Рішення № 138713722, 18.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/884/26

Провадження № 2/711/1223/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2026 м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

при секретарі судового засідання - Буйновській А.П.,

за участю представників

позивача за довіреністю Давиденка В.Ю., Блізнецова М.Є.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Білого М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», на підставі відповідної ліцензії та рішення Черкаського міськвиконкому № 520 від 24.05.2000 забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності в м. Черкаси.

Надання послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ».

Оскільки в будинку АДРЕСА_1 встановлений будинковий лічильник загального обліку теплопостачання, то відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири. У період до встановлення будинкового лічильника обліку теплопостачання нарахування за послуги здійснюється згідно із п.п. 40-49 вказаних Правил, а саме, - у разі відсутності будинкових засобів обліку теплової енергії споживач сплачує послуги пропорційно опалювальній площі (об`єму) квартири та з урахуванням температури повітря зовнішнього середовища, відповідно до Методики розподілу, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018.

У квартирі АДРЕСА_2 не встановлено квартирний лічильник теплової енергії, тому згідно з п. 24 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності пропорційно опалювальній площі (об`єму) приміщення споживача, відповідно до Методики розподілу, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

Лічильник обліку гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 встановлено, тому відповідно до п. 20 Правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відповідно до п. 26 Правил надання послуг з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 обсяги спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до Методики розподілу, згаданої вище.

Типові договори приєднання на надання відповідних послуг, згідно із зазначеними вище постановами № 830 та № 1182, опубліковані на офіційному веб-порталі підприємства.

Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) незалежно від обсягу спожитої гарячої води у кожному розрахунковому періоді в опалювальний та між опалювальний період пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Відповідно до інформації Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради № 4033/5749-01-10 від 27.02.2025 відповідачі зареєстровані за зазначеною вище адресою протягом всього спірного періоду.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживачів (відповідачів), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Водночас, відповідачі, фактично споживши зазначені вище послуги, не надсилала товариству жодних скарг чи претензій (передбачених п. 37 Правил надання послуг, з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 та ст.ст. 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачу житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та в повному обсязі.

До того ж, зазначена вище квартира не від`єднана від мереж централізованого опалення з додержанням вимог Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом № 4 від 22.11.2005 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (та Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом № 169 від 26.07.2019 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України).

У позовній заяві зазначено, що заходи досудового врегулювання спору з відповідачами не проводились.

Таким чином, відповідно до зазначених вище норм закону, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Як зазначено, відповідачі своєчасно та в повному обсязі з січня 2021 року не вносили плату за отримані послуги централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води), внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.01.2026, складає 75279 грн. 42 коп., що підтверджується листом-розрахунком по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Позивач також звертає увагу на те, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.07.2021 у справі № 711/1503/21 було задоволено вимоги щодо стягнення заборгованості, станом на 01.01.2021, в сумі 79155 грн. 93 коп., які стягнуто в жовтні 2025 року.

На підставі викладеного вище, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 75279 грн. 42 коп. Крім того, просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у розмірі 3328 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 13.02.2026 відмовлено у відкритті провадження у частині позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_4 , як до неповнолітньої особи, про стягнення заборгованості за весь період включно, оскільки в цій частині заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України).

Ухвалою суду від 13.02.2026 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг, та призначено її до судового розгляду. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

26.03.2026 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву. Як зазначено, відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати лише фактично спожиті житлово-комунальні послуги. Водночас, вона стверджує, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 фактично не проживає з лютого 2012 року. Зокрема вказує, що у 20122017 роках проживала та працювала у м. Києві, де вийшла заміж та народила дитину, а після переїзду до м. Черкаси постійно проживала із сім`єю в орендованому житлі. До того ж, з 06.03.2022 по липень 2024 року перебувала у Словацькій Республіці в статусі біженця разом із дитиною, яка навчалася у місцевих школах, а після повернення в Україну орендувала житло за адресою: АДРЕСА_4 . У зв`язку із цим, вказує, що протягом тривалого часу не користувалася квартирою за адресою реєстрації та не споживала послуг теплопостачання і гарячого водопостачання. Крім того, звертає увагу суду на те, що до позовної заяви позивачем долучено лише розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, однак не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт споживання нею відповідних послуг саме у спірний період, а також наявність заборгованості у заявленому до стягнення розмірі. Також зауважує, що в квартирі АДРЕСА_2 , встановлено лічильники для обліку споживання гарячої та холодної води, а саме лічильник гарячої води Novator ЛК-15 № 1712010 та лічильник холодної води Novator ЛК-15 № 1728256, обидва 2017 року випуску. Вказує, що 11.03.2024 зазначений лічильник гарячої води пройшов повірку, за результатами якої засіб вимірювальної техніки було визнано таким, що відповідає вимогам ДСТУ 3580-97 та придатним до експлуатації. За її твердженням, згідно з історією показників лічильника гарячої води, обсяг споживання гарячої води за період з 03.02.2023 по 31.12.2025 становив 43 куб. м, у зв`язку із чим вона вважає, що нарахування позивачем за послуги гарячого водопостачання у сумі 20782 грн. 17 коп. не відповідає фактичним показникам засобу обліку та здійснене без урахування даних лічильника. Окремо просить застосувати наслідки спливу позовної давності, посилаючись на положення ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України, зазначаючи, що загальна позовна давність становить три роки, а суд застосовує її лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення. Враховуючи зазначені вище обставини, вказує, що вона не визнає позовні вимоги та просить застосувати наслідки спливу позовної давності, відмовивши в задоволенні позову.

02.04.2026 позивачем подано відповідь на відзив. Як зазначено, нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води здійснювалося відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1182 від 11.12.2019, а також Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018. Позовні вимоги заявлено за період з 01.01.2021 по 01.01.2026.

Заперечуючи доводи відповідача щодо не проживання у спірній квартирі, позивач вказує, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є власник (співвласник) нерухомого майна або інша особа, яка користується таким майном та отримує житлово-комунальні послуги, а споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у встановлені законом строки. Крім того, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються житлово-комунальними послугами нарівні зі споживачем та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з їх оплати. На його думку, обов`язок щодо оплати житлово-комунальних послуг не ставиться у залежність від факту проживання особи в житловому приміщенні, а виникає у зв`язку з правом власності, користування або реєстрацією у ньому. Оскільки послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються безпосередньо об`єкту нерухомості, а не конкретній особі, відсутність відповідача у квартирі не звільняє її від виконання грошового зобов`язання щодо їх оплати. Також позивач звертає увагу на те, що відповідачі не виконали вимог пункту 45 Правил надання послуг з постачання гарячої води, оскільки не повідомляли підприємство про зміну власника житла, фактичної кількості осіб, які проживають у квартирі, або про свою тимчасову відсутність понад тридцять календарних днів, а будь-яких заяв чи підтвердних документів щодо цього до підприємства не подавали.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів споживання послуг позивача зазначає, що такі твердження ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи житлово-комунальних послуг. Вказує, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги незалежно від укладення письмового договору, а сам факт підключення об`єкта нерухомості до мереж централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання і надання відповідних послуг є достатньою підставою для виникнення обов`язку з їх оплати. На думку позивача, матеріалами справи підтверджуються факт надання послуг до спірної квартири, її перебування у системі централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання, а також здійснення відповідних нарахувань. Крім того, позивач зазначив, що лист-розрахунок за особовим рахунком № НОМЕР_1 є належним та допустимим доказом розміру заборгованості, оскільки відповідно до судової практики та правової позиції касаційного суду, виписки з особових рахунків є регістрами аналітичного обліку, містять записи про проведені операції та підтверджують їх здійснення.

