Рішення № 138714755, 03.08.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.2026 Справа № 905/360/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро

до відповідача: Четверева Геннадія Степановича, м. Добропілля Донецької області

про стягнення 13613,7грн, з яких 11332,27грн основний борг, 499,72грн - 3% річних, 1781,71грн - інфляційні втрати,

без повідомлення (виклику) сторін,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро звернулось з позовом до відповідача ОСОБА_1 , м. Добропілля Донецької області про стягнення 13613,7грн, з яких 11332,27грн основний борг, 499,72грн - 3% річних, 1781,71грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №191 від 01.06.2023 про постачання електричної енергії споживачу з оплати послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 13613,7грн, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надані такі документи: договір №191 від 01.06.2023 постачання електричної енергії споживачу з додатками (комерційною пропозицією «Надійна-Донецьк» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» та заявою-приєднанням), акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) від 29.06.2024, рахунок за спожиту електроенергію №191 від 05.07.2024, скріншот електронної пошти позивача, лист Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» №64/12437 від 03.11.2025 з додатком, виписки по особовому рахунку, претензія №24/15872 від 19.09.2024.

Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/360/26 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/360/26. Справу №905/360/26 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до відповіді №2840470 від 04.06.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, відомості щодо реєстрації відповідача як ВПО в системі відсутні.

Відповідач про відкрите судове провадження повідомлявся шляхом направлення копії ухвали суду від 03.06.2026 на юридичну адресу відповідача, зазначену останнім в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, поштовий конверт повернувся на адресу суду з причини повернення «адресат відсутній».

Суд зазначає, що факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Ухвала господарського суду від 03.06.2026 направлялась відповідачу на адресу електронної пошти, зазначену відповідачем в заяві-приєднання до спірного договору.

Крім цього, відповідач повідомлявся шляхом передачі телефонограми, однак зв`язок встановлено не було.

Також відповідач повідомлявся шляхом розміщення повідомлення-оголошення на сайті Господарського суду Донецької області.

Таким чином, судом вчинені усі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про відкрите судове провадження.

У встановлений судом строк від сторін клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надходило, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що судом створені усі умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м. Дніпро (далі - позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Четверевим Геннадієм Степановичем (далі - відповідач, споживач), на підставі підписаної відповідачем заяви-приєднання, укладено договір №191 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого цей договір про постачання електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається сторонами з урахуванням статей 633,634,641,642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком до цього договору.

За п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію (п. 5.2 договору).

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.п. 5.4, 5.5 договору).

За змістом п. 5.7 договору оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

У разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи розподілу) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку, постачальник може надавати споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. У будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи розподілу) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим договором. Наявність заперечень з боку споживача або спорів щодо показів засобів обліку не підставою для затримки та/або не повної оплати коштів, згідно виставлених постачальником рахунків (п. 5.9 договору).

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Цей договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань (п. 13.1 договору).

У якості додатку №2 до договору сторонами підписано комерційну пропозицію «Надійна-Донецьк» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» (далі - комерційна пропозиція).

Відповідно до умов розділу 4 комерційної пропозиції «Спосіб оплати» оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.

За розділом 5 комерційної пропозиції «Термін оплати», 100% попередня оплата здійснюється не пізніше ніж за 6 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію.

Розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, не залежно від отримання рахунку.

Виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду в сервісі «Особистий кабінет».

Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет» на підставі даних, отриманих від оператора системи/адміністратора комерційного обліку або внесених споживачем. В інших випадках рахунок формується постачальником за даними, отриманими від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку та може бути отриманий у відповідному енергоофісі постачальника.

У разі неотримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.

Відповідно до умов розділу 10 комерційної пропозиції «Термін дії договору», договір на умовах цієї комерційної пропозиції укладається на строк до кінця календарного року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 21 календарний день до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії або розірвання.

У разі суперечностей (невідповідності) будь-якої з умов договору умовам, викладеним в цій комерційній пропозиції, застосовуються умови цієї комерційної пропозиції (розділ 12 комерційної пропозиції «Інші умови»).

Договір та комерційна пропозиція підписані представниками сторін без зауважень.

На виконання умов договору позивач склав акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) від 29.06.2024 про передачу електричної енергії у червні 2024 року в обсязі 1376кВт*год. на суму 12644,42грн.

Також позивач виписав рахунок №191 від 05.07.2024 за червень 2024 року на суму 12644,42грн, кінцева дата сплати 12.07.2024.

Акт та рахунок позивач направив на електронну пошту відповідача, яка вказана останнім у заяві-приєднання.

Відповідно до листа Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» №64/12437 від 03.11.2025 фактичний (звітній) обсяг споживання Фізичної особою-підприємцем Черверевим Г.С. за червень 2024 року по точкам комерційного обліку споживача становить 1376кВт*год.

Відповідно до виписки по особовому рахунку позивача за 30.05.2024, відповідачем здійснено попередню оплату за електричну енергію за червень 2024 року в розмірі 637,61грн, що зараховано позивачем в погашення заборгованості.

Також, відповідно до виписки по особовому рахунку позивача за 03.06.2024, відповідачем здійснено сплату за спожиту електричну енергію за травень 2024 року в розмірі 4545,95грн, надлишок з якої в розмірі 674,54грн зараховано позивачем в погашення заборгованості за спожиту електричну енергії в червні 2024 року.

Залишок заборгованості за спожиту електричну енергію в червні 2024 року в розмірі 11332,27грн відповідачем сплачено не було.

Позивач також направив відповідачу претензію №24/15872 від 16.09.2024, однак, відповідач відповіді на претензію не надав.

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань з повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 13613,7грн, з яких 11332,27грн основний борг, 499,72грн - 3% річних, 1781,71грн - інфляційні втрати.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Сутність позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язання за спірним договором та застосуванні наслідків порушення зобов`язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відносини, що виникли між сторонами щодо постачання електричної енергії, регулюються приписами Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, договором та комерційною пропозицією.

Відповідно до частин 1, 2 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем договір №191 від 01.06.2023 про постачання електричної енергії споживачу є належною підставою для виникнення у сторін відповідних прав та обов`язків.

Відповідно до п.п. 4.21, 4.29 Правил роздрібного ринку електричної енергії оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу. Порядок оплати споживачем послуг оператора системи та послуг постачальника послуг комерційного обліку мають відповідати порядку розрахунків, визначеному в укладеному договорі про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору).

Пунктом 2.3.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць.

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (п.4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії).

Судом встановлено, що відповідно до листа Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» №64/12437 від 03.11.2025 фактичний (звітній) обсяг споживання Фізичної особою-підприємцем Черверевим Г.С. за червень 2024 року по точкам комерційного обліку споживача становить 1376кВт*год.

З матеріалів справи вбачається, що виконання умов договору позивач склав акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) від 29.06.2024 про передачу електричної енергії у червні 2024 року в обсязі 1376кВт*год. на суму 12644,42грн.

Обсяги фактичного споживання відповідачем електричної енергії у червні 2024 року підтверджується належними доказами, відповідач не заперечує та не спростовує вказані в актах прийняття-передавання обсяги споживання.

Також позивач виписав рахунок №191 від 05.07.2024 за червень 2024 року на суму 12644,42грн, кінцева дата сплати 12.07.2024.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 5.7 договору оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Відповідно до умов комерційної пропозиції, розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, не залежно від отримання рахунку.

У разі неотримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.

Таким чином, строк оплати за спожиту електричну енергію є таким, що настав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до виписки по особовому рахунку позивача за 30.05.2024, відповідачем здійснено попередню оплату за електричну енергію за червень 2024 року в розмірі 637,61грн, що зараховано позивачем в погашення заборгованості.

Також, відповідно до виписки по особовому рахунку позивача за 03.06.2024, відповідачем здійснено сплату за спожиту електричну енергію за травень 2024 року в розмірі 4545,95грн, надлишок з якої в розмірі 674,54грн зараховано позивачем в погашення заборгованості за спожиту електричну енергії в червні 2024 року.

Належних доказів оплати заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 11332,27грн до матеріалів справи не надано, розмір заборгованості відповідачем не спростовується та не заперечується.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач нарахував до стягнення 3% річних у розмірі 499,72грн за період прострочення з 13.07.2024 по 31.12.2025 та інфляційні втрати у розмірі 1781,71грн за період прострочення з серпня 2024 року по листопад 2025 року.

Контррозрахунки 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично та методологічно правильним, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо підсудності такого спору, слід зазначити про таке.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП (навіть ліквідований, як у даному випадку) відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Господарський суд має юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України спору, у якому стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала у постановах від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18, від 5 червня 2019 року у справі №904/1083/18, від 9 жовтня 2019 року у справі №127/23144/18.

У постанові Верховного Суду від 07 березня 2023 року у справі № 904/587/22 вказано, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації ФОП така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною у справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такому статусі у всіх правовідносинах. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Судом встановлено, що відповідач припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця 22.01.2025.

Одночасно, зобов`язання з оплати послуг за спожиту електричну енергію виникли за червень 2024 року.

Таким чином, враховуючи, що послуги спожиту електричну енергію надавались відповідачу як фізичній особі-підприємцю для здійснення підприємницької діяльності, а вказаний статус був припинений вже після спірного періоду, суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. Допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м. Дніпро до ОСОБА_1 , м. Добропілля Донецької області про стягнення 13613,7грн, з яких 11332,27грн основний борг, 499,72грн - 3% річних, 1781,71грн - інфляційні втрати, задовольнити.

Стягнути з Четверева Геннадія Степановича, м. Добропілля Донецької області ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м. Дніпро (49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Січових стрільців, будинок 4 Д, ідентифікаційний код 42086719) 11332,27грн - основний борг, 499,72грн - 3% річних, 1781,71грн - інфляційні втрати, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Чернова

Рішення складено та підписано 03.08.2026.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.