Рішення № 138713323, 04.08.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Баронін Д. Б.

Справа № 635/9251/25

Провадження № 2/644/4759/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 р. м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Нестеренко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» звернулося до Індустріального районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 97180 від 17.08.2019 у розмірі 25380 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 5000 грн. - заборгованість за кредитом, 20380 грн. - заборгованість за відсотками та комісії.

В обґрунтування позову позивач посилався на порушення відповідачкою умов договору щодо порядку повернення кредитних коштів.

Враховуючи викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в загальному розмірі 25380 грн., з яких 5000 грн. заборгованість за позикою, 20380 грн. заборгованість за процентами та комісії за користування позикою, а також судові витрати.

1.2. В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином. Заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідачки також не надходило.

1.3. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи за відсутності відповідачки. У зв`язку з наведеним, суд вважав за можливе слухати справу за відсутністю відповідачки, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Судом встановлено, що 17 серпня 2019 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 97180, відповідно до умов якого Позикодавець надає Позичальнику позику, а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні.

Згідно з п.п. 1.1.1 - 1.1.2.2 договору сума позики 5000 грн. Плата за користування позикою встановлюється у вигляді процентів, що складає 0,01% в день від поточного залишку позики та комісії, що складає 1,59 % в день від початкового розміру позики відповідно п. 1.1.1 Договору.

Згідно з п. 1.1.3 Договору, нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Відповідно до 1.1.4 Договору, нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Строк повернення позики: 15 вересня 2019 року (п.1.1.5).

Відповідно до пункту 1.2 Договору кошти (позика) надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.1.1 Договору в безготівковій формі шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника.

У п.1.3 договору сторони дійшли згоди, що п.п. 1.1.2-1.1.4 договору не застосовується у разі, якщо позичальник повертає позику в той самий день, що і отримання позики позичальник сплачує на користь позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн.

У п. 3.1.3, 5.3 договору вказано, що у разі порушення строку повернення позики, встановленого пп.1.1.5. Договору Позикодавець має право нараховувати Позичальникові підвищену комісійну винагороду за користування позикою за кожен день прострочення зобов`язання відповідно до пп.5.3. Договору.

У випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 4.3 Договору, обчислення строку користування позикою на нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики, зазначеному в п. 1.1.5 Договору

Згідно п. 3.2.3 Договору позичальник має право продовжити строк Договору (не більше 3-х разів поспіль).

Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом укладення сторонами додаткових договорів (п. 9.1 Договору).

Із графіку платежів до договору позики № 97180 від 17 серпня 2019 року, який підписаний електронним цифровим підписом позичальника слідує, що сума позики становить 5000 грн., проценти за користування позикою 14,50 грн., комісійна винагорода за користування позикою 2305,50 грн., що на загальну суму становить 7320 грн., термін платежу до 15.09.2019.

2.2. Згідно з наданим позивачем розрахунку заборгованості за відповідачем ОСОБА_2 за договором позики №97180 від 17.08.2019 нарахована заборгованість у загальному розмірі 25380 грн, яка складається з наступного: 5000 грн. - сума позики, 20380 грн - заборгованість за процентами та комісією за користування позикою (нарахована за 121 день).

Згідно з листом ТОВ «ФК ЕЛАЄНС» від 01.09.2025 встановлено, що 17.08.2018 в порядку надання послуг з переказу коштів за договором з ТОВ «ФК «Гелексі» на карту № НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 зараховано 5000 грн., номер транзакції в системі 11429352212.

3. Релевантні джерела права

3.1. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено , що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

3.2. У ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вказано, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

доходи кредитодавця у вигляді процентів;

комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, яка була чинною станом на час укладення спірного кредитного договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

У ч. 5 ст. 12 вищевказаного Закону визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

3.3. У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 вказано, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Положення договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії необґрунтована та задоволенню не підлягає.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Суд вважає, що позивачем підтверджено укладення договору позики між позивачем та відповідачем, а також підтверджено факт видачі позики в сумі 5000 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що у спірному договорі встановлено щоденну суму комісії за користування позикою в розмірі 1,59% з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики, зазначеному в пп.1.1.5. Договору включно, тобто до 15 вересня 2019 року, а потім за кожен день понадстрокового користування позикою відповідно до п. 5.3 Договору. При цьому, у договорі позикодавець не зазначив, а в суді позивач не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням позики, що надаються відповідачу та за які встановлена щоденна комісія за користування позикою.

Отже, положення договору позики щодо обов`язку позичальника щоденно сплачувати плату за користування позикою є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, яка була чинною станом на час укладення спірного кредитного договору). У зв`язку із цим позовні вимоги про стягнення суми в розмірі 20305,50 грн. в якості заборгованості по сплаті комісії не підлягають задоволенню.

Суд вважає, що існують підстави для стягнення з відповідача заборгованості за договором позики №97180 від 17.08.2019 у загальному розмірі 5074,50 грн. (5000 грн. тіло кредиту та 74,50 грн. проценти).

4.2. Підводячи підсумок суд зазначає, що відповідач свої зобов`язання з повернення заборгованості за договором позики виконав не у повному обсязі, у зв`язку із чим утворилася заборгованість в загальній сумі 5074,50 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 21.10.2025 про сплату судового збору в сумі 2423 грн. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково (задоволено 19,99% вимог), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 484 грн. 23 коп. (2422,40 х 0,1999).

5.2. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

На підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ «ФК» Гелексі» надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25 листопада 2019 року, договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК» Гелексі» та адвокатом Рудзей Ю.В., акт №97180 наданих послуг правничої допомоги від 01 вересня 2025 року з детальним описом наданих послуг: правовий аналіз спірних правовідносин, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, формування додатків до позовної заяви, сума наданих послуг складає 5000 грн.

На думку суду, всі вказані у акті роботи входять до обсягу правової допомоги по цій справі. Однак, розмір витрат на правову допомогу не відповідає критерію пропорційності, враховуючи невисоку складність цієї справи. На думку суду, пропорційним розміром таких витрат є сума в розмірі 3000 грн.

Враховуючи вищевказані обставини та факт задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму в розмірі 3000 грн. в порядку відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позову заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (код в ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, буд. 10/1) заборгованість в загальному розмірі 5074 грн. 50 коп., з яких заборгованість за основною сумою боргу складає 5000 грн. та заборгованість за відсотками складає 74 грн. 50 коп.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (код в ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, буд. 10/1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 грн. 23 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Денис БАРОНІН