Ухвала суду № 138715555, 03.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

03.08.2026 Справа № 914/1044/26

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, у справі

за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

до відповідача Фізичної особипідприємця Мачеуса Василя Васильовича

про стягнення 1 147 497,17 грн інфляційних втрат та 225 455,26 грн 3% річних

представники сторін:

від позивача: Чернобай С. С.. Григорович Р. Р.;

від відповідача: ФОП Мачеус В. В.;

вільний слухач: Мачеус О. В.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача Фізичної особипідприємця Мачеуса Василя Васильовича про стягнення 1 147 497,17 грн інфляційних втрат та 225 455,26 грн 3% річних.

Ухвалою від 17.04.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

08.06.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 29.06.2026.

В судове засідання 29.06.2026 з`явився представник позивача, відповідач та вільний слухах Мачеус О.В.

Відповідач в судовому засіданні повідомив, що подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю ознайомленням з матеріалами справи. 29.06.2026 судове засідання відкладено на 03.08.2026. Відповідач своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи не скористався впродовж вказаного строку.

03.08.2026 за вх. №21642/26 надійшло клопотання відповідача про необхідність повернення на стадію підготовчого провадження та скасування забезпечення позову, як такого, що винесено незаконно. Також у вказаному клопотанні відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши вказане клопотання в частині повернення на стадію підготовчого провадження, враховуючи доводи та заперечення сторін зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика ЄСПЛ неодноразово при вирішенні питання справедливості судового розгляду базувалася на положеннях національного законодавства щодо визначення і дотримання строків судового процесу та його стадійності, оскільки саме ці положення дисциплінують учасників процесу, тим самим справедливо регулюють процесуальну поведінку сторін, визначаючи для них рівні умови для доведення своєї правової позиції.

Крім того, суд здійснює провадження у справі з дотримання принципу пропорційності відповідно до положень ст. 15 Господарського процесуального кодексу України.

Чинним господарським процесуальним законодавством не встановлено порядку та підстав для повернення до стадії підготовчого провадження. Повернення до стадії підготовчого провадження не є загальною практикою, а є виключенням та застосовується судом у виняткових випадках (схожу правову позицію викладено у постановах Верховного суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 у справі № 913/317/18).

Відповідно до сталої позиції Верховного Суду, для вирішення питання щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття суд першої інстанції має встановити:

- чи є обставини, якими сторона обґрунтовує таку необхідність, вагомими;

- чи відповідні процесуальні дії можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Така позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 922/1428/16, від 17.09.2024 у справі № 910/6145/23, від 16.07.2024 у справі № 927/1124/23, від 02.04.2024 у справі № 917/239/23.

Правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20, у якій зазначено: «Відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

За приписами чч.1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд робить висновок про те, що зазначені позивачем у клопотанні обставини не є вагомими підставами для повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки не стосуються суті спору.

Щодо скасування заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Ухвалою від 08.04.2026 забезпечено позов у справі шляхом накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи підприємця Мачеуса Василя Васильовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в сумі 1 389 427,86 грн, які знаходяться на депозитному рахунку приватного виконавця Олега Сидія та заборонити приватному виконавцю Олегу Сидію повертати кошти у відповідній сумі фізичній особі підприємцю Мачеусу Василю Васильовичу до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до фізичної особи підприємця Мачеуса Василя Васильовича про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

За загальним правилом, враховуючи, що забезпечення позову застосовується, як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що розгляд заяви про скасування вжитих заходів забезпечення позову не є переглядом або переоцінкою судом доказів та доводів, що досліджувалися при розгляді заяви про забезпечення позову, що може здійснюватися лише в порядку апеляційного або касаційного оскарження ухвали про забезпечення позову. Обґрунтованість клопотання про скасування заходів забезпечення позову, що заявлене в процесі розгляду справи, досліджується судом лише з огляду на наявність нових обставин або з огляду на зміну підстав, які були покладені в основу прийнятого раніше рішення про забезпечення позову. Тобто, до набрання рішенням суду законної сили, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані тим самим судом, який їх вжив, лише в тому випадку, якщо після їх вжиття виникли нові обставини або після їх вжиття змінилися підстави, які були покладені в основу забезпечення позову.

У постанові від 21.10.2022 року у справі № 910/4777/21 Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду викладено висновок, за яким забезпечення позову застосовується, як гарантія задоволення законних вимог позивача. Суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Аналогічний висновок сформульовано у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 21.11.2022 року у справі №916/621/22.

Суд звертає увагу на те, що незгода відповідача з, фактично, обґрунтуванням позовних вимог, не є обставиною, з якою господарський процесуальний закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову. Адже, дані питання не входять до кола обставин, які підлягають з`ясуванню на стадії забезпечення позову, а підлягають перевірці судом при вирішенні справи по суті. Крім того, додатково доводять, що між сторонами виник спір, що є однією з умов вжиття заходів забезпечення позову.

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів щодо необхідності та обґрунтованості скасування заходів забезпечення позову, що фактично зводяться до невизнання позовних вимог, оцінка яких належить до компетенції суду під час розгляду спору у даній справі.

Разом з тим, слід зазначити, що під час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову суд не оцінює правомірність та доцільність вжиття ним заходів забезпечення позову, а лише з`ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №15/155-б).

Відповідно, наведені заявником обставини не є підставою для скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом у даній справі. При цьому, заявником не надано відповідних доказів, які б спростовували необхідність у застосуванні таких заходів, а також підтверджували б, що необхідність у таких заходах відпала.

Будь-яких інших обставин, які вказують на те, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджатиме належному виконанню судового рішення не наведено.

Таким чином, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування обставин, які в розумінні ст.145 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, а також враховуючи, що клопотання ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом в процесі розгляду заяви про забезпечення позову, клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.04.2026.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову слід відмовити.

Щодо третього пункту клопотання про відмову в задоволенні позовних вимог, суд зазначає, що доводи відповідача будуть враховані при винесенні рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 11, 13 15, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання за вх.№ 21642/26 від 03.08.2026.

Ухвала набирає законної сили відповідно до норм чинного ГПК України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Горецька З.В.