До того ж, заперечуючи доводи відповідача щодо здійснення розрахунків за показниками індивідуального лічильника гарячої води, позивач зазначає, що відповідно до законодавства, вузол обліку повинен бути введений в експлуатацію, прийнятий виконавцем на абонентський облік, опломбований у встановленому порядку, а його показники мають передаватися виконавцю послуг у визначені договором строки. Посилається на те, що до 11.03.2024 відповідачами не було подано позивачу жодних документів щодо встановлення або повірки лічильника, прилад не приймався на абонентський облік, а акти його прийняття у позивача були відсутні. Лише 11.03.2024 від КП «Черкасиводоканал» було отримано акт повірки, після чого лічильник прийнято на абонентський облік. У зв`язку із цим, позивач вважає, що до зазначеної дати правові підстави для здійснення нарахувань за показниками цього лічильника були відсутні, а тому нарахування правомірно здійснювалися відповідно до встановлених нормативів. Крім того, позивач посилається на акт звірки показників лічильника, який, на його думку, підтверджує, що відповідачі передавали показники індивідуального засобу обліку не щомісячно. Також зазначає, що історія показників, надана відповідачами з бази даних КП «Черкасиводоканал», не є належним доказом, оскільки зазначене підприємство та позивач є різними юридичними особами, а чинним законодавством не передбачено автоматичного обміну відповідною інформацією між ними для проведення розрахунків. Також вказує, що у разі ненадання споживачем показників вузла обліку або відсутності можливості їх контрольного зняття, виконавець комунальної послуги має право здійснювати нарахування як для приміщення, не оснащеного вузлом розподільного обліку.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності позивача зазначає, що строк позовної давності, в даному випадку, не сплинув, оскільки Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 строки позовної давності, визначені Цивільним кодексом України, були продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19. Крім того, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено продовження строків позовної давності також на період дії воєнного стану. Посилаючись на положення законодавства та правові висновки Верховного Суду, висвітлені в постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21, позивач вважає, що позов подано в межах продовженого строку позовної давності, а тому заявлена відповідачем вимога про її застосування є безпідставною.

Враховуючи наведені вище обставини, просить відхилити доводи відповідачів, долучити подані докази до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення на відповідь на відзив відповідачем не подано.

У судовому засіданні представники позивача за довіреністю Давиденко В.Ю. та Блізнецов М.Є. підтримали заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі, на підставі наведеного в позовній заяві та відповіді на відзив обґрунтування та з урахуванням доданих до них матеріалів.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Білий М.М. заперечували проти задоволення позову та просили відмовити в повному обсязі, на підставі, наведеного у відзиві на позовну заяву обґрунтування та з урахуванням доданих до нього матеріалів.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з`явилися, хоча повідомлялася судом у встановленому законом порядку про місце, день і час розгляду справи, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті положень п. 3 ч. 8 ст. 128, ст.ст. 130, 131, 223 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи.

Заслухавши думку представників позивача, відповідача та її представника, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини .

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2012 № 374 (переоформлено рішенням від 29.12.2016 №2444) та рішень Черкаської міської ради № 520 від 24.05.2000, № 1480 від 31.10.2007, забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою КМУ від 05.07.2019 № 690, Методикою розподілу, затверджена Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, Правилами надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ 11.12.2019 № 1182 та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, які на час розгляду справи по суті, хоч і втратили чинність, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 85 від 02.02.2022, проте період, за який виникла заборгованість у відповідачів, підпадає під їх регулювання, та інш. врегульовані відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

Згідно з наведеним вище, ПрАТ «Черкаське хімволокно», як суб`єкта господарювання з постачання теплової енергії, законодавством визначено виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з відомостей, наданих Департаментом «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 27.02.2025 № 4033/5749-01-10, від 06.02.2026 № 2394/3169-01-10, від 06.02.2026 № 2389/3171-01-10, від 06.02.2026 № 2366/3168-01-10, відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: ОСОБА_2 з 26.12.1981 і дотепер, ОСОБА_1 з 13.12.1985 і дотепер, ОСОБА_3 з 14.04.1993 і дотепер.

Також, встановлено, що до квартири АДРЕСА_2 надаються послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) від ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», відповідачі отримують відповідні послуги, відкрито о/р № НОМЕР_1 , за яким, відповідно до листа-розрахунку наявна заборгованість за період з січня 2021 року по січень 2026 року, за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 54156 грн. 12 коп. та гарячого водопостачання в розмірі 21123 грн. 30 коп., а всього - 75279 грн. 42 коп., оскільки відповідачі ухиляються від перерахування щомісячної оплати за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання в повному розмірі, про що свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості. Згідно із дослідженого розрахунку, який наданий позивачем, вбачається, що протягом спірного періоду відповідачі не сплачували комунальні послуги. Крім того, позивач вказує, що станом на 01.01.2026, по о/р № НОМЕР_1 було здійснено зарахування коштів (стягнення через органи ДВС заборгованості за рішенням суду від 26.07.2021 у справі № 711/1503/21) в розмірі 79155 грн. 93 коп.

Відповідно до п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (які були чинними на час спірних правовідносин, але з 01.05.2022 втратили чинність, враховуючи постанову КМУ від 02.02.2022 №85), споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З моменту надання позивачем споживачам послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачами зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Крім того, пунктом 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами п. 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону). Права та обов`язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.

Положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 2189-VІІІ), зокрема, статтями 7, 8 визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця - забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Також, згідно із ч. ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води передбачені статтями 21 та 22 цього Закону.

До того ж, нарахування позивачем оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (які були чинними на час спірних правовідносин, але з 01.05.2022 втратили чинність, враховуючи постанову КМУ від 02.02.2022 № 85).

Встановлено, що в будинку АДРЕСА_1 встановлено будинковий лічильник загального обліку теплопостачання, тому, відповідно до п. 12 Правил, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалювальній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.

У період до встановлення будинкового лічильника обліку теплопостачання нарахування за послуги здійснюється згідно із п.п. 40-49 вказаних Правил, а саме, - у разі відсутності будинкових засобів обліку теплової енергії споживач сплачує послуги пропорційно опалювальній площі квартири та з урахуванням температури повітря зовнішнього середовища.

Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках, зокрема, - у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до п. 18 цих Правил. Після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування.

Крім того, встановлено, що лічильник обліку теплової енергії у квартирі АДРЕСА_2 відсутній, тому відповідно до п. 24 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності пропорційно опалювальній площі (об`єму) приміщення споживача, відповідно до Методики розподілу, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

Також судом встановлено, що в квартирі АДРЕСА_5 вказаного будинку встановлено лічильник обліку гарячого водопостачання, тому відповідно до п. 20 Правил за надані послуги плата справляється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності пропорційно опалювальній площі (об`єму) приміщення споживача, відповідно до Методики розподілу, затвердженої Міністерством регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

Як стверджує відповідач ОСОБА_1 , у квартирі АДРЕСА_2 встановлено лічильники для обліку споживання гарячої та холодної води, а саме лічильник гарячої води Novator ЛК-15 № 1712010 та лічильник холодної води Novator ЛК-15 № 1728256, 2017 року випуску. 11.03.2024 лічильник обліку гарячої води пройшов повірку, за результатами якої засіб вимірювальної техніки було визнано таким, що відповідає вимогам ДСТУ 3580-97 та придатним до експлуатації.

Водночас, матеріали справи не містять жодних документів щодо встановлення та повірки лічильника, які б надавались відповідачами позивачу до 11.03.2024. Тобто, до 11.03.2024 прилад не приймався на абонентський облік у встановленому законом порядку, акти про прийняття вузла розподільчого обліку у виконавця послуги були відсутні.

Тобто, обов`язок враховувати показники лічильника виникає лише після постановки вузла розподільного обліку на абонентський облік.

Таким чином, до 11.03.2024 нарахування здійснювались за встановленими нормативами. Відповідно до наданого позивачем акту звірки по показникам індивідуального лічильника ГВП, вказано О/Р НОМЕР_1 та номер лічильника 7172010. До того ж, з вказаного акту вбачається, що відповідачами показники лічильників передавались не щомісячно.

Відповідно до п.п. 4-8 ч.1 ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»: вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом; вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів; зовнішні інженерні мережі - зовнішні теплові мережі (крім мереж систем автономного теплопостачання), зовнішні мережі гарячого водопостачання (крім мереж систем автономного гарячого водопостачання), зовнішні водопровідні мережі (крім мереж систем автономного водопостачання) до вузла комерційного обліку; кінцевий споживач комунальної послуги (далі - споживач) - особа, яка здійснює кінцеве споживання комунальної послуги для власних потреб та є стороною договору про надання відповідної комунальної послуги як споживач (або є співвласником багатоквартирного будинку, об`єднання співвласників або управитель якого уклали відповідний договір про надання комунальної послуги в інтересах співвласників) згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Для здійснення розподільного обліку споживачами вважаються також власники майнових прав на об`єкти нерухомого майна в завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 6 згаданого Закону, виконавець комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, забезпечує функціональну перевірку приладів - розподілювачів теплової енергії. Порядок, періодичність такої перевірки визначаються договором між споживачем та виконавцем послуги або іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг. Періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев`ять років для засобів інших типів. Оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов`язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський облік протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт. Прийняття приладу обліку на абонентський облік здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором. Виконавець періодично, не менше одного разу на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника (ч. 2 ст. 11 цього Закону).

Відповідно до п. 26 Правил надання послуг з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 обсяги спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до Методики розподілу, згаданої вище.

