинг» вимагати повернення вже сплаченого відшкодування збитків, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Райзинг» за зустрічним позовом про стягнення 1547220,70 грн безпідставно отриманих коштів є недоведеними та у задоволенні зустрічних позовних вимог судом відмовляється.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 р. у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Згідно із статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17, від 06.09.2022 р. у справі № 910/13501/21).

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 справа «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до п.5 ч.4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач за первісним позовом посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом із наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, що полягало у неналежному виконанні відповідачем зобов`язань щодо забезпечення збереження вантажу на шляху слідування, що відповідає ст.ст. 16, 22 ЦК України, а, отже, про наявність підстав для задоволення первісного позову.

В той же час, відповідач за первісним позовом не спростував подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв`язку з недостачею вантажу, що сталася з вини виконавця послуг, як і не надав жодних доказів на підтвердження того, що втрата прийнятого ним без зауважень вантажу виникла з незалежних від нього причин, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволені його зустрічного позову.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням законодавства.

Отже, всі інші доводи, на які посилався відповідач за первісним позовом у своїх заявах по суті залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення первісних позовних вимог.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі вартості втраченого вантажу на суму 2507864,36 грн, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню у повному обсязі. Зважаючи на вищевказане, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райзинг» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки первісний позов Акціонерного товариства «Укрнафта» задоволено повністю, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райзинг» витрат зі сплати судового збору у розмірі 30094,38 грн.

Разом з тим, враховуючи відмову у задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Райзинг», то судовий збір за таким позовом покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райзинг» (65065, м. Одеса, вул. Варненська, № 7, оф. 201, код ЄДРПОУ 32428621) на користь Акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провул. Несторівський, № 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) збитки, завдані нестачею вантажу, в розмірі 2 507 864 (два мільйона п`ятсот сім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 36 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 30 094 (тридцять тисяч дев`яносто чотири) грн 38 коп.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Судові витрати за зустрічним позовом по справі № 916/5044/25 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Райзинг».

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 30 липня 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський