Рішення № 138715178, 03.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2026Справа № 910/12313/25

За заявоюАкціонерного товариства "ОТП Банк"простягнення судових витрату справі№ 910/12313/25За позовомАкціонерного товариства "ОТП Банк"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСВЄТ" 2) ОСОБА_1 прозобов`язання вчинити певні дії Суддя Підченко Ю.О. Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/12313/25 за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі також - позивач, АТ «ОТП Банк») до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» (далі також - відповідач-1, ТОВ «ЄВРОСВЄТ») та ОСОБА_1 (далі також - відповідач-2, ОСОБА_1 ) про зобов`язання повернути Акціонерному товариству «ОТП Банк» оригінали документів, передані на виконання договору про відступлення права вимоги від 26.06.2015 № 2 та договору від 23.09.2015 про передачу прав на заставлене майно, які визнані недійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 позов задоволено в частині вимог до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСВЄТ".

29.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача-1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 431 904,00 грн.

31.07.2026 від відповідача-1 надійшли письмові заперечення на заяву про розподіл витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що у додатковому рішенні підлягають вирішенню питання лише про судові витрати, то суд, керуючись ч. 3 ст. 244 ГПК України дійшов висновку про розгляд заяви позивача без повідомлення/виклику учасників справи.

Як вбачається із позовної заяви, орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентну 9 600 доларів США. У заяві від 29.06.2026 позивачем заявлено про стягнення з відповідача-1 витрати на професійну правничу допомогу на суму 431 904,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У запереченнях від 31.07.2026 відповідач-1 наголосив, що позивачем порушено імперативний порядок надання доказів витрат після закінчення дебатів, оскільки в клопотанні повністю відсутнє обґрунтування поважності причин їх неподання до закінчення судових дебатів (ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 221 ГПК України).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд зауважує, що вказівка у частині 8 статті 129, частині 1 статті 221 ГПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Відтак, для реалізації права на відшкодування витрат на правову допомогу сторона має дотриматися процедури, встановленої нормами процесуального права, а саме:

- у своїй першій заяві по суті сторона має навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ст. 124 ГПК України);

- подати до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України);

- подати до суду докази, які обґрунтовують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи (ч. 8 ст. 129 ГПК України);

- зробити заяву про подання до суду доказів, які обґрунтовують розмір судових витрат, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у зв`язку з наявністю поважних причин, які унеможливлюють подання таких доказів до закінчення судових дебатів.

Дотримання стороною викладеного вище порядку, передбаченого нормами права ГПК України, необхідно для інформування іншої сторони про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які можуть бути покладені на неї судом за наслідками розгляду справи, що може вплинути на стратегією захисту прав та інтересів такої сторони під час розгляду справи, що враховується судом під час визначення розміру судових витрат, що заявлені до відшкодування.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28.04.2023 у справі № 924/427/22.

Заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду разом із позовом (заявивши орієнтовний розрахунок), а заяву про розподіл судових витрат - після ухвалення рішення в справі. Отже, попередньо, докази понесених витрат були долучені до справи разом з позовною заявою, а також подані протягом 5 днів після ухвалення рішення. Тому, позивач дотримався наведених вище вимог законодавства.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії):

- Договір про надання правової допомоги № 25/09-25Б/1 від 25.09.2025;

- Додаток № 1 від 26.09.2025 до Договору;

- рахунок на оплату № 103 від 25.06.2026 на суму 431 904,00 грн;

- Акт № 1 від 25.06.2026 приймання-передачі наданих послуг на суму 431 904,00 грн;

- платіжна інструкція № 2901627032 від 26.06.2026 на суму 431 904,00 грн.

Відповідач-1 проти заявленого позивачем розміру витрат заперечував (заперечення від 31.07.2026), посилаючись на наступне:

- наданий позивачем опис послуг у клопотанні містить лише загальний, типовий перелік процесуальних дій (наприклад: «підготовка стратегії захисту», «пошук та підготовка доказової бази», «аналіз мотивів відзиву», «вчинення інших дій»);

- погодження сторонами фіксованого гонорару або його прив`язка до еквіваленту в іноземній валюті є внутрішньою домовленістю клієнта та адвоката і не означає автоматичного обов`язку процесуального опонента компенсувати всю заявлену суму без належної оцінки її обґрунтованості;

- заявлена сума в 431 904,00 грн є очевидно завищеною, непропорційною та не відповідає критерію розумної необхідності. Витрати є неспівмірними зі складністю справи.

Як встановлено з наявних у справі доказів, між Адвокатським об`єднанням «ЕВЕРЛІГАЛ» та Акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено Договір про надання правової допомоги № 25/09-25Б/1 від 25.09.2025, за умовами якого об`єднання зобов`язалося надавати клієнту всі види правової допомоги, в тому числі вчиняти всі та будь-які необхідні дії спрямовані на представництво та захист прав та законних інтересів клієнта перед будь-якими органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, фізичними та юридичними особами, а також у цивільних, господарських та адміністративних судах, в яких клієнт виступає позивачем, відповідачем, третьою особою, заінтересованою особою чи іншим учасником справи.

Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони погодили, що розмір винагороди об`єднання встановлюється у додатках до договору, які з моменту підписання сторонами є невід`ємною частиною цього Договору.

Як вбачається з п. 2 Додатку № 10 від 26.09.2025, розмір винагороди становить фіксовану грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентну 8 000,00 доларів США, крім того ПДВ - суму, еквівалентну 1 600,00 доларів США, що разом становить 9 600,00 доларів США, що не залежить від обсягу фактично наданої правничої допомоги (годин чи кількості фактично наданих послуг або виконаних робіт).

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі також - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З наданого Договору, додатку до нього та опису робіт, можна дійти висновку, що між сторонами погоджено фіксовану форму оплати наданих послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі № 922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії /бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Поряд з цим, дослідивши та оцінивши заяву позивача про розподіл судових витрат з доданими до неї документами, суд зазначає, що деякі зазначені в Акті № 1 та детальному описі послуги фактично охоплюються одним процесуальним документом (дією) - зокрема п. 1, 2, 3 - підготовка стратегії захисту прав, пошук доказової бази, підготовка та направлення позовної заяви до суду; п. 5, 6, 9, 10 - аналіз мотивів відзиву та підготовка відповіді на відзив.

Не вказано й в описі робіт, які саме інші дії були необхідні для захисту прав та інтересів клієнта. Не доведено, що всі вчинені об`єднанням дії та подані документи були необхідними та неминучими саме в рамках розгляду справи.

За таких обставин, дослідивши та оцінивши заяву позивача щодо розподіл судових витрат з доданими до неї документами, суд вважає, що розмір заявлених Акціонерним товариством "ОТП Банк" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 431 904,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною представником позивача роботою у суді першої інстанції. Отже, за висновком суду, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, підлягають зменшенню.

Погодження сторонами фіксованого гонорару або його прив`язка до еквіваленту в іноземній валюті є внутрішньою домовленістю клієнта та адвоката і не означає автоматичного обов`язку компенсувати всю заявлену суму без належної оцінки її обґрунтованості.

У той же час, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, саме суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.

ЄСПЛ вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" та у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними, а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Отже, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний правовий висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка стверджує про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування щодо невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Судом при розгляді заяви представника позивача про розподіл судових витрат взято до уваги складність справи та наданих адвокатом послуг; час, витрачений адвокатом на надання послуг, обсяг наданих адвокатом послуг. За висновком суду розмір витрат на правничу допомогу, які представником позивача заявлені до стягнення є завищеними та не співмірними зі складністю справи та наданими адвокатом послугами; часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг.

Проаналізувавши подані позивачем докази на обґрунтування понесених витрат з оплати послуг адвоката та деталізацією послуг, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення вимог заяви щодо відшкодування таких витрат з оплати послуг адвоката в повному обсязі, оскільки спір у справі не носить виняткового характеру та не має суспільного інтересу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача-1 на користь позивача 80 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 120, 123, 126, 129, 130, 220, 232, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "ОТП Банк" про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСВЄТ" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, кімната 120; код ЄДРПОУ 39073144) на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43; код ЄДРПОУ 21685166) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано - 03.08.2026.

Суддя Ю.О. Підченко