Вартістю послуги з постачання гарячої води є встановлений відповідно до законодавства тариф. Плата за послугу розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Плата за послугу розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Вартістю послуги з постачання гарячої води є встановлений відповідно до законодавства тариф. Плата за послугу, витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), абонентське обслуговування і плата за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів. У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги, та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкової системи постачання гарячої води, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу, плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та плати за абонентське обслуговування. Плата виконавцю за колективним договором та за договором з колективним споживачем складається із плати за послугу і плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховуються виходячи з розміру затверджених тарифів та відповідних обсягів споживання (п.п. 32, 33, 35 Правил № 1182).

Відповідно до п.п. 37, 38, 39 Правил № 1182 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуги може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Як передбачено п. 45 Правил № 1182, індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема: оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором; інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором; інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуги у разі її невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі; надавати виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором. Надавати інформацію щодо площі квартири (приміщення) для розподілу обсягів теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), тощо.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам; повірочна лабораторія - підприємство чи організація або їх відокремлений підрозділ, що проводить повірку засобів вимірювальної техніки.

Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, проводиться: науковими метрологічними центрами, які мають міжнародно визнані калібрувальні та вимірювальні можливості за відповідними видами та підвидами вимірювань, та/або із застосуванням національних еталонів; науковими метрологічними центрами, метрологічними центрами та повірочними лабораторіями, уповноваженими на проведення повірки відповідних засобів. Повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, проводиться за методиками повірки, які визначаються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності, або національними стандартами, на які є відповідні посилання в нормативно-правових актах цього центрального органу виконавчої влади (ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 цього Закону, органом з уповноваження на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації (далі - орган з уповноваження), є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності. Для проведення зазначеної в частині першій цієї статті повірки наукові метрологічні центри, метрологічні центри та повірочні лабораторії зобов`язані одержати свідоцтва про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - свідоцтво про уповноваження), яке видається органом з уповноваження. Видача, відкликання свідоцтва про уповноваження здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням вимог законів України "Про адміністративну процедуру" та "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Засоби обліку, в тому числі і гарячої води (лічильники води), повинні своєчасно проходити метрологічну повірку, з урахуванням встановлених міжповірочних інтервалів, відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747. При цьому, визначено, що міжповірочний інтервал всіх лічильників води становить 4 роки.

Відповідно до п. 1 Розділу III «Прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку/ приладу - розподілювача теплової енергії» Порядку прийняття приладу на абонентський облік, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 12.10.2018 № 270, вузол розподільного обліку / прилад - розподілювач теплової енергії, встановлений у приміщенні будівлі, приймається на абонентський облік виконавцем відповідної комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, яка здійснює розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами протягом 14 календарних днів з дня надходження відповідного звернення від власника (співвласників) будівлі (для приміщення у будівлі, яке не є самостійним об`єктом нерухомого майна) або власника відповідного приміщення (якщо окреме приміщення у будівлі є самостійним об`єктом нерухомого майна).

Власник приміщення у будівлі, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна, власник будівлі, в якій окреме приміщення не є самостійним об`єктом нерухомого майна, подає виконавцю відповідної комунальної послуги або визначеній власником (співвласниками) будівлі іншій особі, яка здійснює розподіл між споживачами обсягів комунальних послуг, письмову заяву в довільній формі про прийняття вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) на абонентський облік. Заяву підписує власник будівлі, приміщення або його представник. Представник додає до заяви документ, що підтверджує його повноваження (п. 2 розділу ІІІ згаданого Наказу № 270).

Відповідно до п. 7 Розділу III «Прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку/ приладу - розподілювача теплової енергії» цього Порядку, у разі відсутності порушень вимог частини першої статті 4 Закону представник виконавця відповідної комунальної послуги, визначеної власником (співвласниками) іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами, виконує опломбування вузла розподільного обліку (його засобу вимірювальної техніки, запірної арматури), приладу - розподілювача теплової енергії та запірної арматури на опалювальному приладі, на якому прилад-розподілювач встановлено, та складає акт про прийняття вузла розподільного обліку/ приладу - розподілювача теплової енергії на абонентський облік відповідно до додатка 2 до цього Порядку.

