Рішення № 138715295, 04.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2026Справа № 910/2095/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія "Господар" Слобожанської селищної ради", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультпан", м. Київ

про стягнення 148 390,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія "Господар" Слобожанської селищної ради" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Консультпан" суми коштів в розмірі 148 390,00 грн у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору №25/07 від 25.07.2024 року в частині відсутності паливних талонів на сплачену позивачем суму попередньої оплати.

Ухвалою від 04.03.2026 (суддя Князьков В.В.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Розпорядженням керівника апарату від 26.05.2026 року справу №910/2095/26 передано на повторний автоматичний розподіл у зв`язку з звільненням судді Князькова В.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи №910/2095/26 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 року справу прийнято до свого провадження суддею Морозовим С.М., розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 03.06.2026 року в електронному вигляді було надіслано відповідачу в його електронний кабінет (довідка про доставку електронного листа 03.06.2026 року міститься в матеріалах справи).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 18.06.2026 року (включно).

Правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2024 року між Комунальним підприємством «Керуюча компавнія «Господар» Слобожанської селищної ради» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Консультпан") (далі - постачальник) було укладено Договір №25/07 (далі - Договір), предметом якого, відповідно до п. 1.2., є придбання Бензину А-95, Дизельне паливо (код ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дестиляти) придбання паливно-мастильних матеріалів (талонів). Кількість бензину А-95 - 1400 л, дизельне паливо - 16000 л.

Відповідно до пункту 2.1 Договору строк (термін) поставки (передачі): 30 вересня 2024 року.

Отримання товару покупцем підтверджується шляхом підписання упвноваженими представниками сторін та скріплення печатками видаткової наклоадної. (п. 2.3. Договору).

Пунктом 4.2. Договору визначено, що ціна товару складає 911 800,00 грн, у т.ч. ПДВ (20%) 151 966,67 грн.

Відповідно до пункту 4.3. Договору оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах постачальника в Договорі на підставі видаткової накладної протягом 30 днів.

Цей Договір діє з дати його підписання по 31.12.2024 року, а в частині взятих на себе зобов`язань - до повного їх виконання. Умови Договору зберігають силу до моменту виконання належним чином зобов`язань сторонами. (пункт 6.1 Договору).

Додатком №1 до Договору сторонами було підписано Специфікацію, умовами якої сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю з ПДВ та загальну вартість з ПДВ, а саме: бензин А-95, кількість 1400 л., загальною вартістю 79 800,00 грн з ПДВ та дизельне пальне, кількість 16000 л, загальною вартістю 832 000,00 грн з ПДВ; разом: 911 800,00 грн з ПДВ.

У подальшому, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідачем було передано позивачу паливні талони на 1400 літрів бензину А-95 та 16000 літрів дизельного палива загальною вартістю 911 800,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №1049 від 25.07.2024.

У свою чергу, позивач виконуючи власні зобов`язання за укладеним Договором, сплатив на користь відповідача вартість отриманих паливних талонів в сумі 911 800,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №127 від 30.07.2024 на суму 100 000,00 грн та платіжною інструкцією №126 від 30.07.2024 на суму 811 800,00 грн.

Втім, як зазначає позивач, після укладення договору на визначених автозаправних станціях почалися перебої з наявністю пального і позивачу неодноразово було відмовлено в заправці пальним його транспортних засобів за талонами, виданими відповідно до договору, через відсутність палива на вказаних заправках, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості отримати оплачений ним обсяг палива на загальну суму 148 390,00 грн, згідно з талонами у кількості 870 літрів (49 590,00 грн) на бензин А-95 об`ємом та у кількості 1900 літрів (98 800,00 грн) на дизельне паливо.

Зважаючи на викладені обставини, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 22.01.2026 року №13, в якій просив відповідача повернути кошти за невикористані паливні талони.

Втім, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За умовами договору предметом поставки фактично є бензин та дизельне пальне, відпуск яких здійснюється на підставі пред`явлених покупцем талонів, що надані постачальником за відповідною видатковою накладною.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.

Отже, талон не підтверджує право власності на придбане пальне, а містить лише інформацію про вид і об`єм нафтопродуктів, попередньо оплачених позивачем. Фактичне ж отримання пального відбувається лише на АЗС.

За таких обставин, позивач вважається таким, що фактично отримав товар лише після отоварення талонів на АЗС (отримання відповідних паливно-мастильних матеріалів на підставі цих талонів).

Проте, всупереч умовам укладеного між сторонами договору відповідач у повному обсязі не виконав покладеного на нього обов`язку з передачі товару на сплачену позивачем суму коштів у загальному розмірі 148 390,00 грн згідно невикористаних талонів у кількості 870 літрів бензину А-95 загальною вартістю 49 590,00 грн та у кількості 1900 літрів дизельного пального загальною вартістю 98 800,00 грн, заборгувавши таким чином позивачу 148 390,00 грн, доказів зворотного матеріали справи не містять і відповідач під час розгляду даної справи не надав.

Поряд з тим, відповідачем не було надано й доказів на спростування того, що у спірний період позивач був позбавлений можливості здійснити заправку транспорту на АЗС, або докази отоварення позивачем спірних талонів.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За приписами частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2025 року в справі №910/18530/23.

При цьому, суд зауважує, що у статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

У частинах 1 і 4 статті 631 цього Кодексу передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/9167/19.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 148 390,00 грн перерахована позивачем як попередня оплата за товар, отримання якого не забезпечено відповідачем на виконання взятих на себе за договором зобов`язань, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, а також доказів поставки товару на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення зазначеної суми боргу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини щодо доведеності та обґрунтованості вимог позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (код ЄДРПОУ 45067285, місцезнаходження: 03146, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 20) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія "Господар" Слобожанської селищної ради" (код ЄДРПОУ 31184407, місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 54) суму коштів в розмірі 148 390,00 грн (сто сорок вісім тисяч триста дев`яносто гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривни 40 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