Ухвала суду № 138712888, 03.08.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3335/26

Провадження № 1-кп/545/448/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 рокум. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого- адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Полтава клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12023170000000654 від 18.09.2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

-обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Полтавського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170000000654 від 18.09.2023 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 17.06.2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 15.08.2026 року.

Прокурором надано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у якому зазначено, що ризики, передбачені ст.177 КПК України не відпали і не змінилися, він може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, вчинити інший злочин.

Метою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

-переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки кримінальна відповідальність за інкриміновані діяння передбачає позбавлення волі на строк до 7 років;

-вчинення тиску та незаконного впливу на свідка ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні, оскільки обвинуваченому відомі його дані, контактний номер телефону та транспортний засіб, яким він користується. Зміна показань унеможливить якісне проведення досудового розслідування та позбавить можливості притягти винну особу до кримінальної відповідальності.

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, вчиняти спроби будь-якого іншого перешкоджання здійсненню кримінального провадження, не виконувати процесуальні рішенні, у тому числі вирок суду, оскільки обвинувачений має задовільний стан здоров`я, підозрюваний у трудових правовідносинах не перебуває, постійних джерел до існування не має.

-вчиненню іншому кримінальному правопорушенню, враховуючи той факт, що він раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України, а також офіційно не працює, не має законних джерел для проживання.

Також встановлено, що інші більш м`які запобіжні заходи не можливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , а тому виникає обґрунтована необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду.

Зокрема, неможливо застосувати:

1) особисте зобов`язання у зв`язку з тим, що вказаний запобіжний захід вимагає: наявність особливої довіри до обвинуваченого в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов`язків, враховуючи тяжкість злочину; постійного контролю за його поведінкою, оскільки ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі, зможе чинити тиск на свідка з метою перешкоджання встановлення істини по кримінальному провадженню;

2) заставу, оскільки слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від обвинуваченого, його захисника, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коптів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді, судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу;

3) домашній арешт, у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків.

На даний час ОСОБА_4 утримується в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» на підставі вироку Полтавського апеляційного суду. У разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, по дає обвинуваченому можливість негативно вилинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених у ньому підстав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 надав письмове клопотання, у якому просив скасувати або замітини обвинуваченому запобіжний захід на особисте зобов`язання, оскільки обвинувачений відбуває покарання в місцях позбавлення волі за вироком у іншому кримінальному провадженні, а ризики, визначені прокурором, не доведені.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого, оскільки питання щодо запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні не має відношення до строку відбування покарання за вироком суду у іншому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 .

Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Суд, за нормами ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто, у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, а тому наявні ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у ході досудового розслідування доказів.

При встановленні наявності ризиків, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності може:

-переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки кримінальна відповідальність за інкриміновані ОСОБА_4 діяння передбачає позбавлення волі на строк до 7 років;

-вчинити тиск та незаконний вплив на свідка ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні, оскільки обвинуваченому відомі його дані, контактний номер телефону та транспортний засіб, яким він користується. Зміна показань унеможливить якісне проведення досудового розслідування та позбавить можливості притягти винну особу до кримінальної відповідальності.

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, вчиняти спроби будь-якого іншого перешкоджання здійсненню кримінального провадження, не виконувати процесуальні рішенні, у тому числі вирок суду, оскільки обвинувачений має задовільний стан здоров`я, підозрюваний у трудових правовідносинах не перебуває, постійних джерел до існування не має.

-вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи той факт, що він раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України.

Суд не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо підстави скасування або зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- відбування покарання ОСОБА_4 за вироком суду у іншому кримінальному провадженні, оскільки це не скасовує процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, а до ухвалення остаточного рішення по суті у кожній конкретній справі суд зобов`язаний перевіряти наявність ризиків та продовжувати строки тримання під вартою за правилами статті 331 КПК України. Крім того, кожне кримінальне провадження має свій самостійний предмет розслідування чи судового розгляду, і процесуальний статус особи як обвинуваченого в одному з них вимагає окремого контролю ризиків.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України. Запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають. Суд вважає, що альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати ОСОБА_4 належну поведінку.

Згідно з положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Судом не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для скасування чи обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 не пов`язаного з позбавленням волі.

Таким чином, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відсутність підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого щодо скасування або зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом. При цьому необхідно в ухвалі зазначити, які обов`язки з передбачених ст. 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтування розміру застави та можливість її застосування.

Частиною сьомою ст. 182 КПК України встановлено, що у випадках, передбачених частинами 3, 4 ст. 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно вимог п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За практикою Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому, в рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v.Spain) від 28 вересня 2010 року Європейський суд з прав людини наголосив, що, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Тому, беручи до уваги вищезазначене та, з урахуванням суспільної небезпечності злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає необхідним визначити обвинуваченому розмір застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199680,00 грн.

Визначений же розмір застави буде справедливою альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою та здатним забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк ШІСТДЕСЯТ ДНІВ до 01.10.2026 року.

Відлік строку запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 03.08.2026 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати в ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23».

Визначити ОСОБА_4 заставу в 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199680,00 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати за кожним викликом до суду;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави визначити строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 судом - 2 місяці з моменту внесення застави.

ОСОБА_4 або будь яка інша особа, може внести кошти на депозитний рахунок отримувача № UA398201720355289002000015950, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу- запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 з-під варти- звільнити.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування або заміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання- відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23», де утримується обвинувачений- для виконання.

Ухвала може бути оскаржена, в частині обрання запобіжного заходу, безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили після її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений 03.08.2026 року.

СуддяОСОБА_7