Дата опломбування та початкові показання приладів обліку вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) зазначаються в акті про прийняття вузла розподільного обліку / приладу - розподілювача теплової енергії на абонентський облік.

Акт про прийняття вузла розподільного обліку / приладу - розподілювача теплової енергії на абонентський облік складається у двох примірниках та підписується представником виконавця відповідної комунальної послуги або визначеної власником (співвласниками) будівлі іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів комунальної послуги між споживачами, та присутнім власником (співвласниками) будівлі, приміщення чи його (їх) представником. Власник (співвласники) будівлі, приміщення або його (їх) представник мають право додати до акта свої письмові зауваження, про що робиться відмітка в акті.

Один примірник акта з додатками до нього (за їх наявності) залишається у виконавця відповідної комунальної послуги або визначеної власником (співвласниками) будівлі іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів комунальної послуги між споживачами, а другий примірник надається присутньому власнику (співвласникам) будівлі, приміщення чи його (їх) представнику, в разі відсутності представника під час огляду й опломбування - надсилається йому засобами поштового зв`язку.

Відповідно до п. 6 розділу ХIII «Особливості розподілу комунальних послуг під час дії воєнного стану в Україні» Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018, для споживачів, приміщення яких не обладнані засобами розподільного обліку, застосовується норма споживання відповідної комунальної послуги, встановлена органом місцевого самоврядування з урахуванням кількості фактично проживаючих та коригуючого коефіцієнту.

Відповідно до п. 10 Розділу III «Прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку/ приладу - розподілювача теплової енергії» вказаного Порядку, з дати складання акта про прийняття вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) на абонентський облік такий вузол (прилад - розподілювач теплової енергії) є прийнятим виконавцем відповідної комунальної послуги (визначеною власником (співвласниками) будівлі іншою особою, яка здійснює розподіл обсягів комунальної послуги між споживачами) на абонентський облік, а показання його засобів вимірювальної техніки є обов`язковими для визначення обсягів спожитої комунальної послуги та розрахунків за неї.

Відповідно до п.п. 3 пункту 4 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018, для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу.

У разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то при наданні цьому приміщенню послуги з постачання гарячої води, централізованого водопостачання обсяг спожитої цим приміщенням комунальної послуги визначається за нормою споживання комунальної послуги, що установлена органом місцевого самоврядування (п. 9 Методики № 315).

Відповідно до п. 1 Розділу ХІІ «Перерозподіл обсягів теплової енергії, гарячої, холодної води, спожитої та розподіленої між споживачами у будівлі/будинку» Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018, проведення перерозподілу обсягів наданих комунальних послуг здійснюється: - при уточненні показань вузлів комерційного обліку спожитої у будівлі/будинку комунальної послуги; - при уточненні показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії на підставі контрольного зняття їх показань або подання споживачем уточненої інформації. Обсяг перерозподілу може мати як додатне, так і від`ємне значення, що призводить як до збільшення, так і до зменшення розподілених між окремими споживачами обсягів спожитої комунальної послуги у попередні розрахункові періоди. Перерозподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку комунальної послуги проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягів розподіленої комунальної послуги окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.

Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг будинку регламентовано статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Фактом приєднання споживача до договору (акцептування договору) є вчинення споживачами будь-яких дій, які свідчать про їх бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю послуг підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача, яка є власником квартири, до якої надаються послуги), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Типові договори приєднання на надання відповідних послуг відповідно до постанов КМУ № 830 та № 1182 опубліковані на офіційному веб-сайті позивача.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 541 ЦПК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Як уже зазначалось вище, недотримання відповідачами вимог п. 45 Порядку № 1182, зокрема - споживач зобов`язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуги у разі її невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.

При цьому, суд зауважує, що в даному випадку, протягом спірного періоду відповідачами такі документи та в такому порядку і спосіб не надавалися позивачу, як підприємству з надання відповідних житлово-комунальних послуг і, при відсутності проведеної, у період з січня 2021 року по 11.03.2024, повірки лічильника гарячої води, що давало позивачу підстави вважати, що прилади обліку (лічильники) в квартирі відсутні і нарахування здійснювалися по нормі з кількості зареєстрованих у помешканні осіб.

При дослідженні розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, встановлено, що заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, за період з січня 2021 року по січень 2026 року, становить - 54156 грн. 12 коп., а заборгованість за надані послуги гарячого водопостачання становить 21123 грн. 30 коп. При цьому, нарахування за надані послуги гарячого водопостачання до повірки лічильника ГВП, а також у періоди не передавання відповідачами показів даного лічильника, здійснювалися по нормі за кількістю зареєстрованих осіб. Під час розгляду справи, судом не встановлено невідповідності інформації стосовно розміру заборгованості між даними розрахунку та рахунками на оплату і відомостями про здійснену оплату таких послуг.

Також, суд звертає увагу на те, що відсутні докази, що позивач неналежно надавав послуги, або відповідачі відмовилися від отримання вказаних послуг. Крім того, відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідачів обов`язку оплачувати надані їм послуги, так як вони є споживачами наданих послуг. Закон передбачає, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Крім того, якщо споживач не відмовляється від оплати послуг, а оспорює об`єм наданих житлово-комунальних послуг виконавцем або їх якість, у справі повинні бути певні акти-претензії, як докази спростування заявленої суми стягнення. Таких документів споживачами (відповідачами в справі) надано не було.

На переконання суду, інші доводи заперечень відповідача проти позову, не знайшли свого підтвердження жодними належними, допустимими та переконливими доказами. Суд вважає, що посилання ОСОБА_1 у її відзиві на позовну заяву є безпідставними, необґрунтованими і спростовуються дослідженими доказами.

За таких обставин, оцінивши докази, надані позивачем та відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» підлягають до задоволення, а саме слід стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) в розмірі 75279 грн. 42 коп., оскільки встановлено, що позивач є надавачем таких послуг, ним надані відповідні послуги відповідачам, як споживачам, наведені ним розрахунки розміру боргу здійснені за встановленими тарифами та не спростовані відповідачами.

До того ж, суд відхиляє заяву відповідача ОСОБА_1 , висвітлену у відзиві на позовну заяву, про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог, з огляду на те, що главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Позовна заява подана позивачем 03.02.2026.

Крім того, суд зауважує на тому, що згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Слід зазначити, що ці зміни до ЦК України внесені Законом України №540-ІХ від 30.03.2020, які набрали чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України та тривав до 30.06.2023 включно.

Тобто, карантин, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), на території України тривав до 30.06.2023.

Виходячи з наведених вище положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12.03.2017. Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12.03.2017, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тобто до 30.06.2023.

Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022, в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, яким визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

При цьому, 14.05.2025 прийнято Закон України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX, яким виключено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003р., №№ 40-44, ст. 356). Цей Закон набирає чинності з 04.09.2025.

Отже, з 04.09.2025 відновився перебіг строків позовної давності. Водночас, строки позовної давності не обнуляються, а продовжуються з того моменту, на якому були зупинені. Якщо строк вже сплив до моменту зупинення, він не поновлюється.

Судом взято до уваги, що на час розгляду справи, в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строком на 30 діб та в подальшому продовжено строк його дії, і який діє на час розгляду справи.

Тобто, воєнний стан в Україні діяв на момент подачі цього позову до суду і триває дотепер.

Суд звертає увагу відповідача на те, що оскільки дану позовну заяву про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) за період з 01.01.2021 по 01.06.2026, подано позивачем до суду - 03.02.2026, строк позовної давності не пропущений, а відтак, не може бути застосовано при розгляді означеної справи, тому доводи сторони відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності є безпідставними, враховуючи викладене вище та приписи п.п. 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (пункт 19 розділу виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які покликався позивач, як на підставу своїх вимог, а також відповідач, як на підставу своїх заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд також зауважує на тому, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідачів.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 3328 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 51 від 22.01.2026.

Тож, враховуючи те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» задоволені повністю, то до стягнення із відповідачів на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 3328 грн. 00 коп., тобто по 1109 грн. 33 коп. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12-13, 76-84, 89, 141, 223, 259, 264-265, 268, 280-282, 353, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (ІКЮО в ЄДРПОУ 00204033, місцезнаходження: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси) заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) в розмірі 75279 грн. 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (ІКЮО в ЄДРПОУ 00204033, місцезнаходження: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси) судовий збір у розмірі 1109 грн. 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (ІКЮО в ЄДРПОУ 00204033, місцезнаходження: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси) судовий збір у розмірі 1109 грн. 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (ІКЮО в ЄДРПОУ 00204033, місцезнаходження: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси) судовий збір у розмірі 1109 грн. 33 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 10.07.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька